Постанова № 32815489, 31.07.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 липня 2013 р. Справа № 802/1376/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Т.Д.

представника позивача: Долиняного С.В.

представників відповідача: Білан В.В., Загороднього Ю.С.

свідка: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: фермерського господарства "Злагода-Агро-1"

до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов фермерського господарства "Злагода-Агро-1" (ФГ "Злагода-Агро-1", господарство, позивач) до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (Гайсинська МДПІ, податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001501700 від 22.02.2013 р., №0000032200 від 22.02.2013 р., №0000042200 від 27.02.2013 р.

На обґрунтування позову зазначено, що Гайсинською державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ФГ «Злагода-Агро-1» за результатом проведення якої складено акт №68/2200/33420581 від 13.02.13р. та в подальшому прийняті податкові повідомлення рішення:

- №0001501700 від 22.02.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 34643,61 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі - 8661,90 грн.,

- №0000042200 від 27.02.2013 р., яким застосовано штрафну санкцію у сумі - 404722 грн.,

- №0000032200 від 22.02.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток підприємства у розмірі 60822 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі - 15205,5 грн.

На думку позивача, вказані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню з наступних підстав.

Так, за період з 1.12.2011 р. по 30.06.2012 р. ФГ «Злагода-Агро-1» задекларовано доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування в сумі 446936 грн. За результатом перевірки повноти визначення доходу за вказаний період встановлено його заниження на 400000 грн. Неврахуванням до оподаткування коштів є виключення із доходу господарства перерахованих в рахунок погашення кредиторської заборгованості сум повернутих ТОВ «Хлібінвестбуд», оскільки до складу валових доходів за датою отримання коштів від ТОВ «Хлібінвестбуд» вказана передоплата ФГ «Злагода Агро-1» була включена до оподаткування. При цьому, позивач не зменшив витрати на суму повернутих коштів ТОВ «Хлібінвестбуд» в рахунок погашення кредиторської заборгованості.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, передбачених цим кодексом.

У разі збільшення таких витрат у такому звітному періоді, на вказану суму зменшується об'єкт оподаткування податку на прибуток, що не було враховано перевіркою. Тобто у разі повернення авансів (інші платежі), що мало місце у цьому випадку, отриманих та врахованих у складі валових доходів, на суму такого повернення відбувається коригування доходу звітного податкового періоду, в якому такі аванси (інші платежі) були повернуті. ПК України не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат повернення передоплати.

За таких обставин, на думку позивача, податковим органом неправомірно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032200 від 22.02.2013 р.

Щодо податкового повідомлення - рішення, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, а саме застосовано штрафну санкцію, то позивач вказує, що у висновку акта перевірки сума штрафних санкцій не визначалась. Розрахунок штрафної санкції проводився поза межами проведеної перевірки як і прийняте податкове повідомлення-рішення без визначення грошового зобов'язання за основним платежем.

При нарахуванні штрафної санкції взято до уваги службову записку відділу податкової міліції та особисте пояснення голови Харпатської сільської ради про відсутність реалізації сільхозпродукції власного виробництва з підстав відсутності збору урожаю на посівних плащах орендованих земельних паїв: сої 102,84 га та соняшника 109,6 га станом на 21.01.2013 р. З цих підстав в ході перевірки не прийняті до уваги документи на підтвердження того, що протягом 3-4 кварталів 2012 року підприємством оприбутковано соняшнику врожаю 2012 року в кількості 656,26 т на суму 1645780 грн., а також реалізацію протягом вересня-грудня 2012 року соняшника на суму 2428328,16 грн. наступним контрагентам: ПАТ «Миронівський завод по виготовленню груп» на суму 1146882,38 грн.; ТОВ «Вінницька птахофабрика» на суму 1015940,28 грн.; ТОВ «Камео» на суму 265505,5 грн.

Виходячи з наведеного, перевіркою зроблено висновок, що ТОВ «Злагода-Агро-1» завищило податкові зобов'язання по скороченій податковій декларації на суму 404722 грн., в порушення пункту 185.1 ст.185, пункту 187.1 ст. 187 ПК України, так як фактичної реалізації соняшника та сої не було.

З такими висновками позивач не погоджується та вказує на те, що реальне виконання умов господарських угод із переліченими вище контрагентами підтверджено первинними бухгалтерськими документами, наданими під час перевірки: видатковими і податковими накладними, банківськими платіжними документами. Також зазначає, що податковим органом не представниками Харпатської сільської ради не перевірялись інші поля на яких також засівались зернові культури, які були зібрані та в подаьшомупродані.

Окрім того, в акті перевірки вказано, що під час перевірки не було представлено товарно-транспортних накладних, що не відповідає дійсності, адже такі документи є в наявності та надавались перевіряючому.

За таких обставин, на думку позивача, висновки податкового органу щодо нереальності продажу сої та соняшника, є необґрунтованими.

Не погоджується позивач також і з прийняттям податковим органом податкового повідомлення-рішення , яким визначено грошове зобов'язання з доходу фізичних осіб.

Так, податковий орган вважає, що податковим агентом при здійснені розрахунків з орендодавцями є фермерське господарство, яке повинно було утримувати та перераховувати податок з доходів фізичних осіб за майнові та земельні паї.

З такими висновками відповідача позивач не погоджується обґрунтовуючи тим, що громадянам колишнього ліквідованого колективного сільськогосподарського підприємства не виділено в натурі майно, оцінка та вартість майнових паїв не проведена. Відтак, фермерське господарство не може бути податковим агентом по відношенню до громадян, які не можуть бути орендодавцями майна, на яке не підтверджено їх право власності.

Окремо зазначає, що перевіркою не досліджено договори оренди між ФГ «Злагода-Агро-1» та орендодавцями, які є суб'єктами господарювання. Таким чином перевіркою індивідуально не визначались та не провірялись індивідуальні власники земельних паїв та порядок розрахунків.

За таких обставин, на думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, відтак, є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додатково надані пояснення.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили, обґрунтовуючи свою позицію правомірністю прийняття оскаржуваних рішень та просили відмовити у задоволені позовних вимог. Зокрема вказали на наявність документів, які підтверджують, що урожай соняшнику, що засівався господарством, не зібраний, а тому, і не міг бути проданий. Окрім того, відсутність первинних документів та відсутність вантажних транспортних засобів для перевезення товарно-матеріальних цінностей свідчить про нездійснення господарських операції. За таких обставин та враховуючи те, що фермерське господарство перебувало на спеціальному режимі оподаткування (отримав податкову пільгу), відтак, правомірно застосовано положення пункту 123.2 статті 123 ПК України, відповідно до якого використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно з законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті тягне за собою стягнення до бюджету суми податку, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Таким чином податкове повідомлення-рішення № №0000042200 обґрунтовано складається лише зі штрафної санкції.

Щодо визначення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, зазначили, що ФГ «Злагода-Агро-1» є податковим агентом, який заключив договори з власниками земельних ділянок, за користування якими господарство нарахувало в 2011 р. орендну плату (в т.р. за майнові паї) у загальному розмірі 195726,61 грн. Однак податок з доходів фізичних осіб не утримувався та не переховувався. Розрахунки з орендарями проводились в натуральній формі. Отже податковим органом, обґрунтовано визначено податкове зобов'язання з цього податку, оскільки саме орендар як податковий агент є платником податку.

Стосовно податку на прибуток, вказали, що на його нарахування не вплинула попередня оплата (авансовий платіж). Такий розрахунок зроблено на підставі первинної бухгалтерської документації, в якій зафіксовано операції з купівлі-продажу товару.

В судове засідання в якості свідків викликано ОСОБА_5 - землевпорядника Харпатської сільської ради та ОСОБА_6 - голову Харпатської сільської ради, які суду пояснили, що відповідним рішенням сільської ради створено та затверджено склад комісії з розгляду питань на території сільської ради.

У січні 2013 року до сільської ради надійшло звернення Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про надання інформації щодо оренди землі та збору врожаю соняшника та сої ФГ «Злагода-Агро-1» на території сільської ради села Харпачка станом на 1.01.2013 р. Враховуючи вказане звернення комісія вийшла для візуального обстеження на поля, якими користується ФГ «Злагода-Агро-1», а саме: на земельні ділянки площею 60,5 га (засіяне соєю) та площею 107,9 га (засіяне соняшником). Як виявлено соя не зібрана взагалі, а соняшник зібраний приблизно 2-3 га. Окремо голова сільської ради пояснив, що всього в користуванні у фермерського господарства приблизно 435 га землі.

В свою чергу, свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що згідно договору на виконання робіт, укладеного з ФГ «Злагода Агро-1» приблизно наприкінці жовтня початку листопада 2012 року здійснював збір урожаю соняшника на одному полі. Однак, враховуючи те, що соняшник був мокрий його обмолот було перервано та продовжено вже після січневих свят. Вказав, що на першому етапі було зібрано соняшника з земельної ділянки приблизно 20 га.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі та свідків, суд встановив наступне.

В період з 29.01.2013 р. по 04.02.2013 р. відповідно до наказу начальника Гайсинської МДПІ № 50 від 28.01.2013 р., згідно направлень №35, №36 від 29.01.2013 р., податковими ревізорами-інспекторами проведено позапланову виїзну перевірку Фермерського господарства «Злагода - Агро-1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2011 р. по 31.12.2012 р., за наслідком якої складено акт №-68/2200/33420581 від 13.02.2013 р., в якому зафіксовані наступні порушення:

- п.135.1, п.135.2, 135.4 ст. 135, п.137.1, п. 137.4 ст. 137, п.п. 138.1.1, 138.2, п.п. 138.10.3, п.138.10 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 60822 грн.;

- не підтверджено реалізацію соняшника ПАТ "МЗВКК" або ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп" м.Миронівка код ЄДРПОУ 00951770 на суму 1146882,38 грн., в т.ч. ПДВ 191146,22 грн.;

- не підтверджено реалізацію соняшника ТОВ "Вінницька птахофабрика" м.Ладижин код ЄДРПОУ 35878908 на суму 1015940,28 грн., в т.ч. ПДВ 169323,37 грн.;

- не підтверджено реалізацію соняшника ТОВ "Камео" м.Вінниця код ЄДРПОУ 37159420 на суму 265505,31 грн., в т.ч. ПДВ 44250,92 грн.;

- не підтверджено реалізацію сої ФОП Ляшок с. Китайгород на суму 51004,80 грн., в т.ч. ПДВ 8500,80 грн.;

- п.п. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 34643,61 грн.;

За наслідком проведеної перевірки та складеного акту Гайсинської МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001501700 від 22.02.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 34643,61 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі - 8661,90 грн., №0000042200 від 27.02.2013 р., яким застосовано штрафну санкцію у сумі - 404722 грн., №0000032200 від 22.02.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем у розмірі 60822 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі - 15205,5 грн.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000032200 від 22.02.2013р., суд виходить з наступного.

Як встановлено в ході перевірки та зафіксовано у акті, за період з 1.12.2011р. по 30.06.2012 р. ФГ «Злагода Агро-1» задекларовано доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування в сумі 446936 грн. При цьому, за вказаний період встановлено його заниження на 400000 грн. ( рядок 02 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт послуг))».

Водночас, за цей же період, господарством задекларовано витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування в сумі 425651 грн. Перевіркою повноти визначення витрат встановлено їх заниження в сумі 110371 грн.

Таким чином, при визначені податку на прибуток встановлено його заниження на 60822 грн. = (400000 грн. - 110371 грн.) х 21%.

Враховуючи виявлене порушення, податковий орган, з урахуванням положень підпункту 54.3.3 пункту 53.3 статті 53 ПК України, відповідно до якого «контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках» - прийняв рішення, яким визначив податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем у сумі 60822 грн. та застосував штрафну санкцію у розмірі 15205,5 грн.

На думку позивача, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки повернення авансового платежу у розмірі 139794,50 грн., та сплата 73307,50 грн. - пені і 103250 грн. - штрафу (визначені у судовому рішенні) - є витратами, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування. При обґрунтуванні такої позиції позивач посилається на положення пункту 141.1 статті 141 ПК України, відповідно до якого до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку. Вказує, що саме ця норма повинна застосовуватись, а тому віднесення до витрат зазначених вище сум вважає обґрунтованим.

Саме зазначені вище мотиви стали підставою для звернення з позовом до суду про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032200 від 22.02.2013р. та саме ними обгрунтовуються позовні вимоги.

Однак, судом встановлено, що податковим органом не ставиться в провину позивачу та жодним чином не відображено у акті перевірки, що господарством невірно віднесено до складу витрат чи доходів попередню оплату (авансовий платіж), штраф та пеню (за судовим рішенням). Натомість, у акті зафіксовано заниження доходу та витрат саме при реалізації готової продукції (товару).

Інших підстав позивачем не наведено та судом не встановлено порушень при нарахуванні податковим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 60822 грн. Відтак, не спростовується і правомірність застосування штрафної санкції у розмірі 15205,5 грн.(25%), що передбачено пунктом 123.1 статті 123 ПК України.

Оцінюючи правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000042200 від 27.02.2013 р. суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи підстави прийняття оскаржуваного рішення, податковий орган вказує на те, що перевіркою не підтверджено реалізацію соняшника ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп» на суму 1146882,38 грн., ТОВ «Вінницька птахофабрика» на суму 1015940,28 грн., ТОВ «Камео» - на суму 265505,31 грн.

Так, як зафіксовано у акті перевірки, загальна кількість реалізованого позивачем, переліченим підприємствам, соняшника склала 565,26 т.

Згідно довідки управління агропромислового розвитку Гайсинської районної державної адміністрації № 603 від 30.11.2012р., складеної на підставі форми 29, ФГ «Злагода- Агро-1» у 2012 році вирощувався соняшник на площі 150 га, урожайність 38 (ц/га).

Виходячи з таких даних, фермерське господарство повинно було б отримати у 2012 році 5700 ц або 570 т соняшнику.

Однак, згідно листа Харпатської сільської ради Гайсинського району Вінницької області фермерським господарством у 2012 році посіяно соняшнику на полі № 7 площею 109,6 га, який станом на 22.01.2013р. не зібраний.

Отже, враховуючи наведене, а також пояснення свідків про не збір врожаю соняшника, дані бухгалтерського обліку, в яких вказано про відсутність станом на 1.09.2012 р. залишків соняшника на складі, а також відсутність будь-яких документів, які б підтверджували придбання соняшника в 2012 році у інших підприємств, податковим органом обґрунтовано ставиться під сумнів реальність реалізації власного соняшника у вересні - жовтні 2012 р.

Разом з тим, слід зазначити, що свідки підтвердили, що все ж таки частина врожаю соняшника з поля № 7 (на який виїжджала комісія) була зібрана, а тому, принаймні у листопаді - грудні, могла бути реалізована продукція власного виробництва.

При цьому слід зазначити, що суду надано товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення соняшника контрагентам господарства, накладні та податкові накладні.

За таких обставин, не є можливим виокремити кількість соняшнику, який фактично зібрано і кількість незібраного та, відповідно, виокремити (розмежувати) нараховану суму податку.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що наслідком не підтвердження та безпідставно вказаної частини зазначеної в акті суми (нарахованої за листопад-грудень 2012 року), стало неправильне донарахування податковим органом в цілому податкового зобов'язання (основний платіж та, відповідно, штрафна санкція), що визначені в оскаржуваному рішенні.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. В даному випадку, суд вважає, що невірно нараховану суму податкового зобов'язання в т. р. штрафну санкцію виокремити неможливо.

За таких обставин, оскаржуване рішення підлягає скасуванню повністю.

Оцінюючи правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення №0001501700 від 22.02.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, суд виходить з наступного.

Суттю спору в цій частині є те, що, на думку позивача, він не є податковим агентом щодо доходу від надання йому в оренду земельних ділянок та паїв, а тому не повинен сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

З такою позицією суд не погоджується з наступних підстав.

Як встановлено в ході перевірки, сума орендної плати за землю нарахована господарством громадянам в 2011 р. склала 160851,21 грн., за майнові паї - 34875,40 грн. Загальна сума нарахованої та виплаченої орендної плати становила - 195726 грн. Однак, господарством в 2011 році податок з доходів фізичних осіб не утримувався та не перераховувався.

Згідно пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

В розумінні підпункту 170.1. пункту 170 статті 170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що ФГ «Злагода Агро-1» у 2011 році нараховувалась та сплачувалась громадянам орендна плата за землю та майнові паї, воно є податковим агентом та, з урахуванням наведених норм, є платником податку на доходи фізичних осіб. Відтак, податковим органом правомірно здійснено нарахування вказаного податку в частині основного платежу у розмірі 34643,61 грн. та, з урахуванням положень пункту 123.1 статті 123 ПК України обґрунтовано застосовано штраф у розмірі 25% в сумі 8661,90 грн.

При вирішені даного спору суд враховує положення частини 3 статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За сукупністю вищенаведених обставин та враховуючи, що оскаржуване рішення №0000042200 від 27.02.2013 р. в частині не відповідає всім критеріям наведеним у статті 3 КАС України, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання його протиправним та скасування.

Щодо решти позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001501700 та №0000032200 від 22.02.2013 р., то, на думку суду, при їх прийнятті податковий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак в задоволені цих вимог слід відмовити.

Згідно положень статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовільнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області №0000042200 від 27.02.2013р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь фермерського господарства "Злагода-Агро-1" (вул. Леніна, 30, с.Харпачка, Гайсинський район, Вінницька обл.) 1766,38 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят шість грн. 38 коп.)судового збору, сплаченого згідно квитанції № к4/К/5 від 20.03.2013 року, шляхом його безспірного стягнення органом Державної казначейської служби України із рахунку Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна