Рішення № 32796809, 30.07.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 липня 2013 року Справа № 913/1162/13

Провадження №2/913/1162/13

За позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

до Публічного акціонерного товариства «Фінансист», м. Луганськ

про стягнення 481 350 грн.

Судова колегія у складі:

Седляр О.О. - суддя (головуючий),

Москаленко М.О. - суддя,

Ворожцов А.Г. - суддя,

секретар судового засідання Чех Т.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_5, довіреність № 380 від 13.05.2013,

від відповідача: Єльніков І.М., довіреність б/н від 02.01.2013 (після закінчення перерви не прибув).

Розпорядженням в.о. голови суду - заступника голови суду Рябцевої О.В. від 22.07.2013 у зв'язку з відпусткою судді Яресько Б.В. здійснено заміну у складі колегії господарського суду і введено до складу колегії по справі № 913/691/13-г суддю Ворожцова А.Г.

Відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду було оголошено перерву з 23.07.2013 до 30.07.2013.

В С Т А Н О В И Л А:

Обставини справи: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 481350 грн. 53 коп.

Відзивом на позовну заяву від 07.05.2013 № 33/05-13 відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав визначених у відзиві.

13.05.2013 позивачем до суду подана заява № 34/05-13 про застосування строків позовної давності, яка судом прийнята до уваги.

У судовому засіданні, 23.07.2013, позивачем до суду було подане клопотання про залучення до матеріалів доказів, відповідно до якого він просить суд долучити до матеріалів справи відеозапис з архіву прес-служби УМВД у Луганської області від 16.09.2009. На його думку, даний відеозапис підтверджує факт, незаконних дій відповідача, щодо введення суборендарів в оману.

Дане клопотання судом розглянуте та не прийнято до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011№ 18 копії які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог п. 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55.

За твердженнями позивача, доданий до клопотання відеозапис зроблений прес-службою УМВД, однак поданий до суду відеозапис належним чином не засвідчений прес-службою УМВД України, а тому судом не приймається як належний доказ.

Крім того, даний відеозапис був предметом розгляду по справі № 8/237пд.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.

09.10.2008, між сторонами у справі, укладений договір оренди № 56 (далі за текстом - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого, Орендодавець (відповідач у справі) передав у платне користування Орендареві (позивач у справі) об'єкти нерухомості загальною площею 7051,8 кв.м, розташовані за адресами: м. Луганськ, вул. Оборонна, 20-Г та м. Луганськ вул. Оборонна, 20-Ж на строк з 09.10.2008 по 09.09.2011.

Пунктом 4.1.5 договору сторони передбачили , що позивач має право передавати об'єкти оренди в суборенду на термін, не перевищуючий термін оренди за цим договором.

На підстав цього позивач уклав договори суборенди на строк, який не перевищував термін дії договору оренди № 56 від 09.10.2008.

31.08.2009, не попередивши позивача, відповідач направив на адреси суборендаторів листи з проханням укладати договори суборенди з ФОП ОСОБА_8, з підстави того, що ним з 01.09.2009 укладено договір оренди з ФОП ОСОБА_8 № 31.

В обґрунтування позову позивач стверджує, що незважаючи на діючий договір оренди № 56 від 09.10.2008 відповідач повторно передав теж саме майно у платне користування третій особі згідно договору оренди № 31 від 01.09.2009.

Договір оренди № 56 від 09.10.2008 було розірвано за рішення господарського суду Луганської області 03.03.2010, яке набрало законної сили на підставі постанови Луганського апеляційного господарського суду від 22.04.2010.

Тобто позивач вважає, що відповідач своїми незаконними діями навмисно увів суборендарів в оману, що призвело до розірвання договорів суборенди між ним та суборендарями та нетриманням ним доходів у вигляді суборендної плати, яка повинна сплачуватися на його користь до 22.04.2010 року, а тому він звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди, відповідно до ст.ст. 22, 611 Цивільного кодексу України та ст. 216 Господарського кодексу України, у розмірі 481 350 грн. 53 коп.

Відповідач позовні вимоги відхилив з підстав зазначених у відзиві.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, судова колегія вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

У відповідності з приписами ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди) - є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами у даній справі, виник стосовно обов'язку відповідача відшкодувати позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди, внаслідок, порушення, на думку позивача, зобов'язань за договором оренди від 09.10.2008 № 56, зокрема, перешкоджання йому у користуванні орендованим майном.

Права і обов'язки сторін, відповідальність за порушення договірних зобов'язань визначені вказаним договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 481350 грн. 53 коп. збитків у вигляді упущеної вигоди, які складаються з суборендної плати, яка повинна була сплачуватися суборендарями на його користь до 22.04.2010 в рамках дії договору оренди від 09.10.2008 № 56.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Однак, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке і є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Позивач в обґрунтування зазначених позовних вимог посилається, зокрема, на неналежне виконання відповідачем обов'язків за укладеним сторонами у справі договором оренди № 56 від 09.10.2008, а саме: перешкоджання йому у користуванні орендованим майном, при цьому належних і допустимих доказів в підтвердження порушення (неналежного виконання) відповідачем зобов'язань за вказаним договором позивач суду не подав.

Так, рішенням Господарського суду Луганської області від 03.03.2010 по справі №8/237пд (яка набрала законної сили відповідно до постанови Луганського апеляційного господарського суду від 22.04.2010 в задоволенні вимог ФОП ОСОБА_9 про зобов'язання ПАТ «Фінансист» на час дії договору оренди №56 від 09.10.2008, припинити передачу в оренду майна третім особам та усунути перешкоди у користуванні ним даним майном відмовлено, а також задоволено зустрічні вимоги ПАТ «Фінансист» про розірвання договору оренди №56 від 09.10.2008.

Під час розгляду справи № 8/237пд судом було встановлено, що ФОП ОСОБА_10 належними та допустимими доказами не доведено порушення ПАТ «Фінансист» його прав, як орендаря нерухомого майна за договором оренди № 56 від 09.10.2008, а саме, що ПАТ «Фінансист» дійсно чинив йому перешкоди у користуванні орендованим майном станом на 20.10.2009.

Крім того, судом було встановлено, що суборендарі, з якими ФОП ОСОБА_10 уклав договори суборенди, вносили плату на його рахунок у вересні, жовтні, листопаді 2009. А також те, що на час розгляду справи були відсутні докази щодо укладення та наступного розірвання низки договорів суборенди, укладених між ФОП ОСОБА_10 та суборендарями.

Відповідно до вимог ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів , в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими.

Водночас матеріали справи свідчать, що позивачем пропущений строк позовної давності за вимогою про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Нормами ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що позивач про порушення своїх прав дізнався у серпні 2009 року з листа від 31.08.2009, після чого, у жовтні 2009 року звернувся з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні орендованим майном, в задоволенні якого, рішенням Господарського суду Луганської області від 03.03.2010 по справі №8/237пд (яке набрало законної сили згідно постанови Луганського апеляційного господарського суду від 22.04.2010), було відмовлено.

Тобто, позивач дізнався про порушення своїх прав, щодо перешкод у користуванні орендованим майном, саме у серпні 2009 року, що також було досліджено під час розгляду справи № 8/237пд.

З огляду на вищенаведені обставини, позивачем пропущено строк позовної давності який сплив у серпні.2012 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові .

Відповідачем заявлено вимогу про застосування до правовідносин сторін у справі позовної давності.

Право на пред'явлення даного позову пов'язується з фактом порушення відповідачем укладеного сторонами договору оренди № 56 від 09.10.2008, а не з прийняттям постанови Луганським апеляційним господарським судом 22.04.2010, як помилково вважає позивач.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судова колегія доходить висновку про необґрунтованість позову та необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з покладенням на позивача судових витрат в порядку вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні відповідно до умов ст. 82 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст. 35 ч.2, ст.ст. 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

в и р і ш и л а :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання - 05.08.2013.

Суддя О.О. Седляр

Суддя М.О. Москаленко

Суддя А.Г. Ворожцов