Постанова № 32812803, 05.08.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5212/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софтсервис» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2013 року № 0000722220 та № 0000732220, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софтсервис» (надалі по тексту - позивач або ТОВ «Софтсервис») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013 року № 0000722220 та № 0000732220.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки від 05.07.2013 року № 15/22-2/31533260 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Софтсервис» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Престиж Строй 2012» за період з 01.08.2012 по 31.08.2012 року» відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 11.07.2013 року № 0000732220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1650,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1100,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 550,00 грн. та № 0000722220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1444,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1 155,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 289,00 грн. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаних повідомлень-рішень.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Щодо податку на додану вартість дії державної податкової служби спрямовані на запобігання необґрунтованому заниженню сум податкових зобов'язань з цього податку, безпідставному одержанню сум бюджетного відшкодування з ПДВ, тобто прийняття передбачених законом заходів до суб'єктів господарювання, які намагаються штучно створювати у податковому обліку з податку на додану вартість від'ємні різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з метою безпідставного одержання коштів з державного бюджету або створювати таки умови для вигодонабувача, виконуючи посередницьку функцію між ним та вигодоформуючим суб'єктом.

Судом встановлено, що в період з 20.06.2013 року по 27.06.2013 року на підставі службового посвідчення серії УОД № 054442, на виконання наказу ДПС України від 23.04.2012 року № 329/ДСК «Про систему раннього виявлення, комплексного відпрацювання та руйнування тіньового сектору економіки», відповідно до листа ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 22.03.2013 року № 2125/7/22-223, яким отримано акт від 22.03.2013 року № 164/22-2/38182778 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Престиж Строй 2012» по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року», згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ та наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 14.06.2013 року № 707, посадовою особою відповідача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Софтсервис» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Престиж Строй 2012» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 05.07.2013 року № 15/22-2/31533260 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Софтсервис» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Престиж Строй 2012» за період з 01.08.2012 по 31.08.2012 року», відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1 155,00 грн., в тому числі по періодам: 3 квартал 2012 року у сумі 1 155,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1 100,00 грн., у тому числі по періодам: серпень 2012 року у сумі 1 100 грн. (а.с. 8-29).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013 року № 0000732220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1650,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1100,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 550,00 грн. та № 0000722220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1444,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1 155,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 289,00 грн. (а.с. 30, 33).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Софтсервис» оскаржило їх в судовому порядку, вимагаючи їх скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 1100,00 грн. та податку на прибуток у сумі 1 155,00 грн., зазначено те, що позивачем у серпні 2012 року завищено податковий кредит з придбання робіт (послуг) на суму 1100,00 грн. та у 3 кварталі 2012 року завищено витрати по операціях з придбання робіт (послуг) на суму 5500,00 грн. по господарських операціях з ТОВ «Престиж Строй 2012», які в свою чергу не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що в свою чергу порушують ст. 185 Податкового Кодексу в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання. Таким чином, в акті встановлено проведення ТОВ «Престиж Строй 2012» операцій надання податкової вигоди своїм покупцям, тобто підприємству ТОВ «Софтсервис», з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат без виконання своїх податкових зобов'язань.

Також як вбачається з акту перевірки, вказані вище обставини були встановлені на підставі акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 22.03.2013 року № 164/22-2/38182778 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Престиж Строй 2012» по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року», відповідно до висновків якого встановлено, що у ТОВ «Престиж Строй 2012» вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за травень 2012 року - грудень 2012 року, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, укладених між ТОВ «Софтсервис» та ТОВ «Престиж Строй 2012», що є підставою для формування витрат, виникнення права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та одержання сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

Порядок формування складу витрат та податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочину за укладеною усною угодою.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Судом встановлено, що перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період 3 квартал 2012 року встановлено завищення позивачем витрат по операціях з придбання робіт (поточний ремонт трансформатору напруги та трансформаторів струму; електровимірювальні роботи по пошуку пошкоджень) від контрагента - постачальника ТОВ «Престиж Строй 2012» на суму 5 500 грн.

Також перевіркою визначення податкового кредиту за період з 01.08.2012 року встановлено його завищення по операціях з придбання робіт (поточний ремонт трансформатору напруги та трансформаторів струму; електровимірювальні роботи по пошуку пошкоджень) від контрагента - постачальника ТОВ «Престиж Строй 2012» у серпні 2012 року на суму 1 100 грн.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Софтсервис» та ТОВ «Престиж Строй 2012» була укладена усна угода про надання послуг, а саме електровимірювальних робіт для пошуку пошкоджень та послуг щодо поточного ремонту трансформатору напруги та трансформатору струму.

В підтвердження товарності операцій між ТОВ «Софтсервис» та ТОВ «Престиж Строй 2012», позивач надав суду копії податкових накладних від 22.08.2012 року № 22081 та № 22082, копії актів прийому - передачі продукції від 31.08.2012 року, копії рахунків та банківську виписку (а.с. 47-59а).

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час проведення перевірки та розгляду справи в суді позивачем не надано доказів руху активів у процесі здійснення господарських операцій. Не спростовані твердження відповідача щодо відсутності можливостей у ТОВ «Престиж Строй 2012», для вчинення господарських операцій, за якими виписані податкові накладні, надані позивачем.

А саме, на пропозицію суду, позивачем суду не надано жодних доказів, які б підтверджували фактичне виконання робіт, які зазначені у актах прийому-передачі продукції а саме докази того, що ТОВ «Престиж Строй 2012» мало найманих працівників, технічний персонал, який працював у позивача, основні фонди, виробничі активи, складських приміщень, засоби для транспортування та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій.

Таким чином позивачем не надано документальних доказів, які б свідчили про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результати, котрі замовник може використати в діяльності, що приносить дохід, що є необхідною ознакою витрат та належною підставою для віднесення сум податку, сплаченого у ціні придбаних послуг, до складу податкового кредиту підприємства.

Також суд відхиляє доводи позивача щодо того, що надані позивачем акти прийому - передачі продукції, податкові накладні та рахунки є безперечними доказами правомірного формування витрат та обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у ціні вартості отриманих робіт. Так, як вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне виконання робіт, на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування, та не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем, враховуючи наявні первинні документи, не доведений факт отримання ремонтних робіт (послуг) від ТОВ «Престиж Строй 2012».

Суд вважає необхідним зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Суд погоджується з висновками за актом перевірки та доходить аналогічного висновку, що дії ТОВ «Софтсервис» призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Очевидним також вбачається факт, що ТОВ «Софтсервис» укладені угоди з контрагентом, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. В судовому засіданні представником позивача на пропозицію суду не наданого жодного переконливого доказу, який би спростував такий висновок.

Суд критично відноситься до доводів представника позивача, викладених в письмових поясненнях та обґрунтованих доказами (а.с. 11-118), якими позивач намагається довести реальність господарських операцій з ТОВ «Престиж Строй 2012», оскільки вважає, що це підтверджує лише факт наявності у позивача трансформатору напруги та трансформатору струму та використання ним електричних мереж живлення об'єкту, а не отримання останнім послуг з поточного ремонту вказаних трансформаторів та електровимірювальних робіт пошуку пошкоджень.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає, що ТОВ «Софтсервис» не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що роботи отримані з наміром використання у власній господарській діяльності. При цьому в ході перевірки встановлена відсутність фактичного підтвердження взаємовідносин ТОВ «Софтсервис» з вищевказаним підприємством.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б спростували висновки за актом перевірки про нікчемність укладених угод ТОВ «Софтсервис» з вказаним вище контрагентом.

Таким чином, судом не встановлено реальне настання правових наслідків, що обумовлені п.5 ст.203 ЦК України, у зв'язку із чим суд погоджується з висновками перевіряючих щодо нікчемності укладеного ТОВ «Софтсервис» вищерозглянутого правочину.

Договірні відносини позивача з контрагентом не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект від результатів підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності вказаних підприємств є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Несплата ТОВ «Софтсервис» податків у встановленому законодавства України порядку руйнує систему оподаткування, що створена в інтересах держави та формування дохідної частини Державного бюджету України, що суперечить моральним засадам суспільства. Наявним вбачається намір ТОВ «Софтсервис» одержати економічний ефект за рахунок формування податкового кредиту за угодою, яка не була спрямована на реальне настання правових наслідків, з ціллю заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Такі дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, оскільки не сплачені підприємством ПДВ внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ є дохідною частиною бюджету та власністю держави.

Провадження ТОВ «Софтсервис» своєї діяльності призвело до штучного завищення податкового кредиту.

На підставі встановлених фактів та досліджених доказів, керуючись нормами діючого законодавства та внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що ТОВ «Престиж Строй 2012» не мало реальної можливості здійснювати господарські операції щодо виконання робіт згідно усної угоди укладеної з позивачем, тобто не здійснювало господарську діяльність, а штучно формувало податкову вигоду позивачу.

При відсутності реального здійснення господарських операцій ТОВ «Престиж Строй 2012», видало податкові накладні позивачу в порушення вимог ПК України, який надає право видавати такі накладні лише при здійсненні господарської операції.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. Укладені підприємством правочини з контрагентом суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 ЦК України порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. В судовому засіданні представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача. При цьому звернення позивача з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів суд оцінює обраний спосіб ухилення від відповідальності за встановлені порушення.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Софтсервис» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2013 року № 0000722220 та № 0000732220, - залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 05 серпня 2013 року.

Суддя С.О. Cтефанов