Постанова № 32797385, 26.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/4213/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

при секретарі - Мекенченко М.А.,

за участю:

представника позивача - Вишневського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадо-Гарант" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мадо-Гарант" (надалі - позивач або ТОВ "Мадо-Гарант")звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач; Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.06.2013 №0004131502/1205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 265 712 грн. 33 коп., в тому числі за основним платежем в розмірі 212 569 грн. 86 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 53 142 грн. 47 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на незгоду із висновками документальної позапланової невиїзної перевірки відповідача, що набрала форму акту від 10.06.2013 №4459/15.2, щодо нереальності господарських операцій із ПП "Технорубит" та ПП "Капо", у зв'язку з чим позивачем було б порушено правила формування податкового кредиту. Пояснювали, що господарські операції між ТОВ "Мадо-Гарант" та його контрагентами мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча в матеріалах справи наявні докази, що відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

В поданих через канцелярію суду письмових запереченнях відповідач заперечував проти позову, посилаючись на правомірність висновків вищевказаної перевірки.

Відповідно до п.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки та за наявними в справі матеріалами.

25.07.2013 через канцелярію суду разом із письмовими запереченнями по справі від відповідача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача належним, а саме: Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області, у зв'язку з тим, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби реорганізовано шляхом приєднання її до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів. Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області визначено правонаступником Кременчуцької ОДПІ.

26.07.2013 процесуальною ухвалою суд задовольнив вище зазначене клопотання та допустив заміну неналежного відповідача Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на належного Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі-відповідач; Кременчуцька ОДПІ).

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мадо-Гарант" (ідентифікаційний код 36093917) зареєстроване рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради народних депутатів 26.08.2008. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 27.08.2008 за № 13945 та є, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200037504, виданого Кременчуцькою ОДПІ, індивідуальний податковий номер 360939116030.

Позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.50- змішане сільське господарство, 46.11- діяльність посередників у торговлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, 46.17 - діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.21 - отптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 69.10- діяльність у сфері права.

В період з 29.05.2013 по 03.05.2013 відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 59.05.2013 №1850 Городянко Яною Сергіївною - старшим державним податковим інспектором, інспектором податкової служби ІІ рангу відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадо-Гарант" з метою перевірки показників податкової декларації з податку на додану вартість з урахуванням уточнюючих розрахунків за період з 01.04.2012 по 30.04.2012.

Перевіркою встановлено, що у квітні 2012 року позивач мав господарські відносини з ПП "Технорубит" (код за ЄДРПОУ 36224124).

Між позивачем ТОВ "Мадо - Гарант" (Покупець) та ПП "Технорубит" (Постачальник) було укладено договір поставки № 0404-1 від 04.04.2012 (Далі-Договір)/а.с.31/.

На виконання умов даного Договору постачальник поставив позивачу товар, а саме: сухе молоко та макаронні вироби здоров'я з житнього борошна і висівками на загальну суму 34 600,25 грн., в т.ч. ПДВ 5 766,71 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними /а.с.40-82/.

Оплату товару було здійснено шляхом передання простого векселя серії АА № 2418902, що підтверджується актом прийому-передачі векселя від 01.05.2012 /а.с.34/.

Транспортування даного товару не відбувалось, оскільки його було передано на зберігання ПП "Технорубит", про що свідчить укладений договір про відповідальне зберігання № 3004-1 від 30.04.2012 /а.с.35-37/ та акт прийому-передачі до цього договору від 30.04.2012 /а.с.38/. На підтвердження того факту, що у власності ПП "Технорубит" наявні складські приміщення, суду надано копії картки обліку матеріалів складського приміщення та письмові підтвердження контрагента позивача /а.с.181-183/.

З огляду на зазначене, позивачем було включено до складу податкового кредиту періоду квітня 2012 року суму ПДВ 19750 грн., періоду травня 2012 року суму ПДВ 968,60 грн., періоду червня 2012 року суму ПДВ 1962,30 грн., періоду липня 2012 року суму ПДВ 464,80 грн., періоду серпня 2012 року суму ПДВ 29 646,33 грн., періоду вересня 2012 року суму ПДВ 9991,60 грн., періоду жовтня 2012 року суму ПДВ 9991,60 грн., періоду грудня 2012 року суму ПДВ 49 958 грн., періоду січня 2013 року суму ПДВ 86441,23 грн /а.с.137-156/.

За результатами "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та даних "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (додаток 5) за квітень 2012 - січень 2013 податковим органом встановлено, що підприємством було включено до розділу 2 (Податковий кредит) та відповідно до рядка 10.1 декларації з ПДВ обсяг придбання на загальну суму 1045872,30 грн. (ПДВ 209 174,46 грн.) від контрагента ПП "Технорубит" (код 36224124) з періодом виписки податкової накладної квітень 2012 року, в т.ч. по періодах:

- в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2012 року відповідно Додатка 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" №9050199886 від 29.08.2012 до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 19750 грн.;

- в декларації з ПДВ за травень 2012 року відповідно Додатка 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" №9034651257 від 19.06.2012 до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 968,60 грн.;

- в декларації з ПДВ за червень 2012 року відповідно Додатка 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" №9041208129 від 18.07.2012 до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 1962,30 грн.;

- в декларації з ПДВ за липень 2012 року відповідно Додатка 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" №9050199886 від 18.08.2012 до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 464,80 грн.;

- в декларації з ПДВ за серпень 2012 року відповідно Додатка 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" №9056741974 від 18.09.2012 до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 29 646,33 грн.;

- в декларації з ПДВ за вересень 2012 року відповідно Додатка 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" №9064499925 від 19.10.2012 до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 9991,60 грн.;

- в декларації з ПДВ за жовтень 2012 року відповідно Додатка 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" №9072727449 від 19.11.2012 до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 9991,60 грн.;

- в декларації з ПДВ за грудень 2012 року відповідно Додатка 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" №9085499851 від 21.01.2013 до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 49 958 грн.;

- в декларації з ПДВ за січень 2013 року відповідно Додатка 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" №9007943506 від 19.02.2013 до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 86441,23 грн.

Разом з тим, за наслідками перевірки ревізори дійшли висновку про неправомірність включення позивачем вищевказаних сум до складу податкового кредиту та порушення останнім правил формування податкового кредиту.

До таких висновків перевіряючі дійшли у зв'язку із надходженням акту перевірки Західної МДПІ м. Харкова, Харківської області ДПС № 218/15.3-9/36224124 від 14.02.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Технорубит" (ідентифікаційний код 36224124) щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень-грудень 2012 року у зв'язку із тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою, стан платника - " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Через неможливість провести зустрічну звірку із вищевказаних підстав, ревізори Західної МДПІ м. Харкова, Харківської області ДПС дійшли висновку про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ПП "Технорубит" із постачальниками та покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ПП "Технорубит" по ланцюгу постачання /а.с.130-134/.

Перевіркою також встановлено, що у квітні 2012 року позивач мав господарські відносини з ПП "Капо" (код за ЄДРПОУ 35587752).

26 квітня 2012 року між ТОВ "Мадо-Гарант" (Покупець) та ПП "Капо" (Постачальник) було укладено договір поставки № 0000003 (Договір) /а.с.83/.

На виконання умов даного Договору, постачальник поставив товар, а саме: арматуру на загальну суму 20 372,40 грн., в т.ч. ПДВ 3 395,40 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними /а.с.91-92/.

Як пояснив представник позивача в ході судового розгляду вищевказаний товар придбавався підприємством для здійснення статутних видів діяльності, визначених Статутом ТОВ "Мадо-Гарант" /а.с. 95-106/.

Оплату товару було здійснено шляхом передання простого векселя серії АА 2418905, що підтверджується актом прийому-передачі векселів від 01.06.2012 /а.с.86/.

Транспортування даного товару не відбувалось, оскільки його було передано на зберігання ПП "Капо", про що свідчить укладений договір про відповідальне зберігання № 26/04 від 26.04.2012 та акт прийому-передачі до цього договору від 26.04.2012 /а.с.87-90/. На підтвердження того факту, що у власності ПП "Капо" наявні складські приміщення, суду надано копію картки обліку матеріалів складського приміщення та письмове підтвердження контрагента позивача /а.с.185-186/.

З огляду на зазначене, позивачем було включено до складу податкового кредиту періоду квітня 2012 року суму ПДВ 3 308 грн., періоду травня 2012 року суму ПДВ 87,4 грн./а.с.137-156/.

За результатами "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та даних "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (додаток 5) за квітень - травень 2012 року податковим органом встановлено, що підприємством було включено до розділу 2 (Податковий кредит) та відповідно до рядка 10.1 декларації з ПДВ обсяг придбання на загальну суму 16 977 грн. (ПДВ 3395,40 грн.) від контрагента ПП "Капо" (код 36224124) з періодом виписки податкової накладної квітень 2012 року, в т.ч. по періодах:

- в декларації з ПДВ за квітень 2012 року відповідно Додатка 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" №9027704241 від 18.05.2012 до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 3 308 грн.;

- в декларації з ПДВ за травень 2012 року відповідно Додатка 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" №90346551257 від 19.06.2012 до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 87,4 грн.

Разом з тим, за наслідками перевірки ревізори дійшли висновку про неправомірність включення позивачем вищевказаних сум до складу податкового кредиту та порушення останнім правил формування податкового кредиту.

До таких висновків перевіряючі дійшли у зв'язку із надходженням акту перевірки Індустріальної МДПІ м. Харкова, Харківської області ДПС № 143/22.1-07/35587752 від 14.02.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Капо" (ідентифікаційний код 35587752) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів за період з 01.08.2012 по 31.12.2012 у зв'язку із тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою, стан платника - " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Через неможливість провести зустрічну звірку із вищевказаних підстав, ревізори Індустріальної МДПІ м. Харкова, Харківської області ДПС дійшли висновку про те, що ПП "Капо" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в наслідок чого у ПП "Капо" неможливо встановити об'єкти оподаткування за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 /а.с.125-129/.

За наслідками перевірки ТОВ "Мадо-Гарант" відповідачем складено акт від 10.06.2013 №4459/15.2, яким зафіксовано порушення ч.1,2 ст. 215 та ч.1,5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за період з квітня 2012 року по січень 2013 року у сумі 212 569,86 грн., в тому числі за квітень 2012 року в сумі 23058 грн., за травень 2012 року в сумі 1056 грн., за червень 2012 року в сумі 1962,30 грн., за липень 2012 року в сумі 464,80 грн., за серпень 2012 року в сумі 29646,33 грн., за вересень 2012 року в сумі 9991,60 грн., за жовтень 2012 року в сумі 9991,60 грн., за грудень 2012 року в сумі 49958 грн., за січень 2012 року в сумі 86441,23 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 25.06.2013 №0004131502/1205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 265 712,33 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 212 569,86 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 53142,47 грн.

Із даним рішенням позивач не погодився та оскаржив податкове повідомлення - рішення до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок та правила формування податкового кредиту визначені ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З акту перевірки від 10.06.2013 №4459/15.2 вбачається, що при перевірці ТОВ "Мадо-Гарант" податковим органом були використані наступні документи: декларації з ПДВ до яких внесено податкові накладні з періодом виписки з 01.04.2012 по 30.04.2012 та реєстр отриманих та виданих податкових накладних до яких включено податкові накладні з періодом виписки з 01.04.2012 по 30.04.2012 /а.с. 159/.

Дана обставина свідчить про те, що первинні документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності по оформленню господарських операцій із вищевказаними контрагентами податковим органом під час проведення перевірки досліджені не були.

До того ж, Західною МДПІ м. Харкова, Харківської області ДПС під час проведення перевірки оформленої актом № 218/15.3-9/36224124 від 14.02.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Технорубит" первинні документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності також досліджені не були. Як не досліджувалися первинні документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності також за змістом акту Індустріальної МДПІ м. Харкова, Харківської області ДПС № 143/22.1-07/35587752 від 14.02.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Капо".

Разом з тим, суд, дослідивши всі наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема податкові та видаткові накладні, дійшов висновку, що вони оформлені належним чином та відповідають вимогам чинного законодавства.

Посилання відповідача на те, що підприємством було включено до розділу 2 (Податковий кредит) та відповідно до рядка 10.1 декларації з ПДВ обсяг придбання на загальну суму 1045872,30 грн. (ПДВ 209 174,46 грн.) від контрагента ПП "Технорубит" (код 36224124) з періодом виписки податкової накладної квітень 2012 року та на загальну суму 16 977 грн. (ПДВ 3395,40 грн.) від контрагента ПП "Капо" (код 36224124) з періодом виписки податкової накладної квітень 2012 року в тому числі і у інших податкових періодах, як на порушення вимог чинного законодавства суд оцінює критично з огляду на наступне.

Абзацем 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Судом встановлено, що всі податкові накладні було включено позивачем до складу податкового кредиту в межах встановленого вищевказаною нормою строку.

Придбанні позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідають меті та змісту господарської діяльності товариства в межах зареєстрованих видів господарської діяльності за КВЕД та статутної діяльності, визначеної Статутом ТОВ «Мадо-Гарант» /а.с. 95-106/.

Надаючи оцінку доводам відповідача про непідтвердження реальності господарських операцій, які склалися між позивачем та ПП "Технорубит" та ПП "Капо" у зв'язку із висновками актів Західної МДПІ м. Харкова, Харківської області ДПС № 218/15.3-9/36224124 від 14.02.2013 та Індустріальної МДПІ м. Харкова, Харківської області ДПС № 143/22.1-07/35587752 від 14.02.2013, зі змісту яких вбачається, що всі господарські операції проведені ПП "Технорубит" та ПП "Капо" у перевіряємому періоді є нікчемними в силу ч. 1, ч. 5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із змісту вищевказаних актів податкового органу нікчемність правочинів, укладених ПП "Технорубит" та ПП "Капо", пов'язується податковим органом із неможливістю провести зустрічну звірку вказаних платників по підтвердженню взаємовідносин з іншими платниками через невстановлення їх за зареєстрованим місцем знаходження.

Однак, вищезазначені обставини Цивільним кодексом України не визначаються як підстави для визнання угод нікчемними.

Зміст правовідносин із посиланням на первинну документацію перевіряючими не аналізувався. Тверджень про невідповідність законодавству первинної документації в цій частині акт не містить.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 констатовано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Вищевказані висновки податкового органу не можуть свідчити про наявність умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а зроблені висновки про нікчемність угод, як таких що порушують публічний порядок, є помилковими.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий

правочин може бути визнаний недійсним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, податковий орган зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тим більше, враховуючи той факт, що дотримання суб'єктами господарювання в момент укладення правочинів норм Цивільного та Господарського кодексів не є законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на податковий орган.

Таким чином, орган податкової служби при складанні актів протиправно вийшли за межі своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнали правочини, укладені позивачем, недійсними.

Приймаючи до уваги вищенаведене, висновки актів Західної МДПІ м. Харкова, Харківської області ДПС № 218/15.3-9/36224124 від 14.02.2013 та Індустріальної МДПІ м. Харкова, Харківської області ДПС № 143/22.1-07/35587752 від 14.02.2013 не можуть бути покладені в основу висновків за наслідками перевірки ТОВ "Мадо-Гарант".

Як встановлено судом в ході розгляду, договори між позивачем та ПП "Технорубит", а також між позивачем та ПП "Капо", недійсними судом не визнавались.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на доведеність позивачем зв'язку здійснених господарських операцій із ПП "Технорубит" та ПП"Капо" із своєю господарською діяльністю, наявність необхідних первинних документів, які містять всі необхідні реквізити для надання їм юридичної доказовості, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача, викладених у акті перевірки.

Таким чином, висновки перевірки позивача по взаємовідносинам із ПП "Технорубит" та ПП "Капо" не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування податкового кредиту відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Враховуючи викладене, оскаржуване податкове повідомлення - рішення було винесено відповідачем необгрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадо-Гарант" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25.06.2013 № 0004131502/1205, виданого Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Мадо-Гарант" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в загальному розмірі 265 712 грн. 33 коп. (двісті шістдесят п'ять тисяч сімсот дванадцять гривень тридцять три копійки), в тому числі за основним платежем - 212 569 грн. 86 коп. (двісті дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять грнивень вісімдесят шість копійок) та штрафними (фінансовими) санкціями - 53 142 грн. 47 коп. (п'ятдесят три тисячі сто сорок дві гривні сорок сім копійок).

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадо-Гарант" (ідентифікаційний код 36093917) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 31 липня 2013 року.

Суддя Л.О. Єресько