Рішення № 32808861, 30.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2230/13 30.07.2013 30.07.2013 30.07.2013

Провадження №22-ц/784/1952/13

Головуючий першої інстанції: Коваленко І.В.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Колосовського С.Ю.,

Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Яценко Л.В.

за участю представника позивача - Поліщука А.М., відповідачки ОСОБА_4, її представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 р. публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 29 березня 2010 р. між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № SME0014987-1 (далі - Договір), за умовами якого Банк передав позичальнику кредитні кошти у розмірі 695563 грн. 57 коп. на строк 45 місяців зі сплатою 20% річних з 29 березня 2010 р. та в розмірі 8% річних з 30 березня 2010 р., в розмірі 20% річних з 13 вересня 2010 р. за умови його повернення частинами згідно графіку.

Крім того, з метою забезпечення виконання Договору в той же день укладено договори поруки з ОСОБА_4, ОСОБА_8 і ОСОБА_7, за якими поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник, за виконання останнім умов Договору.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач виконує свої зобов'язання за Договором щодо повернення кредитних коштів неналежним чином, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 18 вересня 2012 р. складає 1900153 грн. 90 коп. (690444 грн. 46 коп. - заборгованість за кредитом, 315868 грн. 99 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 893840 грн. 45 коп. - пеня), позивач, зменшивши розмір пені з 893840 грн. 45 коп. до 128860 грн. 73 коп., просив суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів 1135174 грн. 18 коп. заборгованості за Договором та 3219 грн. судових витрат, а також окремо з кожного із поручителів по 1197 грн. 78 коп. пені, нарахованої за порушення договорів поруки.

ОСОБА_8 звернувся до Банку та інших відповідачів із зустрічним позовом про припинення договору поруки, який ухвалою суду від 24 січня 2013 р. прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2013 р. за заявами представників Банку та ОСОБА_8 первісний позов в частині вимог до ОСОБА_8 та зустрічний позов залишені без розгляду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2013 р. позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_4, ОСОБА_7 в солідарному порядку 1135174 грн. 18 коп. заборгованості за кредитним договором та окремо з ОСОБА_4, ОСОБА_7 по 1197 грн. 78 коп. пені, нарахованої за порушення умов договорів поруки, а також стягнуто у рівних частинах з відповідачів 3219 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує на невідповідність висновків суду вимогам закону, який регулює правовідносини поруки й просить рішення суду змінити, відмовити Банку в позові в частині стягнення коштів з поручителів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки, її представника, представника позивача, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 23 червня 2008 р. між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») та ОСОБА_6 (позичальник) укладено рамкову угоду № SMERS01173 (далі - Рамкова угода), за умовами якої Банк зобов'язався в майбутньому надати позичальнику кредитні продукти шляхом укладання окремих договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу, договорів овердрафту, договорів про відкриття акредитиву, договорів про надання гарантій в межах строку, що становить 72 місяці, та в межах розміру кредитних продуктів відповідно до майбутніх договорів, який не може перевищувати 47000 доларів США.

В межах та на виконання Рамкової угоди між Банком та ОСОБА_6 укладено: 23 червня 2008 р. договір про надання траншу № SME0014684, відповідно до якого позивач передав позичальнику грошові кошти в сумі 34000 доларів США; 27 червня 2008 р. договір про надання траншу № SME0014987, відповідно до якого позивач передав позичальнику грошові кошти в сумі 13000 доларів США.

22 травня 2009 р. між Банком та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду до Рамкової угоди, відповідно до п. 1 якої сторони домовились внести зміни в п. 1.2 Рамкової угоди, а саме - збільшити загальний розмір грошових коштів, що може бути наданий позичальнику, до 50000 доларів США.

Того ж дня, 22 травня 2009 р. між Банком та позичальником укладено договір про надання траншу № SME0014684-1, відповідно до якого позивач передав позичальнику грошові кошти в сумі 39778,55 грн.

29 березня 2010 р. між Банком та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду до Рамкової угоди, відповідно до п. 1 якої сторони домовились внести зміни в п. 1.2 Рамкової угоди, а саме - збільшити загальний розмір грошових коштів, що може бути наданий позичальнику, до 137000 доларів США.

29 березня 2010 р. між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № SME0014987-1 (далі - Договір), за умовами якого Банк передав позичальнику кредитні кошти у розмірі 695563 грн. 57 коп. на строк 45 місяців зі сплатою 20% річних з 29 березня 2010 р. та в розмірі 8% річних з 30 березня 2010 р., в розмірі 20% річних з 13 вересня 2010 р. за умови його повернення частинами згідно графіку.

29 березня 2010 р. між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк») та ОСОБА_6 укладено договір про надання траншу № SME0014987-1, за умовами якого Банк передав позичальнику кредитні кошти у розмірі 695563 грн. 57 коп. на строк 45 місяців зі сплатою 20% річних з 29 березня 2010 р. та в розмірі 8% річних з 30 березня 2010 р., в розмірі 20% річних з 13 вересня 2010 р. за умови його повернення частинами згідно графіку.

Також в той же день укладено договори поруки з ОСОБА_4, ОСОБА_8 і ОСОБА_7, за якими поручителі взяли на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_6, які виникають з умов Рамкової угоди в повному обсязі незалежно від отримання або неотримання вимоги кредитора про погашення кредитного договору.

ОСОБА_6 виконує свої зобов'язання за кредитним договором № SME0014987-1 неналежним чином, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 18 вересня 2012 р. складає 1900153 грн. 90 коп. (690444 грн. 46 коп. - заборгованість за кредитом, 315868 грн. 99 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 893840 грн. 45 коп. - пеня).

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За таких обставин справи суд обґрунтовано відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530, 1050 ЦК України прийшов до висновку, що є підстави для стягнення заборгованості за Договором.

В той же час з висновками суду щодо необхідності стягнення заборгованості солідарно з позичальника та поручителя ОСОБА_4 погодитись не можна.

Так, заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 вказувала, що, укладаючи договір поруки, вважала, що взяла на себе обов'язок відповідати перед кредитором за зобов'язаннями ОСОБА_6 в межах кредитних коштів в розмірі 47000 доларів США та про зміни до умов Рамкової угоди їй не було відомо.

В силу ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно пункту 1.1 договору поруки, укладеного 29 березня 2010 р. між позивачем та ОСОБА_4, поручитель взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_6, які виникають з умов Рамкової угоди № SMERS01173 від 22 серпня 2008 р. в повному обсязі незалежно від отримання або неотримання вимоги кредитора про погашення кредитного договору.

В тексті договору поруки відсутні будь-які уточнення змісту Рамкової угоди, на забезпечення виконання умов якої укладено договір поруки. Зокрема, відсутні відомості щодо загального розміру кредитних продуктів, які могли надаватися позичальнику ОСОБА_6 в межах Рамкової угоди.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, Банком та позичальником двічі шляхом укладання додаткових угоди від 22 травня 2009 р. та від 29 березня 2010 р. вносилися зміни до Рамкової угоди, внаслідок яких відбулося суттєве збільшення загального розміру кредитного продукту з 47000 доларів США до 137000 доларів США. На підставі таких змін та згідно кредитного договору № SME0014987-1 від 29 березня 2010 р. позичальником було отримано кредитні кошти у розмірі 695563 грн. 57 коп., у зв'язку з порушенням домовленостей щодо повернення яких пред'явлено даний позов.

Враховуючи, що як підписання договору поруки з ОСОБА_4 так й укладання додаткової угоди до Рамкової угоди відбулося в один день, текст договору поруки не містить посилання на те, щодо якого розміру кредитного продукту відповідачка погодилась відповідати за зобов'язаннями позичальника, а позивач всупереч положенням ст. 60 ЦПК України не надав переконливих доказів, що на час укладання договору поруки ОСОБА_4 була обізнана щодо змін стосовно граничного розміру кредитного продукту, внесених до Рамкової угоди, відсутні підстави вважати, що поручитель поручився саме за повернення позичальником кредитних коштів в розмірі 147000 доларів США, а не 47000 доларів США.

Не є правильним також й посилання суду на те, що сторони договору поруки узгодили на майбутнє будь-які зміни обсягу відповідальності позичальника, а тому ОСОБА_4 має відповідати на умовах зміненої Рамкової угоди.

Пунктом 1.7 укладеного з ОСОБА_4 договору поруки передбачено, що поручитель надає згоду на будь-які майбутні зміни обсягу відповідальності позичальника за Кредитним договором, в тому числі такі, внаслідок яких відбудеться збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим договором, зокрема, але не виключаючи, будь-які зміни Кредитного договору, внаслідок яких змінюється (збільшується або зменшується) сума кредиту, що надається позичальнику.

Як роз'яснено в пункті 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 р. № 5, відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Таким чином, твердження Банку про достатність попередньої згоди поручителя на зміну умов основного договору є безпідставним, оскільки положення договору поруки (пункт 1.7) не містять інформації про те, що така зміна та доповнення умов основного договору повинні здійснюватись без повідомлення поручителя, і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих змін. (постанова Верховного Суду України від 26 вересня 2012 р. по справі № 6-100 цс/12). Тобто зазначення в договорі поруки про можливість зміни розміру відповідальності поручителя не звільняє сторони основного зобов'язання від узгодження цих змін з поручителем , оскільки безпосередньо договором поруки не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення), а докази такого узгодження в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин сторони Рамкової угоди, на виконання якої укладено кредитний договір № SME0014987-1 від 29 березня 2010 р., змінили умови угоди зі збільшенням об'єму відповідальності без згоди поручителя за відсутності в договорі поруки вказівки на те, що такі зміни можливі без повідомлення поручителя, що в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України свідчить про припинення поруки та відсутність підстав для покладення на ОСОБА_4 обов'язку по поверненню солідарно з позичальником кредитних коштів.

З урахуванням викладеного та положень пункту 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині задоволення позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_4 необхідно скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Що стосується посилань в апеляційній скарзі на порушення рішенням суду прав інших поручителів, то таке не може бути взято до уваги, оскільки ці особи рішення суду не оскаржили.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2013 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_4 скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

В позові публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та пені за невиконання договору поруки відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: