Рішення № 32793896, 25.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/64/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна,4

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2013 Справа № 908/2017/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" (69600, м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 8)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку" (72311, м. Мелітополь Запорізької області, Каховське шосе, 27)

про стягнення 30000,00 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Томашевич І.О., довіреність № 38 від 11.02.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький автомобілебудівний завод" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку" 30000,00 грн. за договором №20/21-11 від 14.09.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 615, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та на умови укладеного сторонами договору. Вказує, що 04.11.2011 р. на виконання договору № 20/21-11 від 14.09.2011 р Публічним акціонерним товариством "Запорізький автомобілебудівний завод" (далі - ПуАТ "Запорізький автомобілебудівний завод") був перерахований Товариству з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку" (далі - ТОВ "Товари народного вжитку") перший платіж (передоплата згідно п. 4.1.1. договору) у розмірі 30000,00 грн. Однак, свої зобов'язання щодо виготовлення оснастки (прес-форми) відповідач не виконав і до теперішнього часу, внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 30000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.06.2013 р. порушено провадження у справі № 908/2017/13, присвоєно справі номер провадження № 30/64/13, розгляд якої призначено на 25.07.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 25.07.2013 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення щодо всіх обставин даного спору. Крім того, надав суду довідку № 312/юр.14 від 25.07.2013 р., згідно якої борг відповідача станом на 25.07.2013 р. складає 30000,00 грн.

Відповідач у судове засідання 25.07.2013 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до пунктів 3.9.1., 3.9.2., 3.9.3. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 10.06.2013 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 25.07.2013 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 11.06.2013 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст.87 ГПК України. Відповідачу кореспонденція направлена на юридичну адресу, зазначену у позовній заяві: 72311, м. Мелітополь Запорізької області, Каховське шосе, 27.

До того ж, згідно долученого до матеріалів справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції рекомендований лист, направлений судом на адресу відповідача, вручено його уповноваженому представнику 17.06.2013 р. Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був обізнаний.

З огляду на викладене, суд має достатньо підстав вважати, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд у господарському суді Запорізької області даного спору.

В судовому засіданні 25.07.2013 р. справу розглянуто в межах строку, передбачено ст. 69 ГПК України, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2011 року між ПуАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" (замовником, позивачем у справі) та ТОВ "Товари народного вжитку" (виконавцем, відповідачем у справі) було укладено договір № 20/21-11 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується спроектувати та узгодити з замовником креслення відливки, спроектувати та виготовити згідно специфікації № 1, що є невід'ємною частиною договору, ливарну оснастку (прес-форму).

Замовник приймає та оплачує замовлення на умовах цього договору (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору, строк виконання замовлення - 3 місяці з моменту підписання договору двома сторонами.

Виконавець зобов'язується виконати роботу якісно, в строки, визначені договором та відповідно до узгодженого креслення відливки (п. 5.1.) договору. Виконавець гарантує якісне виготовлення замовлення, а також його повну відповідність умовам договору (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору, загальна сума договору складає 60000,00 грн.

Пунктами 4.1., 4.1.1., 4.1.2., 4.1.3. договору сторони узгодили наступний порядок розрахунків: перший платіж в сумі 30000,00 грн. здійснюється замовником протягом 5 банківський днів від дня підписання договору обома сторонами та виставлення виконавцем рахунку-фактури; другий платіж в сумі 24000,00 грн. здійснюється протягом 5 банківських днів після письмового повідомлення виконавця про виготовлення прес-форми та виставлення рахунку-фактури на оплату; кінцевий розрахунок в сумі 6000,00 грн. здійснюється протягом 5 банківський днів після підписання акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору сторонами підписано специфікацію № 1 на суму 60000,00 грн., згідно з якою сторони узгодили зміст робіт, кількість оснастки та ціну на роботи.

04.11.2011 р. на виконання договору № 20/21-11 від 14.09.2011 р. платіжним дорученням № 93852 від 04.11.2011 р. позивач перерахував на рахунок відповідача перший платіж (передоплата згідно п. 4.1.1. договору) у розмірі 30000,00 грн.

Проте, станом на час подання позову до суду, відповідач свої зобов'язання щодо виготовлення оснастки (прес-форми) не виконав.

На адресу відповідача направлялись листи № 166/455 від 11.04.2012 р., № 341 від 17.05.2012 р., № 434/103 від 25.06.2012 р., які залишені відповідачем без відповіді та без задоволення. Крім того, з метою досудового врегулювання спору, відповідачу направлялась претензія № 109 від 12.02.2013 р., яка також залишена останнім без реагування.

Позовні вимоги ПуАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" про стягнення з ТОВ "Товари народного вжитку" 30000,00 грн. за договором № 20/21-11 від 14.09.2011 р. є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини, які породили взаємні обов'язки: обов'язком відповідача стало виконання замовлення, а обов'язком позивача - прийняття замовлення та оплата його вартості.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 4.1.1. договору позивач 04.11.2011 р. здійснив перший платіж у розмірі 30000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 93852 від 04.11.2011 р.

Виходячи з умов п. 2.1. договору № 020/21-11, яким визначений строк виконання замовлення - 3 місяці з моменту укладання договору, відповідач повинен був виконати свої зобов'язання до 14.12.2011 р.

Як свідчать матеріали справи, на день подання позову (10.06.2013 р.) відповідач жодним чином не виконав своїх зобов'язань за спірним договором, а саме, щодо виконання замовлення з проектування та виготовлення ливарної оснастки (прес-форми) для виготовлення відливок.

Крім того, позивачем здійснювалися неодноразові спроби спонукати відповідача до виконання своїх зобов'язань за договором, що підтверджується листами: № 166/455 від 11.04.2012 р., № 341 від 17.05.2012 р., № 434/103 від 25.06.2012 р. , які залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.

Також, з метою досудового врегулювання спору 18.02.2013 р. відповідачу було надіслано претензію на суму 30000,00 грн. Направлення претензії підтверджується фіскальним чеком № 2365 від 18.02.2013 р. та описом вкладення до цінного листа від 18.02.2013 р., оригінали яких долучені до матеріалів справи (а.с. 19,20). Претензія на суму 30000,00 грн. залишена відповідачем без виконання, внаслідок чого позивач був змушений звернутися до суду для захисту свого права.

Також, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2012 р., підписаний відповідачем та скріплений його печаткою, що також підтверджує наявність боргу відповідача по передплаті за спірним договором.

Враховуючи викладене вище, суд вважає правомірними позовні вимоги ПуАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" про стягнення з відповідача 30000,00 грн. передоплати за договором № 020/21-11 від 14.09.201 р. та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем повністю доведено правомірність заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку" (72311, м. Мелітополь Запорізької області, Каховське шосе, 27; код ЄДРПОУ 25482098; р/р № 260030134644 АТ "Сбербанк Росії", м. Київ, МФО 320627, р/р 26001702920107 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" (69600, м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 8; код ЄДРПОУ 25480917, р/р 26004077246001 в АТ "Брокбізнесбанк", м. Київ, МФО 300249) 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 29.07.2013 р.