Вирок № 32810899, 05.08.2013, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/1948/13-к

Пр. № 1-кп/621/144/13

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 року року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - Бібіка О.В.

за участю: секретаря - Онацької В.В.

сторін кримінального провадження з боку обвинувачення: прокурора - Власенко М.С., потерпілої - ОСОБА_1, представника потерпілої - ОСОБА_2, з боку захисту:обвинуваченої - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Змієві кримінальне провадження № 12013220300000586 від 14 квітня 2013 року за обвинувальним актом відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Зміїв Харківської області, яка зареєстрована і мешкає за адресою: АДРЕСА_1, громадянки України, з вищою освітою, працюючої економістом ТОВ «Донецькенергоремонт», не судима, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

встановив:

13 квітня 2013 року близько 19 год.00 хв., ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 рухалася по вул. С.Закори в сел.. Комсомольське Зміївського району Харківської області зі сторони вул.. К.Маркса в напрямку вул.. Ціолковського, в попутному напрямку рухався велосипедист ОСОБА_1

Під час руху велосипедист ОСОБА_1 здійснила маневр повороту вліво, але одночасно з велосипедистом, ОСОБА_3 наздогнавши велосипедиста, також здійснила маневр повороту вліво, внаслідок чого сталося зіткнення автомобіля і велосипеда.

В результаті дорожньо - транспортної пригоди велосипедисту ОСОБА_1 були спричинені: відкритий перелом зовнішньої і внутрішньої кісточок, заднього краю більшоберцової кістки правої гомілки, зі зміщенням відламків, з підвивихом стопи до зовні, рвана рана в проекції внутрішньої кісточки правого гомілковостопного суглоба, які, згідно висновку судово - медичної експертизи № 214-Зм/13 від 21.06.2013 року, кваліфікуються як середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження за тривалістю розладу здоров»я.

У цій дорожній обстановці водій ОСОБА_3 порушила п. п. 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, де вказано:

п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об»їзду перешкоди»;

п. 13.1 «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу»

Порушення вищезазначених пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3, згідно висновку авто технічної експертизи № 373/13 від 19.06.2013 року, з технічної точку зору, знаходилося в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо - транспортної події і її наслідками.

Своїми діями ОСОБА_3 скоїла злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки руху особою, яка керує транспортним засобом. Що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому їй злочині при вищевикладених обставинах не заперечувала фактичні обставини на яких ґрунтується обвинувачення. Цивльний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої визнала в повному обсязі. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 визнала частково. Зокрема, визнала суму матеріальної шкоди у розмірі 5000 гривень та суму моральної шкоди у розмірі 7000 гривень

Будучи допитаною у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 підтвердила обставини, викладені у обвинувальному акті щодо місця та механізму дорожньо - транспортної пригоди. Просила цивільний позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що 13 квітня 2013 року близько 19 години по вулиці С. Закори в сел. Комсомольське Зміївського району Харківської області став свідком ДТП, як потім з»ясувалось, потерпілою даної пригоди була його мати. Після отриманих тілесних ушкоджень мати потребує сторонньої допомоги та значних коштів на лікування. Їй спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що його дружина ОСОБА_3 19 квітня 2013 року близько 19 години по вулиці С. Закори в сел. Комсомольське Зміївського району Харківської області, маючи нетривалий водійський досвід скоїла дорожньо - транспортну пригоду. Потерпілою в даному ДТП стала велосипедист ОСОБА_1 Вони частково відшкодували матеріальну шкоду потерпілій у сумі 5000 грн.

Крім того, будучи дослідженими в судовому засіданні наступні письмові докази, а саме:

- висновок авто технічної експертизи № 373/13 від 19.06.2013 року, згідно якому з технічної точку зору, порушення пунктів 13.1,12.3 правил дорожнього руху ОСОБА_3 знаходилося в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо - транспортної події і її наслідками.

- висновок судово-медичної експертизи № 214-Зм/13 від 21.06.2013 року.

Не викликали сумніву у сторін кримінального провадження, тому оцінені судом як належні письмові докази, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні.

Доказів на спростування обвинувачення стороною захисту не надано.

Досліджені безпосередньо в ході судового розгляду та оцінені в їх сукупності докази, дають суду підстави для визнання доведеною вини ОСОБА_3 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст. 286 КК України.

Судом досліджені докази, що характеризують обвинуваченої і встановлено, що вона має постійне місце роботи, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, раніше не судима, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, на наркологічному та психоневрологічному обліках не перебуває.

Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання судом визнається щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, часткове відшкодування потерпілій шкоди, заподіяної злочином, наявність на утриманні двох малолітніх дітей. Обвинувачена у судовому засіданні надала критичну оцінку своїй протиправній поведінці, виявила бажання виправити ситуацію. Під час досудового розслідування вчинила заходи щодо відшкодування спричиненої потерпілій матеріальної та моральної шкоди, про що не заперечувала і сама потерпіла..

Обставин, які, відповідно до статті 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд у відповідності до вимог ст.65 КК України, бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, наслідки які наступили, особу обвинуваченої.

Виходячи із вимог п.8 Постанови Пленуму верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання ".

Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) ( 2341-14 ) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Приймаючи рішення про призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, суд виходить із наявності трьох обставин, що пом"якшують покарання обвинувачено ОСОБА_3., а саме щире дієве каяття у вчиненому, активне сприяння у розкритті злочину, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, враховує вік обвинуваченої.

Вказані обставини, та застосування ст.. 69 КК України, на думку суду, виключають призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.286 КК України .

При призначенні покарання суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії необережних злочинів невеликої тяжкості, відсутність обтяжуючих покарання обставини, особу обвинуваченої, її відношення до скоєного злочину і вважає, виправлення ОСОБА_3 та попередження скоєння нею нових злочинів можливо при призначенні покарання у виді штрафу без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров»я особи» вирішуючи цивільний позов у кримінальній справі про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті, каліцтва або іншого ушкодження зоров»я потерпілого (витрат на лікування, посилене харчування, протезування, сторонній догляд, поховання тощо), суди повинні керуватися відповідним цивільним законодавством.

При задоволенні цивільного позову прокурора, суд виходить із тих підстав, що цивільний відповідач ОСОБА_3 повністю його визнала та у відповідності до ст.. 174 ЦПК України, задовольняє у повному обсязі.

Цивільний позивач ОСОБА_1 як на докази, що обґрунтовують її вимоги посилається на виписку з історії хвороби. Медичну карту стаціонарного хворого № 4240, листки непрацездатності ( а.с. 34-43) та на фіскальні і товарні чеки, що підтверджують придбання медикаментів (а.с. 24-32), всього на суму 8368 грн. 59 коп.

В судовому засіданні потерпілою ОСОБА_1 визнано факт відшкодування у добровільному порядку ОСОБА_3 п'яти тисяч гривен, що підтверджено розпискою від 24 квітня 2013 року (а.с. 33). Так, до відшкодування мало б бути звернено 3368 грн. 59 коп., однак, обвинувачена ОСОБА_3 визнала у судовому засіданні суму матеріального позову у розмірі п'яти тисяч гривень.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Тож, цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченої ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 5000 гривень 00 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Потерпілими не надано належних письмових доказів в тому числі і висновку експерта, про глибину моральних страждань та її вартісний еквівалент.

Таким чином, цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню . Виходячи з принципу розумності та справедливості, з обвинуваченої на користь потерпілої ОСОБА_1 підлягає стягненню: моральна шкода у сумі 10000 гривень.

У решті позовних вимог цивільному позивачу ОСОБА_1 слід відмовити з наведених вище мотивів.

Збільшений розмір матеріальної та моральної шкоди у разі тривалості хвороби потерпіла ОСОБА_1 не позбавляється можливості стягнути за правилами цивільного судочинства, при обґрунтуванні позовних вимог належними письмовими доказами, в тому числі і висновком судово-психологічної експертизи щодо глибини моральних страждань та їх грошового еквіваленту.

Судові витрати слід стягнути із обвинуваченої.

Керуючись ст.ст.368,370,373,374,376 КПК України, суд,-

засудив :

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити їй покарання, із застосуванням ст.. 69 КК України у виді штрафу в сумі 1000 ( тисячі) гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами

Цивільний позов прокурора задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Комунального закладу охорони здоров»я «Зміївської центральної районної лікарні» 511 (п'ятсот одинадцять) гривень 64 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на стаціонарне лікування потерпілої, які перерахувати на р/ 35419008001893 в УДК в Харківській області МФО 851011 код ОКПО 02003178.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5000 ( п'ять тисяч) тисяч гривень 00 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10000 ( десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати у розмірі 586 (п'ятсот вісімдесят шість) грн. 80 коп. за проведення -автотехнічної експертизи стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕККЦ при ГУМВС України в Харківській області. Код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011. УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

До набрання вироком законної сили обрати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, поклавши на обвинувачену обов'язки: прибути за викликом до суду, а також до установи, що здійснює виконання призначеного судом покарання; не відлучатись із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Вирок може бути оскаржений в судову палату з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя О.В. Бібік