Рішення № 32798287, 23.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8869/13 23.07.13

За позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м Києві

до Приватного підприємства "Камені Світу"

про зобов'язання вчинити дії по знесенню самочинно збудованої нежитлової будівлі за власний рахунок

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Шевчук С. В. (дов. №7/26-2/0111/05 від 01.11.2012р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Камені Світу" (далі за текстом - відповідач) про знесення самочинно збудованої нежитлової будівлі за власний рахунок за адресою м. Київ, Деснянський район, вул. Крайня, 3.

Ухвалою Господарського суду від 14.05.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/8869/13, розгляд справи призначений на 04.06.13 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року судом відкладено розгляд справи на 25.06.2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, неповним виконанням вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.07.2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, необхідністю надання додаткових пояснень по справі.

В судове засідання 23.07.2013 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні надано усні пояснення по справі, відповідно до яких позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем експлуатується об'єкт - виробничі будівлі з майданчиком для складування по вул. Крайня, 3 на території Лісового цвинтаря у Деснянському районі міста Києва без прийняття їх в експлуатацію, що є порушенням ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача про знесення самочинно збудованого об'єкта за власний рахунок.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є такою ж, яка вказана позивачем в позовній заяві: 02125, м. Київ, пр-т Визволителів, буд. 17, кв. 36.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Посадовою особою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 20.11.2012 року на підставі Наказу від 23.07.2012 року № 52 «з», звернення Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств Комунально-побутового обслуговування» № 1329 від 22.10.2012 року та направлення для проведення позапланової перевірки б/н від 20.11.2012 року було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Приватного підприємства «Камені світу» (позивача) на об'єкті будівництва на вул. Крайня, на території Лісового цвинтаря у Деснянському районі міста Києва, в присутності охоронця Коняєва В. М., результати якої оформлено Актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 20.11.2012 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

За результатами перевірки встановлено, що відповідачем здійснюється експлуатація виробничих будівель з майданчиком для складування по вул. Крайня, 3 на території Лісового цвинтаря у Деснянському районі міста Києва без прийняття їх в експлуатацію,Ю чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також, 20.11.2012 року у зв'язку з вказаним позивачем було видано відповідачу припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якого відповідачу заборонено експлуатацію об'єкта - виробничих будівель з майданчиком для складування по вул. Крайня, 3 на території Лісового цвинтаря у Деснянському районі міста Києва з 20.11.2012 року та приписано усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.

23.01.2013 року на підставі наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № 52 «з» від 23.07.2012 року з метою контролю виконання вимог припису від 20.11.2012 року та направлення для проведення позапланової перевірки б/н від 23.01.2013 року, в присутності начальника цеха Захарченко В. М. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівель них норм, державних стандартів і правил відповідачем на об'єкті будівництва на вул. Крайня, на території Лісового цвинтаря у Деснянському районі міста Києва, за результати якої встановлено, що станом на 23.01.2013 року позивач не видавав дозволу та не реєстрував інших документів дозвільного характеру, які б надавали право на виконання будівельних і підготовчих робіт та не приймав об'єкт до експлуатації за вказаною адресою; на момент перевірки у виробничих будівлях будь-які роботи не проводилися, вимоги припису від 20.11.2012 року не виконані. Результати перевірки оформлені актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23.01.2013 року, примірник акта направлений відповідачу рекомендованим листом.

У зв'язку з вказаним позивачем було видано відповідачу припис від 23.01.2013 року, яким відповідача зобов'язано знести самовільно збудовані виробничі будівлі та привести земельну ділянку до попереднього стану у термін до 21.02.2013 року.

Відповідно до постанови № 28/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.02.ю2013 року відповідача визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (не виконання вимог (припису) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 20.11.2012 року), та накладено штраф у сумі 1 147, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2013 року по справі № 826/2552/13-а за позовом Приватного підприємства «Камені Світу» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві за участю третьої особи Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» про визнання протиправними та скасування приписів, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем у добровільному порядку вимог приписів Інспекції від 20.11.12 року, 23.01.13 року, у зв'язку із чим позивач вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача знести самовільно збудовані виробничі будівлі на вул. Крайня, 3 на території Лісового цвинтаря у Деснянському районі міста Києва за власний рахунок.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції» від 23.05.2011 року № 549 утворено територіальний орган - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві. Відповідно до п. 2 постанови № 549, територіальні органи, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції - урядового органу, що діяв у системі Міністерства регіонального розвитку та будівництва.

Тобто, Інспекція є органом, уповноваженим державою на здійснення контролю за додержанням вимог законодавства у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про основи містобудування", при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил.

У відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно із ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник має право виконувати будівельні роботи після: направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції України або її територіальному органу за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

З огляду на наведені норми вбачається, що для здійснення будівельних робіт законодавець встановлює обов'язковість наявності документів, що надають право на виконання будівельних робіт, та затвердженої проектної документації.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (ч. ч. 1, 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Матеріалами справи (актами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 20.11.12 року, 23.01.13 року підтверджується здійснення відповідачем експлуатації виробничих будівель з майданчиком для складування по вул. Крайня, 3 на території Лісового цвинтаря у Деснянському районі міста Києва без прийняття в експлуатацію в установленому законом порядку.

Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що відповідачу відповідно до чинного законодавства України видавався дозвіл на проведення будь-яких будівельних робіт по вул. Крайня, 3 на території Лісового цвинтаря у Деснянському районі міста Києва.

Судом встановлено, що виробничі будівлі по вул. Крайня, 3 на території Лісового цвинтаря у Деснянському районі міста Києва експлуатувались без прийняття в експлуатацію в установленому законом порядку, а тому в силу положень ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України таке будівництво є самочинним будівництвом.

У відповідності до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Приписами від 20.11.12 року, 23.01.13 року Інспекція заборонила відповідачу експлуатацію виробничих будівель по вул. Крайня, 3 на території Лісового цвинтаря у Деснянському районі міста Києва та вимагала усунення порушення відповідно до вимог діючого законодавства.

Наявними матеріалами справи (актами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил) підтверджується невиконання відповідачем вимог Інспекції та існування самочинного будівництва. Доказів на спростування наведеного відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Судом встановлено, що відповідачем не було виконано приписів Інспекції про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 20.11.12 року, 23.01.13 року.

За змістом ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Тобто, законодавцем встановлено дві підстави, за наявності хоча б одної з яких, існують правові підстави для зобов'язання особи, що здійснила самочинне будівництво, здійснити його перебудову чи знести.

Суд відзначає, що саме по собі встановлення факту відсутності документів, що надають право на виконання будівельних робіт, та проектної документації не є підставою для зобов'язання особи, що здійснила самочинне будівництво, здійснити його перебудову чи знести такий об'єкт, однак відсутність таких документів є порушенням законодавства щодо порядку здійснення будівництва, з чим безпосередньо пов'язано дотримання будівельних норм і правил.

Аналогічний висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2011 р. у справі №28/89-10-2942.

Таким чином, експлуатація відповідачем виробничих будівель по вул. Крайня, 3 на території Лісового цвинтаря у Деснянському районі міста Києва без введення їх в експлуатацію, без оформлення прав користування земельною ділянкою (доказів чого відповідачем не надано) є істотним порушенням будівельних норм і правил, а тому настають правові наслідки передбачені ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Відповідачем доказів на спростування повідомлених позивачем обставин не надано.

Більш того, відсутність проекту будівництва вказаних виробничих будівель суперечить суспільним інтересам, оскільки проведення будівельних робіт за відсутності проекту такого будівництва беззаперечно підпадає під диспозицію положень ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України - відхилення від проекту, адже законодавець встановлює підставою для перебудови істотне відхилення від проекту.

За змістом ст. 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" проект - документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Крім того, приписами ст. 4 зазначеного Закону для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає: підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством; здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, а також заходів з охорони нововиявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення; пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту; виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем - здійснення авторського нагляду за таким виконанням; будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування; прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.

У відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Тобто, сама по собі відсутність проекту будівництва свідчить про істотне відхилення вимог містобудівної документації та вихідних даних і недотримання вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, а тому виконання будівельних робіт без проекту та відсутність прийняття спорудженого (реконструйованого) об'єкта в експлуатацію, є самодостатньою підставою для застосування положень ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, позовні вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про зобов'язання Приватного підприємства «Камені Світу» знести самовільно збудовані виробничі будівлі на вул. Крайня, 3 у Деснянському районі міста Києві за власний рахунок є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Зобов'язати Приватне підприємство «Камені Світу» (01125, м. Київ, пр-т Визволителів, 17, кв. 36; код ЄДРПОУ 30309453) знести самовільно збудовані виробничі будівлі на вул. Крайня, 3 у Деснянському районі міста Києва за власний рахунок.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Камені Світу» (01125, м. Київ, пр-т Визволителів, 17, кв. 36; код ЄДРПОУ 30309453; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримавача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко