Рішення № 32794179, 29.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/10917/13 29.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"до про Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів" стягнення 372 156,16 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Кравчук С.М. - предст. за довір.;

від відповідача: не з'явились

У судовому засіданні 29.07.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів" про стягнення 372 156,16 грн. заборгованості на підставі Договору про постачання електричної енергії № 11274 від 29.12.2011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору на постачання електричної енергії № 11274 від 29.12.2011 відповідач не здійснив за період з 01.12.2012 по 01.05.2013 оплату за використану активну електричну енергію у розмірі 348 622,21 грн. та за період з 01.08.2012 по 01.05.2013 оплату за використану реактивну електричну енергію у розмірі 11 014,85 грн. Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором позивач заявив до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2013 порушено провадження у справі № 910/10917/13 та призначено справу до розгляду на 03.07.2013.

01.07.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

01.07.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла довідка про відсутність спору між сторонами цієї справи, про цей же предмет і з тих же підстав.

Ухвалою суду від 03.07.2013, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладений на 29.07.2013.

01.07.2013 та 08.07.2013 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зокрема докази направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками та довідку про відсутність спору між сторонами цієї справи, про цей же предмет і з тих же підстав.

26.07.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 29.07.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача сторін, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

29.12.2011 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів" (далі - споживач, відповідач) укладений договір про постачання електричної енергії № 11274 (далі -Договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача. Приєднана та дозволена потужність у точці підключення визначена в додатку "Перелік об'єктів споживача".

Відповідно до п. 9.4 Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2012. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Доказів припинення Договору сторонами не надано суду, отже останній є продовжений на наступний рік, згідно п. 9.4 Договору.

Відповідно до п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Розділом 5 Договору передбачений порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності.

Пунктом 2.2.2 договору встановлено, що постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу");

Відповідно до п.2.3.3 споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками "Порядок розрахунків" та "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п. 2.3.4).

Розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 23 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця, згідно п. 1 додатку №2 "Порядок розрахунків".

Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати (п. 2 додатку №2).

Попередня оплата здійснюється до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до Договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"( п. 2.1 додатку № 2).

Пунктом 4.3 додатку № 2 передбачено, що обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог п.п. 4.1.1-4.1.7 цього додатку та підтверджуються актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у цьому додатку, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Згідно з додатком №5б "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" до Договору цей порядок складено відповідно до "Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та споживачами", що затверджена наказом Мінпаливенерго України № 19 від 17.01.2002 р., погоджена НКРЕ, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 за № 93/6381 (надалі - Методика).

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та у період з 01.12.2012 по 01.05.2013 не розрахувався за використану активну електричну енергію у розмірі 348 622,21 грн., за період з 01.08.2012 по 01.05.2013 - за вартість використаної реактивної електричної енергії у розмірі 11 014,85 грн., що підтверджується копіями звітів про спожиту електричну енергію за спірний період, актами приймання-передачі товарної продукції, рахунками-розшифровками та актами надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за спірний період, а також довідкою про надходження коштів в погашення основного боргу за спожиту електричну енергію.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.

Згідно п.2.2 додатку № 2, остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інші платежі здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості за спірний період відповідач не надав суду, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за використану активну електричну енергію у розмірі 348 622,21 грн. та за використану реактивну електричну енергію у розмірі 11 014,85 грн. є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також заявив до стягнення пеню у розмірі 10 205,80 грн., 3% річних - 2 095,79 грн. та інфляційні втрати - 217,51 грн.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.1 договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням вимог Договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційної складової боргу є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем.

За перерахунком суду, враховуючи період нарахування зазначений позивачем у розрахунку, розмір заборгованості та строки настання платежу, розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат є більшими, однак враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України та відсутність відповідного клопотання позивача, суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код 14310098) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код 00131305) 348 622,21 грн. (триста сорок вісім тисяч шістсот двадцять дві гривні 21 коп.) - основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 11 014, 85 грн. (одинадцять тисяч чотирнадцять гривень 85 коп.) - основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 10 205, 80 грн. (десять тисяч двісті п'ять гривень 80 коп.) - пені, 2 095,79 грн. (дві тисячі дев'яносто п'ять гривень 79 коп.) - 3 % річних, 217,51 грн. (двісті сімнадцять гривень 51 коп.) - інфляційних втрат та 7 443,12 грн. (сім тисяч чотириста сорок три гривні 12 коп.) - судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 02.08.2013

Суддя М.Є. Літвінова