Рішення № 32799116, 24.07.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2954/13-ц

Номер провадження №2/522/6581/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Науменко А.В.,

при секретарі - Шияновській Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Одеська міська рада про визнання договору куплі-продажу недійсним та витребування майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Одеська міська рада про визнання договору куплі-продажу недійсним та витребування майна.

Підставою звернення із позовом вважають те, що 17 серпня 2006 року між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради та Приватним підприємством «ГЛАЗКО» був укладений договір оренди № 911/А/3, відповідно до якого останньому було передано в оренду нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 20, 5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2007 року позов ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності задоволено та визнано право власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 20, 5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Приморського районного суд м. Одеси від 07.06.2010 року по справі №2-3399/10 позовну заяву ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради залишено без розгляду. Однак, на підставі скасованого рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2007 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вищезазначене приміщення, зазначене підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14396322 від 27.04.2007 року.

Таким чином позивач позовні вимоги мотивує наступним, що оскільки ОСОБА_1 набув право власності на підставі рішення, яке в подальшому було скасовано, тому правових підстав для подальшого його відчуження відсутні. У свою чергу, 29 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір куплі-продажу нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 20, 5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. 15 червня 2007 року на підставі зазначеного договору за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на спірне приміщення. 15 червня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір куплі-продажу зазначеного об'єкту, на підставі якого 26 липня 2007 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 20, 5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача звернувся до суду з відповідним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Одеська міська рада про визнання договору куплі-продажу недійсним та витребування майна.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав та проти їх задоволення не заперечував.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, проти задоволення позову не заперечували, позовні вимоги визнали у повному обсязі, про що надали суду письмову заяву про визнання позову та просили розглядати справу за їх відсутності.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав заяву, відповідно до якої просив суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволені.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що 17 серпня 2006 року між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради та Приватним підприємством «ГЛАЗКО» був укладений договір оренди № 911/А/3, відповідно до якого останньому було передано в оренду нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 20, 5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2007 року позов ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності задоволено та визнано право власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 20, 5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Приморського районного суд м. Одеси від 07.06.2010 року по справі №2-3399/10 позовну заяву ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради залишено без розгляду. Однак, на підставі скасованого рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2007 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вищезазначене приміщення, зазначене підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14396322 від 27.04.2007 року.

Таким чином, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 набув право власності на підставі рішення, яке в подальшому було скасовано, тому правових підстав для подальшого його відчуження відсутні. У свою чергу, 29 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір куплі-продажу нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 20, 5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. 15 червня 2007 року на підставі зазначеного договору за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на спірне приміщення. 15 червня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір куплі-продажу зазначеного об'єкту, на підставі якого 26 липня 2007 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 20, 5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ст.. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст.. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі, грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Ст.. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 року №266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» до переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування був включений житловий та нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів.

Представництво по управління власністю Одеської міської ради відповідно до положення «Про Представництво по управління комунальною власністю Одеської міської ради», затвердженого рішенням Одеської міської ради №20-V від 27.06.2006 року, здійснює повноваження щодо управління комунальною власністю територіальною громадою м. Одеси, у тому числі повноваження орендодавця комунального майна.

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 року № 56-V «Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси», єдиним органом, що здійснює управління комунальною власністю Одеської міської ради є Представництво по управління комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Суд звертає увагу, що Департаментом не було надано жодної згоди на вибуття вищезазначеного об'єкту нежитлового фонду з комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, статтею 203 ЦК України.

Ст.. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст.. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Незаконне вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Одеси нежитлових приміщень порушує економічні основи місцевого самоврядування, порушує економічні права територіальної громади м. Одеси.

Таким чином, суд враховуючи, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2007 року було скасовано, то існують правові підстави для визнання наступного вчиненого правочину недійсним.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 рок у№ 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК ) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до ст.. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Ст.. 388 ЦК України передбачено, що, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ст.. 400 ЦК України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Згідно до ст.. 399 ЦК України, право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога Департаменту щодо витребування майна у ОСОБА_3 приміщення першого поверху, загальною площею 20, 5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3. 10, 11, 57,130,174, 208-209, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 388, 399, 400 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Одеська міська рада про визнання договору куплі-продажу недійсним та витребування майна - задовольнити у повному обсязі.

Визнати договір куплі-продажу нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 20,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений 29.05.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1113 недійсним.

Витребувати у ОСОБА_3 нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 20, 5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та передати його у власність територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595).

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В. Науменко

24.07.2013