Постанова № 32795009, 10.06.2013, Центрально-Міський районний суд м. Горлівки

10.06.2013 Суддя: Перетятько О. Ю.

Справа № 253/4702/13-а

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2013 року Центрально - Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі: головуючого - судді Перетятька О.Ю.,

при секретарі Березка С.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Страхова Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально - Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, про стягнення суми щорічної допомоги на оздоровлення,

В С Т А Н О В И В :

19 квітня 2013 року позивач подав до Центрально - Міського районного суду міста Горлівки названий адміністративний позов. Свої вимоги мотивував наступними обставинами. Він має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, згідно із довідкою обласної медико - соціальної експертної комісії від 22.06.2010 р. позивачу з 21 червня 2010 р. по 01 липня 2013 р. встановлена 2 група інвалідності. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач зобов'язаний був нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. У той же час, відповідач, визнаючи право позивача на отримання щорічної допомоги, безпідставно посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 та Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 р. У 2012 та 2013 роках Кабінетом Міністрів України не було використано право на встановлення розміру виплат, передбачених ст. 48 зазначеного Закону України. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосовуються ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач, наводячи встановлену законодавством мінімальну заробітну плату на момент виплати, тобто на 02.02.2013 р. складає 1147,00 грн. та співпоставивши суму, яку відповідач сплатив(120 грн.), приходить до висновку про те, що сума недоплати за 2012 роки складає 5615 грн. Просив стягнути з Центрально - Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на користь позивача щорічну допомогу на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 5615 грн.

У судовому засіданні позивач наполягав на позовних вимогах, мотивуючи їх аналогічно викладеному в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав. Зазначив, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Частиною третю Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» встановлено, що у 2012 році норми і положення статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Аналогічна норма міститься в Законі України «Про Державний бюджет України на 2013 рік». Отже, виплата допомоги на оздоровлення здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. Це також випливає із Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 р. Таким чином, відповідач діяв відповідно до законодавства.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає встановленим наступне.

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Центрально - Міському управлінні праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі ЧАЕС), категорія 1, є інвалідом 2 групи, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 6), а також висновком МСЕК від 22.06.2010 р.(а.с. 7), у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, віднесеним до першої категорії, інвалідам 2 групи - п'ять мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 562), якою розмір зазначеної допомоги встановлений інвалідам 2 групи - 120 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно довідки Центрально-Міського УПСЗН Горлівської міської ради (а.с. 10) позивачу як інваліду 2 групи була виплачена щорічна допомога на оздоровлення 02 лютого 2013 року за 2012 рік в розмірі 120 грн.(а.с. 10).

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2013 рік, а не постанову № 562, згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Доводи представника відповідача щодо правомірності застосування до вказаної виплати за 2012 рік розміру таких виплат відповідно до ст. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік " та відповідної норми Закону України «Про Державний бюджет України на 20 13 рік» не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. Статтею 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Відповідно до ст. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 р. у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116,частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції роз'яснено, що в аспекті конституційного подання положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Однак відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" прийнята раніше названих Законів України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» і на 2013 рік, а отже, не може вважатися такою, що прийнята на їх виконання. На виконання делегованих повноважень Кабінет Міністрів України 23.11.2011 року прийняв постанову № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до п. 2 якої зобов'язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою Кабінету Міністрів України, за матеріалами пенсійних справ. Зазначеною постановою Кабінетом Міністрів України не встановлено порядок і розмірі виплати допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Щодо повноважень Кабінетом Міністрів України права визначитися з розміром допомоги на оздоровлення на 2012, 2013 року - то вони не були реалізовані. Отже, відповідач мав керуватися саме ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 120 грн. за 2012 рік є протиправними. Відповідно до ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Слід визнати протиправними дії Центрально - Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради стосовно відмови провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік ОСОБА_1 в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Враховуючи зазначене, суд вважає, що Центрально - Міське управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради слід зобов'язати нарахувати на користь позивача недоотриману допомогу на оздоровлення за 2012 рік, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати (02 лютого 2013 р.). Отже, за 2012 рік недоплата склала 1147 грн.х 5-120 грн. = 5615 грн., а також стягнути ці суми за рахунок державного бюджету.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, ст. 19, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», ст. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» керуючись ст.ст. 2, 11,14,70-72,86, 159-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Центрально - Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, про стягнення суми щорічної допомоги на оздоровлення, задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрально - Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради стосовно відмови провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік ОСОБА_1 в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Зобов'язати Центрально - Міське управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради призначити за рахунок коштів Державного бюджету України ОСОБА_1 недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 5615 (п'ять тисяч шістсот п'ятнадцять) гривень. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 5615 (п'ять тисяч шістсот п'ятнадцять) гривень.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Донецького апеляційного адміністративного суду через Центрально - Міський районний суд міста Горлівки Донецької області. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступну та резолютивну частини постанови прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 10 червня 2013 року. Постанова в повному обсязі складена і підписана в нарадчій кімнаті 13 червня 2013 року.

Суддя О. Ю. Перетятько