Постанова № 32816318, 23.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 р. Справа №805/9320/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лазарєва В.В., при секретарі Беспалько Г.Г., за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька, відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання нечинними та скасування рішення про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька (далі - ВДВС Будьонівського РУЮ м. Донецька), відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька (далі - ВДВС Калінінського РУЮ м. Донецька), треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання нечинними та скасування рішень про арешт майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішеннями ВДВС Будьонівського РУЮ м. Донецька накладено арешт на житловий будинок з надвірними побудовами АДРЕСА_1 Вказаними рішеннями відповідача порушуються право позивач, як власника, оскільки рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 25.07.2012р. нерухоме майно - житловий будинок з надвірними побудовами АДРЕСА_1 визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5, за позивачем визнано право власності на 1/2 частину вищевказаного нерухомого майна.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із позовом в якому просить скасувати рішення відповідача про арешт майна, а саме: житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 (Літера-3 загальною площею 375,5 м2, житловою площею - 155,7 м2, трубопровід № 1-2 - огородження, 1- замощення) накладених: 13.06.2012р. постановою ВП № 33026659; № 12312350 від 23.03.2012р.; 12623643 від 15.06.2012р.; 12707679 від 07.07.2012р.; 12723449 від 11.07.2012р.; 13258462 від 16.11.2012р. та рішення про арешт 1/2 частини житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2013р. закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог про скасування рішень відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька про арешт майна, а саме: житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 (Літера-3 загальною площею 375,5 м2, житловою площею - 155,7 м2, трубопровід № 1-2 - огородження, 1- замощення) накладених: 13.06.2012р. постановою ВП № 33026659; № 12312350 від 23.03.2012р.; 12623643 від 15.06.2012р.; 12707679 від 07.07.2012р.; 12723449 від 11.07.2012р.; 13258462 від 16.11.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи позовної заяви та просила її задовольнити.

Представник відповідача ВДВС Будьонівського РУЮ м. Донецька та представник третьої особи - ОСОБА_3 заперечували проти задоволення позову з підстав його необґрунтованості.

Представник відповідача ВДВС Калінінського РУЮ м. Донецька та третя особа - ОСОБА_6 в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суд не повідомили. ВДВС Калінінського РУЮ м. Донецька надали заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

16.01.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька, при виконанні зведеного виконавчого провадження № 36089477 за виконавчими листами № 2/504/647 виданим Будьонівським районним судом міста Донецька 07.06.2012 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 494946,38 грн. та № 2/0504/1386 виданим Будьонівським районним судом міста Донецька 02.11.2012 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 181704,27 грн., складено акт опису та арешту майна боржника, а саме: 1/2 частини житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 (а.с. 71-72).

23.04.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька в межах того ж виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника, а саме: 1/2 частини житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 (а.с. 73).

Позивач ОСОБА_5 оскаржує вищевказані рішення відповідача щодо арешту майна боржника, оскільки рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 25.07.2012р. вказане нерухоме майно - житловий будинок визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 - боржника у виконавчому проваджені та ОСОБА_5

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон № 606), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512) та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. ст. 6, 11 Закону № 606, п. 2.1. розділу ІІ Інструкції державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії направлені примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як вже було зазначено вище, відповідач при примусовому виконанні рішення судів про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 заборгованості, накладено арешт на нерухоме майно - 1/2 частини житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1

У відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону № 606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 57 Закону № 606 для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна боржника.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 52 Закону № 606).

У відповідності до ч. 5 ст. 52 Закону № 606 у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Отже, з вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що державний виконавець має право накладати арешт на майно, що належить боржникові.

Згідно рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 25.07.2012р. (а.с. 11-12) нерухоме майно - житловий будинок з надвірними побудовами АДРЕСА_1 визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5. За позивачем визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 Рішення набрало законної сили (а.с. 48).

Згідно з ч. 1 ст. 73 Сімейного кодексу України та ч. 6 Закону № 606 за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. У випадках, коли частка боржника в натурі не виділена, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 361 Цивільного кодексу України співвласник має право самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві спільної власності.

Таким чином, з урахуванням того, що ВДВС Будьонівського РУЮ м. Донецька накладено арешт саме на 1/2 частину житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1, тобто, на частину майна, що залишається у власності боржника - ОСОБА_6, суд приходить до висновку, що ВДВС Будьонівського РУЮ м. Донецька в даному випадку діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, яке регулює спірні правовідносини.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, згідно вищезазначених норм чинного законодавства, можливість судового захисту передбачена саме для особи, права, свободи та інтереси якої порушено з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

На думку суду, арешт 1/2 частини житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1, тобто, арешт майна, що належить боржникові - ОСОБА_6, не впливає на обсяг прав, обов'язків та інтересів позивача, а отже і не порушує їх.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, у відповідності до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 до відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька, відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька, про визнання нечинними та скасування рішення про арешт 1/2 частини житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька, відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання нечинними та скасування рішення про арешт 1/2 частини житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 (Літера-3 загальною площею 375,5 м2, житловою площею - 155,7 м2, трубопровід № 1-2 - огородження, 1- замощення) - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 23 липня 2013 року.

Постанова виготовлена у повному обсязі 29 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лазарєв В.В.