Постанова № 32793160, 30.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 р. Справа № 805/9138/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки Донецької області до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

21 червня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки Донецької області (далі - Позивач або УПФУ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції (далі - Відповідач або ВДВС), в якому просило зобов'язати відповідача усунути виявлені порушення та виконати дії, передбачені ст.11 Закону України «Про виконавче провадження».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем не вчиняються виконавчі дії, спрямовані на своєчасне і повне виконання виконавчих документів про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь УПФУ суми боргу в розмірі 8 269,66 грн., чим порушуються права УПФУ як стягувача у виконавчому провадженні (а.с.2-3).

В судовому засіданні, 16 липня 2013 року, представник позивача надала заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила зобов'язати ВДВС здійснити дії, передбачені ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», а саме:

- здійснити вихід за адресою боржника для встановлення майнового стану;

- накласти арешт на майно боржника, вилучити та реалізувати таке майно;

- накласти арешт на кошти та інші цінності боржника;

- викликати фізичних осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника, винести постанову про його привід;

- звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов'язань (а.с.36).

Позивач про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), про що свідчить розписка про отримання судової повістки (а.с.43).

30 липня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду представник позивача надала клопотання про розгляд справи без її участі в порядку письмового провадження (а.с.49).

Відповідач про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.38, 181 КАС України, що підтверджено звітом про надіслання судової повістки факсимільним зв'язком (а.с.44-45), явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

З урахуванням положень ч.4 ст.122, ч.4 ст.128, ч.5 ст.181 КАС України суд вважав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

25 червня та 05 липня 2013 року судом постановлені ухвали про витребування доказів, якими суд зобов'язував ВДВС надати матеріали виконавчих проваджень № 36341695, № 36351595 та № 35796518 (а.с.15, 28). Ухвали отримані відповідачем (а.с.18, 31-32), проте виконані не були, докази поважності причин їх невиконання відповідачем не надані.

За приписами ч.ч.4, 6 ст.71 КАС України справа вирішена судом на підставі наявних в ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

14 листопада 2012 року УПФУ сформована вимога № Ф783у про сплату ОСОБА_1 боргу в сумі 3 357,24 грн. - недоїмка зі сплати єдиного внеску (а.с.10).

29 січня 2013 року позивач звернувся до ВДВС із заявою про прийняття до виконання виконавчого документа - вимоги від 14 листопада 2012 року № Ф783у та відкриття виконавчого провадження з її примусового виконання.

29 січня 2013 року державним виконавцем ВДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 36341695 з примусового виконання вимоги УПФУ від 14 листопада 2012 року № Ф783у.

В пункті 2 резолютивної частини постанови термін добровільного виконання боржником зазначеного виконавчого документа визначений не був; в пункті 3 резолютивної частини вказано, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконання здійснюватиметься у примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій (а.с.5).

Вказана постанова отримана УПФУ 17 квітня 2013 року, що вбачається зі штампу реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.5).

28 листопада 2012 року УПФУ прийнято рішення за № 3873 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за 2011 рік, яким до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції в сумі 170,00 грн. Рішення набрало чинності 19 грудня 2012 року (а.с.8).

29 січня 2013 року позивач звернувся до ВДВС із заявою про прийняття до виконання виконавчого документа - рішення УПФУ від 28 листопада 2012 року № 3873 та відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання.

29 січня 2013 року державним виконавцем ВДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 36351595 з примусового виконання рішення УПФУ від 28 листопада 2012 року № 3873.

В пункті 2 резолютивної частини постанови термін добровільного виконання боржником зазначеного виконавчого документа визначений не був; в пункті 3 резолютивної частини вказано, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконання здійснюватиметься у примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій (а.с.6).

Постанова отримана позивачем 22 травня 2013 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.6).

14 лютого 2013 року УПФУ прийнято рішення за № 654 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за 2012 рік, яким до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції в сумі 170,00 грн. Рішення набрало чинності 01 березня 2013 року (а.с.9).

18 березня 2013 року позивач звернувся до ВДВС із заявою про прийняття до виконання виконавчого документа - рішення УПФУ від 14 лютого 2013 року № 654 та відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання.

19 березня 2013 року державним виконавцем ВДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 370841335 з примусового виконання рішення УПФУ від 14 лютого 2013 року № 654.

В пункті 2 резолютивної частини постанови термін добровільного виконання боржником зазначеного виконавчого документа визначений не був; в пункті 3 резолютивної частини вказано, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконання здійснюватиметься у примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій (а.с.6).

Постанова отримана позивачем 22 травня 2013 року, що вбачається зі штампу реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.6).

15 березня 2013 року УПФУ сформовано вимогу № Ф275у про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску в сумі 4572,42 грн. (а.с.7).

Постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги УПФУ № Ф257у суду не надана, зі змісту проколу ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень вбачається, що це виконавчий документ пред'явлений до примусового виконання 21 травня 2013 року і того ж дня відкрито виконавче провадження з його примусового виконання (а.с.11-12).

13 червня 2013 року посадові особи УПФУ ознайомилися з матеріалами виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, за наслідками чого складений відповідний протокол (а.с.11-12).

Зі змісту протоколу ознайомлення вбачається, що 13 червня 2013 року відповідачем надіслані запити до МРЕВ, ДПІ, БТІ, Земельних ресурсів. Інших відомостей про вжиття державним виконавцем заходів, спрямованих на примусове виконання згаданих вище виконавчих документів, протокол не містить.

Відповідно до п.п.1.1.-1.2., 2.1., 3.1.-3.5. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709, Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії. Держателем Єдиного реєстру є Державна виконавча служба України, яка забезпечує його ведення. Дані виконавчих документів, що надійшли до органу ДВС, підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру. До Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій. Унесення відомостей до Єдиного реєстру здійснюється державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія. Відомості про відкладення провадження виконавчих дій, зупинення виконавчого провадження, поновлення виконавчого провадження вносяться до Єдиного реєстру не пізніше наступного робочого дня після винесення відповідних постанов, а про відстрочку або розстрочку виконання рішення - не пізніше наступного робочого дня після надходження відповідного рішення. Постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Оскільки відповідач не надав суду матеріали виконавчих проваджень № 36341695, № 36351595 та № 37084133, судом використана інформація Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, (електронний ресурс https://trade.informjust.ua, ідентифікатори доступу 577В9ДВ46Е7Г, ГГ27690А64ЕЗ та 85Г3619Д9890 відповідно).

Згідно з Інформацією про виконавче провадження № 36341695, отриманою станом на 17 липня 2013 року 11:27, 29 січня 2013 року відкрито виконавче провадження (а.с.48).

Згідно з Інформацією про виконавче провадження № 36351595, отриманою станом на 17 липня 2013 року 11:54, 29 січня 2013 року відкрито виконавче провадження (а.с.46).

Згідно з Інформацією про виконавче провадження № 37084133, отриманою станом на 17 липня 2013 року 11:52, 01 березня 2013 року відкрито виконавче провадження (а.с.47).

Інших відомостей про вчинення відповідачем виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 36341695, № 36351595 та № 37084133 Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень не містить.

За клопотанням представника позивача провадження по справі зупинялося з метою проведення посадовими особами УПФУ ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень та надання суду протоколів з відображенням в них актуального стану виконавчих проваджень (а.с.42). Однак відповідні протоколи суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.ч.1-2 ст.2 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, що в рамках виконавчих проваджень № 36341695, № 36351595 та № 37084133 здійснюється примусове виконання вимог та рішень УПФУ; адміністративний позов поданий УПФУ, яке є стягувачем у виконавчих провадженнях, що, з огляду на положення ч.5 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п.2-3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», викладеної в редакції постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5 (із змінами та доповненнями), зумовлює висновок про те, що адміністративну справу № 805/9138/13-а належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з урахуванням особливостей, встановлених ст.181 КАС України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положення ст.1, ч.2 ст.4 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), ч.ч.1-2 ст.2, ч.ч.1-3 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), а також п.7 ч.1 ст.2 КАС України, свідчать, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 КАС України.

Ч.2 ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Наведені норми свідчать, що державний виконавець зобов'язаний забезпечити реальне виконання виконавчого документа шляхом своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчих дій, не допускаючи при цьому порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Отже, не отримавши від боржника документального підтвердження добровільного виконання рішення, державний виконавець зобов'язаний був розпочати його примусове виконання.

Згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Як зазначалося вище, виконавчі провадження: № 36341695 та № 36351595 відкриті 29 січня 2013 року, № 37084133 відкрито 19 березня 2013 року, строк добровільного виконання боржником вимог та рішень УПФУ відповідачем в постановах про відкриття виконавчих проваджень не визначений. Запити до обліково-реєстраційних установ направлені відповідачем лише 13 червня 2013 року.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону № 606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону № 606 державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із ст.49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із ст.47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із ст.48 цього Закону.

Ч.2 ст.30 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Виконавчі провадження № 36341695 та № 36351595 відкриті 29 січня 2013 року, № 37084133 відкрито 19 березня 2013 року. Від дня відкриття першого та другого виконавчих проваджень до часу судового розгляду сплинуло шість місяців, від дня відкриття третього - більше чотирьох місяців.

Відповідно до ст.33 Закону № 606 у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Згідно з п.3.8.1. Інструкції № 512/5 виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні. Виконавчі провадження щодо одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання.

Докази об'єднання згаданих вище виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження суду не надані. Ні відомості з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, ні протокол ознайомлення не містять інформації на підтвердження цієї обставини.

Згідно з положеннями ст.32 Закону № 606 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

В порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено, що з часу виникнення підстав для примусового виконання вимоги та рішень УПФУ державним виконавцем виконувалися виконавчі вичерпні дії, спрямовані на своєчасне і повне виконання цих виконавчих документів, (за винятком надіслання запитів до обліково-реєстраційних установ, про що зазначено у протоколі про ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у виконавчих провадженнях № 36341695, № 36351595 та № 37084133 державними виконавцями допущена бездіяльність, яка виявилася у невжитті заходів примусового виконання та у не вчиненні виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», що призводить до порушення прав УПФУ як стягувача у виконавчих провадженнях.

З метою захисту свого порушеного права позивач просив суд зобов'язати ВДВС здійснити дії, передбачені ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: здійснити вихід за адресою боржника для встановлення майнового стану; накласти арешт на майно боржника, вилучити та реалізувати таке майно; накласти арешт на кошти та інші цінності боржника; викликати фізичних осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника, винести постанову про його привід; звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов'язань.

Як слідує зі змісту ч.3 ст.11 Закону № 606, дії, які УПФУ просить зобов'язати вчинити відповідача, є правами державного виконавця, якими він користується у виконавчому провадженні для виконання передбаченого ч.1 ст.11 Закону № 606 обов'язку вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У зв'язку з цим суд відзначає, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав фізичних та юридичних осіб від порушень з боку органу державної влади або його посадової особи в сфері публічно-правових відносин. Водночас, вирішуючи адміністративну справу, суд не повноважний замість державного виконавця визначати які саме виконавчі дії слід вчинити у конкретному виконавчому провадженні з метою забезпечення своєчасного і повного виконання виконавчого документа. Тим більше, що обираючи ті чи інші виконавчі дії або користуючись правами, передбаченими ч.3 ст.11 Закону № 606, державний виконавець має враховувати фактичні обставини, які існують у тому чи іншому виконавчому провадженні, зокрема наявність у боржника грошових коштів або майна, на яке може бути звернено стягнення, наявність рахунків, відкритих у банківських та інших фінансових установах, факт отримання боржником заробітної плати, пенсії тощо.

Підсумовуючи наведене та на підставі ч.2 ст.11, ст.162 КАС України суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав УПФУ має бути покладання на відповідача обов'язку вчинити у згаданих вище виконавчих провадженнях виконавчі дії, передбачені Законом № 606, в порядку та у спосіб, що визначені цим законом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги УПФУ підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки Донецької області до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Зобов'язати Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції вчинити у виконавчих провадженнях № 36341695, № 36351595, № 37084133 та у виконавчому провадженні з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області від 15 березня 2013 року № Ф275у виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», в порядку та у спосіб, що визначені цим Законом, та забезпечити своєчасне і повне виконання цих виконавчих документів.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 30 липня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 Кодексом адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.