Рішення № 32801294, 29.07.2013, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1499/2013 Справа № 641/3410/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

при секретарі судового засідання Ємельяненко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа: Сьома Харківська державна нотаріальна контора

про визнання права власності,-

та за зустрічним позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1

третя особа - Сьома Харківська державна нотаріальна контора

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Сьома Харківська державна нотаріальна контора, в якому з урахуванням уточнень просить:

- визнати за нею право власності на спадщину за заповітом від 09.12.2003 року після смерті ОСОБА_3, а саме на цілу частку квартири АДРЕСА_1.

- визнати недійсним свідоцтво на спадщину за заповітом, видане на ім'я ОСОБА_2 03.03.1992 року Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-1788 на жилий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2.

- визнати недійсним свідоцтво на спадщину за заповітом, видане на ім'я ОСОБА_2 03.03.1992 року Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-1786 на грошові вклади з процентами та компенсаціями 40%, що знаходяться в філіях Ощадкаси м. Харкова № 6896/0258 на рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

- визнати за нею право власності на спадщину за заповітом від 09.12.2003 року після смерті ОСОБА_3, а саме на 1/3 частку жилого будинку з надвірними будівлями що розташований на земельній ділянці площею 1200 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2.

- визнати за нею право власності на спадщину за заповітом від 09.12.2003 року після смерті ОСОБА_3, а саме на 1/3 частку грошових вкладів з процентами та компенсаціями 40%, що знаходяться в філіях Ощадкаси м. Харкова № 6896/0258 на рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 09.12.2003 року ОСОБА_3 складено заповіт, згідно якого все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, він заповідав позивачеві - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1.

28.12.2011 року вона звернулась до Сьомої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Відповідач ОСОБА_2 - син померлого ОСОБА_3 мав право на обов'язкову частку у спадщина батька, однак, подавши 02.12.2011 року до нотаріальної контори відповідну заяву, він відмовився від своєї частки.

20.03.2013 року вона звернулась до нотаріальної контори для видачі їй свідоцтва про право на спадщину, однак постановою від 20.03.2013 року державним нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії в зв'язку з відсутністю у позивача правовстановлювального документа.

Крім того, зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла перша дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 Після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась з грошових вкладів з процентами та компенсаціями 40%, що знаходяться в філіях Ощадкаси м. Харкова № 6896/0258 на рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2, та житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований на земельній ділянці площею 1200 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_3 постійно проживав з померлою дружиною у квартирі АДРЕСА_1, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР є таким, що автоматично прийняв свою частку у спадщині після померлої дружини.

У передбачений ст. 535 ЦК УРСР строк ОСОБА_3 заяву про відмову від прийняття спадщини не подавав, заява про неприйняття спадщини від 26.02.1992 року подана ним з порушенням строку, з огляду на що позивач вважає, що свідоцтва на спадщину за заповітом, видані на ім'я ОСОБА_2 03.03.1992 року Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою на жилий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2, та на грошові вклади з процентами та компенсаціями 40%, що знаходяться в філіях Ощадкаси м. Харкова № 6896/0258 на рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2, видані з порушенням чинного на той час законодавства.

Вважаючи, що зазначене майно повинно входити до складу спадщини ОСОБА_3, позивач вважає, що їй у власність в порядку спадкування повинно перейти 1/3 частина жилого будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2, та 1/3 частина грошових вкладів.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити.

Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 - син померлого ОСОБА_3 має право на обов'язкову частку у спадщина батька, подавши 02.12.2011 року до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини, він відмовився від своєї частки на користь ОСОБА_7. Однак, враховуючи, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.12.2012 року, заповіт від 25.03.2011 року, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7., визнано недійсним, вважає, що його заява про відмову від спадщини не є дійсною.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, виданих після смерті ОСОБА_4, зазначає про те, що позивач не є особою, якій надано право звернення до суду з таким позовом; визначені чинним законодавством підстави для визнання свідоцтв недійсними відсутні. Крім того, просить до зазначених позовних вимог застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.

ОСОБА_2 подано зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому він просить визнати за ним право власності на 3/4 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Зустрічний позов обґрунтовує тим, що після смерті його батька відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1. Зазначена квартира знаходиться у кооперативному будинку (на даний час ОСББ "Берізка-2"), була придбана ОСОБА_3 в період шлюбу з ОСОБА_4, а тому останній належить 1/2 частина зазначеної квартири. Після смерті матері він є єдиним спадкоємцем, а тому до нього в порядку спадкування після смерті матері повинна перейти 1/2 частина зазначеної квартири.

Крім того, на час смерті батька він був непрацездатним, а тому має право на обов'язкову частку у спадщині свого батька ОСОБА_3 Подавши 02.12.2011 року до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини, він відмовився від своєї частки на користь ОСОБА_7. Однак, враховуючи, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.12.2012 року, заповіт від 25.03.2011 року, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7., визнано недійсним, вважає, що його заява про відмову від спадщини не є дійсною.

Постановами від 29.03.2013 року державним нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з відсутністю поданої в межах 6 місяців заяви про відкликання раніше поданої заяви про відмову від спадщини та в зв'язку з відсутністю правовстановлювального документа.

У судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 зустрічні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5 проти задоволення зустрічного позову заперечує, вказує на те, що свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 видано ОСОБА_3 вже у 2006 році, він є єдиним її власником; відмова від спадщини є безумовною та беззастережною, а тому, подавши відповідну заяву, ОСОБА_2 відмовився від своєї частки у спадковому майні.

Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою надано заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісних та зустрічних позовних вимог з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3.

За життя ОСОБА_3 отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 08.08.2006 року на квартиру АДРЕСА_1. Зазначена квартира розташована у житлово-будівельному кооперативі (нині - ОСББ «Березіка-2»).

Згідно довідки, наданої ОСББ «Березіка-2» від 05.12.2011 року за № 93 перший пайовий внесок за вищезазначену квартиру був виплачений ОСОБА_3 в 1966 році, останній 1982 році.

Відповідно до приписів ст. 384 ЦК України член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Згідно роз'яснень, наданих у п.п. "б" п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 р. "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності"при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

З матеріалів справи також встановлено, що ОСОБА_3 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 02.09.1950 року згідно свідоцтва про одруження, виданого Міським бюро м. Харкова від 02.09.1950. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що вбачається з свідоцтва про смерть НОМЕР_4, виданого міським ВРАЦС м. Харкова.

Отже, вищезазначені пайові внески за квартиру АДРЕСА_1 вносилися ОСОБА_3, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4.

У відповідності до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю (що діяв на момент смерті ОСОБА_4) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно роз'яснень, наданих у п.п. "а" п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18.09.1987 р. "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи" пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном.

Таким чином, незважаючи на те, що свідоцтво про право власності на квартиру отримано ОСОБА_3 08.08.2006 року, квартира № АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Враховуючи викладене, є необґрунтованими доводи позивача про те, що ОСОБА_3 належала ціла частка квартири АДРЕСА_1.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

З матеріалів справи також вбачається, що за життя ОСОБА_3 складено заповіти: 09.12.2003 року на користь ОСОБА_1 та 25.03.2011 року на користь ОСОБА_7.

У відповідності до положень ст.ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно приписам ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.12.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19.03.2013 року, заповіт від 25.03.2011 року, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7. визнано недійсним з підстав, встановлених ст. 225 ЦК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що на даний час чинним є заповіт ОСОБА_3, складений ним 09.12.2003 року на користь позивача ОСОБА_1

З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3, вбачається, що до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулись позивач ОСОБА_1 та з заявою про відмову від прийняття спадщини (у тому числі і від обов'язкової часткови у спадщині) син померлого - ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

На заяву позивача - ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою відмовлено у видачі такого свідоцтва в зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлювального документа на спадкове майно.

Враховуючи, що ОСОБА_1 прийняла спадщину у встановленому законом порядку, однак в зв'язку з відсутністю у неї оригіналу правовстановлюючого документа на квартиру позбавлена права її оформити в установленому законом порядку, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_3

Доводи відповідача за первісним позовом про те, що на час смерті батька він був непрацездатним, а тому має право на обов'язкову частку у спадщині свого батька ОСОБА_3, не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

ОСОБА_2 02.12.2011 року до нотаріальної контори подано заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті його батька за законом (у тому числі і від обов'язкової частки у спадщині).

У відповідності до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Матеріали справи не містять доказів відкликання ОСОБА_2 своєї заяви від 02.12.2011 року, посилання відповідача за первісним позовом на те, що відмова від прийняття спадщини здійснена ним в зв'язку зі складенням ОСОБА_3 заповіту на користь ОСОБА_7., є необґрунтованими, оскільки відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відносно первісних позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв на спадщину за заповітом, виданих на ім'я ОСОБА_2 03.03.1992 року Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою, та визнання за позивачем права власності на спадщину за заповітом від 09.12.2003 року після смерті ОСОБА_3, а саме на 1/3 частку жилого будинку з надвірними будівлями що розташований на земельній ділянці площею 1200 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2, та на 1/3 частку грошових вкладів з процентами та компенсаціями 40%, що знаходяться в філіях Ощадкаси м. Харкова № 6896/0258 на рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4, виданим міським ВРАЦС м. Харкова.

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась з житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, та грошових вкладів з процентами та компенсаціями 40%, що знаходяться в філіях Ощадкаси м. Харкова № 6896/0258 на рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

З матеріалів спадкової справи судом встановлено, що 26.02.1992 року до Сьомої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про неприйняття спадщини звернувся чоловік померлої, ОСОБА_3. Його заяву було прийнято, зареєстровано в книзі вхідної кореспонденції 26.02.1992 року за № 105.

03.03.1992 року до Сьомої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом звернувся син померлої, ОСОБА_2. Його заяву було прийнято, зареєстровано в книзі обліку та реєстрації спадкових справ 03.03.1992 року за порядковим № 195 та заведено спадкову справу № 133/1992.

03.03.1992 року за реєстровим № 1-1786, № 1-1788 видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом сину померлої - ОСОБА_2.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

При цьому з матеріалів справи не вбачається, що за життя ОСОБА_3 не погоджувався та заперечував проти переходу права власності на майно його померлої дружини на користь сина.

У відповідності до роз'яснень, що містяться у п. 27 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, ви знання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Крім того, представником відповідача за первісним позовом під час розгляду справи подано заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначає позивач, вона проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю з 1995 року, про порушення права дізналась тільки після ознайомлення у червні-липні 2013 року з матеріалами спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв на спадщину за заповітом, виданих на ім'я ОСОБА_2 03.03.1992 року Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою, та визнання за позивачем права власності на 1/3 частку жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2, та на 1/3 частку грошових вкладів.

Відносно зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

З підстав, зазначених вище, ОСОБА_4 належала 1/2 частка квартири АДРЕСА_1.

За життя ОСОБА_4 30.11.1990року складено заповіт, у відповідності до якого все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала своєму синові - ОСОБА_2

У відповідності до ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Після смерті ОСОБА_4 Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 133/1992.

Згідно даної спадкової справи, чоловік померлої, ОСОБА_3, відмовився від прийняття спадщини на користь сина померлої ОСОБА_2; ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_4.

Отже, єдиним спадкоємцем хто прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 є її син ОСОБА_2.

На заяву ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою відмовлено у видачі такого свідоцтва в зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлювального документа на спадкове майно.

Враховуючи, що ОСОБА_2 прийняв спадщину, однак позбавлений права її оформити в установленому законом порядку, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_4

Посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що при оформленні спадщини після померлої матері ОСОБА_2 у відповідній заяві не включено до складу спадкового майна частку спірної квартири, є необґрунтованими, оскільки у відповідності до ст. 560 ЦК УРСР (яка діяла на момент оформлення ОСОБА_2 спадкових прав) спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

При цьому не підлягають задоволенню з зазначених вище підстав зустрічні позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування обов'язкової частки після смерті ОСОБА_3

Приймаючи до уваги викладене, зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

В решті первісних позовних вимог відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

В решті зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. О. Ященко