Постанова № 32812699, 29.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 р. Справа №805/9258/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:15

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьова І.В.

при секретарі судового засідання Заднепровській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 червня 2013 року №0001201501, №0001211501, №0001221501, №0001231501, №0001241501,

за участю представників сторін

від позивача: Воловик В.О.

від відповідача: Зима Н.Ю.

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 червня 2013 року №0001201501, №0001211501, №0001221501, №0001231501, №0001241501.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем за результатами перевірки було складено Акт №343/15-1/37014600 від 28 травня 2013 року. Відповідно до Акту перевірки були зроблені висновки про порушення позивачем пунктів 5.3.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про систему оподаткування», п.57.1 ст.57, п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України за порушення граничних термінів сплати до бюджету більш як на 30 днів самостійно визначених сум податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища. На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 04 червня 2013 року №0001201501, №0001211501, №0001221501, №0001231501, №0001241501.

Позивач не згодний з висновками акту податкового органу, вважає їх безпідставними та здійсненими на власних припущеннях та хибному трактуванні діючого законодавства, оскільки податковий борг на дату погашення є розстроченним відповідно до рішень суду. Тому, позивач просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлень-рішень від 04 червня 2013 року №0001201501, №0001211501, №0001221501, №0001231501, №0001241501 про застосування штрафних санкцій у загальному розмірі 95839,99 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення (т.1 а.с.68), у яких зазначив, що відповідно до акту документальної невиїзної перевірки від 28 травня 2013 року №343/15-1/37014600, картки особових рахунків зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за територіальною приналежністю джерел забруднення за 1 квартал 2006 року - 9 місяців 2010 року, позивач порушив правила сплати (перерахування) до бюджету самостійно визначених сум податкових (грошових) зобов'язань протягом строків, визначених чинним законодавством України.

Пунктом 87.9 ст.87 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямовування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, відповідач зазначає, що кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Відповідно до наказу ДПА України від 07 грудня 2010 року №927 на підставі постанов Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року №2а-3945, №2а-3948, №2а-27764, №2а-20803, №2а-3943, №2а-10818, 2а-7321 розстрочена сума збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму податкового боргу у розмірі 1735688,28 грн. Пеня та штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу, який підлягає розстроченню (відстроченню) за рішенням суду, нараховуються на загальних підставах. Пеня та штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу, який підлягає розстроченню (відстроченню) за рішенням суду нараховуються відповідно до вимог статей 126, 129 Податкового кодексу України у день фактичного погашення.

Тому, на підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» є юридичною особою, ідентифікацій код юридичної особи 37014600, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.6), є правонаступником ДП «Добропіллявугілля». Свою діяльність здійснює на підставі статуту (т.1 а.с.8).

Постановами Донецького окружного адміністративного суду з позивача був стягнутий податковий борг зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, при цьому, рішеннями суду розстрочений податковий борг, а саме:

1) постановою від 28 грудня 2010 року у справі №2а-27764/10/0570 стягнено з ДП «Добропіллявугілля» кошти за податковим боргом зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 566177,10 грн.

Ухвалою від 31 січня 2011 року розстрочене виконання постанови від 28 грудня 2010 року строком на п'ять років, починаючи з лютого 2011 року по січень 2015 року рівними частинами по 9436,28 грн., з травня 2015 року по січень 2016 року рівними частинами по 9436,26 грн.

2) постановою від 13 липня 2009 року у справі №2а-10818/08/0570 стягнено з ДП «Добропіллявугілля» кошти за податковим боргом зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 258169,10 грн.

Ухвалою від 29 грудня 2010 року розстрочене виконання постанови від 13 липня 2009 року строком на п'ять років, починаючи з січня 2011 року по листопад 2015 року рівними частинами по 4302,82 грн., в грудні 2015 року в сумі 4302,72 грн.

3) постановою від 26 березня 2010 року №2а-3948/10/0570 стягнено з ДП «Добропіллявугілля» кошти за податковим боргом зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 309112,18 грн.

Ухвалою від 27 грудня 2010 року розстрочене виконання постанови суду від 26 березня 2010 року строком на три роки, починаючи з 15 січня 2011 року по 15 жовтня 2013 року рівними частинами по 8586,45 грн., з 15 листопада 2013 року по 15 грудня 2013 року рівними частинами по 8586,44 грн.

4) постановою від 28 липня 2009 року №2а-7321/08/0570 стягнено з ДП «Добропіллявугілля» кошти за податковим боргом зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 1329027,07 грн.

Ухвалою від 30 листопада 2009 року відстрочене виконання постанови суду від 28 липня 2009 року до 1 листопада 2014 року.

5) постановою від 21 вересня 2010 року №2а-20803/10/0570 стягнено з ДП «Добропіллявугілля» кошти за податковим боргом зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 97175,60 грн.

Ухвалою від 27 грудня 2010 року розстрочене виконання постанови суду від 21 вересня 2010 року строком на 12 місяців, починаючи з 15 січня 2011 року по 15 серпня 2011 року рівними частинами по 8512,45 грн., з 15 вересня 2011 року по 15 грудня 2011 року рівними частинами по 8512,44 грн.

6) постановою від 29 березня 2010 року №2а-3945/10/0570 стягнено з ДП «Добропіллявугілля» кошти за податковим боргом зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 58049,90 грн.

Ухвалою від 04 січня 2011 року розстрочене виконання постанови суду від 29 березня 2010 року строком на 12 місяців, починаючи з 15 січня 2011 року по 15 жовтня 2011 року рівними частинами по 4784,72 грн., з 15 листопада 2011 року по 15 грудня 2011 року рівними частинами по 4784,71 грн.

7) постановою від 17 березня 2010 року №2а-3943/10/0570 стягнено з ДП «Добропіллявугілля» кошти за податковим боргом зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 220098,48 грн.

Ухвалою від 27 грудня 2010 року розстрочене виконання постанови суду від 17 березня 2010 року строком на три роки, починаючи з 15 січня 2011 року по 15 грудня 2012 року рівними частинами по 6113,85 грн., з 15 січня 2013 року по 15 грудня 2013 року рівними частинами по 6113,84 грн.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку з питання своєчасності сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища по податковим розрахункам за 1 квартал 2006 року - 9 місяців 2010 рік Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля», податковий номер 37014600, за період сплати з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом був складений акт від 28 травня 2013 року № 343/15-1/37014600 та встановлені порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно визначених сум податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» за період з 01 серпня 2011 по 31 грудня 2012 року, передбачених наступними чинними законодавчими актами та нормативними документами України, згідно норм яких визначалися податкові зобов'язання, що перевіряються і, які були чинними до кінця 2010 року, а саме п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», п.10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою КМУ від 01 березня 1999 року №303, п.57.1 ст.57 та п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України зі збору до фонду за забруднення навколишнього природного середовища (т.1 а.с.44).

Як вбачається з акту перевірки, позивач протягом серпня 2011 року - грудня 2012 року сплачував узгоджене податкове зобов'язання за податковими розрахунками збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2010 року від 01 листопада 2010 року №9004719674, за 9 місяців 2010 року від 01 листопада 2010 року №9004721024, за 1 півріччя 2010 року від 30 липня 2010 року №9003003483, за 9 місяців 2010 року від 01 листопада 2010 року №9004720777, за 1 квартал 2010 року від 07 травня 2010 року №9001561923, за 6 місяців 2010 року від 30 липня 2010 року №9002998554, за 9 місяців 2010 року від 01 листопада 2010 року №9004704144, за 1 квартал 2010 року від 07 травня 2010 року №9001561490, за 6 місяців 2010 року від 30 липня 2010 року №900299916 згідно судових рішень про розстрочення податкового боргу від 31 січня 2011 року №2а-3945, №2а-3948, №2а-27764, №2а-20803, №31012011, №2а-10818, №2а-7321. Однак, як вказує відповідач, плата цього податкового зобов'язання здійснена з порушеннями граничних термінів сплати.

04 червня 2013 року відповідачем на підставі акту перевірки, згідно ст.126 Податкового кодексу України прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0001201501, яким позивачу нараховане штраф у розмірі 20% несвоєчасно сплаченої суми податкових зобов'язань в сумі 157,67 грн. (т.1 а.с.51),

№0001211501, яким позивачу нараховане штраф у розмірі 20% несвоєчасно сплаченої суми податкових зобов'язань в сумі 2796,77 грн. (т.1 а.с.53),

№0001221501, яким позивачу нараховане штраф у розмірі 20% несвоєчасно сплаченої суми податкових зобов'язань в сумі 15900,68 грн. (т.1 а.с.55),

№0001231501, яким позивачу нараховане штраф у розмірі 20% несвоєчасно сплаченої суми податкових зобов'язань в сумі 70203,28 грн. (т.1 а.с.57),

№0001241501, яким позивачу нараховане штраф у розмірі 20% несвоєчасно сплаченої суми податкових зобов'язань в сумі 6781,59 грн. (т.1 а.с.60).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішенням, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом (т.1 а.с.3).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків..

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

За приписами п. 37.1 та п. 37.2 ст. 37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Такі обставини перелічені у ст. 54 Податкового кодексу України. Вказаною статтею передбачено, що особами, які визначають суми податкових та грошових зобов'язань є платник податку, податковий агент чи контролюючий орган.

Як передбачено пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, порушення якого стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, зазначене положення Кодексу стосується строків сплати податкових зобов'язань, визначених самостійно платником податку у податковій декларації, а не строків сплати розстрочених податкових зобов'язань, які були стягнуті за постановою суду. Таким чином, відповідач необґрунтовано розповсюджує дію цього положення Кодексу на правовідносини, які нею не регулюються, а також не враховує, що постановою суду встановлені інші строки сплати розстрочених податкових зобов'язань, ніж передбачені законодавством для сплати податкових зобов'язань згідно поданої платником податку податкової декларації.

У відповідності до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, який став підставою для застосування штрафу до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначене положення Кодексу встановлює відповідальність за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом. У даному ж випадку сплата податкових зобов'язань була розстрочена позивачу та строки сплати податкового зобов'язання були визначені постановою суду.

Таким чином, відповідач у даному випадку ототожнює порядок застосування процедур погашення податкового боргу платників податків із порядком виконання судових рішень.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що норми Податкового кодексу України не містять випадків, у яких податкові зобов'язання визначаються судом у постановах чи ухвалах, тобто висновки відповідача у акті перевірки від 28 травня 2013 року судових рішень як підстави для виникнення податкового боргу є помилковими.

Як вбачається з матеріалів справи, постановами Донецького окружного адміністративного суду стягнено податковий борг з позивача, разом з тим, у зв'язку зі встановленими обставинами щодо тяжкого матеріального становища позивача та неможливості одразу погасити суми стягнутого податкового боргу, судом були прийняті рішення, якими встановлено особливий порядок погашення позивачем податкового боргу, а саме: шляхом його розстрочення на певний період зі сплатою податкового боргу рівними платежами щомісяця.

Зазначені вище судові рішення сторонами оскаржені не були, тобто відповідач погодився із встановленим судом порядком сплати податкових зобов'язань, рішення є чинними.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля», відповідно до графіків погашення заборгованості, що встановлені судовими рішеннями про розстрочення податкового боргу, сплачувало збір за забруднення навколишнього природного середовища, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень із зазначенням призначення платежу (т.1 а.с.137-201, т.2 а.с.78-83).

Відповідачем були зараховані ці кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Як визначено пунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Отже, визначення строків сплати податкового боргу має проводитись податковим органом з урахуванням їх перенесення, про яке йдеться в умовах розстрочення.

Відповідач в обґрунтування заперечень проти позову посилається на пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Суд вважає, що в даному випадку пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України не підлягає застосуванню, оскільки він стосується зарахування коштів, що сплачує платник податку, на погашення податкового боргу (його частини) згідно з черговістю його виникнення. У даному випадку позивач не здійснював сплату поточних платежів, а здійснював сплату саме податкового боргу, розстроченого за постановою суду.

Крім того, суд зауважує, що друге речення вказаного пункту відповідач тлумачить за власним розсудом, не враховуючи, що воно стосується лише прямо передбачених законом випадків погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду. У акті перевірки, а також у судовому засіданні відповідач не зазначив жодної норми закону, яка б встановлювала випадок, що мав місце у спірних правовідносинах.

Суд також вважає необґрунтованим посилання відповідача у додаткових запереченнях проти позову на наказ ДПА України від 07 грудня 2010 року № 927 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії структурних підрозділів органів державної податкової служби при розстроченні, відстроченні на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби», оскільки вказаний наказ, по-перше, не є законом, а по-друге, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тобто не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України.

Відповідно до принципу законності, закріпленого у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією.

Оскільки Методичні рекомендації податкового органу не є нормативно-правовим актом, їх застосування у даному випадку судом не можливо, оскільки суперечить принципу законності.

Крім того, суд зауважує, що за змістом вказаних Методичних рекомендацій, на які посилається відповідач, пеня та штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу, який підлягає розстроченню (відстроченню) за рішенням суду, нараховуються на загальних підставах. Отже, у цих Методичних рекомендаціях йдеться саме про несвоєчасну сплату податкового боргу (у тому числі й розстроченого), а не узгоджених податкових зобов'язань. Тобто, застосування пені та штрафних санкцій (за приписами цих Методичних рекомендацій) можливо, якщо платник податків порушив строки сплати податкового боргу відповідно до строків його розстрочення, а не відповідно до загальних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушення строків сплати розстроченого податкового боргу за постановами суду від 28 грудня 2010 року у справі №2а-27764/10/0570, постановою від 13 липня 2009 року у справі №2а-10818/08/0570, постановою від 26 березня 2010 року №2а-3948/10/0570, постановою від 28 липня 2009 року №2а-7321/08/0570, постановою від 21 вересня 2010 року №2а-20803/10/0570, постановою від 29 березня 2010 року №2а-3945/10/0570, постановою від 17 березня 2010 року №2а-3943/10/0570.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлені обставини справи, оскільки строки погашення податкового боргу, стягнутого у судовому порядку, не регулюються положеннями Податкового кодексу України щодо строків сплати відповідного податку, з якого виник податковий борг, а визначається змістом відповідного судового рішення про стягнення заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, податкові повідомлення-рішення від 04 червня 2013 року №0001201501, №0001211501, №0001221501, №0001231501, №0001241501 про застосування суми штрафних санкцій у загальному розмірі 95839,99 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив :

Позов, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 червня 2013 року №0001201501, №0001211501, №0001221501, №0001231501, №0001241501 про застосування суми штрафних санкцій у загальному розмірі 95839,99 грн. - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2013 року №0001201501 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 157,67 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2013 року №0001211501 про застосування суми штрафних санкцій у загальному розмірі 2796,77 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2013 року №0001221501 про застосування суми штрафних санкцій у загальному розмірі 15900,68 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2013 року №0001231501 про застосування суми штрафних санкцій у загальному розмірі 70203,28 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2013 року №0001241501 про застосування суми штрафних санкцій у загальному розмірі 6781,59 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 958,40 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 29 липня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 02 серпня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.