Постанова № 32797260, 26.07.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/825/13-а

26 липня 2013 року 12год. 25хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Грімова Ганна Миколаївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , -ВСТАНОВИВ :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області з позовом про визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Рівненській області № 39 о/с від 04.02. 2013 року про його звільнення з органів внутрішніх справ, поновлення його з 04.02. 2013 року на посаді виконуючого обов'язки заступника начальника Дубенського МВ (з обслуговування м. Дубно та Дубенського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області - начальника міліції громадської безпеки, стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він не вбачає жодної законної підстави для його звільнення, висновок службового розслідування, на підставі якого був виданий оскаржуваний наказ, вважає необґрунтованим, бездоказовим, складеним з порушенням Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України, звільнення відбулось у період його тимчасової непрацездатності та без погодження із профспілковою організацією, членом якої він є. Вважає, що він не вчиняв вчинку, за який його було звільнено зі служби.

27.05. 2013 року позивач подав до суду письмову заяву про уточнення та доповнення позовних вимог, у якій підтримав первісні позовні вимоги та додатково просив визнати протиправними та скасувати накази Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 141 від 04.02. 2013 року, № 118 о/с від 14.05. 2013 року та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 50000 грн. (а.с. 170-174).

Суд, встановивши зміну предмету позову після початку судового розгляду по суті, ухвалою від 27.05. 2013 року відмовив позивачу у прийнятті зазначеної заяви в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 04.02. 2013 року № 141 та стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн., у решті позовних вимог заяву прийняв (а.с. 181-183).

Представником відповідача подано письмові заперечення на адміністративний позов, згідно з якими він позов не визнає повністю, вважає звільнення позивача зі служби таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, додатково пояснили, що у наказі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 04.02. 2013 року № 141, про звільнення позивача, невірно зазначено по-батькові позивача («ОСОБА_3», а не «ОСОБА_3»), а тому цей наказ не може його стосуватися, стосується сторонньої особи, окремо заперечив вживання ним алкогольних напоїв 02.02. 2013 року, наполягає, що він був тверезий, заперечує грубе спілкування із громадянами та колегами по службі, вважає сфальсифікованим акт про його відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, наголошує, що пояснення осіб, опитаних в ході службового розслідування не відповідають дійсним обставинам події, яка трапилась 02.02. 2013 року; крім того, позивач ствердив, що його не знайомили із висновком службового розслідування та наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 04.02. 2013 року № 141, також вважає сфальсифікованим висновок службового розслідування, а викладені у ньому обставини такими, що не відповідають дійсності. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, додатково пояснив, що процедура проведення службового розслідування відносно позивача проведена у повній відповідності до Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06.12. 1991 року № 552; при підготовці проекту наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 141 від 04.02. 2013 року допущена технічна помилка, описка в резолютивній частині і помилково вказано по-батькові позивача "ОСОБА_3" замість "ОСОБА_3", стверди0в що про тимчасову непрацездатність позивача в день звільнення, 04.02. 2013 року, йому стало відомо лише після звернення останнього до суду; твердження позивача про його звільнення без погодження з профспілковою організацією, членом якої він є, вважає безпідставним, просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, показання свідків, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 01.09. 1996 року на різних посадах, а з 24.12. 2012 року - на посаді виконуючого обов'язки заступника начальника Дубенського МВ (з обслуговування м. Дубно та Дубенського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області - начальника міліції громадської безпеки, мав спеціальне звання «майор міліції».

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 39 о/с від 04.02. 2013 року «По особовому складу» ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з поставленням на військовий облік Збройних сил) за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу).

Підставою для видання зазначеного наказу є наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 141 від 04.02. 2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС», пунктом 1 якого вирішено - за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, а саме грубе та цинічне поводження під час спілкування з громадянами та колегами, висловлювання в їх бік погроз та образ, перебування в форменому одязі в стані алкогольного сп'яніння - звільнити позивача з органів внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення про проходження служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до довідки про тимчасову непрацездатність № 75 від 06.02.2013, виданою Дубенською центральною районною лікарнею, позивач перебував на лікарняному з 04.02. 2013 року по 06.02. 2013 року.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 14.05. 2013 року № 118 о/с «По особовому складу» унесено часткові зміни до наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 04.02. 2013 року № 39 о/ щодо змінення дати звільнення позивача з 04.02. 2012 року на 07.02. 2013 року (а.с. 145).

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 14.05. 2013 року № 638, у зв'язку із допущеною технічною помилкою, внесено зміни до пункту 1 наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 04.02. 2013 року № 141 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС», в частині заміни по-батькові позивача «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3» (а.с. 143).

Згідно висновку службового розслідування, затвердженого начальником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 04.02. 2013 року, встановлено наступне (а.с. 38-44).

Так, відповідно до наказу УМВС від 28.01. 2013 року № 105 «Про проведення оперативно-профілактичного відпрацювання території м. Рівне, Здолбунівського та Рівненського районів області» з 31.01. 2013 року по 02.02. 2013 року проводилось відпрацювання зазначених районів.

Згідно вказівки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 1/308 від 29.01. 2013 року на відпрацювання Здолбунівського району були задіяні працівники Дубенського МВ (з обслуговування м. Дубно та Дубенського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області в кількості 10 чоловік, які о 09.00 год. 02.02.2013 прибули до Здолбунівського РВ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області на чолі з в.о. заступника начальника Дубенського МВ (з обслуговування м. Дубно та Дубенського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області - начальником міліції громадської безпеки майором міліції ОСОБА_3

По закінченню відпрацювання, приблизно о 18.00 год., в актовому залі Здолбунівського РВ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області були підведені підсумки проведеної роботи, під час яких були присутні усі працівники міліції, які були задіяні до вказаних заходів. Після закінчення підведення підсумків, приблизно о 18.30 год., працівники Дубенського МВ (з обслуговування м. Дубно та Дубенського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області поїхали до місця дислокації.

Приблизно о 18.40 год. 02.02. 2013 року до Здолбунівського РВ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області приїхав начальник штабу Рівненського РВ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області ОСОБА_4, який разом з ОСОБА_3 на належному останньому автомобілі «Форд-Оріон», д.н.з. НОМЕР_1, поїхали до місця проживання ОСОБА_4 у м. Здолбунів, де знаходились до 22.00 год., після чого ОСОБА_3 поїхав у напрямку смт. Квасилів, Рівненського району, Рівненської області.

02.02. 2013 року, по спецлінії міліції «102», до чергової частини Рівненського РВ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області надійшло повідомлення гр. ОСОБА_5 про те, що працівник міліції у форменому одязі, керуючи автомобілем «Форд-Оріон», д.н.з. НОМЕР_1, порушує Правила дорожнього руху.

Опитаний, у ході службового розслідування, гр. ОСОБА_5 повідомив, що 02.02. 2012 року приблизно о 22.15 год., рухаючись по вул. Рівненська в смт. Квасилів, Рівненського району, Рівненської області, він почув скрежет по асфальту, після чого побачив, що автомобіль сірого кольору марки «Форд-Оріон», який рухався від бровки до бровки та ледь не виїхав на тротуар, де він проходив разом з дружиною ОСОБА_6 та дітьми.

Проїхавши ще деяку відстань, автомобіль зупинився, із нього вийшов працівник міліції у форменому одязі, який за зовнішніми ознаками перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Через декілька хвилин на службовому автомобілі приїхали працівники РМОП «Беркут» та почали з'ясовувати обставини даної події.

Опитана з цього приводу гр. ОСОБА_6 надала аналогічні за змістом пояснення.

Опитані з даного приводу інспектор РМОП «Беркут» ОСОБА_7 та міліціонер зазначеного підрозділу ОСОБА_8 повідомили, що 02.02.2013 приблизно о 22.35 год. ними був помічений автомобіль «Форд-Оріон» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, на якому були наявні механічні пошкодження, за кермом автомобіля знаходився ОСОБА_3, який перебував у форменому одязі. Громадянин ОСОБА_5 їм повідомив, що водій вказаного автомобіля декілька хвилин тому ледь не збив його дружину, яка разом з дитиною, що знаходилась у дитячій колясці, переходила дорогу по пішохідному переходу. Після цього ОСОБА_3 був доставлений на опорний пункт міліції № 13 в смт. Квасилів, Рівненського району, Рівненської області. Під час перебування на опорному пункті міліції № 13 ОСОБА_3 поводив себе зухвало та неадекватно, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував оточуючим колегам їх звільненням зі служби та намагався спровокувати бійку з працівниками міліції.

Працівники РМОП «Беркут» Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області Синовіцький С.В. та Гущін В.М. надали аналогічні за змістом пояснення.

Заступник начальника Рівненського РВ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області - начальник міліції громадської безпеки ОСОБА_19 пояснив, що 02.02.2013 о 23.00 він перебував на опорному пункті міліції в смт. Квасилів. В цей час працівниками РМОП «Беркут» Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області туди був доставлений ОСОБА_3, який створив аварійну ситуацію, внаслідок чого між ним та громадянами виник конфлікт, який був припинений працівниками РМОП «Беркут» Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області та дільничними інспекторами міліції Рівненського РВ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області. Під час перебування на опорному пункті міліції ОСОБА_3 поводив себе зухвало та неадекватно, грубив та погрожував звільненням з органів внутрішніх справ всім присутнім працівникам міліції. За зовнішніми ознаками ОСОБА_3 перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння, його мова була нечіткою, хода хиткою, був відчутний запах алкоголю з порожнини рота.

Опитані з цього приводу дільничні інспектори міліції Рівненського РВ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області ОСОБА_13 та ОСОБА_14 надали аналогічні за змістом пояснення та підтвердили факт обставини події, яка мала місце 02.02. 2013 року в смт. Квасилів, Рівненського району, Рівненської області.

Відповідно до комісійного акту від 02.02. 2013 року ОСОБА_3 відмовився від проходження медичного обстеження на предмет встановлення стану алкогольного сп'яніння (а.с. 69).

04.02. 2013 року начальником Дубенського МВ (з обслуговування м. Дубно та Дубенського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області підполковником міліції Качаном В.І., як безпосереднім начальником позивача, внесено подання про звільнення останнього з органів внутрішніх справ України за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу. Зазначене подання підтримано заступником начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області полковником міліції Камінським І.Д. (а.с. 81-82). За наслідками розгляду зазначеного подання про звільнення начальником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області прийнято рішення про звільнення позивача з ОВС з зазначених у поданні підстав.

Відповідно до листа Рівненського обласного профспілкового комітету професійної спілки атестованих працівників міліції від 05.02. 2013 року № 15, профспілковий комітет прийшов до об'єктивного висновку про недопустимість подібних випадків в поведінці співробітників ОВС, які своїми діями дискредитують звання начальницького складу та підривають авторитет та довіру громадян до української міліції, і надано згоду на звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ. (а.с. 83).

З акту від 04.02. 2013 року вбачається, що ОСОБА_3, в присутності комісії із посадових осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, було оголошено наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 04.02. 2013 року № 141 про звільнення його з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, та оголошено висновок службового розслідування. Відповідно ОСОБА_3 запропоновано зробити відповідний запис про ознайомлення з зазначеними документами, однак останній відмовився у зв'язку з тим, що він не згідний зі змістом зачитаного (а.с. 85).

Судом були викликані та допитані свідки: ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_5, які надали пояснення, за змістом аналогічні з тими, які вони давали в ході службового розслідування, та підтвердили обставини, зазначені у висновку.

Крім того, свідок ОСОБА_5 додатково повідомив про обставини конфліктної ситуації, яка сталась між невідомими громадянами та позивачем 02.02. 2013 року, наслідком якої стали тілесні ушкодження ОСОБА_3

Також, свідки ОСОБА_19, ОСОБА_17 та ОСОБА_7 надали суду пояснення з приводу складання акту від 02.02. 2013 року про відмову позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння і ствердили, що позивач дійсно відмовився від проходження такого огляду і відомості, викладені в акті, відповідають дійсності.

Свідок ОСОБА_18 повідомив, що 02.02. 2013 року йому на телефон у вечірній час, приблизно о 22-й чи 23-й год., зателефонував ОСОБА_3 та попросив приїхати за ним в м. Рівне забрати до дому. Він за ним приїхав на опорний пункт міліції в смт. Квасилів приблизно о півночі та забрав ОСОБА_3 додому. Чи перебував він у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_18 однозначно ствердити не може, оскільки той сів на заднє сидіння авто та одразу ж заснув, оскільки у нього сильно боліла голова.

Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, показання свідків, суд вважає доведеним факт скоєння позивачем вчинку, за який його звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України, а саме: грубе та цинічне поводження під час спілкування з громадянами та колегами, висловлювання в їх бік погроз та образ, перебування у форменому одязі з явними ознаками алкогольного сп'яніння, що мало місце 02.02. 2013 року у смт. Квасилів, Рівненського району, Рівненської області.

Суд не бере до уваги твердження позивача, що обставини викладені у висновку не відповідають дійсності, що він алкогольні напої в той день не вживав і не скоював вчинку, за який його було звільнено зі служби, оскільки вказані твердження повністю спростовується наведеними доказами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу в органах внутрішніх справ України, їх права та обов'язки визначаються Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про міліцію», службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Згідно п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, безальтернативно звільняються з органів внутрішніх справ.

Вчинком, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, є скоєння працівником міліції дій чи бездіяльності, які гублять честь і завдає шкоди органам внутрішніх справ, підриваючи до них довір'я з боку населення, є несумісними з нормами професійної етики і принципами моралі.

Відповідно до п. п. 3.3, 4 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженим наказом МВС України від 22.02.2012 № 155, працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання - справа честі і обов'язку кожного працівника органів внутрішніх справ. Працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою працівника органів внутрішніх справ України, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби; ставитися нетерпимо до будь-яких дій, які ображають та принижують людську гідність, заподіюють біль і страждання, являють собою тортури, жорстокість, нелюдське поводження з людьми; бути мужнім і безстрашним у небезпечних ситуаціях, які виникають під час припинення правопорушення, ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, проведення заходів щодо порятунку життя і збереження здоров'я людей; виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи; зберігати і примножувати службові традиції органів внутрішніх справ. Бездоганне виконання моральних зобов'язань забезпечує право працівника на суспільну довіру, повагу, визнання і підтримку громадян.

Суд, врахувавши моральну та етичну сторону встановлених обставин, приходить до висновку, що своїм вчинком позивач підірвав авторитет міліції та дискредитував звання особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, за що був правомірно звільнений зі служби. Вина позивача у скоєнні дискредитуючого вчинку доведена відповідачем повністю та підтверджена дослідженими судом доказами.

Посилання позивача на ту обставину, що на момент звільнення він перебував на лікарняному, суд до уваги не бере, оскільки права позивача були відновлені відповідачем шляхом перенесення дати звільнення на перший день після закінчення його лікування. (07.02. 2013 року). Відповідач при цьому діяв правомірно, оскільки обставини перебування позивача на лікарняному стали відомі відповідачу лише після звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом. Позивачем не надано суду жодних доказів своєчасного повідомлення відповідача про факт свого перебування на лікарняному.

Посилання позивача на порушення його прав при звільненні у зв'язку з неодержанням попередньої згоди профспілки, суд до уваги не бере з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цей Закон визначає особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок. За сферою дії Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» в частині 2 статті 3 передбачені особливості його застосування у збройних силах України, Служби зовнішньої розвідки України, які встановлюються відповідними законами. Частина 2 статті 4 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не можуть бути спрямовані на обмеження прав і гарантій діяльності профспілок, передбачених Конституцією України, цим Законом, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 3 цього Закону.

Отже, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» повинен застосовуватись з урахуванням вимог Закону України «Про міліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ і застосовується до правовідносин, пов'язаних із реалізацією положень цього Закону лише в частині, що не суперечить спеціальному законодавству.

Враховуючи, що спеціалізованими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, права, обов'язки та відповідальність, а саме Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби не передбачено обов'язку відповідача погоджувати або одержувати згоду профспілкового органу на звільнення за скоєння вчинку, що дискредитує звання, посилання позивача на незаконність його звільнення без попередньої згоди профспілкового органу є безпідставним.

В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач не довів суду обґрунтованості позовних вимог, а відповідач підтвердив правомірність своїх дій.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, то поданий позов належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки суб'єктами владних повноважень не надано суду жодного доказу щодо понесення витрат пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, то судові витрати із позивача не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.