Постанова № 32792203, 30.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3763/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

при секретарі - Мекенченко М.А.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України Київської регіональної митниці , треті особи Державне казначейство України, транспортно-логістична компанія DHL про визнання дій протиправними та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2013 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України Київської регіональної митниці (надалі - відповідач) , треті особи Державне казначейство України, транспортно-логістична компанія DHL, яким просив визнати дії відповідача по затриманню міжнародного експрес відправлення (МЕВ) протиправними, тобто такими, що порушують його право на отримання МЕВ, відновити положення, яке існувало до порушення його права адресати МЕВ шляхом стягнення з відповідача на його користь суму коштів в розмірі 7 990 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначав, що відповідачу було надано документ, що підтверджує найменування, кількість та вартість вантажу МЕВ, а саме інвойс відправника, який супроводжував МЕВ. Оскільки, письмового договору із відправником про купівлю-продаж чохлів з клавіатурою для планшетів позивач не укладав, товар не оплачував, а тому зазначав, що інвойс відправника є єдиним документом, який може підтвердити вартість вантажу МЕВ. Приймаючи до уваги, що станом на момент звернення до суду МЕВ було повернуто відправнику без вручення, вважає, що йому завдана майнова шкода, яка полягає у неотриманні ним бажаного МЕВ. Розмір шкоди, яку просив стягнути на свою користь розрахував на підставі даних скрін - шоту інтернет ресурсу Aukro щодо продажу аналогічного товару на ринку України в розмірі 7990 грн.

В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав, просив їх задовольнити.

В судове засідання відповідач та треті особи явку уповноважених представників не забезпечили, хоча в матеріалах справи наявні докази, що вони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомили, заперечень чи будь-яких клопотань суду не подавали.

За приписами ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до п. 4 ст. 128 цього ж Кодексу у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки та за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 03.05.2013 при здійсненні пропуску через державний кордон України міжнародних поштових та експрес - відправлень на підставі поданих документів експрес - перевізником транспортно - логістичною компанією DHL Київською регіональною митницею Державної митної служби України було затримано міжнародне експерес-відправлення, яке адресовано позивачу ОСОБА_1 згідно авіанакладної від 29.04.2013 № 7982327264.

Згідно пояснень позивача про факт такого затримання його було повідомлено експерес-перевізником в телефонному режимі, а щодо причини затримання повідомлено, що миний орган вважає вартість вмісту МЕВ зазначену відправником заниженою.

За змістом відповіді Київської регіональної митниці, на яку отримано відповідь від 22.05.2013 № 14/5-30/6565-П-63 (а.с. 5) на письмову скаргу позивача від 08.05.2013 на підставі товаросупроводжуючих документів та за результатами митного огляду товару митним органом встановлено, що вмістом відправлення є чохли з клавіатурою для планшетів у кількості 100 шт. загальною заявленою вартістю 250 доларів США. Разом з цим, вартість аналогічних або подібних до переміщуваних у МЕВ товарів на ринку Китаю за інформацією митного органу становить від 6 до 10 доларів США.

Також у цьому ж листі відповідачем було повідомлено, що експрес - перевізник не мав змоги довести достовірність відомостей для визначення фактурної вартості переміщуваного товару (відсутність касових або товарних чеків, ярликів, інших документів роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товару).

Одночасно позивачу було роз'яснено право на доведення достовірності фактурної вартості на товар «чохли з клавіатурою для планшетів» шляхом підтвердження про фактичну сплату за замовлений товар або наданням іншого документу, що підтверджує вартість переміщуваного через митний кордон України товару.

Як пояснював позивач в ході судового розгляду у листі від 27.05.2013 адресованому відповідачу доводив, що ціна 2,50 доларів США за одиницю вищевказаного товару реальна і існує на ринку Китаю посилаючись на китайський інтернет-ресурс, де розміщений на продаж цей товар із фото, спеціфакацією та ціновим інтервалом від 1,99 до 3,99 доларів США: http://www.globalsours.com/gsol/I/Leather-tablet/p/sm/1062363535.htm.

За змістом відповіді Київської регіональної митниці від 10.06.2013 № 14.1/4-27.3/431-П-69 документи, що підтверджують заявлену фактурну вартість зазначеного товару надано не було, а тому, зважаючи що строки зберігання МЕВ під митним контролем перевищили 30 днів (заява про подовження строку зберігання МЕВ відсутня), експрес - перевізником 30.05.2013 МЕВ було повернуто відправникові (зворотній бік а.с. 5).

Із вищевказаними діями відповідача не погодився позивач, у зв'язку із чим звернувся до суду із вищезазначеними позовними вимогами.

Надаючи оцінку оскаржуваним діям відповідача, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правила переміщення (пересилання) товарів через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес - відправленнях визначені главою 36 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495 - VІ (із змінами та доповненнями) - надалі - МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 МК України товари (за винятком підакцизних), що переміщуються (пересилаються) на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) протягом однієї доби у міжнародних експрес-відправленнях, якщо їх сумарна фактурна вартість не перевищує еквівалент 300 євро, не є об'єктом оподаткування митними платежами. А згідно ч. 2 цієї ж статті такі товари, якщо їх сумарна фактурна вартість перевищує еквівалент 300 євро, оподатковуються митом відповідно до цього Кодексу та податком на додану вартість відповідно до Податкового кодексу України.

При цьому, до повноважень митних органів входить перевірка заявленої митної вартості при проведенні процедур митного контролю та пропуску товарів через митний кордон України.

За приписами ст. 236 МК України декларування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, здійснюється оператором поштового зв'язку, експрес-перевізником чи декларантом або уповноваженою ним особою.

Відповідно до положень ст. 368 вищезазначеного Кодексу для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Також при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

Частиною 3 статті 368 МК України визначено, що особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

Як було встановлено вище судом, в товаросупроводжуючих документах МЕВ адресованого позивачу відправником було зазначено в інвойсі вартість товару переміщуваного у МЕВ у розмірі 250 доларів США.

Разом з тим, при проведенні процедури митного контролю відповідачем декларантом (експрес -перевізником) не підтверджено фактурної вартості цього товару через відсутність касових або товарних чеків, ярликів, інших документів роздрібної торгівлі, які б містили відомості щодо вартості даних товарів.

Доводи позивача про підтвердження ним факту існування на ринку Китаю ціни 2,50 доларів США за одиницю товару, який містився у МЕВ, на китайський інтернет-ресурс, де розміщений на продаж цей товар із фото, спеціфакацією та ціновим інтервалом від 1,99 до 3,99 доларів США: http://www.globalsours.com/gsol/I/Leather-tablet/p/sm/1062363535.htm, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Із систематичного аналізу вищевикладених норм Митного кодексу України вбачається, що доведенню підлягає фактурна вартість конкретного товару, що переміщується через кордон України у конкретному експрес - відправленні, а не взагалі факт існування такої ціни на ринку країни походження товару.

В ході судового розгляду позивач пояснював, що не має будь-яких інших документів на підтвердження фактурної вартості товару «чохли з клавіатурою для планшетів», що переміщувався у адресованому йому МЕВ, крім копії інвойса, що була надана йому на його запит експрес - перевізником (зворотній бік а.с. 6), та скрін-шотів із сторінок інтернет ресурсу (а.с. 6), оскільки письмового договору із продавцем не укладав та товар не оплачував.

Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується із висновками відповідача про не підтвердження позивачем фактурної вартості чохлів з клавіатурою для планшетів у кількості 100 шт., що містилися у вищезазначеному МЕВ.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що дії відповідача відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, протиправності у вчинених діях судом не встановлено, а позивачем не доведено, а відтак позовна заява в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на його користь суму коштів в розмірі 7 990 грн. через завдану майнову шкоду, яка полягає у неотриманні ним бажаного МЕВ, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, що визначає загальні підстави за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приймаючи до уваги, що судом протиправності в діях відповідача не встановлено, як не встановлено і завдання ним дійсної прямої шкоди майну позивача, то вказана позовна вимога є безпідставною.

Отже, позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної митної служби України Київської регіональної митниці, треті особи Державне казначейство України, транспортно-логістична компанія DHL про визнання дій протиправними та стягнення коштів відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 05 серпня 2013 року.

Суддя Л.О. Єресько