Ухвала суду № 32804169, 22.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2013 р. м. Київ К-25456/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Шабали О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області та Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство «Тиком»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010

у справі №2а-38049/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство «Тиком»

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2009 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області №0000402310/0 від 17.04.2009, №0000392310/0 від 17.04.2009, №0000422310/0 від 17.04.2009, №0000432310/0 від 17.04.2009.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2009 скасовано в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000392310/0 від 17.04.2009 та №0000402310/0 від 17.04.2009 в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 10643 грн. та штрафних санкцій в сумі 5321 грн., а всього на суму 15964,50 грн. Прийнято нову постанову про відмову в позові в цій частині. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції та за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт №502/23/31269307 від 08.04.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 13304,00 грн.. пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 38513 грн.; п.4.1, 4.5, 4.6 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 №1494, а саме заниження суми збору за спеціальне водокористування водними ресурсами за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 на загальну суму 558,32 грн., п.2.4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.1999, пп.6.1 п.6, пп.7.1, 7.3 п.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, ДПА України №162/379 від 19.07.1999, в результаті чого занижено суму збору за забруднення навколишнього природного середовища, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, в сумі 785,50 грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.04.2009: №0000402310/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 57769,50 грн., у т.ч. 38513,00 грн. основного платежу та 19256,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000392310/0 про визначення зобов'язання з податку на прибуток в сумі 19047,10 грн., у тому числі 13304,00 грн. основного платежу та 5743,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000422310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 1122,31 грн., у т.ч. 785,50 грн. основного платежу та 336,81 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000432310/0 плати за спеціальне користування водними ресурсами в сумі 2258,32 грн., у т.ч. 558,32 грн. основний платіж та 1700 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилаються позивач та відповідач у касаційних скаргах, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Задовольняючи позовні вимоги, в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000422310/0 від 17.04.2009 про визначення податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища та №0000432310/0 віл 17.04.2009 за платежем плата за спеціальне користування водними ресурсами, суд першої інстанції з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що п.2 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 №1494 та ч.10 ст.30 Водного кодексу України припускають неоднозначне трактування способу забору води, як підставі справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів, що відповідно впливає на неоднозначне тлумачення обов'язків платника щодо сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів, у зв'язку з чим, відповідно до пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», рішення приймається на користь платника податків.

Щодо донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища, то нормативи збору, згідно Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.1999, та Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, ДПА України №162/379 від 19.07.1999, залежать від назви забруднюючих речовин та класу їх небезпечності, та обсягів викидів. Здійснений відповідачем розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища не містить назви забруднюючих речовин, які утворююся в результаті спалення позивачем скрапленого природного газу та фактичних обсягів викиду.

Враховуючи положення ч.2 ст.71 КАС України щодо покладення обов'язку доказування правомірності свого рішення на суб'єкта владних повноважень, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність вищенаведених податкових повідомлень-рішень.

Щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням №0000392310/0 від 17.04.2009, судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом апеляційної інстанції встановлено віднесення позивачем до складу валових витрат витрат на оплату рекламних послуг за договором про надання послуг з розміщення реклами №42 Р-1 від 01.07.2007 укладеному позивачем з ТОВ «Видавничий дім ІТС», на підставі актів прийому-передачі робіт.

Однак, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції наявні акти прийому-передачі робіт не відображають зміст господарської операції, оскільки не містять інформації про фактичний обсяг виконаних робіт, номерів видання в яких розміщено рекламу, а відтак не можуть вважатись первинними документами бухгалтерського та податкового обліку що відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Відсутність у позивача документів, які підтверджують понесені витрати підприємства, правильно оцінено судом апеляційної інстанції як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

З огляду на не підтвердження права позивача на формування валових витрат за операціями з ТОВ «Видавничий дім ІТС», враховуючи положення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутні підстави для віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 10643 грн., у зв'язку з чим правильними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000402310/0 від 17.04.2009 в цій частині.

В іншій частині, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правильно виходив з того, що позивачем підтверджено дотримання вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість належно оформленими податковими накладними.

Доводи касаційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство «Тиком» та Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук