Постанова № 32806897, 01.08.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 р. м. Чернівці справа № 824/1608/13-а

17:24 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд колегією в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

суддів Бойко О.Я., Скакун О.П.

за участю секретаря судового засідання Коваль Т.І.,

сторін:

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2;

представника відповідача - Чук Л.Г.;

представника третіх осіб - Остафійчук Л.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної виконавчої служби України

треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна митна служба України, Міністерство доходів і зборів України, Чернівецька митниця Міндоходів України

про визнання протиправною та скасування постанови.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - відповідач) від 01.07.2013 р. про закінчення виконавчого провадження.

В обґрунтування позову позивач вказував, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебувало примусове виконавче провадження № 38171886 про поновлення на посаді провідного інспектора митного поста «Мамалига» Чернівецької обласної митниці ОСОБА_1 та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. 01.07.2013 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням рішення суду. Оскільки його фактично не було поновлено на посаді, вважає, що рішення суду не виконане, відтак підстав для прийняття оскаржуваної постанови не було.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Державною виконавчою службою України подано письмові заперечення проти позову, в яких вказувала, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки державний виконавець під час винесення оскаржуваної постанови діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Державна митна служба України, Міністерство доходів і зборів України, Чернівецька митниця Міндоходів України подали заперечення проти позову. Вказували, що наказом Державної митної служби України № 893-к від 01.06.2013 р. ОСОБА_1 було поновлено на посаді, відтак рішення суду вважається виконаним, а постанова державного виконавця правомірною.

Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

01.06.2012 р. Чернівецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в адміністративній справі № 2а/2470/343/12 (за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Чернівецької обласної митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу) про поновлення на посаді провідного інспектора митного поста «Мамалига» Чернівецької обласної митниці ОСОБА_1. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання (а.с. 7).

14.05.2013 р. позивач звернувся до підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою, в якій просив: відкрити виконавче провадження; виконати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 2а/2470/343/12 та виконавчий лист, шляхом отримання від Державної митної служби України письмових доказів для суду про реальне виконання виконавчого документу. Зокрема просив витребувати копії наказу про поновлення на роботі і копію службового посвідчення чи її номеру.

На підставі поданої заяви, 28.05.2013 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а/2470/343/12 про поновлення на посаді провідного інспектора митного поста «Мамалига» Чернівецької обласної митниці ОСОБА_1 та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць (а.с. 9). Вказаною постановою зобов'язано боржника негайно виконати рішення суду, про що повідомити державного виконавця не пізніше наступного дня.

Про відкриття виконавчого провадження, відповідач 28.05.2013 р. повідомив сторони виконавчого провадження, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні (а.с. 10).

У зв'язку з ненадходженням підтверджуючих документів про виконання рішення суду, 13.06.2013 р. відповідач направив на адресу боржника (ДМС України) вимогу державного виконавця, в якій вимагав виконати виконавчий лист Чернівецького окружного адміністративного суду № 2а/2470/343/12 від 01.06.2012 р.

01.07.2013 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду - поновленням ОСОБА_1 на посаді провідного інспектора митного поста «Мамалига» Чернівецької митниці з 27.01.2012 р. на підставі наказу Державної митної служби України № 893-к «По особовому складу митних органів» (а.с. 17).

Вважаючи, що рішення суду фактично не виконано, а ОСОБА_1 не поновлено на роботі, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких міркувань.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону № 606-XIV).

Статтею 2 цього Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч.1, 2 ст. 11 Закону № 606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону № 606-XIV рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню, в т.ч. у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судовим розглядом встановлено, що Державною митною службою України 01.06.2013 р. на виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.05.2012 р. у справі № 2а/2470/343/12, залишеної без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 р., видано наказ № 893-к «По особовому складу митних органів», яким скасовано пункт 1 наказу Державної митної служби України від 25.01.2012 р. № 107-к «По особовому Чернівецької обласної митниці» в частині припинення 26.01.202 р. перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1, провідному інспектору митного поста «Мамалига» Чернівецької обласної митниці. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інспектора митного поста «Мамалига» Чернівецької обласної митниці.

У зв'язку з фактичним виконанням рішення суду, відповідачем 01.07.2013 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV.

Таким чином відповідач під час прийняття оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Стосовно доводів позивача щодо відсутності у Державної митної служби України повноважень поновлювати його на роботі в приміщення і митний пост «Мамалига» Чернівецької обласної митниці, у зв'язку з передачею поста та його майна на баланс Чернівецької митниці Міндоходів суд зазначає наступне.

Згідно статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Отже, зазначеною статтею не встановлено обмежень щодо видання наказів, а тому висновок позивача про те, що Державна митна служба України не може його поновити не відповідає дійсності та суперечить закону.

Судовим розглядом встановлено, що 10.06.2013 р. листом Чернівецької обласної митниці повідомлено позивача про його поновлення на роботі Державною митною службою України та необхідністю з'явитися до відділу персоналу Чернівецької митниці Міндоходів для ознайомлення з даним наказом та приступити до виконання обов'язків в повному обсязі (а.с. 87).

13.06.2013 позивач з'явився до відділу персоналу митниці, де ознайомилася із наказом Держмитслужби України про його поновлення, однак відмітки про ознайомлення з наказом не зробив. Поряд з цим, позивач пред'явив трудову книжку із останнім записом про перебування на обліку в Новоселицькому районному центрі зайнятості. Для здійснення Чернівецькою обласною митницею запису в трудовій книжці про поновлення на посаді провідного інспектора митного поста «Мамалига» Чернівецької обласної митниці, позивачу було видано належним чином завірену копію наказу для подачі до Новоселицького районного центру зайнятості.

Як встановлено судовим розглядом та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, позивач у відділ кадрів Чернівецької обласної митниці до часу розгляду справи у суді більше не звертався, трудову книжку для здійснення запису про поновлення на посаді провідного інспектора митного поста «Мамалига» Чернівецької обласної митниці не надавав, до виконання обов'язків не приступив.

Також судом встановлено, що 14.06.2013 р. позивач звернувся із заявою до Чернівецької митниці Міндоходів, в якій просив поновити його в Чернівецькій митниці Міндоходів (а.с. 88).

За результатами розгляду вказаної заяви, 17.06.2013 р. позивачу було надано відповідь, в якій повідомлено про те, що його вже поновлено Держмитслужбою України на виконання рішення суду в Чернівецькій обласній митниці (а.с. 89).

Суд звертає увагу на те, що приписами ст. 257 КАС України встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах, зокрема: судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання; примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»; процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом (ст.258 КАС України).

Згідно п.2 ст. 18 Закону № 606-XIV у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Як зазначалося вище, ст. 76 Закону № 606-XIV передбачено, що виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Зважаючи на вимоги ст. 76 Закону, ч. 1 ст. 235 КЗпП України та постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.05.2012 р., поновлення позивача на державній службі відноситься до компетенції Держмитслужби України, яка також Чернівецьким окружним адміністративним судом у виконавчому листі зазначена як боржник, а не до Міністерства доходів і зборів України.

Крім того, суд зазначає, що 08.02.2012 р. наказом директора Новоселицького районного центру зайнятості № НТ 120208, позивачу було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. За час перебування з 08.02.2012 р. по 13.06.2013 р. на обліку в центрі зайнятості, позивачу було виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 27853,32 грн.

17.06.2013 р. Новоселицький районний центр зайнятості направив на адресу Чернівецької митниці Міндоходів листа, в якому вимагав повернути суму виплаченого матеріальне забезпечення (допомогу по безробіттю), яку було нараховано та виплачено безробітній ОСОБА_1 у період перебування на обліку в Новоселицькому центрі зайнятості як безробітної особи в сумі 27853,32 грн. (а.с. 112-113).

Судовим розглядом встановлено та не заперечувалося особами, які беруть участь у справі, що Чернівецькою обласною митницею відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду в справі № 2а/2470/343/12, нараховано позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 64340,23 грн. за період з 26.01.2012 р. по день поновлення на роботі (01.06.2013 р.) та виплачено суму 23516,08 грн. за вирахуванням виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 27853,32 грн. (а.с. 91, 103, 107).

Дані виплати здійснила Чернівецька митниця Міндоходів, яка є правонаступником Чернівецької обласної митниці (а.с. 104, 105, 106).

Окрім того, суд констатує, що позивач не оскаржив в судовому порядку наказ Державної митної служби України від 01.06.2013 р. № 893-к "По особовому складу митних органів", яким його поновлено на посаді провідного інспектора митного поста «Мамалига» Чернівецької обласної митниці.

З урахуванням наведеного суд вважає, що рішення суду в справі № 2а/2470/343/12 фактично виконано, а права позивача не було порушено, оскільки його було поновлено на тій самій посаді, з якої його було звільнено.

Не бере до уваги суд також доводи позивача щодо не проведення відповідачем заміни сторони виконавчого провадження, з таких підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 606-XIV у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

З матеріалів справи видно, що Чернівецька обласна митниця не припинена (знаходиться в стані реорганізації), а тому доводи позивача щодо заміни її на правонаступника - Чернівецьку митницю Міндоходів є безпідставними.

В Єдиному державному реєстрі міститься інформація про митні пости Чернівецької обласної митниці, в тому числі про митний пост «Мамалига», а тому твердження позивача про те, що його поновлено на посаді митного поста «Мамалига», який не належить Чернівецькій обласній митниці не відповідає дійсності.

Крім того, суд вважає, що позивач не вправі вимагати поновлення його на новоутвореній Чернівецькій митниці Міндоходів, оскільки він не був переведений до Чернівецької митниці Міндоходів в установленому порядку.

На даний час, як стверджував в судовому засіданні представник третіх осіб, позивач фактично продовжує перебувати на посаді провідного інспектора митного поста «Мамалига» Чернівецької обласної митниці, а тому безпідставною є позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Державної Виконавчої служби України від 01.07.2013 р. про закінчення виконавчого провадження №38171886.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв (вимог) відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій та рішення.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 71, 86, 94, 158, 160- 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова виготовлена та підписана судом у повному обсязі "05" серпня 2013 р.

Головуючий суддя В.К. Левицький

Судді О.Я. Бойко

О.П. Скакун