Рішення № 32793463, 29.07.2013, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа № 1411/2337/12

Провадження № 2/477/31/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді - Саукової А.А.,

при секретарі судового засідання - Федоровській Л.А.,Капацині Т.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2012 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому, після неодноразових уточнень, просить встановити факт проживання однією родиною з 1999року з ОСОБА_3, визнати житловий будинок АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності та визнати за нею право власності на ? частку зазначеного будинку; визнати право власності на ? частину автомобіля OPEL VEKTRA, 1,81 ТИП легковий седан - В, державний номер НОМЕР_1, номер шасі ( кузова) НОМЕР_2, придбаний по біржовій угоді № 525 від 06.05.2008 року; поділити побутове майно, набуте в період шлюбу, виділивши їй пилосос марки SamsungVC 5915 вартістю 372 грн., мікрохвильову піч Panasonik вартістю 519 грн., телевізор Samsung вартістю 1875 грн., холодильник Liberton LR вартістю 1797 грн., стіл ZEVS та стілець ISHIA вартістю 347грн., відеокамеру SONY вартістю 2835 грн., килим розміром 4х5 м., вартістю 500 грн., набір алюмінієвого посуду на 24 предмета вартістю 1800грн., DVD - програвач вартістю 300грн.,

виділивши у власність відповідача котел опалювальний газовий «Вулкан - 12» вартістю 1300грн., лічильник газовий 64РЛ, вартістю 200 грн., телевізор LG вартістю 1230грн., відеоплеєр LG модель L 418 вартістю 377 грн., плиту газову вартістю 500 грн., комп'ютер вартістю 3747 грн., набір кухонної меблі «Адам» вартістю 965грн., фритюрницю PHILIPS вартістю 468,99 грн., палас розміром 2х3м. вартістю 300 грн. ,меблі: шафа, тумба, пенал вартістю 2750 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що в 1999році вона почала сумісно проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачем. В 2000році вони домовились з власниками будинку АДРЕСА_1 про купівлю зазначеного будинку та стали там проживати сумісно з ОСОБА_3 Оформили будинок в 2002 році. Грошові кошти в сумі 15900 грн. для придбання будинку надала її мати, але за домовленістю з ОСОБА_3 будинок був оформлений на його ім'я. Вони з відповідачем проживали в цьому будинку як одна родина, вели сумісне господарство, крім того, вона з матір'ю власними силами зробили там ремонт. А тому вважає, що відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про власність» від 07 лютого 1991 року, зазначений будинок належить їй та відповідачеві на праві спільної сумісної власності і її частка складає ?.

09.04.2005 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб. В період шлюбу ними був придбаний автомобіль та побутова техніка і меблі. Оскільки між ними не досягнуто згоди про поділ майна, просила розділити придбане майно відповідно до позовних вимог.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали, додавши, що будинок придбали за 3000 доларів США, гроші за будинок віддавали двічі, через півроку після вселення - 500 доларів США та решту - у 2002 році, коли оформили договір купівлі-продажу. В основному всю суму надала її мати. Прописані в зазначеному будинку з 2007 року. Лічильники та опалювальний котел позивач вважала необхідним залишити відповідачу, оскільки у разі поділу будинку планує встановити своє обладнання для опалення.

Відповідач та представник відповідача позовні вимоги в частині поділу будинку та автомобілю не визнали, пояснивши, що з 2009 року позивач та відповідач, дійсно, мешкали разом, але без утворення сім'ї. В 2002 році відповідачем за власні кошти, накопичені під час перебування в іншому шлюбі та заощаджень із заробітку, був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1. Заперечував проти визнання зазначеного будинку спільною сумісною власністю, оскільки позивач не працювала і власних коштів для його придбання не мала, окрім того, до 2001 року він перебував в зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою. Зазначав, що автомобіль «OPEL VEKTRA», придбаний за період перебування у шлюбі з ОСОБА_1, також є його особистою власністю, оскільки також придбаний за його власні кошти, отримані від продажу раніше належного йому автомобіля.

Відповідачем не заперечувалось визнання спільною сумісною власністю побутової техніки та меблів за переліком та вартістю, наданою позивачем, які просив поділити, виділивши йому комп'ютер вартістю 3747 грн., набір кухонної меблі «Адам» вартістю 965 грн., телевізор вартістю 1875 грн., холодильник вартістю 1797 грн., килим розміром 4х5м., вартістю 500 грн., меблі: шафу, тумбу, пенал вартістю 2750 грн., набір алюмінієвого посуду на 24 предмета вартістю 1800 грн.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що позивач є його матір'ю, відповідач - вітчим. З 1999 року вони разом з матір'ю та ОСОБА_3 проживали у його бабусі в АДРЕСА_2, а після придбання будинку стали проживати окремо. Він з матір'ю та бабусею робив ремонт у будинку, ОСОБА_3 був йому за батька.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що знайома зі сторонами по справі. Спочатку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали в будинку матері ОСОБА_1, а в 2000-му році проживали вже окремо, у власному будинку. ОСОБА_1 офіційно не працювала, поралась по господарству, вирощувала квіти, допомагала матері робити ремонти, а також разом з матір'ю проводили ремонт будинку, в якому вона проживала разом з ОСОБА_3 Обставини придбання будинку пояснити не може.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_1 - її донька, відповідач ОСОБА_3 - її зять. З 1999 року її донька - ОСОБА_1 стала проживати однією сім'єю з ОСОБА_3 в її будинку. Згодом вони домовились з власниками будинку АДРЕСА_1 про придбання зазначеного будинку в розстрочку. Гроші для придбання будинку збирали всі разом, але в основному гроші давала вона. Разом з донькою вони зробили в будинку ремонт, вона постійно допомагала доньці, періодично віддавала їй гроші зі свого заробітку. Донька не працювала, займалась квітами та допомагали їй робити ремонти. Всі меблі, які були завезені до будинку при вселенні, належали її доньці. Знає, що будинок придбали за три тисячі доларів, оформили договір купівлі-продажу на ОСОБА_3, за будинок сплатили двома або трьома платежами.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_1 - її племінниця. Їй відомо, що з 1999 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, спочатку у матері ОСОБА_1, а потім в окремому будинку, який купили в її знайомих - сім'ї ОСОБА_12. Влітку 2000 року вони переїхали до цього будинку та зробили там ремонт. Стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були подружніми. Вартість будинку та обставини укладення договору купівлі - продажу їй не відомі.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 - її сусіди. Вона знайома з ними з 2000 року. З цього ж часу знала їх як подружжя, вони проживали однією сім'єю. Про те, що вони проживали без реєстрації шлюбу, дізналась пізніше, коли в них було весілля в 2005 році. Про вартість будинку та обставини придбання їй нічого не відомо.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи в межах наданих сторонами доказів, суд доходить наступного.

ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2002 року ( а.с. 18-24, 68-69).

01 березня 2001 року відділом РАЦС Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 ( а.с.57).

09 квітня 2005 року Корабельним відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про що зроблено актовий запис № 127. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 обрала прізвище «ОСОБА_1».

Відповідно біржової угоди від 06.05.2008 року № 525 ОСОБА_3 придбав автомобіль «OPEL VEKTRA» легковий седан-В, номер кузова НОМЕР_2, ( а.с. 114-115). Згідно висновку автотоварознавчої експертизи, вартість зазначеного автомобіля складає 28954,33грн. ( а.с.81-84).

Крім того, подружжям придбано меблі та побутова техніка: пилосос марки SamsungVC 5915 вартістю 372 грн., мікрохвильова піч Panasonik вартістю 519 грн., телевізор Samsung вартістю 1875 грн., холодильник Liberton LR вартістю 1797 грн., стіл ZEVS та стілець ISHIA вартістю 347грн., відеокамера SONY вартістю 2835 грн., килим розміром 4х5м., вартістю 500 грн., набір алюмінієвого посуду на 24 предмета вартістю 1800грн., DVD - програвач вартістю 300 грн., фритюрниця PHILIPS вартістю 468,99 грн., палас розміром 2х3м. вартістю 300 грн., котел опалювальний газовий «Вулкан - 12» вартістю 1300грн., лічильник газовий 64РЛ, вартістю 200 грн, телевізор LG вартістю 1230грн., відеоплеєр LG модель L 418 вартістю 377 грн., плита газова вартістю 500 грн., комп'ютер вартістю 3747 грн., набір кухонної меблі «Адам» вартістю 965грн., меблі: шафа, тумба, пенал, вартістю 2750грн., а всього на суму 22182,99грн.

Згідно з п.23 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного сумісного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 р., вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.

До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми Сімейного Кодексу України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов'язки визначаються на підставах, передбачених Сімейним кодексом України (п.1 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 квітня 2005року по 14 липня 2012 року (а.с.12,111).

Таким чином, до правовідносин, які виникли між сторонами з приводу визнання спірного будинку сумісною власністю та визнання факту проживання однією сім'єю слід застосовувати норми КпШС України та Закону України «Про власність», які діяли на час придбання зазначеного майна, тобто до 1 січня 2004 року.

Відповідно до чинного на час виникнення спірних відносин законодавства, спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу ( ст. 16 Закону України «Про власність», ст.22 КпШС України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єднались для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю ( п.1 ст. 17, ст. 18, п.2 ст. 17 Закону України «Про власність»).

В інших випадках спільна власність громадян є частковою.

Відповідно до правил ст.ст. 22, 24, 28 КпШС України, які мають застосовуватися до спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, а майно, яке належало кожному з них до одруження або отримане в дар, є їх приватною власністю.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про власність» від 07 лютого 1991р., на яку, як на підставу свого позову посилається позивач, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їхньою сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Враховуючи пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, суд доходить висновку про фактичне сумісне проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до реєстрації шлюбу, однак це не має юридичного значення, оскільки встановлення факту проживання однією сім'єю можливе лише з 01 січня 2004 року, з часу набрання чинності Сімейним кодексом України, яким передбачено проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, без реєстрації шлюбу та встановлені юридичні наслідки таких відносин.

Крім того, до 01 березня 2001 року ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою ( а.с.57).

Таким чином, факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім'єю, без реєстрації шлюбу, може бути встановлений в період з 01 січня 2004року по 05 квітня 2005року, а після реєстрації шлюбу 05 квітня 2005 року у встановленні такого факту взагалі немає потреби.

Тому безпідставними є вимоги позивача про встановлення факту проживання з відповідачем однією сім'єю з 1999 року.

Згідно ст. 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні.

Оскільки позивачем не доведено підстави визнання за нею саме ? частини будинку, суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Що стосується автомобілю «OPEL VEKTRA» та меблів і побутової техніки, то суд вважає, що зазначене майно підлягає поділу як спільна сумісна власність.

Так, згідно ст.60, ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Судом не приймається до уваги твердження щодо визнання спірного автомобіля особистою власністю відповідача, оскільки він придбаний в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, доказів, які б свідчили про належності йому іншого автомобілю, його реалізацію та придбання на ці кошти автомобілю «OPEL VEKTRA», не надано.

Оскільки спірний автомобіль є неподільним майном, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Щодо іншого майна, сторони визнали його спільною сумісною власністю, не заперечували проти переліку та вартості, тому, на підставі ст. 61 ЦПК України, ці обставини не підлягають доказуванню.

Враховуючи, що вартість меблів та побутової техніки складає 22182грн. 99коп., а частка кожного дорівнює ?, тобто на суму 11091,50грн., суд вважає провести розподіл майна з урахуванням інтересів кожної сторони та найбільш наближено до їх часток, виділивши:

ОСОБА_1: пилосос марки SamsungVC 5915 вартістю 372 грн., мікрохвильову піч Panasonik вартістю 519 грн., телевізор Samsung вартістю 1875 грн., холодильник Liberton LR вартістю 1797 грн., стіл ZEVS та стілець ISHIA вартістю 347грн., відеокамеру SONY вартістю 2835 грн., килим розміром 4х5, вартістю 500 грн., набір алюмінієвого посуду на 24 предмета вартістю 1800грн., DVD - програвач 300 грн., фритюрницю PHILIPS вартістю 468,99 грн., палас розміром 2х3 вартістю 300 грн., а всього майна на суму 11113грн. 99коп.;

ОСОБА_3: котел опалювальний газовий «Вулкан - 12» вартістю 1300грн., лічильник газовий 64РЛ, вартістю 200 грн., телевізор LG вартістю 1230грн., відеоплеєр LG модель L 418 вартістю 377 грн., плиту газову вартістю 500 грн., комп'ютер вартістю 3747 грн., набір кухонної меблі «Адам» вартістю 965грн., меблі: шафа, тумба, пенал, вартістю 2750грн., а всього майна на суму 11069грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України, понесені позивачем витрати підлягають стягненню з іншої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 130, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією родиною, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину автомобіля OPELVEKTRA, 1,81, тип легковий седан-В, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 номер шасі (кузова) НОМЕР_2.

В порядку поділу спільного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_3, набутого в період шлюбу, виділити:

ОСОБА_1: пилосос марки SamsungVC 5915 вартістю 372 грн., мікрохвильову піч Panasonik вартістю 519 грн., телевізор Samsung вартістю 1875 грн., холодильник Liberton LR вартістю 1797 грн., стіл ZEVS та стілець ISHIA вартістю 347грн., відеокамеру SONY вартістю 2835 грн., килим розміром 4х5, вартістю 500 грн., набір алюмінієвого посуду на 24 предмета вартістю 1800грн., DVD - програвач 300 грн., фритюрницю PHILIPS вартістю 468,99 грн., палас розміром 2х3 вартістю 300 грн.;

ОСОБА_3: котел опалювальний газовий «Вулкан - 12» вартістю 1300грн.,

лічильник газовий 64РЛ, вартістю 200 грн, телевізор LG вартістю 1230грн., відеоплеєр LG модель L 418 вартістю 377 грн., плиту газову вартістю 500 грн., комп'ютер вартістю 3747 грн., набір кухонної меблі «Адам» вартістю 965грн., меблі: шафа, тумба, пенал, вартістю 2750грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 91 коп. та судові витрати на проведення авто товарознавчої експертизи в сумі 257 ( двісті п'ятдесят сім) грн. 46 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.А. Саукова