Рішення № 32802942, 31.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2013 р.Справа № 916/1303/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Миколаїв"

до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Національної академії аграрних наук України"

про стягнення заборгованості у розмірі 142 706,64 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: Орлов А.Г. - довіреність від 16.04.2013 року;

від відповідача: Парпуланський Л.К. - довіреність від 20.05.2013 року;

У судовому засіданні 22.07.2013р. оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Миколаїв" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Національної академії аграрних наук України", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений, але не оплачений товар у розмірі 91 467,85 грн., пеню у розмірі 14 119,38 грн., штраф у розмірі 18 293,57 грн., 20% річних в розмірі 18 825,84 грн., а всього - 142 706,64 грн., поклавши на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на порушення Державним підприємством "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Національної академії аграрних наук України" умов укладеного між сторонами по справі Договору №20 від 26.03.2012р. в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар.

Ухвалою суду від 24.05.2013р. було порушено провадження у справі №916/1303/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 31.07.2013р. на позовних вимогах наполягав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.07.2013р. проти позовних вимог заперечував частково, зазначивши, зокрема, що між сторонами Договір №20 від 26.03.2012 не укладався. Представник відповідача просив суд частково задовольнити вимоги щодо сплати боргу у сумі 87 374,45 грн., посилаючись на заяву про здійснення зарахування на суму 4093,40 грн. (а.с.74), а також частково задовольнити вимоги про стягнення річних на суму 18488,70 грн. (контррозрахунок (а.с.62-63).

Також представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні суми пені та штрафу, посилаючись на скрутне матеріальне становище підприємства, яке засновано на державній власності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2012р. між ТОВ "Агро-Союз-Миколаїв" та ДП "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Національної академії аграрних наук України" був укладений Договір №20 (а.с.7).

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що вищезазначений договір між сторонами не укладався, з огляду на те, що договір скріплений печаткою відповідача, оригінал договору оглядався судом та представником відповідача у судовому засіданні 17.06.2013р. (а.с.55-57), крім того, в накладних на поставку товару (а.с.9-20) маються посилання на договір №20 від 26.03.2012р.

Відповідно до п.1.1. Договору ТОВ "Агро-Союз-Миколаїв" (Постачальник) зобов'язався поставити, а ДП "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Національної академії аграрних наук України" (Покупець) прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, вказаними у рахунках і накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.2. Договору сторони погодили, постачання продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції, що поставляється, Постачальник (за своїм місцезнаходженням) надає покупцеві рахунок і накладну на продукцію, в яких вказується найменування, асортимент, кількість і ціна продукції.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що покупець здійснює оплату за кожну партію продукції протягом 25 днів з дати поставки цієї партії продукції.

Таким чином, проаналізувавши зміст вказаного договору, суд доходить висновку про можливість застосування до нього норм, що регулюють правовідносини поставки та купівлі-продажу.

При цьому, суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами Договір №20 від 26.03.2012р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ "Агро-Союз-Миколаїв", починаючи з 25.03.2012р по 18.04.2012р., було поставлено на користь ДП "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Національної академії аграрних наук України" товар на суму 104 186,99 грн., про що свідчать підписані Постачальником і уповноваженим, згідно до довіреностей (а.с.21-22), представником Покупця відповідні накладні (а.с.9-20), оригінали яких було оглянуто у судовому засіданні 17.06.2013р. (а.с.55-57).

Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання відповідно до умов договору виконав не у повному обсязі, сплативши тільки 12 719,14 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.24), у зв'язку із чим у ДП "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Національної академії аграрних наук України" виникла заборгованість перед ТОВ "Агро-Союз-Миколаїв" у розмірі 91 467,85 грн.

07.11.2012р. позивач, у зв'язку із неналежним виконанням ДП "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Національної академії аграрних наук України" умов договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, направив на адресу відповідача претензію (а.с.23) із вимогою погасити заборгованість, яка була залишена ДП "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Національної академії аграрних наук України" без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 91 467,85 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Миколаїв" в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд не приймає в якості підстави для часткової відмови у позові заяву про здійснення зарахування (а.с.74), оскільки відомості, що у ній містяться, жодним чином не підтверджені первісними документами та заперечуються позивачем.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 14 119,38 грн. та штрафу у розмірі 18 293,57 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

При цьому, п. 5.3. Договору передбачено, що за прострочення оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені від простроченої суми, за кожен день прострочення. Пеня може бути нарахована постачальником за весь період прострочення оплати.

За прострочення оплати більше ніж на 5-ть днів покупець понад пеню покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від простроченої суми оплати. При простроченні оплати покупець повинен сплатити двадцять процентів річних від простроченої суми. Збитки, заподіяні постачальнику внаслідок прострочення оплати, підлягають стягненню у повній сумі понад вищевказані штрафні санкції.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 9.04.2012р. у справі №20/246-08, які є обов'язковими для суду при прийнятті рішення відповідно до ст. 82 та ст. 111-28 ГПК України, у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок штрафу (а.с.6) та пені (а.с.52-53), вважає розрахунок позивача вірним.

При цьому, суд зазначає, що ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. зазначено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, значний розмір заявленої до стягнення суми штрафу, майновий стан відповідача, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді штрафу до 3 000 грн. та пені до 3 000 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 20 % річних в розмірі 18 825,84 грн., суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони скористалися своїм правом, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та відповідно до п.5.3. Договору погодили, при простроченні оплати покупець повинен сплатити двадцять процентів річних від простроченої суми.

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок 20% річних (а.с.52-53), вважає розрахунок позивача вірним.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача без врахування зменшення розміру пені та штрафу.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Національної академії аграрних наук України" (68440, Одеська обл., Арцизький р-н, с. Прямобалка, вул. Леніна, 15, ідентифікаційний код 00484015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Миколаїв" (54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 42Д, ідентифікаційний код 25738662) заборгованість у розмірі 91 467 /дев'яносто одна тисяча чотириста шістдесят сім/ грн. 85 коп., пеню в розмірі 3 000 /три тисячі/ грн. 00 коп., штраф у розмірі 3 000 /три тисячі/ грн. 00 коп., 20 % річних в розмірі 18 825 /вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять/ грн. 84 коп., судовий збір в розмірі 2 854 /дві тисячі вісімсот п'ятдесят чотири/ грн. 13 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.08.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.