Постанова № 32814641, 10.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 р. Справа № 804/501/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріМединській А.О. за участю: позивача представників відповідача ОСОБА_3 Шмигельського М.С., Костенко Є.С., Тарадюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та стягнення грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в якому просить: - визнати неправомірною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації щодо невиплати компенсації за невикористані додаткові відпустки за період 2008-2011 рік; - стягнути з відповідача компенсацію за невикористані дні додаткової соціальної відпустки за період 2008-2011 року в кількості 34 дні, що становить 2061 грн. 76 коп.; - зобов'язати відповідача сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку; - зобов'язати відповідача відшкодувати заподіяну моральну шкоду в сумі 3000,00 грн.; - зобов'язати відповідача відшкодувати понесені судові витрати та витрати на надання юридичних послуг. Згідно заяви від 10.04.2013р. від позовних вимог за 2008 рік відмовилась.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 07.10.2008р. по 20.03.2012р. працювала на посаді заступника начальника управління-начальника відділу праці та соціально-трудових відносин в управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації як державний службовець 13 рангу. На своєму утриманні позивачка має двох дітей 2001 року народження і 1993 року народження. Відповідно до ст.19 Закону України «Про відпустки» має право на соціальну відпустку. При звільненні з займаної посади не було проведено розрахунок та не виплачено компенсацію згідно ст.24 Закону України «Про відпустки», ч.1 ст. 47, ч.1 ст.83, та ч.1 ст. 116 КЗпП України, відповідно до яких у разі звільнення працівника який має дітей йому виплачується компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, при звільненні працівника виплата всіх належних йому сум проводиться в день звільнення.

Відповідач позов не визнав направив на адресу суду письмові заперечення, згідно яких зазначив, що позивачка не надала належних документів, які підтверджують її статус одинокої матері, а саме документи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини, відпустка одинокій матері є соціальною відпусткою і не належить до виду щорічних відпусток. Щодо несплати середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідач зазначає, що повний розрахунок в відповідачкою був проведений 23.03.2012 року, тому, на думку відповідача ці позовні вимоги також не підлягають задоволенню. Окрім того, відповідач наполягає на тому, що відповідно до ч.3 ст. 99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби установлений місячний строк і позивачка пропустила строк для звернення для суду, в зв'язку з чим позов повинен бути залишений без розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримав адміністративний позов, просив його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували посилаючись на доводи викладені в запереченнях.

Заслухавши позивача, представників відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачка ОСОБА_3 має двох дітей: ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_4 (Свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 11.2001р.).

Наказом № 51-к від 07.10.2008р. позивачка призначена на посаду заступника начальника управління - начальника відділу праці та соціально-трудових відносин, як така що пройшла за конкурсом. Прийняла присягу державного службовця. Присвоєно 13 ранг державного службовця.

Згідно рішення комісії з питань опіки та піклування Меліоративненської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 1-2/О від 01.12.2011р. «Про участь ОСОБА_10 у вихованні дитини ОСОБА_9», комісією встановлено що батько ОСОБА_10 мешкає в м. Дніпропетровськ та на протязі останніх п'яти років не спілкується з дитиною ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4, не приймає участі у вихованні дитини, не дбає про його одяг та харчування, не реагує на виклики органу опіки та піклування для співбесіди, комісія вирішила визнати ОСОБА_10 таким, що порушує ст.ст.141, 150, 155, 180 Сімейного кодексу України та ухиляється від участі у вихованні дитини - ОСОБА_9.

Судом також досліджені акти обстеження квартири АДРЕСА_1 від 11.12.2008р., 28.10.2009р., 09.11.2010р., 25.11.2011р. складені комісією у складі депутата Меліоративненської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області та сусідів; довідка Меліоративної загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новомосковської районної ради Дніпропетровської області від 13.02.2012р. видана ОСОБА_9 учню 5-А класу, згідно якої батько ОСОБА_10 не приймає участі в вихованні дитини.

Згідно заяви від 08.02.2012р., копія якої міститься в матеріалах справи позивачка звернулась з заявою до керівника з проханням надати додаткову соціальну оплачувану відпустку як одинокій матері за 2011рік. До заяви додала копії свідоцтва про народження дитини, довідка про склад сім'ї та рішення органу опіки та піклування.

Відповідно до заяви від 14.02.2012р. позивачка просить надати додаткову соціальну відпустку як одинокій матері за 2012р. з 15.02.2012р.

27.02.2012р. вх.№ 624 позивачка звернулася до відповідача з заявою про виплату їй грошової компенсації за невикористані соціальні відпустки як одинокій матері за період 2008-2011 роки.

20.03.2012р. вх.№ 819 позивачка повторно звернулася до відповідача з заявою про виплату їй грошової компенсації за невикористані соціальні відпустки як одинокій матері за період 2008-2011 роки. при звільненні.

Відповідно до Наказу №22-к від 12.03.2012р., з 20.03.2012р. позивачка звільнилася з займаної посади за ст.39 КЗпП України в зв'язку з доглядом за дитиною до 14 років, але при звільненні компенсації не отримала.

Листом від 26.03.2012р. відповідач відмовив ОСОБА_3 в наданні компенсації за невикористані дні соціальної відпустки у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів про те, що батько не бере участі у вихованні дитини.

Як встановлено в судовому засіданні згідно пояснень сторін та заяви ОСОБА_3 на ім'я начальника відділу культури туризму РДА ОСОБА_11, за попереднім місцем роботи позивачки, остання зверталась з заявою про надання їй додаткової відпустки як одинокій матері за 2007, 2008 рік і вказану відпустку використала.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» N 504/96-ВР, від 15.11.1996 (далі Закон N 504/96-ВР) разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Ст. 19 цього закону в редакції на час спірних правовідносин, передбачено що жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України.) За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Поняття одинокої матері визначено в Постанові Пленуму Верховного Судку України від 6.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». Згідно з п.9 цієї постанови одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка яка виховує дитину без батька ( в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину, якщо батько не проживає разом з дитиною та відсутні інші докази його участі у вихованні дитини, і за цих самих умов жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не всиновлена).

Після набрання чинності Законом України «Про відпустки» визначення одинокої матері для реалізації норм цього закону встановлено в п.5 ч.12 ст.10, згідно якого одинока матір - яка виховує дитину без батька.

Законодавством не передбачено, які саме документи має подати жінка, яка виховує дитину без батька. Так згідно ст.157 Сімейного кодексу питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. У разі ухилення батька від виконання своїх обов'язків з виховання дитини мати має право звернутись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

Згідно Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 19.02.2010р. № 48/13/1126-10 «Про додаткові соціальні відпустки працівникам» у разі коли працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку, або ж за кілька попередніх років він має право використати цю відпустку, і в разі звільнення незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпустко, як це передбачено статтею 24 Закону України «Про відпустки». Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей.

Таким чином позивачка є одинокою матір'ю, так як батько дитини ОСОБА_10 не приймає участі в вихованні дитини на протязі останніх п'яти років, що підтверджується наданими документами дослідженими в судовому засіданні, а саме: рішенням комісії з питань опіки та піклування Меліоративненської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 1-2/О від 01.12.2011р. «Про участь ОСОБА_10 у вихованні дитини ОСОБА_9»; актами обстеження квартири АДРЕСА_1 від 11.12.2008р., 28.10.2009р., 09.11.2010р., 25.11.2011р. складені комісією у складі депутата Меліоративненської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області та сусідів; довідкою Меліоративної загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новомосковської районної ради Дніпропетровської області від 13.02.2012р. виданої ОСОБА_9 учню 5-А класу, згідно якої батько ОСОБА_10 не приймає участі в вихованні дитини.

Доводи відповідача з посиланням на не надання позивачкою документів на підтвердження її статусу одинокої матері, судом не приймаються та спростовуються матеріалами справи, а саме заявами останньої на ім'я керівника від 08.02.2012р., від 14.02.2012р., 27.02.2012р. вх.№ 624, 20.03.2012р. вх.№ 819, та з огляду на підтвердження відповідачем факту отримання довідки Меліоративної загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новомосковської районної ради Дніпропетровської області від 13.02.2012р. виданої ОСОБА_9 учню 5-А класу, згідно якої батько ОСОБА_10 не приймає участі в вихованні дитини.

Окрім того, законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей. Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав цю відпустку за минулий рік або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпустки, згідно зі статтею 24 Закону України "Про відпустки".

Таким чином, при звільненні у 2012 році позивачці має бути виплачено компенсацію за 27 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як одинокій матері за 2009р. - 7днів, 2010 рік - 10 днів, 2011рік - 10 днів. Так згідно довідки про доходи виданій ОСОБА_3 від 13.03.2010р. вих.№ 877 від 16.03.2012р. оригінал якої оглянутий в судовому засіданні, копія міститься в матеріалах справи, загальна сума доходу за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. складає 21371,94 грн., відповідно її середньоденна заробітна плата дорівнює 60,20 грн. Відповідно вказану цифру слід використовувати у якості множини під час обрахунку суми компенсації 60,20 х 27=1625,46 грн.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог позивачки в частині сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд прийшов до висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки 23.03.2012р. з позивачкою було здійснено розрахунок за винятком оспорюваної суми компенсації за додаткову відпустку.

Щодо відшкодування заподіяної моральної шкоди, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню, оскільки позивачка не довела в чому саме полягала моральна шкода, яка заподіяна відповідачем, чи є між бездіяльністю відповідача та спричиненою шкодою причинний зв'язок, чи є вина відповідача в заподіянні моральної шкоди. Позивачка нічим не підтвердила факт заподіяння їй моральної шкоди, не пояснила, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди в сумі 3000,00 грн. в зв'язку з цим, суд вважає вимоги позивачки в цій частині необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо зобов'язання відповідача відшкодувати понесені судові витрати та витрати на надання юридичних послуг, то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року N 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підтвердження факту надання правової допомоги позивачем надано Договір № 18 про надання юридичних послуг від 21.11.2012р., Акт № 7 від 21.11.2012р. про надання юридичних послуг на загальну суму 600 грн. та погодинним розрахунком витраченого часу, копія свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_12, копія Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_12. Також в матеріалах справи міститься квитанція від 06.02.2013р. про сплату позивачем судового збору в сумі 34,50 грн.

Згідно вимог ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, згідно до положень частини 3 статті 94 КАС України.

Листом Вищого адміністративного суду України №2135/11/13-11 від 21 листопада 2011 року роз'яснено особливості застосування частини 1 статті 94 КАС України. Так, у листі, зокрема, зазначено, що з урахуванням положень підпункту 3 пункту 9 розділу 6 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пункту 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи вищенаведене, та часткове задоволення адміністративного позову наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача судових витрат на сплату судового збору в сумі 17,25 грн., та витрат на правову допомогу в сумі 300 грн. шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та стягнення грошової компенсації - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо невиплати компенсації ОСОБА_3 за невикористані дні додаткової соціальної відпустки за період 2009р., 2010р., 2011р.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області компенсацію за невикористані дні додаткової соціальної відпустки за період 2009р., 2010р.,2011р. в сумі 1625,46 грн. (одна тисяча шістсот двадцять п'ять гривен, сорок шість копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати на сплату судового збору в сумі 17,25 грн. (сімнадцять гривень двадцять п'ять копійок), та витрати на правову допомогу в сумі 300 грн. (триста гривень), шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 15 квітня 2013 року.

Суддя Н.В. Турлакова