Постанова № 32797504, 18.06.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

18.06.2013 р. Справа № 814/2699/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за

поданням: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)

до відповідача: Приватного підприємства фірми «Інтер-В» (вул. Мала Морська, 108, оф. 604, м. Миколаїв, 54002)

про: подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі – позивач, ДПІ) звернулась до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - Приватного підприємства фірми «Інтер-В» (далі - відповідач).

В обґрунтування подання зазначено, що наказом ДПІ призначена документальна позапланова виїзна перевірки відповідача. На виконання наказу, інспектори ДПІ 12.06.2013 року здійснили вихід за його адресою, пред’явили направлення та наказ про проведення перевірки, але відповідач відмовився допустити інспекторів до проведення перевірки та підписати документи. Вказані обставини послугували підставою для прийняття начальником ДПІ рішення про умовний адміністративний арешт майна, обґрунтованість якого і просить підтвердити ДПІ.

Позивачем надана заява про розгляд справи у письмовому провадження (арк. спр. 26). Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлений належним чином (арк. спр. 25). Суд вважає можливим розглянути справу в письмовому провадженні в порядку п. 4 ст. 128 КАС України.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 20 п. 20.1. пп. 20.1.4. Податкового кодексу України (далі – ПК), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

11.06.2013 року ДПІ прийнято наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП фірми «Інтер-В» (код ЄДРПОУ 19297304) з питань взаєморозрахунків з контрагентами-покупцями платниками податку на додану вартість за період лютий-березень 2013 року, та не опдання пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит органу державної податкової служби № 2712/10/22-116 від 27.05.2013 року протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту» (арк спр. 11), а також видано направлення на перевірку від 12.06.2013 року № 463, 464 та № 465 (арк спр. 6-8).

Фахівцями ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва МО ДПС 12.06.2013 року здійснено вихід за юридичною адресою відповідача з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП фірма «Інвест-В». Проте, як зазначає позивач, групу перевіряючих зустріла головний бухгалтер підприємства, яка повідомила, що директор ПП фірма «Інвест-В» перебуває на місці розташування земельних ділянок, які обробляє підприємство, а отримувати копію наказу та підписувати направлення на проведення позапланової виїзної перевірки вона відмовилась, про що свідчить акт про відмову посадових осіб платника податків від підпису у направленні на перевірку (арк. спр. 9), акт про неможливість розпочати перевірку (арк. спр. 10) та акт відмови від допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки (арк. спр. 12).

Вищезазначені дії представника відповідача, на думку позивача, свідчать про відмову в допуску посадових осіб ДПІ до проведення перевірки.

Відповідно до ст. 81 п. 81.1. ПК, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, за правилами наведеної статті ПК, посадова особа податкової інспекції має право приступити до проведення перевірки за наявності підстав для її проведення та за умови пред’явлення таких документів: направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки і службового посвідчення.

Ця ж стаття надає право платнику податків не допустити посадових осіб ДПІ до проведення перевірки, якщо: 1) посадові особи ДПІ не пред’явили або не надіслали вище перелічені документи; 2) якщо такі документи оформлені з порушенням вимог, які висуваються до них ПК.

Статтею ст. 81 п. 81.1. ПК визначено, що відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Згідно із ст. 94 п. 94.1. п. 94.2. пп. 94.2.3. ПК, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосований, якщо з’ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно ст. 94 п. 94.3. ПК, арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Відповідно до ст. 94 п. 94.5. ПК, арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

Згідно ст. 94 п. 94.6. ПК, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

На підставі цих норм ПК, 14.06.2013 року Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби прийняла рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків (арк спр. 14).

Таким чином, необхідною умовою для застосування адміністративного арешту майна, є відмова платника податків від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення. Суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідач безпідставно відмовив посадовим особам ДПІ у проведенні перевірки.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва МО ДПС діяла правомірно, застосовуючи умовний адміністративний арешт майна відповідача і враховуючи приписи ст. 94 п. 94.10. ПК, згідно яких після застосування керівником ДПІ арешту майна, його обґрунтованість протягом 96 годин перевіряється судом, подання підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Відповідно до ч. 8ст. 183-3 КАС України, постанова суду підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 128, 183-3 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Подання задовольнити в повному обсязі.

2. Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків - Приватного підприємства фірми «Інтер-В» (код ЄДРПОУ 19297304).

3. Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанову може бути оскаржено в порядку, передбаченому статтями 1833, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня її проголошення або з дня отримання копії постанови у випадках, встановлених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Малих