Постанова № 32798471, 30.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 липня 2013 р. № 820/5713/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

при секретарі судового засідання Хмелівській Н.М.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Величка Р.С.,

представника відповідача - Сіренко Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківіського окуржного адміністративного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000552223 від 27.06.2013 року, форма "В-1", яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 120394 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 59656 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000562223 від 27.06.2013 року, форма "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 211441 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 105720,50 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000572223 від 27.06.2013 року, форма "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 400891 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 120504,50 грн.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Едельвейс", щодо взаємовідносин із контрагентами ТОВ "НВО "Бінар", ТОВ "Арсенал-Оптторг", ТОВ "Айвар-МС", ТОВ "Оптима-лайт", ТОВ "ТБ "Імператив", за результатами якої складено акт № 538/22.1-07/25178147. Відповідно до висновків вказаного акту, у зв'язку із відсутністю реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Едельвейс" та його контрагентами, позивачем було безпідставно сформовано податковий кредит та віднесено витрати на придбання сировини та матеріалів за нікчемними правочинами, на підставі чого податковим органом було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Однак, позивач із зазначеними висновками відповідача не погоджується, оскільки під час проведення перевірки було надано всю первинну документацію оформлену належним чином, яка свідчить про реальне здійснення господарських операцій ТОВ "Едельвейс" з його контрагентами та правомірність формування податкового кредиту та витрат за перевіряємий період. У зв'язку із чим позивач вважає вказані рішення відповідача незаконними і такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував відображений в акті перевірки висновок про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "Едельвейс" по взаємовідносинах з ТОВ "НВО "Бінар", ТОВ "Арсенал-Оптторг", ТОВ "Айвар-МС", ТОВ "Оптима-лайт", ТОВ "ТБ "Імператив" та неможливість реального ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Едельвейс" (код 25178147) щодо взаємовідносин з ТОВ "НВО "Бінар" (под.ном. 13968750) за період липень 2010 року, ТОВ "Арсенал-опттогр" (под.ном. 35699388) за період березень-вересень 2011 року, ТОВ "Айвар-МС" (под.ном. 37426854) за період червень 2011 року, ТОВ "Оптима-лайт" (под.ном.36814845) за період квітень 2011 року, ТОВ "ТБ "Імператив" (под.ном. 33288502) за період вересень-листопад 2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 538/22.1-07/25178147 від 10.06.2013 року (т.1, а.с. 30-77).

Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями та п. 138.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі - 400891 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2010 року на суму 234375 грн., за І кв. 2011 року на суму 6634 грн., за ІІ-ІV кв. 2011 року на суму 695138 грн.; в порушення п.п. 7.4.1. 7.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 року № 168/97 - зі змінами та доповненнями, ст. 185, ст. 188, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI зі змінами та доповненнями завищено суму податкового кредиту на загальну сума 331835 грн., в т.ч. за серпень 2010 року в розмірі 187500 грн., за травень 2011 року в розмірі 1084 грн., за червень 2011 року в розмірі 74723 грн., за липень 2011 року в розмірі 8601 грн., за серпень 2011 року в розмірі 25549 грн., за грудень 2011 року в розмірі 7200 грн., в результаті чого донараховано податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 187500 грн., за вересень 2011 року в сумі 23941 грн. та в порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу підприємству ТОВ "Едельвейс" зменшено суму податку на додану вартість заявлену до відшкодування за червень 2011 року на суму 1084 грн. за липень 2011 року на суму 74723 грн., за серпень 2011 року на суму 8601 грн. та за грудень 2011 року на суму 35986 грн. (т. 1 а.с.76).

Позивач скористався своїм правом та в установленому порядку надав письмові заперечення до акту перевірки Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС від 10.06.2013 року № 538/22.1-07/25178147 (т.1 а.с.18-20), однак 09.07.2013 року позивачем було отримано відповідь Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС від 25.06.2013 року № 2661/10/22-117, якою акт перевірки № 538/22.1-07/25178147 залишено без змін (т. 1 а.с.21-29).

На підставі акту перевірки № 538/22.1-07/25178147 від 10.06.2013 року Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби були прийняті податкове повідомлення - рішення № 0000552223 від 27.06.2013 року, форма "В-1", яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 120394 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 59656 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000562223 від 27.06.2013 року, форма "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 211441 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5105720,50 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000572223 від 27.06.2013 року, форма "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 400891 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 120504,50 грн. (т. 1 а.с.14-16).

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків Податкового законодавства України виключно з мотивів обставин організації господарської діяльності позивача з його контрагентами за перевіряємий період - з ТОВ "НВО "Бінар", ТОВ "Арсенал-Оптторг", ТОВ "Айвар-МС", ТОВ "Оптима-лайт", ТОВ "ТБ "Імператив".

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, під час яких встановлено, що правочини, укладені із контрагентами - ТОВ "НВО "Бінар", ТОВ "Арсенал-Оптторг", ТОВ "Айвар-МС", ТОВ "Оптима-лайт", ТОВ "ТБ "Імператив" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Як вбачається із матеріалів справи ТОВ "Едельвейс" (покупець) з ТОВ "НВО "Бінар" (постачальник) було укладено договір поставки № 29/03-П від 29.03.2010 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати нафтопродукти (бітум), а покупець зобов'язаний сплатити та прийняти товар.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних, рахунків-фактур, акт здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні. На підтвердження факту оплати було надано до суду платіжні доручення, що наявні в матеріалах справи.

Також, 17.06.2011 року між ТОВ "Едельвейс" (покупець) та ТОВ "Айвар-МС" (постачальник) було укладено Договір поставки нафтопродуктів №1706, відповідно до порядку та умов якого, Постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних, рахунків-фактур, акт здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні. На підтвердження факту оплати було надано до суду платіжні доручення, що наявні в матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи ТОВ "Едельвейс" мав господарські відносини із ТОВ "Оптима-Лайт", на підтвердження яких позивачем було надано до суду видаткову накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру та картку складського обліку. На підтвердження факту оплати було надано до суду платіжне доручення.

Також, у перевіряємий період позивач, ТОВ "Едельвейс" мав господарські відносини із ТОВ "ТБ "Імператив" та ТОВ "Арсенал-Оптторг". На підтвердження яких позивачем було надано до суду видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, приходні ордери На підтвердження факту оплати було надано до суду платіжні доручення та виписки із банку, які наявні в матеріалах справи.

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по вище зазначеним господарським взаємовідносинам із ТОВ "НВО "Бінар", ТОВ "Айвар-МС", ТОВ "Арсенал-Оптторг", ТОВ "Оптима-лайт", ТОВ "ТБ "Імператив" та як наслідок обґрунтованість визначення суми податкового зобов'язання, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається із договорів укладених із ТОВ "НВО "Бінар" та ТОВ "Айвар-МС" транспортування товару здійснювалося залізничним транспортом. Фактичне відвантаження продукції підтверджується наступними залізничними накладними № 44921543 від 28.07.2010 року вагон № 50612142, №44921542 від 28.07.2010 року вагон № 57336919, №44921541 від 28.07.2010 року вагон № 50612175, №44292787 від 23.06.2011 вагон № 51398173 (т.1 а.с. 171-173, т. 2 а.с. 23).

Згідно з п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 № 2406-ІІІ із змінами та доповненнями «Обов'язки виробників та постачальників продукції, яка підлягає підтвердженню відповідності законодавчо регульованій сфері» постачальник зобов'язаний : реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими його передано відповідну продукцію реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це не встановлено технічним регламентом та відповідний вид продукції; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Відповідно до зазначених накладних відправник - ЗАТ ТД "Укрататнафта" та ТОВ "ТД "Укранафтопром", отримувач - ТОВ "Едельвейс", в графі найменування товару зазначено - бітум.

Тобто, договори поставки були укладені позивачем з ТОВ "НВО "Бінар" та ТОВ "Айвар-МС", проте відправником товару, відповідно до вказаних накладних є ЗАТ ТД "Укрататнафта" та ТОВ "ТД "Укранафтопром" (т.1 а.с. 171-173, т. 2 а.с. 23).

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів саме від ТОВ "НВО "Бінар" та ТОВ "Айвар-МС" : належним чином оформлених товарно - транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно - матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суд дійшов висновку про непідтвердженість реальності проведення господарських операцій з ТОВ "НВО "Бінар" та ТОВ "Айвар-МС", тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Щодо господарських відносин із контрагентами ТОВ "Арсенал-Оптторг", ТОВ "Оптима-лайт", ТОВ "ТБ "Імператив" суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до перервірки та під час розгляду справи не було надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товару від ТОВ "Арсенал-Оптторг", ТОВ "Оптима-лайт", ТОВ "ТБ "Імператив".

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі по тексту - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 3 вище зазначеної Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Суд зазначає, що позивачем ані під час проведеної перевірки, ані під час розгляду справи не було надано копій довіреностей на право отримання від ТОВ "Арсенал-Оптторг", ТОВ "Оптима-лайт", ТОВ "ТБ "Імператив" товарно-матеріальних цінностей чи витягу з журналу реєстрації довіреностей, ведення якого є обов'язковим.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на перевезення вантажів та довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей немає можливості встановити факт передачі таких товарів саме від ТОВ "Арсенал-Оптторг", ТОВ "Оптима-лайт", ТОВ "ТБ "Імператив" до ТОВ "Едельвейс", що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ "НВО "Бінар", ТОВ "Арсенал-Оптторг", ТОВ "Айвар-МС", ТОВ "Оптима-лайт", ТОВ "ТБ "Імператив" господарських відносин.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентамм - ТОВ "НВО "Бінар", ТОВ "Арсенал-Оптторг", ТОВ "Айвар-МС", ТОВ "Оптима-лайт", ТОВ "ТБ "Імператив", та як наслідок обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів реальності укладених із контрагентами - ТОВ "НВО "Бінар", ТОВ "Арсенал-Оптторг", ТОВ "Айвар-МС", ТОВ "Оптима-лайт", ТОВ "ТБ "Імператив" договірних відносин.

Доводи позивача щодо реальності укладених із контрагентами - ТОВ "НВО "Бінар", ТОВ "Арсенал-Оптторг", ТОВ "Айвар-МС", ТОВ "Оптима-лайт", ТОВ "ТБ "Імператив" господарських операцій, суд вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Чудних

Повний текст постанови виготовлено 05.08.2013р.