Рішення № 32796952, 31.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.2013р. Справа № 905/4145/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Захарченко Г.В. при секретарі судового засідання Пилипенко О.М. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІР К», м.Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня», м.Словянськ

про стягнення 10 153 631,36грн.

за участю представників:

від позивача: Блошко В.М.(керівник)

від відповідача: Канаєв М.І. (за довір.)

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІР К», м.Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня», м.Словянськ про стягнення заборгованості в сумі 10 153 631,36грн., яка складається з основного боргу у розмірі 3535760,00грн., 3% річних в розмірі 76687,02грн., процентів подвійної облікової ставки за прострочення повернення боргу згідно договору в розмірі 383435,10грн., інфляційні втрати в розмірі 29286,08грн., збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 268404,56грн., моральну (немайнову) шкоду в розмірі 5000,00грн. та шкоду відповідно додаткової угоди №4 в сумі 5855058,60грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неоплату відповідачем отриманого від позивача товару за договором постачання №11-М від 01.06.12р.

Ухвалою від 07.06.13р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/4145/13.

04.07.13р. позивач надав додаткові пояснення, в яких повідомив про те, що між сторонами не існує будь-яких інших договорів окрім спірного.

04.07.13р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що текст договору постачання №11-М від 01.06.12р. в примірнику позивача не відповідає примірнику, наявному у відповідача.

04.07.13р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 3535760,00грн., 3% річних в розмірі 121688,99грн., проценти подвійної облікової ставки за прострочення повернення боргу згідно договору в розмірі 333354,41грн., інфляційні втрати в розмірі 32871,84грн., збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 425763,93грн., моральну (немайнову) шкоду в розмірі 5000,00грн. та шкоду відповідно додаткової угоди №4 в сумі 5855058,60грн.

16.07.13р. позивач надав заперечення на відзив.

16.07.13р. від ТОВ «Слов'янська деревня» до господарського суду Донецької області надійшло клопотання, в якому відповідач просить витребувати від слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Донецькій області вилучену 13.12.2012р. під час обшуку первинну документацію.

В ухвалі від 16.07.13р. суд відмовив в задоволенні даного клопотання відповідача.

29.07.13р. позивач надав додаткові пояснення щодо упущеної вигоди та не отриманого доходу.

31.07.13р. позивач надав заяву про зміну розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 3535760,00грн., 3% річних в розмірі 128846,02грн., пеню в розмірі 404815,35грн., інфляційні втрати в розмірі 54086,40грн., збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 436435,96грн., моральну (немайнову) шкоду в розмірі 5000,00грн. Справа розглядається з урахуванням даної заяви.

31.07.13р. відповідач надав пояснення, в яких зазначив, що не підтверджує наявність податкових накладних від ТОВ «ВІР К»у період з 08.08.12р.

Представник позивача в судовому засіданні 31.07.13р. просив задовольнити позовні вимоги, викладені в заяві про зміну розміру позовних вимог.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Встановив:

Відповідно до позовної заяви 01.06.12р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІР К» підписаний та направлений Товариству з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня» проект договору постачання №11-М від 01.06.12р., відповідно до п.1.1 якого ТОВ «ВІР К» (постачальник) зобов'язується постачати, а ТОВ «Слов'янська деревня» (покупець) приймати та оплачувати у встановлені договором строки борошно пшеничне 1 ґатунку (товар).

Згідно п.1.3 договору ціна на товар є договірною і встановлюється за згодою сторін у додаткових угодах, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п.1.5 договору кількість товару визначається у додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що зміст примірника договору №11-М від 01.06.12р. наданого позивачем не відповідає тому примірнику, що знаходиться у відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, примірник договору постачання №11-М від 01.06.12р., наданий позивачем, відповідачем не підписаний.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання №11-М від 01.06.12р. та відшкодування пені, 3% річних, інфляції, збитків та моральної шкоди за його неналежне виконання. Підставою даного позову зазначений договір постачання №11-М від 01.06.12р.

Підставу позову складають фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача до відповідача.

Зазначеними фактичними обставинами є такі, що тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин. Однією з таких обставин може бути договір.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 ЦК України встановлює загальний принцип обов'язковості договору. Укладення договору передбачає, що він відповідає встановленим законодавством вимогам, і умови договору не суперечать положенням нормативно-правових актів. Отже, належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Форма договору є формою відображення погодженості волі осіб, що його уклали, у відношенні його умов. У разі коли договір укладено у письмовій формі одним із обов'язкових реквізитів договору є підпис сторін.

Згідно ч.3 ст.639 ЦК України у разі домовленості сторін договору про його письмову форму, такий договір є укладеним з моменту підписання його сторонами.

Статтею 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Аналогічні положення містяться в статті 638 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З викладеного слідує, що момент укладення договору пов'язується з досягненням сторонами такого договору згоди щодо його істотних умов.

Враховуючи те, що договір постачання №11-м від 01.06.12р. не був погоджений та підписаний однією з його сторін - Товариством з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня», даний договір є неукладеним.

В матеріалах справи також міститься рознарядка №3 від 23.07.12р. до додаткової угоди №4 від 23.07.12р. до договору постачання №11-М від 01 червня 2012р. на постачання борошна пшеничного 1 ґатунку ТОВ «ВІР К» підрозділам Державної пенітенціарної служби України з 23.07.12р. по 22.08.12р.

Проте з боку позивача дана рознарядка не підписана.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписана додаткова угода №4 від 08.11.12р. Однак, в зазначеній угоді сторонами не погоджений предмет поставки, що є однією з істотних умов договору, відповідно до якої, відбувається кваліфікація договору та визначається його юридична природа.

Форма договору та підпис сторін, відображають волевиявлення сторони. Підпис відображає волевиявлення сторони і щодо надання договору письмової форми і щодо укладення договору. Форма договору відображає його зміст, а отже і дає можливість упевнитися про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

В даному випадку письмова форма додаткової угоди №4 дотримана. Проте згоди щодо істотних умов (предмета угоди) сторони не досягли, що суперечить факту укладення зазначеної угоди.

Представники сторін в судовому засіданні повідомили про відсутність підписаних між сторонами додаткових угод до договору постачання №11-М від 01.06.12р.

Кваліфікувати стягувані кошти в якості заборгованості, яка виникла за договором постачання №11-м від 01.06.12р., можливо лише за умови наявності між сторонами правовідносин, врегульованих цим договором.

Проте, оскільки договір постачання між сторонам укладений не був, обов'язки, передбачені спірним договором для сторін не виникли, а отже стягнення заборгованості за ним є неможливим.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної (в тому числі судової ) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог за наявності передбачених цією нормою умов, але не зміни таких вимог на власний розсуд.

Отже, у відповідності до п.2 ст.83 ГПК України господарський суд може реалізувати право виходу за межі позовних вимог лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору; по-друге, про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотання про зміну підстав позову позивачем не подавалося.

Посилання в якості підстав позову на видаткові накладні, за якими здійснювалися поставки, в позовній заяві відсутнє.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що підставою позову визначений лише договір постачання №11-М від 01.06.12р., який, як встановлено судом, є неукладеним, та відсутність у зв'язку з цим підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 128846,02грн., пеню в розмірі 404815,35грн., інфляційні втрати в розмірі 54086,40грн., збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 436435,96грн. та моральну (немайнову) шкоду в розмірі 5000,00грн.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України відшкодування збитків та моральної шкоди є наслідком порушення зобов'язання.

Оскільки зобов'язання про сплату пені, 3% річних, інфляції, збитків та моральної шкоди має похідний характер від основного зобов'язання, а саме від зобов'язання сплатити суму боргу, окремо від цього зобов'язання вказані санкції не існують.

З огляду на те, що судом відмовлено в стягненні основного боргу, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляції, збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.49 ГПК України при відмові в позові, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 207, 208, 626, 629, 638, 639 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4-3, 22, 33-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІР К», м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня», м.Словянськ про стягнення 4564943,73грн. - відмовити повністю.

Судовий збір покласти на позивача.

В судовому засіданні 31.07.13р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 05.08.13р.

Суддя Г.В. Захарченко