Рішення № 32813831, 30.07.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року Справа № 925/955/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М., за участю представників: позивача: Ченцов О.С. - за довіреністю, відповідача: Бурлака Ю.М. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області

до державного підприємства "Уманське лісове господарство"

про стягнення 4 715 грн. 10 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 4 715 грн. 10 коп., зокрема 4 373 грн. 08 коп. боргу за постійне та обов'язкове обслуговування об'єкта відповідача відповідно до укладеного між сторонами договору на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно - рятувальними службами об'єктів та окремих територій № 220 від 01.05.2009 за період з 01.05.2009 по 23.01.2013, а також стягнення 90 грн. 23 коп. пені, 153 грн. 54 коп. три проценти річних, 98 грн. 25 коп. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання. В обґрунтування позову у позовній заяві та у поданих додатково Поясненнях позивач вказав, що протягом зазначеного періоду позивач виконував взяті на себе зобов'язання і забезпечував перебування караулів позивача та спецтехніки в цілодобовому чергуванні, в постійній бойовій готовності для забезпечення своєчасного реагування на надзвичайні події, у разі їх виникнення; однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за цим договором та не здійснив оплату в розмірах та строки, вказані у договорі та у претензіях позивача. Укладений із відповідачем договір на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно - рятувальними службами об'єктів та окремих територій № 220 від 01.05.2009 є обов'язковим для нього, оскільки відповідач відносився до вибухо- і пожежонебезпечних об'єктів деревообробної промисловості у зв'язку з тим, що позивач обслуговував потаське лісництво ДП "Уманське лісове господарство", у складі якого була пилорама та склади деревини, які відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1214 підлягали постійному та обов'язковому обслуговуванню, та про обов'язковість укладення такого договору вказано у самому договорі. Позивач відмовив відповідачу у пропозиції № 750 від 07.12.2010 розірвати договір, так як станом на вказану дату підстав для припинення Договору не було. Відповідно до копії наказу відповідача № 177 від 07.10.2011 деревообробний цех функціонував до 30 листопада 2011 і був виведений з експлуатації з 01 грудня 2011 року, тобто через рік після надіслання пропозиції розірвати Договір. Протоколом № 46 засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі ТЕБ та НС) Черкаської облдержадміністрації від 05.11.2012 було затверджено перелік потенційно небезпечних об'єктів Черкаської області, у якому ДП "Уманське лісове господарство" відсутнє, тому позивач надіслав відповідачу лист № 479 від 07.12.2012 із пропозицією розірвати договір за згодою сторін, на яку відповідач не відповів. Тоді позивач надіслав повторно лист № 53 від 24.01.2013 з повідомленням про те, що позивач вважає договір розірваним з 24.01.2013.

Відповідач не подав письмовий відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні:

представник позивача повністю підтримав позов, стверджуючи, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підтверджені належними доказами, доводи та пояснення позивача відповідачем не спростовані; також пояснив, що позивач вирішив розірвати договір з 23.01.2013 з огляду на те, що відповідач не сплачує кошти відповідно до умов договору, борг накопичується, а у переліку потенційно небезпечних об'єктів Черкаської області ДП "Уманське лісове господарство" відсутнє, тобто, наявність договору з ним не обов'язкова; лист відповідача від 14.12.2012 про погодження пропозиції про розірвання договору позивач не отримував, однак, вважає вказаний лист суттєвою обставиною у даній справі, оскільки він був належним чином оформлений, зареєстрований, підписаний, у ньому висловлена позиція відповідача про погодження розірвання договору, що означає, що в грудні 2010 року договір не був розірваний, інакше, відповідач вказав би про це у відповіді; вважає, що договір розірваний з 24.01.2013 на підставі листа № 53 від 24.01.2013; просить задовольнити позов у заявленій сумі;

представник відповідача позов визнав частково в сумі 1 759,32 грн., що складає борг по 10.01.2011, тобто до моменту розірвання договору, та пояснив, що згідно Постанови Кабінету Міністрів № 1214 від 04.08.2000 відповідача немає у переліку, тому відповідач не є потенційно небезпечним об'єктом, якому дані послуги охорони повинні надаватися в обов'язковому порядку, а тому відповідач 07.12.2010 надіслав позивачу відмову від договору відповідно до п. 6.3. договору, отже договір є розірваним з 10.01.2011 і з цієї дати відповідач не повинен сплачувати кошти, так як зобов'язання припинилися; лист від 14.12.2012, як відповідь на пропозицію позивача про розірвання договору, не був відправлений відповідачем, він був зроблений лише проектом і відповідач не мав на меті його відправляти, тому позивач його й не отримав; це відповідач шукав шляхи, як врегулювати спір мирним шляхом; просить не враховувати вказаний лист при прийнятті рішення.

У судовому засіданні оголошено перерву з 03.07.2013 по 24.07.2013 та з 24.07.2013 по 30.07.2013 на підставі частини 3 статті 77 ГПК України.

У судовому засіданні 30.07.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив таке.

Державне підприємство "Уманське лісове господарство" (Об'єкт за договором, відповідач у справі) в особі Назаровича Івана Васильовича, що діє на підставі Статуту, та Державна аварійно - рятувальна служба - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (Аварійно - рятувальна служба за договором, позивач у справі) в особі т.в.о. начальника Коваленка Олексія Олексійовича, що діє на підставі Положення, уклали Договір № 220 від 01 травня 2009 року на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався організувати та здійснити аварійно-рятувальне обслуговування Об'єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на Об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Договір був підписаний сторонами без заперечень та згідно умов пункту 6.1. вступив в силу з 01.05.2009.

Пунктом 4 Договору сторони передбачили, що вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативних одиниць складає 1% від загальної вартості постійного та обов'язкового обслуговування об'єкта, а саме 1172, 88 грн. на рік. Оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт проводиться за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо). Плата за обслуговування "Об'єкта" Аварійно-рятувальною службою здійснюється перерахуванням коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком (п. 4.2. Договору).

Відповідно до пункту 6.2. Договору дія Договору може бути припинена у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

В пунктах 6.3., 6.4. Договору вказано, що при відмові від послуг Аварійно-рятувальної служби Об'єкт повинен не пізніше як за місяць письмово попередити про це іншу сторону. Зміни і доповнення до Договору вносяться лише письмово за згодою сторін.

12.11.2010 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про оплату заборгованості в сумі 1759,32 грн. за надані послуги по обслуговуванню відповідача в період з 01.05.2009 по 01.11.2010 у зв'язку з тим, що відповідачем не виконане взяте на себе зобов'язання та надіслані йому рахунки не оплачені.

Відповідач надав позивачу відповідь від 07.12.2010 № 750 на претензію, у якій визнав претензію необґрунтованою та повідомив, що позивач не надав доказів виконання ним своїх обов'язків, а крім того, ДП "Уманське лісове господарство" відповідно до пункту 6.3. договору відмовляється від послуг позивача, тому з цих підстав просить вважати даний договір не дійсним з 10.01.2011.

Листом від 16.02.2011 позивач повідомив відповідачу про те, що за умовами договору відповідач повинен оплачувати вартість утримання оперативних одиниць, передбачену в договорі, та заперечив проти розірвання договору і вважає договір чинним.

07.12.2012 позивач надіслав відповідачу лист № 479 із пропозицією розірвати договір № 220 від 01.05.2009 у зв'язку з тим, що ДП "Уманське лісове господарство" відсутнє в переліку потенційно небезпечних об'єктів Черкаської області, затвердженому протоколом № 46 засідання регіональної комісії з питань ТЕБ та НС від 05.11.2012, та в листі вказав, що Договір буде вважатися розірваним з моменту отримання від відповідача погодження на цю пропозицію. Відповідь на цей лист позивач не отримав.

15.01.2013 відповідач надіслав позивачу лист № 49, у якому повідомив про те, що підприємство не входить до переліку об'єктів, що підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, листом від 07.12.2010 було повідомлено про відмову від послуг, у зв'язку з чим вимоги щодо підписання актів звірки вважав безпідставними.

У відповідь на вказаний лист позивач надіслав відповідачу лист № 53 від 24.01.2013, у якому вважає договір № 220 від 01.05.2009 розірваним із 24.01.2013 з огляду на те, що відповідач не визнає дію договору та не здійснює оплату відповідно до його умов.

У зв'язку із несплатою відповідачем вартості наданих послуг за період дії договору - з 01.05.2009 по 23.01.2013 - позивач пред'явив до стягнення борг в сумі 4373,08 грн., 90,23 грн. пені, 153,54 грн. три проценти річних, 98,25 грн. індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання по 17.06.2013.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на наступне.

За правовою природою укладений між сторонами Договір № 220 від 01.05.2009 має ознаки договору з надання послуг, згідно якого, в силу статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Правовідносини про надання послуг регулюються главою 63 ЦК України - це статті 901 - 907 цього Кодексу.

Згідно статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 174 ГК України господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Сторони уклали Договір № 220 від 01.05.2009, передбачили істотні умови для договорів даного виду, однак у Договорі не вказано про обов'язковість складання та підписання акта про надані послуги, як про це стверджував відповідач у своєму листі, натомість у Договорі чітко виписаний його предмет та обов'язки позивача щодо забезпечення функціонування структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення та обов'язок оплати відповідачем рахунків позивача. Відповідач не заперечив факт надання позивачем рахунків на оплату, у судовому засіданні 03.07.2013 представник відповідача визнав борг в сумі 1759,32 грн. по 10.01.2011.

Заявлений позивачем борг в сумі 4373,08 грн. складається із двох сум: 1759,32 грн. - це вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності за період з 01.05.2009 по 31.10.2010, що виходячи із дати відправки та з урахуванням поштового обігу кореспонденції повинно бути оплачено не пізніше 23.11.2010; та 2613,76 грн. - за період з 01.11.2010 по 23.01.2013, що повинно бути оплачено не пізніше 25.03.2013.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував встановленими законом способами та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань за Договором № 220 від 01.05.2009.

Суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, доводи відповідача про те, що договір № 220 є розірваним із 10.01.2011, з огляду на наступне.

Із матеріалів справи та із листування сторін вбачається, що сторонами не досягнуто згоди щодо розірвання договору в 2010-2012 роках. Відповідач посилається на пункт 6.3. Договору, однак, в цьому пункті вказано на право відповідача відмовитися від послуг, однак, це не є тотожним поняттю "відмови від договору", передбаченому в статті 907 ЦК України, у якій вказано, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Оскільки сторони у Договорі не виписали порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг, тому повинні застосовуватися загальні положення закону з цього питання. Із листування сторін вбачається, що відповідач відмовився від послуг листом від 07.12.2010, однак, не надсилав пропозицію про розірвання договору і не передавав спір про це до господарського суду. Тому доводи відповідача про те, що Договір № 220 розірваний з 10.01.2011, не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наявними у справі доказами.

Також не можна вважати Договір № 220 розірваним із грудня 2012 року, оскільки на пропозицію позивача про розірвання договору у листі від 07.12.2012 № 479 відповідач не відповів, а позивач у цьому листі вказував, що договір буде вважатися розірваним з моменту отримання від відповідача погодження на цю пропозицію. Представник відповідача подав у судовому засіданні 24.07.2013 лист від 14.2.2012 про погодження пропозиції про розірвання договору у листі від 07.12.2012, однак, не подав доказів надіслання цього листа позивачу, який заперечував факт його отримання, а у засіданні 30.07.2013 представник відповідача повідомив, що вказаний лист не був надісланий, тому просив не приймати його до уваги.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та не спростованими відповідачем позовні вимоги позивача в частині стягнення 4373 грн. 08 коп. боргу відповідно до Договору № 220 від 01.05.2009 за вказаний позивачем період з 01.05.2009 по 23.01.2013.

Вимога позивача про стягнення пені підлягає також задоволенню у заявленій сумі, виходячи із наступного.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В пункті 5.3. Договору вказано, що за порушення терміну оплати Об'єкт сплачує Аварійно - рятувальній службі пеню у розмірі 0,2 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов'язків за даним Договором.

Позивач нарахував пеню в сумі 90 грн. 23 коп. за прострочення виконання відповідачем оплати наданих послуг за період з 26.03.2013 по 17.06.2013, виходячи із боргу в сумі 2613,76 грн. та із подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимозі статті 3 Закону України від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання". Розрахунок пені виконано вірно.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає законною і обґрунтованою вимогу позивача про стягнення із відповідача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за прострочення відповідачем проведення розрахунку в установлений строк, виходячи із наступного:

- судом встановлено порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати вартості послуг в установлений строк;

- пунктом 5.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України;

- оплата за Договором є грошовим зобов'язанням відповідача;

- вимога до відповідача про сплату цих сум заявлена позивачем у позовній заяві і подання окремих вимог законом не вимагається.

В результаті виконаного судом перерахунку, виходячи із прострочених сум 1759,32 грн. та 2613,76 грн. і строків їх оплати, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає індекс інфляції в сумі 98 грн. 25 коп. за прострочення розрахунку по травень 2013 року та 135 грн. 35 коп. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по 17.06.2013, з урахуванням того, що в 2012році фактично 366 днів і цю кількість днів необхідно враховувати при здійсненні розрахунку.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 720 грн. 45 коп.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із державного підприємства "Уманське лісове господарство" (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. 24 Партз'їзду, 6, ідентифікаційний код 00993389) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18007, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 4, ідентифікаційний код 25576385) - 4 373 грн. 08 коп. (чотири тисячі триста сімдесят три гривні 08 копійок) боргу, 90 грн. 23 коп. (дев'яносто гривень 23 копійки) пені, 153 грн. 40 коп. (сто п'ятдесят три гривні 40 копійок) три проценти річних, 98 грн. 25 коп. (дев'яносто вісім гривень 25 копійок) індексу інфляції, 1 720 грн. 45 коп. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 копійок) судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.08.2013

Суддя А.Д. Пащенко