Рішення № 32793927, 25.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/68/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна,4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2013 Справа № 908/2084/13

за позовом Приватного підприємства "Декот" (69002, м. Запоріжжя, вул.Червоногвардійська, буд. № 27-А/4)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72)

про стягнення 5102,10 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Ясир А.І., довіреність № 1 від 01.08.2012 р.;

від відповідача: Жердєв І.С., довіреність ВТВ № 626894 від 28.12.2012 р.;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Декот" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" заборгованості за договором поставки № 20/2012/1498 від 20.07.2011 р. в сумі 5276,62 грн., в тому числі: 4920,00 грн. основного боргу, 182,78 грн. пені та 173,84 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 11, 205, 655 Цивільного кодексу України та на умови укладеного сторонами договору. Вказує, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки № 20/2012/1498 від 20.07.2011 р. та згідно видаткових накладних: № ДК 0000079 від 31.01.2012 р., № ДК 0000252 від 06.03.2012р. та № ДК 0000384 від 04.04.2012 р., Приватним підприємством "Декот" (далі - ПП "Декот") було поставлено Відкритому акціонерному товариству "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь") продукцію на загальну суму 4920,00 грн. При цьому відзначає, що згідно з видатковою накладною № ДК 0000079 від 31.01.2012 р., № ДК 0000252 від 06.03.2012р. та № ДК 0000384 від 04.04.2012 р. уповноваженою особою відповідача - Крамаренко О.О. (довіреності серії ЯВЮ № 090498/264 від 30.01.2012 р., № 090106/812 від 06.03.2012 р., № 091176/1284 від 04.04.2012 року) було отримано продукцію в повному обсязі, претензій щодо кількості та якості не надходило. За доводами позивача, станом на 14.06.2013 р. (на час звернення з позовом до суду) основна заборгованість по договору складає 4920,00 грн. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.06.2013 р. порушено провадження у справі № 908/2084/13, присвоєно справі номер провадження № 30/68/13, розгляд справи призначено на 25.07.2013 р.

До початку судового засідання 25.07.2013 р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення за вих. № 01/07/13 від 25.07.2013 р., згідно яких у тому числі позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені та відсотків річних у зв'язку з допущеними помилками при здійсненні їх розрахунку.

Заяву про зменшення позовних вимог подано позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, вона відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнято судом до розгляду та задоволено.

З урахуванням зазначеного, в судовому засіданні 25.07.2013 р. судом розглядаються позовні вимоги ПП "Декот" про стягнення з ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь" 5102,10 грн., з яких: 4920,00 грн. основного боргу, 124,15 грн. пені та 57,95 грн. 1% річних.

Представник позивача у судовому засіданні 25.07.2013 р. підтримав уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив повністю, про що зазначив у письмовому відзиві від 04.07.2013 р. № 11/2047844 на позовну заяву та доповненнях до відзиву від 25.07.2013 р. № 11/2053036, вказував наступне. Умови розрахунків по договору сторони узгодили в розділі 5 договору, згідно з п. 5.1 якого розрахунки за договором здійснюються за фактично поставлену продукцію протягом 35 (тридцяти п'яти) банківських днів з моменту поставки та прийомки продукції згідно з розділом 6 на підставі наданих документів, зазначених в п. 4.3 цього договору. За відсутності вказаних документів строк розрахунків обчислюється з моменту отримання повного пакету документів (пункт 5.1 договору). Перелік повного пакету необхідних товаросупровідних документів сторони передбачили в п. 4.3 договору, а саме: накладна; сертифікат якості; рахунок; податкова накладна. Проте, з тексту позовної заяви не вбачається посилань позивача на конкретні докази своєчасного надання відповідачеві повного пакету документів, необхідних для розрахунку відповідно до умов договору. Вказує, що позивач передав відповідачу пакет документів на оплату із запізненням, що виключило можливість визначити дійсну дату їх отримання та, відповідно, спричинило прострочення зобов'язання. В даному випадку, Позивачем не враховано, що перебіг 35-денного строку оплати отриманої Відповідачем продукції має обчислюватись з моменту надання постачальником (Позивачем) повного пакету товаросупровідних документів, оскільки саме факт такої передачі продукції (навіть шляхом оформлення в довільній формі Акта прийому-передачі пакета документів) і є визначальним, тобто межею відліку конкретного строку розрахунків за договором. Отже, оскільки внаслідок прострочення позивача відповідач не отримав своєчасно повний пакет документів у передбачені договором строки - зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію для ВАТ "ЗМК" Запоріжсталь" не настало у терміни, які визначив у позові позивач. Зазначив, що позивач не взяв до уваги відсутність правових підстав для пред'явлення пені та відсотків річних, оскільки прострочки виконання зобов'язань відповідачем не допущено.

Також, як вказує відповідач, згідно з нормами чинного законодавства, строки позовної давності про стягнення неустойки (пені) минули ще у березні, квітні та травні 2013 р., тобто ще до звернення позивача до суду. У зв'язку з цим, просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити в позові в частині стягнення пені.

В судовому засіданні 25.07.2013 р. справу розглянуто в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2011 року між ПП "Декот" (Постачальником, позивачем у справі) та ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь" (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 20/2012/1498 (надалі - Договір).

За умовами Договору позивач зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач зобов'язався на умовах, передбачених Договором, прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої визначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до умов Договору сторонами була підписана Специфікація № 1, якою сторони визначили найменування, кількість, якість, ціну та загальну вартість продукції, що поставляється за умовами Договору поставки № 20/2012/1498 від 20.07.2011 р. (а.с. 12).

Згідно з п. 3.1 Договору орієнтовна сума Договору становить 54036,00 грн. з урахуванням ПДВ. Кінцева сума Договору визначається шляхом складання вартості продукції, зазначеної в замовленнях Покупця.

Пунктом 4.3 Договору сторони визначили, перелік товаросупроводжувальних документів, на підставі яких здійснюється поставка продукції, а саме: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна.

У відповідності до п. 4.4 Договору поставка продукції здійснюється протягом 10-ти днів з моменту направлення Постачальнику письмової заявки Покупця, підписаної уповноваженою посадовою особою. Кількість продукції, що підлягає постачанню, зазначається в письмовій заявці Покупця, яка направляється Постачальнику. Заявка направляється за 10-ть днів до початку місяця постачання.

Згідно з п. 5.1 Договору розрахунки проводяться за фактично поставлену продукцію протягом 35-ти банківських днів з моменту поставки та приймання продукції відповідно до розділу 6 Договору на підставі наданих документів, передбачених п. 4.3 Договору. При відсутності зазначених документів строк розрахунків відраховується з моменту отримання повного пакету документів.

Позивач поставив відповідачу обумовлену видатковими накладними: № ДК 0000079 від 31.01.2012 р., № ДК 0000252 від 06.03.2012р. та № ДК 0000384 від 04.04.2012 р. продукцію на загальну суму 4920,00 грн., а відповідач отримав вказану продукцію, що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними № ДК 0000079 від 31.01.2012 р., № ДК 0000252 від 06.03.2012р., ДК 0000384 від 04.04.2012 р. та довіреностями серії ЯВЮ № 090498/264 від 30.01.2012 р., № 090106/812 від 06.03.2012 р. та № 091176/1284 від 04.04.2012 р. Претензій щодо кількості та якості поставленої продукції від відповідача не надходило.

Будь-яких зауважень щодо поставленої позивачем продукції відповідач не надав.

Відповідач за поставлену йому продукцію не розрахувався жодним чином, сума заборгованості за продукцію на час подання позову становить 4920,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" заборгованості за договором поставки №20/2012/1498 від 20.07.2011 р. в сумі 5102,10 грн., з яких: 4920,00 грн. основного боргу, 124,15 грн. пені та 57,95 грн. 1% річних є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки, який за своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обов'язком відповідача - прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи доведено, що на виконання умов договору поставки №20/2012/1498 від 20.07.2011 р. позивачем була поставлена, а відповідачем прийнята продукція за видатковими накладними: № ДК 0000079 від 31.01.2012 р. на суму 2640,00 грн.; № ДК 0000252 від 06.03.2012р. на суму 1620,00 грн.; № ДК 0000384 від 04.04.2012 р. на суму 660,00 грн. (всі суми зазначені з урахуванням ПДВ), на загальну суму 4920,00 грн.

Поставлена продукція була отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчать довіреності (форма № М-2) серії ЯВЮ № 090498/264 від 30.01.2012 р., № 090106/812 від 06.03.2012 р. та 091176/1284 від 04.04.2012 р. на ім'я Крамаренко О.О.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу продукції згідно умов спірного договору підтверджується видатковими накладними на поставку продукції за спірний період та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Зазначені видаткові накладні узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем продукції без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на вказаних видаткових накладних.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Що стосується доводів відповідача, викладених ним у відзиві на позов в обґрунтування заперечень, суд зазначає, що пунктом 4.3 договору визначено перелік документів, якими супроводжується поставка і при відсутності яких строк розрахунків переноситься до моменту їх отримання. Цим пунктом визначено, що постачальник надає покупцю супровідні документи: накладну, сертифікат якості, рахунок та податкову накладну. Відповідач зазначає, що вказані документи були надані постачальником із запізненням, що виключило можливість визначити дійсну дату Ії отримання та, відповідно, спричинило прострочення зобов'язання.

Сторони в розділі 6 договору погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. № П-6 (надалі Інструкція П-6). За вимогами п.12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні.

Таким чином, не складення відповідачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкції П-6 акту про відсутність повного пакету товаросупровідних документів є підтвердженням їх надання позивачем.

Зі змісту положень ст. 692 ЦК України випливає, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. Згідно ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про неотримання від позивача повного пакету товаросупровідних документів, жодного посилання на звернення до позивача з вимогою про витребування вказаних документів, а також, відповідач не встановлював позивачу, згідно чинного законодавства, строку для передачі товаросупровідних документів за спірним договором. Крім того, встановлений судом факт прийняття відповідачем продукції без зауважень та претензій, є підставою вважати, що визначені договором товаросупровідні документи були отримані уповноваженою особою відповідача.

При цьому підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена в п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманої продукції в повному обсязі суду не довів.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4920,00 грн. основного боргу за отриману продукцію пред'явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 124,15 грн. пені. та 57,95 грн. 1% річних.

Вимоги щодо стягнення пені та 1% річних позивач обґрунтовує п. 8.4 Договору, який передбачає, що за порушення грошових зобов'язань за Договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період стягнення пені. Нарахування та стягнення неустойки, а також 1% річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами, здійснюється за період не більше 6-ти місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст. 232 ГК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів встановлений п. 8.4 договору, а саме в розмірі 1 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами, при цьому нарахування здійснюється за період не більше 6-ти місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст. 232 ГК України).

Оскільки відповідач у встановлений термін заборгованість не оплатив, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків річних, враховуючи п. 8.4 договору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині. З відповідача підлягає стягненню 1% річних в сумі 57,95 грн.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як свідчать матеріали справи, доповненнями до відзиву від 25.07.2013 р. № 11/2053036 відповідачем зазначено про порушення позивачем строків позовної давності щодо нарахування пені. Крім того, представник відповідача у судовому засіданні 25.07.2013 р. просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити в позові в частині стягнення пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З огляду на викладене, судом приймається до розгляду заява відповідача про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені.

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права

Таким чином, відповідно до ч. 6 ст. 232 ХК України та п. 8.4 договору позивач мав право звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені протягом наступного строку:

за видатковою накладною № ДК 0000079 від 31.01.2012 р. з 21.03.2012 р. (з моменту прострочення зобов'язання) по 21.03.13 р.;

за видатковою накладною № ДК 0000252 від 06.03.2012р. з 25.04.2012 р. по 25.04.2013 року;

за видатковою накладною № ДК 0000384 від 04.04.2012 р. з 24.05.2012 р. по 24.05.2013 року.

Оскільки позов подано до суду 14.06.2013 р., а строк, протягом якого позивач мав право звернутися до суду з вимогою про стягнення пені за спірними накладними сплив у березні, квітні, травні 2013 р., суд дійшов висновку про відмову у позові в частині стягнення з відповідача 124,15 грн. пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК судовий збір покладається на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72; ЄДРПОУ 00191230; р/р № 26003032840001 в АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849) на користь Приватного підприємства "Декот"; код ЄДРПОУ 35842830; п/р № 26005060267621 в ПАТ "Приватбанк", м. Запоріжжя, МФО 313399) 4920 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 57 (п'ятдесят сім) грн. 95 коп. - 1% річних та 1678 (одну тисячу шістсот сімдесят вісім) грн. 63 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 30.07.2013 р.