Ухвала суду № 32804174, 17.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року м. Київ К/9991/9284/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі - Красноперекопська ОДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.01.2010

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011

у справі № 2а-5791/09/7/0170

за позовом приватного підприємства "Космос-Насіння-Імекс" (далі - Підприємство)

до Красноперекопської ОДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про: скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2009 № 0000082301/3, рішення Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 28.01.2009 № 212/10/25-023, податкового повідомлення-рішення від 07.05.2009 № 0000102301/3, а також про зобов'язання відповідача надати органу Державного казначейства України висновок про належну позивачеві до відшкодування суму ПДВ в розмірі 119 634 грн.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.01.2010 позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.04.2009 № 0000082301/3, рішення Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 28.01.2009 № 212/10/25-023 в частині зменшення значення рядку 26 декларації з ПДВ за червень 2008 року на суму 126 726 грн., податкове повідомлення-рішення від 07.05.2009 № 0000102301/3 та зобов'язано податкову інспекцію надати зазначений висновок органу державного казначейства; в решті позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.04.2009 № 0000082301/3, рішення Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 28.01.2009 № 212/10/25-023 в частині зменшення значення рядку 26 декларації з ПДВ за червень 2008 року на суму 126 726 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 07.05.2009 № 0000102301/34; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства (зокрема, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») та дійсним обставинам справи, Красноперекопська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові Підприємства.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податковою інспекцією було проведено виїзну планову документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 26.06.2007 по 30.06.2008, оформлену актом від 09.09.2008 № 606/23-1/34227474. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято (з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження) податкове повідомлення-рішення від 17.04.2009 № 0000082301/3 про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 170 394 грн. (у тому числі 113 596 грн. за основним платежем та 56798 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування слугував висновок податкового органу про відсутність у позивача права на застосування нульової ставки під час експорту товару (насіння еспарцету) в рамках виконання договорів доручення, укладених з нерезидентами, позаяк право на використання нульової ставки має лише експортер - власник товару. Крім того, за висновком податкового органу, ВМД, за якими позивач оформлював експорт товару, не містять достовірних відомостей щодо нерезидентів - отримувачів товару.

Розглядаючи зазначений епізод, попередні судові інстанції цілком правомірно відхилили наведені доводи податкового органу як неспроможні.

Так, згідно з пунктом 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Отже, право на застосування пільгової ставки податку в порядку наведеної норми має особа, що експортує товар.

Зі змісту пункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що сутність поняття експортної операції як об'єкта оподаткування ПДВ розкривається через положення Митного кодексу України, у статті 194 якого експорт визначено як митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

Таким чином, перехід права власності не є кваліфікуючої ознакою експорту, що виключає обов'язкову наявність у особи права власності на експортований товар для здійснення такою особою експортної операції у тому розумінні, в якому це поняття використовується у нормах Закону України «Про податок на додану вартість».

А відтак Підприємство, здійснюючи вивезення за межі території України товару (насіння еспарцету), придбаного на виконання доручень нерезидентів, правомірно застосувало нульову ставку ПДВ при оподаткуванні цієї операції.

Суди об'єктивно не погодилися і з висновком податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту на суму ПДВ у складі витрат, понесених Підприємством в рамках виконання доручень (як-от - витрат на оплату послуг по зберіганню, пакуванню, очистці насіння, митних послуг тощо), який також слугував однією з підстав для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2009 № 0000082301/3. На обґрунтування цього висновку ДПІ зазначила, що фактично зазначені витрати є витратами довірителя, а відтак не підлягають відображенню у податковому обліку Підприємства як повіреного.

Втім операції платника (позивача у справі) з виконання доручень є операціями, здійсненими у рамках провадження його господарської діяльності з надання посередницьких послуг, а тому витрати, понесені Підприємством у зв'язку з виконанням цих доручень, є такими, що здійсненні межах здійснення його господарської діяльності.

Доказів окремого компенсування довірителем спірних витрат позивача матеріали справи не містять.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, при включенні до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості придбаних послуг позивачем було дотримано вимоги податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Крім того, за наслідками проведення контролюючим органом позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2008 року (результати якої викладено в акті від 12.11.2008 № 750/23-1/34227474) Красноперекопською ОДПІ було визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 118 686 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2009 № 0000102301/3.

Підставою для прийняття цього податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про незаконне включення позивачем до розрахунку бюджетного відшкодування за серпень 2008 року суми від'ємного значення ПДВ, що перевищує суму, сплачену постачальникам у попередньому звітному періоді (у липні 2008 року).

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, наведеними законодавчими приписами не обмежено суму бюджетного відшкодування показниками податкової звітності певного податкового періоду.

Крім того, одержання певної суми бюджетного відшкодування є правом, а не обов'язком платника, яке може бути реалізовано у будь-який час у межах строку, встановленого підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Помилок при обчисленні позивачем суми від'ємного значення ПДВ судами не встановлено.

У той же час суди безпідставно розглянули позовну вимогу щодо скасування рішення Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 28.01.2009 № 212/10/25-023 в частині зменшення значення рядку 26 декларації з ПДВ за червень 2008 року на суму 126 726 грн. Адже таке рішення саме по собі не має обов'язкового характеру та не породжує для платника будь-яких правових наслідків, а відтак не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства. У зв'язку з цим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 225, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.01.2010 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011 у справі № 2а-5791/09/7/0170 змінити в частині задоволення позовних вимог щодо скасування рішення Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 28.01.2009 № 212/10/25-023.

У цій частині провадження у справі закрити.

3. В решті постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011 у справі № 2а-5791/09/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько