Рішення № 32811063, 14.05.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 14.05.2013

Справа № 320/3252/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Купавської Н.М.

при секретарі - Гостіщевій Л.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 34 020 грн. 30 коп. за кредитним договором № 26825786 від 25 березня 2010 року та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явився, від нього надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність, позов підтримує повністю.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що 25 березня 2010 року ним був укладений кредитний договір, згідно якого він отримав кредит у розмірі 10 500 грн. строком на 18 місяців. Кредит був взятий ним для лікування доньки ОСОБА_2, 1999 року народження. Згідно умов кредитного договору він з 30 квітня 2010 року здійснював щомісячні платежі в розмірі 1 110 грн. В лютому 2011 року його матеріальний стан погіршився, а тому він не зміг продовжувати сплачувати кредит. В наступні місяці він сплачував кошти за кредитом не регулярно, не в повному обсязі у зв'язку з тим, що в сім'ї він працював один, на його утриманні знаходяться чотири особи: малолітня донька, яка і на теперішній час потребує медичного нагляду, дружина, яка не працює у зв'язку з хворобою нирки, лежача хвора мати, 1933 року народження, та мати дружини - інвалід. Просить суд врахувати це при ухваленні по справі рішення. Так, заборгованість за кредитним договором виникла в лютому 2011 року, а банк звернувся до суду лише в березні 2013 року. Складається враження, що кредитор зацікавлений в порушенні боржником свого зобов'язання, тому що до отримання судової повістки він не отримував жодного листа від позивача. Навіть про відступлення права грошової вимоги третій особі його не було повідомлено в порушення ст.1082 ЦК України. Заборгованість за кредитним договором складає різницю між сумою, яку він повинен сплатити та сплаченою сумою. Загальна сума, що йому необхідно було сплатити складає 19 950 грн. 95 коп. Він сплатив 13 000 грн. з яких: тіло кредиту 5 861 грн. 09 коп., плата за управління кредитом 5 861 грн. 09 коп. та пеня 88 грн. 23 коп. Отже, дійсна заборгованість складає 4 638 грн. 91 коп. по тілу кредиту та 2 400 грн. 34 коп. заборгованість за управлінням кредитом - дану суму він згоден сплатити. З сумою пені у розмірі 22 431 грн. 90 коп. він не згоден. По-перше, пеня в чотири рази перевищує суму заборгованості по кредиту та по-друге, позивачем порушено річний строк позовної давності. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права. Право вимоги позивача виникло в березні 2011 року, а до суду ТОВ ФК «ЦФР» звернулось у березні 2013 року, тобто з порушенням строку для звернення до суду. В цій частині позову просить відмовити.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

25 березня 2010 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 26825786 /а.с.12/.

20 червня 2012 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір відступлення прав вимоги № 26/12-ФНКю /а.с.5-7/.

Відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор відступив позивачу право вимоги від ОСОБА_1 коштів (включаючи проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі), право на одержання яких належить первісному кредитору на підставі кредитного договору № 26825786 від 25 березня 2010 року, а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача.

Як вбачається з виписки з реєстру боржників від 20 червня 2012 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 34 020 грн. 30 коп. /а.с.8/.

Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так, 26 червня 2012 року позивачем були направлені ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права грошової вимоги та зміну умов кредитного договору /а.с.9-10/.

Отже, доводи відповідача щодо неодержання ним повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові є безпідставними.

В матеріалах справи є два повідомлення і поштове відправлення про відправлення письмового повідомлення позивача /а.с.11/.

До складу умов цього договору входять загальні умови ТОВ «ФК «ЦФР» з надання фізичним особам кредитів /а.с.14-16/.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 10 500 грн. 00 коп. на строк 18 місяців.

Факт видачі та отримання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням /а.с.18/.

Кредит наданий зі сплатою за його користування відсотків у розмірі 0,01 % річних.

Відповідно до кредитного договору до складу плати за кредитом (сукупної вартості кредиту) входять плата за річною процентною ставкою, плата за надання кредиту та плата за управління кредитом. Плата за кредитом нараховується з моменту надання кредиту. Плата за управління кредитом входить до складу щомісячного платежу відповідно до графіку платежів. Плата за надання кредиту справляється за рахунок наданого кредиту, відразу після його надання.

Згідно умов договору сторонами досягнуто домовленості щодо розміру плати за управління кредитом, яка складає 5,00% від суми кредиту, що становить 525 грн. 00 коп.

Відповідно до п.п.14.1, 14.2 умов надання кредиту позичальник зобов'язався вносити плату за надання кредиту, якщо це визначено сторонами, у розмірі, встановленому сторонами. При цьому внесення такої плати здійснюється за рахунок наданого кредиту. Повертати одержаний кредит, вносити плату за кредитом у порядку, визначеному кредитним договором.

Судом встановлено, що відповідач вносив щомісячні платежі в рахунок погашення кредиту з порушення порядку, встановленого кредитним договором.

Як вбачається з довідки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 від 20 червня 2012 року, відповідач з квітня 2010 року по лютий 2011 року справно та в повному обсязі вносив щомісячні платежі в рахунок погашення кредиту. Після цього відповідач до червня 2011 року взагалі не сплачував кредит, а починаючи з 08 червня 2011 року періодично та не в повному обсязі вносив платежі у різних сумах від 200 до 400 грн. /а.с.19-20/.

Таким чином, за ним виникла заборгованість за кредитом у розмірі 4 638 грн. 91 коп.

Також за умовами кредитного договору відповідач зобов'язався сплатити банку плату за управління кредитом та плату за річною відсотковою ставкою.

Розмір заборгованості за відсотками становить 00 грн. 28 коп.

Відповідно розрахунку заборгованості за кредитним договором /а.с.21-23/ ОСОБА_1 нарахована заборгованість по комісії за управління кредитом у розмірі 6 949 грн. 21 коп.

Суд вважає, що позивачем плата за управління кредитом розрахована правильно.

Доводи відповідача про те, що сума заборгованості за даним видом виплат повинна розраховуватись на дату завершення строку кредитного договору, суд вважає безпідставними.

Плата за управління кредитом є складовою частиною сукупної вартості кредиту та є платою (винагородою) за користування грошовими коштами. Такий вид винагороди розраховується у відсотковому відношенню від загальної суми наданого кредиту та нараховується за кожний місяць користування кредитом. У разі прострочення платежів по кредиту плата за користування кредитом нараховується і після закінчення строку договору до повної сплати заборгованості.

А тому, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають повному задоволенню й з відповідача слід стягнути суму у розмірі 6 949 грн. 21 коп.

На підставі ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Тому суд вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4 638 грн. 91 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 00 грн. 28 коп. та заборгованість по комісії за управління кредитом - 6 949 грн. 21 коп.

Позивач в своїх позовних вимогах також просить стягнути з відповідача пеню за порушення графіку погашення заборгованості.

П.14.3 умов надання кредиту передбачено, що за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або внесення плати за кредитом позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю пеню у розмірі 1% від суми прострочення за кожний день прострочення.

Отже, з урахуванням вимог кредитного договору була нарахована пеня у розмірі 22 431 грн. 90 коп.

Посилання відповідача на те, що позивачем пропущено річний строк позовної давності для вимог про стягнення пені, суд вважає безпідставними.

Так, ч.2 ст.258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Судом встановлено, що сторонами була досягнута домовленість щодо збільшення позовної давності, про що свідчить відповідний пункт у письмовому кредитному договорі.

П.23 умов надання кредиту сторони досягли згоди про те, що позовна давність за спорами, які виникають з кредитного договору, включно з відшкодуванням збитків, сплати неустойки (штрафу, пені) тощо, становить 50 років. Зазначене застереження до кредитного договору є договором про збільшення строку позовної давності.

Кредитний договір був підписаний відповідачем, а отже він був ознайомлений з його умовами та відповідно погодився з ними.

Більш того, п.7 кредитного договору встановлено, що загальні умови з надання кредитів затверджуються наказом директора ТОВ «ФК «ЦФР». Підписанням цього договору позичальник засвідчив (підтвердив) прийняття загальних умов з надання кредитів - в якості невід'ємних умов цього договору.

Відповідно до п.16.4 умов надання кредиту позичальник у повному обсязі ознайомлений з умовами надання кредиту, у тому числі, з вартістю кредиту, особливостями, перевагами та недоліками його надання, а також з іншою інформацією про кредит згідно з вимогами чинного законодавства України. Вся інформація, надана позичальнику, є для нього цілком зрозумілою та такою, що не потребує додаткового тлумачення.

Тому, про існування такої умови надання йому кредитних коштів відповідачу було відомо. Не зважаючи на те, що суд вважає недоцільним збільшення строку позовної давності до 50 років, він все ж приймає до уваги положення ст.259 ЦК України та приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Однак, враховуючи посилання ОСОБА_1 на наявність у нього обставин, які можуть бути враховані судом при ухваленні рішення про стягнення пені, суд вважає можливим в даному випадку застосувати вимоги ст.551 ЦК України.

Відповідно до ст.551 ч.3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, розмір пені, що нарахована позивачем значно та в декілька раз перевищує розмір заборгованості по кредиту та відсотках.

Відповідач, склад сім'ї якого складається з чотирьох осіб, є єдиною особою, яка працює.

На утриманні ОСОБА_1 є малолітня донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, дружина, його матір та матір дружини.

Як вбачається з наданих відповідачем документів, його донька ОСОБА_2 потребує медичного нагляду та лікування, нещодавно перенесла операція. Дружина - ОСОБА_3, 1960 року народження, ніде не працює у зв'язку з хворобою нирки. Мати ОСОБА_6, 1933 року народження, яка є лежачою хворою та мати дружини ОСОБА_5, 1938 року народження, інвалід дитинства.

Отже, враховуючи матеріальне становище відповідача та значне перевищення розміру штрафних санкцій над основною сумою заборгованості, суд вважає можливим зменшити розмір пені до 1 000 грн. 00 коп.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором, а саме: заборгованість з тіла кредиту у розмірі 4 638 грн. 91 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 0,28 грн., заборгованість по комісії за управління кредитом у розмірі 6 949 грн. 21 коп., пеню у розмірі 1000 грн. 00 коп.

На підставі вимог ст.88 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір» з відповідачка також слід стягнути витрати по справі у розмірі 229 грн. 40 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.258-259, 509, 526, 527, 530, 551 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Уссурійськ Приморського краю, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що мешкає в АДРЕСА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», (р/р 26500000127001, МФО 339500, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором № 26825786 від 25 березня 2010 року, а саме: заборгованість з тіла кредиту у розмірі 4 638 грн. 91 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 0,28 грн., заборгованість по комісії за управління кредитом у розмірі 6 949 грн. 21 коп., пеню у розмірі 1000 грн. 00 коп. та витрати по справі у розмірі 229 грн. 40 коп., а всього 12 817 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: