Рішення № 32798580, 30.07.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 липня 2013 р. Справа № 902/997/13

Провадження № 14/902/64/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.,

позивача: ОСОБА_1, довіреність, паспорт НОМЕР_2 виданий Калинівським РВ УМВС України у Вінницькій області 19.11.1996р.;

відповідача: Вовка Ю.І., довіреність №б/нвід 18.03.2013р., паспорт НОМЕР_3 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 15.01.2002р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1)

до: приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" ( вул. Чкалова, 1-А, м. Калинівка, 22400)

про стягнення 48569,29 грн. заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" 48569,29 грн. заборгованості за порушення останнім умов договору про надання послуг №4П від 26.08.2011р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.07.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/997/13 з призначенням її до розгляду.

В судовому засіданні (30.07.2013р.) представник позивача (ОСОБА_1) позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Поряд з цим, представником відповідача (Вовком Ю.І.) 30.07.2013р. до суду подано відзив від 25.07.2013р. (вх. №08-46/9412/13 від 30.07.2013р.) на позовну заяву фізичної особи- підприємця ОСОБА_3, в якому відповідач не висловив заперечень щодо задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.08.2011 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та приватним акціонерним товариством "Калинівський Агрохім" укладено договір №4П про надання послуг (а.с. 9).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом договору є надання послуг по перевезенню цукрових буряків вантажним транспортом з причіпом за маршрутами: с. Комсомольське- смт. Бродецьке, Цукровий завод.; с. Байківка- смт. Бродецьке, Цукровий завод.

Згідно із п. 2.1 Договору за виконанні роботи, зазначенні в п. 1.1 Договору, та в акті здачі-прийому виконаних робіт замовник сплачує виконавцю кошти відповідно до п. 1.1 Договору 2.2 вартість виконаних робіт по договору зменшується на вартість паливно-мастильних матеріалів, які виконавець отримав у замовника згідно зібраних відомостей. Розрахунок за виконанні роботи здійснюється на протязі десяти днів з дня підписання акта здачі-прийому виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги по перевезенню цукрових буряків вантажним транспортом, обсяг та факт надання яких підтверджується обопільно підписаним сторонами актом про виконання робіт від 26.11.2011р.(а.с. 10), поясненнями позивача та іншими матеріалами справи.

Відповідач свої договірні зобов'язання стосовно вчасного та повного розрахунку за надані послуги виконав частково, за наданні послуги розрахувався в сумі 16000 грн., що підтверджується платіжним доручення №595 від 22.10.2012р. (а.с. 11). Крім того, в рахунок погашення заборгованості відповідачем передано позивачу запчастини на суму 1550 грн., що підтверджується видатковою накладною №139 від 26.10.2011р. та товар відповідно до видаткових накладних №643 від 25.12.2012р. та №644 від 25.12.2012р. на загальну суму 1475 грн. (а.с. 12-14).

Таким чином, зважаючи на вище викладене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті виконаних робіт в сумі 35007 грн. Факт заборгованості також підтверджується обопільно підписаним між сторонами актом звірки розрахунків від 25.07.2013р., з якого вбачається борг приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в сумі 35007 грн., що свідчить про визнання останнім факту існування заборгованості (а.с. 28).

В зв'язку із не проведенням відповідачем розрахунків за надані йому послуги, позивачем на його адресу надсилалася вимога про сплату заборгованості від 25.02.2013р., яку відповідач одержав 01.03.2013 р. наручно, про що свідчить підпис представника останнього на її примірнику (а.с. 15).

Однак, як свідчать матеріали справи та стверджує представник позивача, погашення відповідачем заборгованості за наданні йому послуги здійснено так і не було, відтак у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 35007 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Беручи до уваги зміст договору, укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 35007 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі. При цьому, суд відповідно до приписів ст.ст. 22, 78 ГПК України, приймає до уваги визнання позову в цій частині відповідачем, про що останнім зазначено у відзиві на позовну заяву.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8394 грн. 49 коп. пені за період з 06.12.2011р. по 09.05.2013р., 3500 грн. 70 коп. штрафу та 3% річних в сумі 1667 грн. 10 коп. за період з 06.12.2011р. по 09.05.2013р., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2 Договору замовник за Договором несе наступну відповідальність:

- за прострочку оплати виконаних робіт пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки; - за прострочку оплати біль ніж на 30 днів додатково замовник сплачує штраф у розмірі 10% від невиконаного зобов'язання.

Пунктом 4.4 Договору сторони обумовили, що нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення, та не обмежується шестимісячним періодом, позовна давність по стягненню штрафних санкцій становить три роки.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, штрафу, 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку штрафу, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, здійснивши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" обрахунок пені нарахованої за вказаний позивачем період, суд визначив її розмір в сумі 7530 грн. 89 коп., яка в сукупності є меншою ніж та, що заявлена позивачем, а тому решта заявлених до стягнення пені в розмірі 863 грн. 60 коп. задоволенню судом не підлягає.

Перевіркою правильності обрахунку 3% річних нарахованих за вказаний позивачем період, суд визначив їх розмір в сумі 1499 грн. 07 коп., яка в сукупності є також меншою ніж та, що заявлена позивачем, а тому решта заявлених до стягнення 3% річних в сумі 168 грн. 03 коп. задоволенню судом не підлягає.

Таким чином, суд не приймає визнання відповідачем позову в частинні стягнення 3% річних та пені, так як дане порушує права останнього, оскільки заявлені позивачем дані вимоги є завищеними.

При цьому, суд зазначає, що одночасне стягнення штрафу і пені чітко узгоджується з вимогами чинного законодавства України, зокрема положенням ст. 231 ГК України, якою підтверджується можливість одночасного застосування штрафу і пені за порушення господарських зобов'язань.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.3 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Водночас, у зв'язку із зайвою сплатою позивачем судового збору при зверненні з позовом до суду, судовий збір у розмірі 63 грн. підлягає поверненню позивачу відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" (вул. Чкалова, 1-А, м. Калинівка, 22400, код ЄДРПОУ 05487478) на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) 35007 грн. основного боргу, 3500 грн. 70 коп. штрафу, 7530 грн. 89 коп. пені, 1499 грн. 07 коп.- 3% річних та 1683 грн. 96 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні 863 грн. 60 коп. пені та 168 грн. 03 коп.- 3% річних відмовити.

Повернути фізичній особі- підприємцю ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) з Державного бюджету України 63 грн. зайво сплаченого судового збору за квитанцією №101963.5.1 від 09.07.2013 року, про що видати відповідну ухвалу.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05 серпня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи