Постанова № 32808475, 02.08.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/4225/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Марченка О.Є.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (далі по тексту - відповідач, Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ) про скасування постанов від 20 травня 2013 року ВП №26847174 про стягнення з боржника виконавчого збору та від 21 травня 2013 року ВП №38053188 про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірні постанови є протиправними, оскільки їх винесено всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження". Зазначав, що про відкриття Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ 01 червня 2011 року виконавчого провадження №26847174 йому стало відомо лише у травні 2012 року, а відтак, він був позбавлений права на добровільне виконання судового рішення.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, в яких стверджував про правомірність та обґрунтованість оскаржуваних постанов. Зазначав, що постанову від 20 травня 2013 року ВП №26847174 про стягнення з боржника виконавчого збору Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ винесено з огляду на приписи частини сьомої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із поверненням виконавчого документа на підставі пункту 6 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях 24 липня 2013 року та 30 липня 2013 року проти задоволення позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у письмовому запереченні на позов.

У судове засідання 02 серпня 2013 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.

Зважаючи на положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав за можливе розглядати справу без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

На виконанні у Октябрському ВДВС Полтавського МУЮ перебувало виконавче провадження №26847174 з виконання виконавчого листа №2-2108/11, виданого Октябрським районним судом м. Полтави 16 травня 2011 року /а.с. 47/.

Постановою державного виконавця від 20 травня 2013 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 6 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними) /а.с. 69/.

Того ж дня державним виконавцем, з посиланням на приписи статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 202 749 грн. 90 коп. /а.с. 71/.

Вказану постанову державний виконавець мотивував тим, що позивачем, як боржником у виконавчому провадженні №26847174, не виконано вимоги виконавчого документа у строк, наданий для його добровільного виконання.

21 травня 2013 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання постанови від 20 травня 2013 року ВП №26847174 про стягнення з боржника виконавчого збору /а.с. 72/.

Не погоджуючись з наведеними постановами державного виконавця, позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання в добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

Згідно з частиною першою статті 28 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Крім того, частиною сьомою зазначеної статті передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Аналізуючи вказані норми закону, суд зазначає, що виконавчий збір за своєю юридичною природою є мірою відповідальності та стягується з боржника виключно в разі невиконання вимог виконавчого документа в добровільному порядку.

У зв'язку з викладеним, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною п'ятою зазначеної статті передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

При цьому, як визначено частиною першою статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В силу частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Таким чином, державний виконавець розпочинає примусове виконання виконавчого документа лише після минування строку для його добровільного виконання. При цьому, обов'язком є дотримання державним виконавцем вимог частини першої статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" щодо надсилання боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Тобто, державний виконавець повинен пересвідчитись в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до умов договору іпотеки від 05 червня 2007 року №3/2, укладеного між Акціонерним Банком "Київська Русь" (іпотекодержатель) та ОСОБА_3, ОСОБА_4 (іпотекодавці), іпотекодавці діють як майнові поручителі за Приватне підприємство "Агро-Сан" (позичальник) щодо виконання зобов'язань останнього повернути суми кредиту, плати за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін, умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором від 05 червня 2007 року №3, згідно з яким іпотекодержатель надав позичальнику кредит у вигляді відкличної кредитної лінії в розмірі 2 000 000 грн. На забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю належне їм на праві власності майно: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцям в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням з питань житлово-комунального обслуговування населення виконкому Полтавської міської ради від 12 квітня 2006 року /а.с. 101-102/.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 січня 2011 року у справі №2-8759/10, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 17 серпня 2011 року задоволено позов АБ "Київська Русь" до ПП "Агросан", ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, звернення стягнення /а.с. 103-104/.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2011 року резолютивну частині вказаного рішення викладено у наступній редакції: "Стягнути з ПП "Агросан" на користь АБ "Київська Русь" заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 027 499,46 грн. Для погашення боргу звернути стягнення на нежитлові будівлі, приміщення №10 площею 31,6 кв.м., приміщення №11 площею 31,0 кв.м., приміщення №11а площею 14,7 кв.м., приміщення №12 площею 2,4 кв.м., приміщення №13 тамбур площею 4,0 кв.м., приміщення №14 площею 53,0 кв.м., загальна площа приміщень становить 136,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_7, ОСОБА_5, які були передані в іпотеку відповідно до договору іпотеки, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки АБ "Київська Русь" з правом підпису договору купівлі-продажу та отримання коштів для погашення кредиту. Звернути стягнення для погашення боргу за кредитним договором на товари в обороті, що належать ОСОБА_3 а саме: дитячий одяг, дитячі продукти харчування, дитячі іграшки, коляски та інше для передачі у власність АБ "Київська Русь" на суму 1 350 000 грн. згідно договору застави від 05 червня 2007 року №3/3. Звернути стягнення для погашення боргу на: квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_6 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки АБ "Київська Русь" /а.с. 106/.

На виконання даного судового рішення Октябрським районним судом м. Полтави 16 травня 2011 року видано виконавчий лист №2-2108/11 (далі по тексту - виконавчий документ), в якому боржником визначено ОСОБА_1 /а.с. 47/.

01 червня 2011 року державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого документа та надано боржнику строк для самостійного виконання рішення суду до 07 червня 2011 року /а.с. 48/.

Як встановлено судом, про винесення державним виконавцем даної постанови позивачу стало відомо лише у травні 2012 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №26847174.

Так, всупереч вимогам частини першої статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" відповідачем не надано доказів надіслання ОСОБА_1 постанови від 01 червня 2011 року про відкриття виконавчого провадження №26847174 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Викопіювання з журналу реєстрації вихідної кореспонденції Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ за 2011 рік не приймається судом як належний доказ у справі з огляду на вищенаведені положення частини першої статті 31 Закону України "Про виконавче провадження", а також, зважаючи на те, що у ньому відсутній підпис позивача про отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Зважаючи на ненадання відповідачем доказів надіслання ОСОБА_1 постанови від 01 червня 2011 року про відкриття виконавчого провадження №26847174, суд погоджується з доводами позивача про те, що вказана постанова на його адресу не надходила, а її копію ним отримано лише у травні 2012 року.

За таких обставин, суд зазначає, що позивач був позбавлений можливості добровільно виконати вимоги виконавчого документа в строк до 07 червня 2011 року.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що постановою державного виконавця від 07 червня 2011 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 в межах суми боргу в розмірі 2 027 499,46 грн. та заборонено його відчуження /а.с. 49/.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2012 року у справі №1622/16025/2012 зазначену постанову скасовано, окрім іншого, в частині накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна ОСОБА_1, а саме: нежитлові будівлі, приміщення №10 площею 31,6 кв.м., приміщення №11 площею 31,0 кв.м., приміщення №11а площею 14,7 кв.м., приміщення №12 площею 2,4 кв.м., приміщення №13 тамбур площею 4,0 кв.м., приміщення №14 площею 53,0 кв.м., загальна площа приміщень становить 136,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 57-64/.

На виконання зазначеного судового рішення державним виконавцем 20 травня 2013 року винесено постанову про звільнення з під арешту вищезазначеного майна /а.с. 65/.

Того ж дня державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 6 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" /а.с. 69/.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що у період з 07 червня 2011 року по 20 травня 2013 року позивач був позбавлений можливості добровільно виконати вимоги виконавчого документа у зв'язку з накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження щодо майна, за рахунок якого безпосередньо мало бути виконано рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 січня 2011 року у справі №2-8759/10 в частині, що стосувалася позивача.

Також, суд вважає необхідним зазначити, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 січня 2011 року конкретно зазначено порядок погашення боргу, визначено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки - шляхом надання стягувачу АБ "Київська Русь" права самостійно здійснити продаж нерухомого майна, яке належить позивачу на праві власності та передано в іпотеку АБ "Київська Русь" третій особі.

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача надано пояснення тієї обставини, що боржник не мав можливості добровільно та самостійно виконати рішення суду.

Частиною 2 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У пункті 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5 "Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" надано роз'яснення, що виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку невиконання позивачем вимог виконавчого документа мало місце через незалежні від останнього обставини, а саме: неповідомлення державним виконавцем Кісіля О.А. про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту та оголошення заборони відчуження майна, за рахунок якого безпосередньо мало б бути здійснено виконання вимог виконавчого документа, а також визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки, що зазначено в рішенні суду.

Окрім того, аналізуючи вищенаведене положення частини сьомої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", на яке відповідач посилається як на підставу для винесення постанови від 20 травня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, суд зазначає, що даною нормою конкретно визначено два випадки, з настанням яких законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору:

1) завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру;

2) закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Натомість, у даному випадку, на виконанні в органі ДВС перебувало рішення майнового характеру та виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 6 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", що є відмінним від приписів статті 47 вказаного Закону, якою визначено підстави для закінчення виконавчого провадження.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що при винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем не враховано той факт, що рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 січня 2011 року у справі №2-8759/10, на виконання якого видано виконавчий документ, стосувалося не лише позивача, а й інших осіб. Борг в розмірі 2 027 499,46 грн. стягнуто не з ОСОБА_1, а з ПП "Агросан".

Враховуючи вищезазначене в своїй сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 202 749 грн. 90 коп.

В силу частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано.

За таких обставин, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваних постанов суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

А відтак, постанови від 20 травня 2013 року ВП №26847174 про стягнення з боржника виконавчого збору та від 21 травня 2013 року ВП №38053188 про відкриття виконавчого провадження підлягають скасуванню, а позов ОСОБА_1 в даній частині - задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ припинити виконавче провадження №38053188 та скасувати дії вчинені по його виконанню суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

В силу пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" до виконавчих документів, що підлягають виконанню органами ДВС, віднесено постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Оскільки порядок вчинення державним виконавцем виконавчих дій регламентовано Законом України "Про виконавче провадження", відповідно до приписів якого у разі скасування рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, виконавче провадження підлягає закінченню, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в даній частині.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 027 грн. 50 коп.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанов - задовольнити частково.

Скасувати постанову Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 20 травня 2013 року ВП №26847174 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Скасувати постанову Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 21 травня 2013 року ВП №38053188 про відкриття виконавчого провадження.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (ідентифікаційний код 34963066) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 2 027 (дві тисячі двадцять сім) гривень 50 (п'ятдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 06 серпня 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова