Рішення № 32795922, 30.07.2013, Грузький районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Макіївки)

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/268/431/13 Справа № 268/154/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Бабкевич В.О.

за участю:

представника позивача Дрозд Т.О.

представника відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію,

В С Т А Н О В И В:

15 січня 2013 року комунальне підприємство «Макіївтепломережа» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг з централізованого теплопостачання, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачкою у порушення зобов'язань тривалий час не здійснюється оплата комунальних платежів.

У судовому засіданні представник КП «Макіївтепломережа» Дрозд Т.О. підтримала позовні вимоги, в обґрунтування яких послалась на факти і обставини, викладені у позовній заяві, та зазначила, що ОСОБА_3, яка є власником квартири АДРЕСА_1, користується послугами з постачання теплової енергії, які надаються їй централізовано, відповідно до встановленого порядку комунальним підприємством як суб'єктом господарювання.

Вказаний будинок перебуває на балансі об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Авангард», яке забезпечує розподіл та регулювання подачі теплової енергії по квартирам через внутрішньобудинкову систему. За спірний період балансоутримувачем житла систематично складалися акти готовності житлового будинку до опалювального сезону.

У порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_3 не здійснено заходів щодо укладення з теплопостачальною організацією індивідуального договору про надання комунальних послуг. Відповідачка, не зважаючи на фактичні договірні відносини між нею та КП «Макіївтепломережа», оплату послуг за спожиту теплову енергію в порушення положень частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»не здійснює, внаслідок чого за період з 01 квітня 1996 року по 01 січня 2013 року по квартирі утворилась заборгованість у розмірі 7569,93 грн.

Посилаючись на наведені обставини та їх правове обґрунтування, представник позивача вважає, що відсутні законні підстави від звільнення ОСОБА_3 від оплати послуг з теплопостачання, тому просить суд стягнути з відповідачки наявну заборгованість та стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Відповідачка ОСОБА_3 не використала наданого законом права на участь у судовому засіданні, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності, довіряє представляти свої інтереси представнику за довіреністю - ОСОБА_2

Представник відповідачки ОСОБА_2, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності фізичної особи, позовні вимоги КП «Макіївтепломережа» визнала частково, пославшись на їх безпідставність, та, заперечуючи позов, у судовому засіданні в обґрунтування своєї позиції стверджувала, що комунальне підприємство неправомірно нарахувало ОСОБА_3 заявлену суму заборгованості з централізованого теплопостачання, оскільки права й обов'язки сторін за договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу у відповідності до вимог цивільного законодавства України виникають з моменту укладення договору. Однак правовідносини власника квартири ОСОБА_3 з комунальним підприємством «Макіївтепломережа» не врегульовані договірними зобов'язаннями у зв'язку з не укладенням договору на поставку теплоносія з визначенням відповідальності сторін за дотримання умов його виконання.

Зазначає, що строк позовної давності, який встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України сплинув, а позивач не надав суду доказів щодо досягнення між ним та відповідачкою письмової домовленості про збільшення строку позовної давності, у зв'язку з чим немає законних підстав для стягнення суми заборгованості за весь термін,зазначений стягувачем.

Крім того, за загальними умовами, позивач, як юридична особа, не підтвердив свою легальність щодо належної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності з 01 квітня 1996 року до часу звернення до суду, не надав докази про наявність у нього права на надання послуг тепло забезпечення та транспортування у вказаній період, як часу за який заявлений позов. Що свідчить про те, що позивач не набув права вимоги до відповідачки за межами своєї легалізації.

Представник позивачки ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_3, фактично не заперечує наявності заборгованості зі сплати отриманих послуг централізованого теплопостачання, однак оспорює розрахований позивачем їх розмір, оскільки з особового рахунку доданого позивачем до матеріалів позовної заяви не вбачається кількість та ціна теплоенергії, яка була спожита відповідачкою у зазначений в позовній заяві період. Також позивачем, не надано суду доказів щодо ціни послуг в різні періоди заявленого ним позову та документально не підтверджена сума отриманих ним грошових когутів від відповідачки.

Посилаючись на викладені обставини просила суд заявлені позовні вимоги КП «Макіївтепломережа» задовольнити частково, застосувавши до спірних правовідносин установлений законом строк позовної давності.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідачки, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) встановив наступне.

Комунальне підприємство «Макіївтепломережа» є юридичною особою, з 08 червня 2001 року зареєстроване в Єдиному державному реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Згідно до Статуту КП «Макіївтепломеража» є самостійним суб'єктом господарювання. Метою діяльності підприємства є виробництво, транспортування і постачання теплової енергії, пари та гарячої води споживачам (підприємствам, організаціям та населенню міста) на підставі укладених договорів; задоволення потреб ринку у наданні послуг належної якості (робіт, продукції) власного виробництва; забезпечення економічних та соціальних інтересів трудового колективу підприємства за рахунок отриманого прибутку.

Квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03 грудня 2004 року б/н, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради від 20 жовтня 2004 року за № 1233 на праві приватної власності належить ОСОБА_3. Право власності ОСОБА_3 на зазначене нерухоме майно зареєстровано 03 грудня 2004 року комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка» за № 8797614 (номер запису 38860 в книзі 194).

З представленого позивачем розрахунку по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість з оплати централізованого теплопостачання за період з 01 квітня 1996 року по 01 січня 2013 року складає 7569,93 грн.

Враховуючи наведені обставини, суд визнає, що між сторонами: комунальним підприємством «Макіївтепломережа» як суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з теплопостачання, та власником квартири ОСОБА_3 - фізичною особою, склалися спірні правовідносини у сфері надання і оплати комунальних послуг, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-ІV (з відповідними змінами) «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).

Частиною першою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Комунальні послуги, як убачається зі змісту статті 1 Закону «Про житлово-комунальні послуги», це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пунктів 1-4 статті 13 наведеного Закону залежно від функціонального призначення визначено перелік житлово-комунальних послуги, які поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо- будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення міць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд ( заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального значення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

За приписами статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору.

Вказаний обов'язок споживача щодо укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії також передбачений положеннями частини третьої статті 24 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-ІV «Про теплопостачання».

Таким чином, необхідність укладення договору на надання комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. Однак дана вимога Закону сторонами спірних правовідносин не виконана.

Між тим відсутність договору відповідно до вимог чинного цивільного законодавства України не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг з централізованого теплопостачання, оскільки згідно з частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Такою дією є надання комунальних послуг позивачем та їх отримання відповідачем.

Статтею 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Чинним Цивільним кодексом України, нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання» не передбачена недійсності договору про надання комунальних послуг у випадку недодержання сторонами його письмової форми.

Матеріалами справи підтверджено, що квартира відповідачки була підключена до централізованого опалення житлового будинку та на ім'я ОСОБА_3 відкрито особовий рахунок теплопостачальним підприємством, що свідчить про фактичне існування між сторонами договірних відносин з приводу постачання та споживання теплової енергії.

За таких обставин, при вирішенні спірних правовідносин суд виходить із обсягу прав і обов'язків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини суб'єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з постачання теплової енергії, та фізичної особи, яка отримує зазначені комунальні послуги.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема: 2) при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині.

Приписами пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналогічне положення закріплене в чинному положенні Житловому кодексі Української РСР, у статті 68 якого передбачено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги).

Положення вказаних нормативно-правових актів носять юридично обов'язковий характер і підлягають виконанню учасниками договірних правовідносин.

Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

З інформації та наданого комунальним підприємством «Макіївтепломережа» розрахунку про нарахування та оплату поточних комунальних платежів з централізованого теплопостачання по спірній квартирі убачається, що за період з 01 квітня 1996 року по 01 січня 2013 року заборгованість за спожиту теплову енергію становить 7569,93 грн. Частково оплата поточних платежів та наявної заборгованості здійснювалась відповідачкою у лютому-грудні 2011 року, березні-грудні 2012 року.

Відповідно до пункту 32 Правил споживач має право на несплату вартості послуг лише в разі їх ненадання виконавцем або припинення надання в установленому порядку за письмовою заявою споживача.

Відповідачка із заявами до КП «Макіївтепломережа» з даними питаннями, а також щодо недотримання нормативної температури повітря у жилих приміщеннях квартири, не зверталась.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що комунальне підприємство «Макіївтепломережа» у спірний період надавало на об'єкт споживання комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Суб'єктом господарювання у відповідних випадках неналежного надання послуг з теплопостачання по даному житловому будинку здійснювався перерахунок вартості послуг по кожній квартирі.

За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд визнає, що відповідачкою ОСОБА_3 порушено виконання зобов'язання з оплати фактично наданих КП «Макіївтепломережа» послуг з централізованого теплопостачання, чим заподіяно матеріальну шкоду позивачу. Стороною відповідача не представлено суду доказів, що це сталося не з її вини.

Суд визнає правильним наданий позивачем розрахунок терміну та суми заборгованості по оплаті наданих послуг з централізованого опалення спірної квартири, який відповідає встановленому законодавством порядку і тарифам.

У відповідності до положень частини 3 статті 267 ЦК України представник відповідачки звернувся до суду з письмовою заявою про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Представник позивача Дрозд Т.О. вважає, що законних підстав для задоволення клопотання немає, оскільки комунальне підприємство «Макіївтепломережа» в установлений строк, в порядку, передбаченому законодавством, звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості, що свідчить про переривання перебігу строку позовної давності.

Наведені представником позивача обставини звернення 14 березня 2011 року в суд з відповідною заявою про видачу судового наказу об'єктивно підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з вимогами статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність переривається, як визначено правилами статті 264 ЦК України, у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до положень статей 95, 96 ЦПК України у редакції Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VІ, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Судовий наказ може бути видано, у разі якщо: 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Приписами частини 3 статті 118 ЦПК України передбачено, що позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Враховуючи наведене, суд визнає, що по даній справі позовна давність перервалася зверненням 14 березня 2011 року позивача в установленому законом порядку до суду із заявою про видачу судового наказу.

Разом з тим вимоги комунального підприємства «Макіївтепломережа» за період з 01 квітня 1996 року по 13 березня 2008 року (включно) у розмірі 4404,34 грн., заявлені за межами трирічного строку позовної давності, тому зазначена сума виключається із загального розміру заборгованості, вказаного позивачем.

За таких обставин підлягає стягненню на користь позивача в межах строку позовної давності заборгованість по комунальним платежам за період з 14 березня 2008 року по 31 грудня 2012 року (включно) в сумі 3165,59 грн.

Виходячи із закріпленого в статті 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд за основу приймає період та, зокрема кінцеву дату стягнення заборгованості, визначені позивачем.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в порядку положень статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_3 як споживач послуг з централізованого теплопостачання внаслідок односторонньої відмови від договірних зобов'язань припинила їх виконання. Такі дії відповідачки є протиправними, у зв'язку з чим за правилами статті 611 ЦК України стосовно неї настають правові наслідки у вигляді відшкодування на користь позивача заборгованості у розмірі 3165,59 грн.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Ухвалою суду позивачеві відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення. За таких обставин, виходячи з викладених норм закону, з урахуванням частки задоволено позову, з позивача підлягає стягненню у дохід держави судовий збір у розмірі 133,46 грн., з відповідачки - 95,94 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 82, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 6, 11, 13, 16, 256, 267, 526, 611 Цивільного кодексу України, статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги комунального підприємства «Макіївтепломережа» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (код платника податків НОМЕР_1), на користь комунального підприємства «Макіївтепломережа» (розрахунковий рахунок № 26005011453801 в ПАО «Альфа-Банк» м. Київ, МФО 300346, ЄДРПОУ 31534547) заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 14 березня 2008 року по 31 грудня 2012 року (включно) в сумі 3165,59 грн.

В задоволенні решти позовних вимог комунального підприємства «Макіївтепломережа» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 95,94 грн.

Стягнути з комунального підприємства «Макіївтепломережа» (ЄДРПОУ 31534547) на користь держави судовий збір в сумі 133,46 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутніми в судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя: В.А. Єжов