Постанова № 32796682, 02.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2013 року 810/3416/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантида»

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2007 № 0001562300/0,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2007 року до Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантида» (надалі - позивач) з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2007 № 0001562300/0.

Постановою Господарського суду від 10.09.2009 у задоволенні вказаного позову відмовлено. Дану постанову було оскаржено позивачем апеляційному та касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.05.2013 постанову Господарського суду Київської області та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно Діловодства спеціалізованого суду Київського окружного адміністративного суду вказану справу передано на розгляд судді Терлецькій О.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 судом було прийнято адміністративну справу до провадження та призначено судове засідання на 17.07.2013.

17 липня 2013 року, у судовому засіданні було оголошено перерву до 24.07.2013 для надання додаткових доказів.

24 липня 2013 року, у судовому засіданні було оголошено перерву до 29.07.2013 для у зв'язку з витребуванням у позивача документів.

29 липня 2013 року, на підставі пункту 2 частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою повідомленого позивача розгляд справи було відкладено на 02.08.2013.

2 серпня 2013 року від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності та у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене та те, що сторони надіслали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмово провадження.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Працівниками Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції, на підставі направлення від 11.06.2007 № 139 було проведено виїзну перевірку ТОВ «Атлантида» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2007. За результатами проведеної перевірки був складений Акт від 16.07.2007 №291-23/31071134 (надалі - Акт перевірки).

На підставі зазначеного Акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.07.2007 №0001562300/0, яким позивачу донараховано зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 560 823,90 грн.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області та прийнятим на підставі Акта перевірки податковим повідомленням - рішенням, звернувся до суду із вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2007 №0001562300/0.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді між ТОВ «Атлантида» та «Фінансова група Алвіта» було укладено договір, предметом якого було зобов'язання ТОВ «Фінансова група Алвіта» поставити для ТОВ «Атлантида» цукровий буряк в період з 21.09.2006 по 31.12.2006.

Як слідує з матеріалів справи, із Акту перевірки, ТОВ «Атлантида» в жовтні 2006 року в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР зі змінами та доповненнями) було занижено валові доходи в сумі 1 725 612,41 гри., а саме підприємство не включило до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець звітного періоду (Додаток К1/1 Декларації) та до Декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік (рядок 01.2 - приріст балансової вартості запасів) отримані від ТОВ «Фінансова група Алвіта», індивідуальний податковий номер 345917610065 (юридична адреса: Київська область, м. Бровари, вул. Промвузол) журнали в кількості 9767,986 штук, згідно накладної №24-0000005 від 25.10.2006 року та податкової накладної від 25.10.2006 №5 на загальну суму 2 070 734,89 грн., в тому числі ПДВ 345122.48 грн., які станом на 01.01.2007 та на кінець перевіряємого періоду станом на 01.04.2007, згідно бухгалтерських документів наданих до перевірки (податкових накладних, реєстрів обліку продажу по ПДВ) не реалізовувалися. Журнали в кількості 767,986 штук не проведено по дебету рах. 281. Станом на 01.04.2007 рахується кредиторська заборгованість по ТОВ «Фінансова група Алвіта» в сумі 2 290 500,63 грн. Картка рахунку Валові доходи до перевірки не надавалась.

З матеріалів справи також слідує, що існувала розбіжність у даних встановлених працівниками Іванківської МДПІ та даних вказаних в позовній заяві, а саме:

- згідно даних Іванківської МДПІ - між ТОВ «Атлантида» та ТОВ «Фінансова група Алвіта» було укладено договір, предметом якого було зобов'язання ТОВ «Фінансова група Алвіта» поставити для ТОВ «Атлантида», журнали в кількості 9767,986 штук, на загальну суму 2 070 734,89 грн., згідно накладної від 25.10.2006 №24-0000005 та податкової накладної від 25.10.2006 №5. Станом на 01.04.2007, згідно бухгалтерських документів наданих до перевірки журнали не реалізовувались;

- згідно даних ТОВ «Атлантида» - між ТОВ «Атлантида» та ТОВ «Фінансова група Алвіта» було укладено договір, предметом якого було зобов'язання ТОВ «Фінансова група Алвіта» поставити для ТОВ «Атлантида» цукровий буряк в кількості 9767,986 т. на загальну суму 2 070 734,89 грн., згідно накладної від 25.10.2006 №24- 0000005 та податкової накладної від 25.10.2006 №5. Придбаний в IV кварталі цукровий буряк було реалізовано в тому ж податковому періоді.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.11.2008 призначено судову почеркознавчу експертизу на розгляд якої винесені наступні питання:

- Чи являється підпис особи (директора -ОСОБА_1) на накладній № 5 від 25.10.2006 на загальну суму 2 070 734,89 грн., та договорі купівлі - продажу від 20.09.2006 ідентичний підпису директора - ОСОБА_1;

- Чи дійсно видаткова накладна № 24-0000005 від 25.10.2006, та податкова накладна № 5 від 25.10.2006, були роздруковані та підписані у жовтні місяці 2006, а не пізніше.

Відповідно до висновку судово - почеркознавчої експертизи № 11490 від 28.04.2009, підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Покупець» в договорі купівлі-продажу № б/н від 20.09.2006, в графі «Директор ОСОБА_1» в специфікації № 1 від

25.10.2006 до договору від 20.09.2006 в графі «Отримав» у видатковій накладній № 24-0000005 від 25.10.2006 на загальну суму 2 070 734,89 грн., акті прийому - передачі від 25.10.2006 до договору купівлі - продажу від 20.09.2006, виконані не ОСОБА_1, а кимось іншим з наслідуванням підпису ОСОБА_1

Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 7.1, 7.2 статті Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість: особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Закон України від 16.07.1999 № 999-ХІУ «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку т складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, щ фіксують факти їх здійснення.

Згідно п.п.7.4.5.п.7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митним деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Приписами п.п.7.2.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна (первинний документ у розумій Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні) є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і має містити зазначені окремими рядками відомості, визначені п.п.7.2.1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, зокрема ставку податку, відповідну суму податку в цифровому значенні загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно абзацу 1 пункту 5 Порядку заповнення податкової наклали затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платнику податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплати штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкова зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суд звертає увагу, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2013 було направлено дану справу на новий розгляд та зазначено в ухвалі, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги процесуального закону, оскільки не надали належної правової оцінки доводам позивача про те, що ним в охоплений перевіркою період не здійснювались операції із придбання журналів у ТОВ «ФГ «Алвіта». Відтак, для правильного вирішення справи судам слід було витребувати у податкового органу належні докази на підтвердження обставин, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2007 року № 0001562300/0. Також, Вищий адміністративний суд України вказав, що судам необхідно було дослідити обставини реальності здійснення господарської операції з придбання позивачем цукрового буряку у ТОВ «ФГ «Алвіта», а не обмежуватись виключно посиланням на недоліки правореалізуючих документів, оскільки у разі підтвердження дійсного виконання відповідної господарської операції певні недоліки первинних документів, зокрема, їх підписання невстановленою особою, є свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності та з цією метою судам попередніх інстанцій потрібно було витребувати у ТОВ «Атлантида» та дослідити докази на підтвердження транспортування спірного товару, зокрема встановити чиїм транспортом перевозився цукровий буряк, за чий рахунок, яким є розмір витрат, а також докази на підтвердження зберігання товарно-матеріальних цінностей у відповідній кількості.

На виконання ухвали Вищого адміністративного суд від 28.05.2013, Київським окружним адміністративним судом було допитано у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили суду, що при перевірці подавались зовсім інші податкові накладні позивачем ніж ті, що були подані позивачем до суду. А саме, при перевірці позивачем було подано податковому органу податкову та видаткову накладні на журнали, а у судовому засіданні позивачем були подані податкова та видаткова накладні із тим самим номером та датою, однак із зазначенням в них товару - цукровий буряк. Дані обставини позивачем не були спростовані, тому суд бере до уваги покази свідків і приходить до висновку , що позивач до перевірки подавав видаткову та податкову накладні із зазначенням товару - журнали.

З норм податкового законодавства слідує, що витрати і податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Зазначені положення податкового законодавства дозволяють дійти висновку, що право на формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних, транспортних і т.д.), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем на підтвердження реальності здійснених операцій з контрагентом ТОВ «ФГ «Алвіта» не було подано до суду будь-яких документів, які б могли свідчити про рух товару від постачальника ТОВ «ФГ «Алвіта» до позивача, а також документів які б могли підтверджувати зберігання товарно-матеріальних цінностей у відповідній кількості, а податкова та видаткова накладні надані позивачем суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки складені щодо товару, який позивачу не поставлявся.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, договір укладений між позивачем та контрагентом - ТОВ «ФГ «Алвіта» суд вважає безтоварним, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову,- відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.