Ухвала суду № 32812925, 01.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 р.Справа № 2-а/1570/723/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-К» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0009982301/0 та 0009972301/0 від 09 грудня 2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-К» звернулось до суду позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №№ 0009982301/0 та 0009972301/0 від 09 грудня 2010 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки..

На думку позивача, неправомірність висновків акту перевірки полягає в тому, що визнання нікчемними правочинів, укладених між ним та TOB «С.ДЖ.Р. Груп», не відповідає вимогам Цивільного кодексу України та не входить до компетенції державної податкової служби. Відповідачем не доведено, що зміст правочинів, укладених між Позивачем та контрагентом суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, і, як наслідок, протиправно зроблено висновок про порушення позивачем пп. п.5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.1., 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду 13 травня 2011 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі; визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення рішення відповідача № 0009982301/0 від 09.12.2010 року; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення відповідача № 0009972301/0 від 09.12.2010 року. Не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки правочини вчинені між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» мають ознаки нікчемності. Підприємством внаслідок порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , занижено податок на прибуток в сумі 10421,0 грн.; п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 14879,0 грн.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Судом встановлено, що на підставі постанови слідчого від 04 жовтня 2010 року, п. 1, п.3, п.4 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р., в редакції чинній на момент проведення перевірки, співробітником податкового органу проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Інвест-К»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ТОВ «С.Дж. Р. Груп»за період з 01 серпня 2009 року по 30 вересня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт №384/23213/33658383 від 29 листопада 2010 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення податкового законодавства, а саме:

- п п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 10421,0 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2009 року.;

- п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1994 року ( чинного на момент виникнення спірних правовідносин) в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 14879,0 грн., в тому числі за серпень 2009 року в сумі 8337,0 грн. та за вересень 2009 року в сумі 6542,0 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2010 року:

- № 0009982301/, на підставі якого визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22319,00 грн., в тому числі - за основним платежем 14879,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7440,00 грн.

- та № 0009972301/0, на підставі якого визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 15632,00 грн., в тому числі за основним платежем 10421,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5211,00 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Ін вест-К» мало взаємовідносини з ТОВ «С.ДЖ.Р. Групп» протягом серпня-вересня 2009 року.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №№ 0009982301/0 та 0009972301/0 від 09.12.2010р., стали висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат суми витрат на отримання будівельних робіт від субпідрядної організації ТОВ «С.Дж. Р. Груп»в розмірі 41684 грн. та завищення суми податкового кредиту з ПДВ за період з 01.08.09р. по 30.09.09р. на загальну суму 14879 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту зазначеної суми ПДВ по податковим накладним отриманим від ТОВ «С.Дж. Р. Груп», у звязку з тим, що договір підряду від 04.08.2009р. укладений між ТОВ «Інвест-К»та ТОВ «С.Дж. Р. Груп»є нікчемним, так як суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок, а первинні документи не мають юридичних наслідків та є підробленими, оскільки не підписувались керівником ТОВ «С.Дж. Р. Груп».

Судом встановлено, що між позивачем та Державним підприємством Одеська залізниця було укладено договір підряду від 23 грудня 2008 року №НКВ-08-1715ню, відповідного до якого «підрядник» ТОВ «Інвест-К» зобов'язується виконати 2-й етап робіт по будівництву поста електричної централізації ст. Арциз Одеської залізниці та здати результати робіт, «замовник» - Одеська залізниця зобов'язується прийняти результати робіт та оплатити його.

ТОВ «Інвест-К» було укладено з ТОВ «С. Дж. Р. Груп» договір субпідряду від 04 серпня 2009 року, відповідно до умов якого, ТОВ «С. Дж. Р. Груп» зобов'язується виконати 2-й етап робіт з будівництва поста електричної централізації ст. Арциз Одеської залізниці.

Судом встановлено, що вказана угоди підписана директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

Зазначена угода була виконана, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 - XIV, п.1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та що не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача.

Позивачем також надано суду докази виконання договору субпідряду від 04 серпня 2009 року, зокрема: акт за формою АВК-з, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 за серпень та вересень 2009р., банківські виписки за 28.08.09р. та 23.09.09р., акти приймання передачі будівельних матеріалів від 05.08.09р., від 06.08.09р. та від 07.08.09р.

Зокрема судом встановлено, що ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»були виконанні свої зобов'язання за договором підряду, що підтверджується сертифікатом відповідності №15000369 виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (а.с.37). Вказаним сертифікатом засвідчена відповідність закінченого будівництвом об'єкта будівництва поста ЕЦ до 50 стрілок зі станційними приміщеннями на станції Арциз Одеської залізниці.

На виконання умов договору, ТОВ «Інвест-К» отримало видаткові накладні які мають всі необхідні реквізити та відповідають чинному законодавству.

Відповідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, який діяв на момент формування позивачем податкового кредиту, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд першої інстанції встановив фактичне виконання сторонами договору субпідряду, що підтверджено супровідними документами.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Інвест-К» виконало всі передбачені законом умови щодо включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру, оскільки ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, на в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог пп..7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за вищевказаними податковими накладними в частині заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в розмірі 14879,0.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що правочини вчинені між позивачем - ТОВ «Інвест-К» та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» мають ознаки нікчемності.

Апеляційний суд, погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо необгрунтованосмті зазначеного висновку відповідача, вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений статтею 3 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно п. 3.1 статті 3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п. 7.3. 1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В акті перевірки зазначено, що в матеріалах кримінальної справи №69-107 містяться пояснення громадянина ОСОБА_3 від 18.08.2010р. згідно яких ОСОБА_3 фінансово-господарською діяльністю не займався, ніяких бухгалтерських документів та звітів, у т.ч. договорів, накладних, актів виконаних робіт, рахунків, податкових декларацій не складав та не підписував.

На підставі вказаних пояснень відповідачем було встановлено, що ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»не володіє об'єктами нерухомості, тобто не має офісних та складських приміщень як у власності, так і не орендує у інших суб'єктів господарювання.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі вищезазначеного відповідач прийшов до висновку про те, що укладені позивачем та його контрагентом ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»правочини є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях та на даних пояснень громадянина ОСОБА_3, не підтвердженних вироком суду, зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень податкового законодавства при справлянні податків, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочину без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентом позивача тягнуть за собою як наслідок порушення з боку позивача, не відповідають нормам чинного законодавства. Жодних доказів, які б підтверджували доводи апеляційної скарги, відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні в апеляційній скарзі.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що відповідачем протиправно визнано в акті перевірки №384/23-213/33658383 від 29 листопада 2010 року договір субпідряду від 04 серпня 2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчиненим удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, таким, що має ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону.

Крім того, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "С.Дж.Р.групп" правочинів.

З урахуванням вище значеного та вимог ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України ст. 14 Конституції України, положень Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладених угод (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Стосовно висновків податкового органу, викладених в акті перевірки №384/23-213/33658383 від 29 листопада 2010 року щодо порушення п.5.1,пп. 5.2.1 п.5.2,п.п. 5.3.1, пп..5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток всього в сумі 10421., в т.ч.: за ІІІ квартал 2009 року, суд зазначає наступне.

Відповідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону)

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем протиправно зроблено висновок щодо нікчемності договору договір субпідряду від 04 серпня 2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», суд вважає, що ТОВ «Інвест-К» правомірно сформовано валові витрати за рахунок віднесення до їх складу суми по договорам, накладним, отриманим підчас виконання договору субпідряда, оскільки зазначені первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належним підтвердженням валових витрат.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-К» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0009982301/0 та 0009972301/0 від 09 грудня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.