Постанова № 32813082, 02.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2013 року 15:15 № 826/7424/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Асканія - Пак» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.03.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асканія - Пак» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.03.2013р. №0000201530.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 01.08.2013р. представника відповідача суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку ТОВ «Асканія - Пак» за результатами якої 22.02.2013р. складено акт №803/1530/37788371 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за листопад 2012 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України, п.п. 4.6.4, 4.6.7 п. 6.4 статті 6 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011р., в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 77 343грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 06.03.2013р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000201530, яким за порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 77 343грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 19 336грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) (Продавець) укладено Договір поставки №14.11/01 від 13.10.2012р., відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю цукор білий кристалічний, технічні характеристики якої вказані у Додатках, що є невід'ємними частинами даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію та своєчасно оплатити відповідно до умов даного Договору та Специфікації, які є його невід'ємною частиною.

На виконання умов вказаного договору ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) виписано податкові накладні №1910 від 14.11.2012р. на загальну суму 55 550грн., №1911 від 14.11.2012р. на загальну суму 55 550грн., №1967 від 21.11.2012р. на загальну суму 55 550грн., №1968 від 21.11.2012р. на загальну суму 55 550грн., №1972 від 22.11.2012р. на загальну суму 30 300грн., №1973 від 22.11.2012р. на суму 30 300грн., №1979 від 23.11.2012р. на суму 55 550грн., №1989 від 26.11.2012р. на суму 55 550грн., №1990 від 26.11.2012р. на суму 55 550грн.

За результатами перевірки відповідачем встановлено, що позивачем збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 77 343грн. по взаємовідносинах з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) з наступних підстав.

ДПІ у м. Чернігові проведено перевірку ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) за результатами чого складено акт від 10.01.2013р. №45/17/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності визначення податкового зобов'язання та достовірності нарахування податкового кредиту по податковим деклараціям за жовтень та листопад 2012 року.

Відповідно до вказаного акту №45/17/НОМЕР_1 встановлено, що у ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) відсутні трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, складські приміщення для здійснення основного виду діяльності. Таким чином, фінансово - господарська діяльність ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) здійснюється поза межами правового поля. Фінансово - господарські взаємовідносини між ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Проте, з даними висновками податкового органу про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 77 343грн., суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення господарських операцій ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа - підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Разом з тим суд приймає до уваги постанову Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва від 03.01.2013р. по справі №2а/2570/3961/2012 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ДПІ у м. Чернігові ДПС про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, яка набрала законної сили 26.02.2013р. та якою визнано неправомірними дії ДПІ у м. Чернігові ДПС по зменшенню ОСОБА_1 податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2012 року на 2291538грн., за період з 25.05.2011р. по 30.09.2012р. на 13947073грн. та податкового кредиту з ПДВ за серпень 2012 року на 2267015грн. та за період з 25.05.2011р. по 30.09.2011р. на 13869646грн. та зобов'язано ДПІ у м. Чернігові ДПС поновити ОСОБА_1 податкові зобов'язання з ПДВ за серпень 2012 року на 2291538грн., за період з 25.05.2011р. по 30.09.2012р. на 13947073грн. та податкового кредиту з ПДВ за серпень 2012 року на 2267015грн. та за період з 25.05.2011р. по 30.09.2011р. на 13869646грн.

Відповідно до частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Крім того, судом в якості свідка допитано контрагента позивача - ОСОБА_1, який підтвердив реальність укладених ним з ТОВ «Асканія - Пак» договорів.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія - Пак» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.03.2013р. №0000201530.

Судові витрати в сумі 783,50грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія - Пак» (код ЄДРПОУ 32157382) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02.08.2013р.

Суддя В.В. Амельохін