Ухвала суду № 32797257, 25.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/2656/13-а

25.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 26.04.13 у справі № 801/2656/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримське республіканське підприємство матеріально-технічного забезпечення "АГРОСНАБ" (11й км Московського шосе,Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95492)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кримське республіканське підприємство матеріально - технічного забезпечення "АГРОСНАБ" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.13 у справі № 801/2656/13-а позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кримське республіканське підприємство матеріально-технічного забезпечення "АГРОСНАБ" - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 20.02.2013 № 0002732204.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що з 24.01.20113 тривалістю 5 робочих днів відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "По Енергоремонт" у липні 2011 року, серпні 2011 року та відображення ії в податковій звітності, за результатами якої складено Акт перевірки № 536/22-3/00914042 від 06.02.2013 (далі Акт перевірки).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено завищення податкового кредиту за липень 2011 року, серпень 2011 року у результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 16 101,00 грн., у т.ч. за липень 2011 року - 11 518,00 грн., та серпень 2011 року - 4 583,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 20.02.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002732204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16 101,00 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 8 050,50 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства, податковий кредит сформований на підставі отриманих від контрагента первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, зокрема податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені(нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст. 198 ПКУ).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд першої інстанції вірно послався та проаналізував приписи ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та встановив, що позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ "ПО Енергоремонт" укладено Договори № 04/04-2 від 01.04.2011, від 04.04.2011 та Договір № 8/08-11 від 01.08.2011.

У виконання зазначених Договорів ТОВ "ПО Енергоремонт" складені, підписані та видані позивачу документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податкові накладні № 2971 від 29.07.2011 на загальну суму 32 551,20 грн., у т.ч. ПДВ 5 425,20грн., № 2772 від 27.07.2011 на загальну суму 36 556,80 грн., у т.ч. ПДВ 6 092,80 грн., № 1981 від 19.08.2011 на загальну суму 27 500,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 583,33 грн. Таким чином загальна сума податку на додану вартість складає 16 101,33 грн., а загальна сума витрат без урахування податку на додану вартість - 96 608,00 грн.

Також на підтвердження реального виконання зазначених Договорів контрагентом та позивачем складені та підписані такі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку: рахунки № 2907-1 від 29.07.2011, № 2707-2 від 27.07.2011, акти виконаних робіт (наданих послуг) № 2971 від 31.07.2011, № 2772 від 31.07.2011, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, Акти приймання виконаних будівельних робіт, розрахунки договірних цін на: будування поточного ремонту технічної майстерні у 2011 році, на поточний ремонт стелажного комплексу, на прибирання та благоустрій території. (копії яких належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи)

Крім того, господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "ПО Енергоремонт" підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку позивача, а саме: оборотно-сальдовими відомостями по рахункам 63, 64.4, підсумковими відомостями ресурсів, локальними кошторисами: на поточний ремонт технічної майстерні, на поточний ремонт стелажного комплексу, на прибирання та благоустрій території.

Отримані за вказаними накладними послуги були повністю сплачені позивачем згідно виписок Філії КРУ ПАТ КБ "Приват Банк" по рахункам позивача, згідно яких на рахунок ТОВ "ПО Енергоремонт" були перераховані кошти з вказанням призначення платежу: за поточний ремонт стелажного комплексу; за поточний ремонт майстерні технічної; за роботи по прибиранню території.

Зокрема, матеріали справи також містять реєстри отриманих та виданих податкових накладних, з яких вбачається, що у липні 2011 року та у серпні 2011 року позивачем отримані вищеназвані податкові накладні від ТОВ "ПО Енергоремонт", копії яких належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи.

Видані ТОВ "ПО Енергоремонт" за відповідний податковий період на адресу позивача вище названі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема вищеназвані податкові накладні повністю відповідають вимогам вищевикладених приписів податкового законодавства, зокрема п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Докази анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість стосовно ТОВ "ПО Енергоремонт" на час здійснення вищеназваних господарських операцій, в матеріалах справи відсутні. Окрім цього з офіційного сайту Державної Податкової Cлужби України (http://sts.gov.ua) вбачається, що датою анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "ПО Енергоремонт" є 16.04.2013

Таким чином, на момент укладання договорів, виписки та складання вищеназваних первинних документів, зокрема податкових накладних "ПО Енергоремонт" було зареєстровано, як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового Кодексу України мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, надані суду першої інстанції первинні бухгалтерські та податкові документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названим контрагентом та є достатніми, в силу законодавства, для виникнення права на формування податкового кредиту.

З залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Але суть спору полягає в тому, що на думку відповідача, як викладено в Акті перевірки, позивачем необґрунтовано включені до складу податкового кредиту у перевіряємий період, оскільки операції з ТОВ "ПО Енергоремонт" є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", у зв'язку з тим, що у контрагента відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також у зв'язку з відсутністю контрагента за юридичною адресою.

Проте, такі твердження відповідача колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В той же час, відповідачем не доведено нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "ПО Енергоремонт" , зокрема - умисне укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; не використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача товару, який був доставлений БВП ТОВ "ПО Енергоремонт" . Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Зазначені обставини вірно встановив суд першої інстанції та дав правильну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Кримвід 26.04.13 у справі № 801/2656/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна