Постанова № 32791281, 17.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2013 р. Справа №801/5654/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 510,00 грн.,

за участю представників:

від позивача - Мустафаєва Є.Т.;

від відповідача - не з'явився

Суть спору: Інспекція з питань захисту прав споживачів АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 510,00 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 17.06.2013 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову.

Відповідач заперечення на позов до суду не надіслав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, враховуючи належним чином повідомлення сторін про час, день та місце судового розгляду, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості його участі у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі його представника, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим продовжити розгляд справи на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів передбачено Законом України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Частиною 3 ст. 5 Закону передбачено, що захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Статтею 26 Закону визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів.

На центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, статтею 26 Закону України "Про рекламу" також покладено повноваження щодо захисту прав споживачів реклами.

Таким центральним органом виконавчої є Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів.

Територіальними органами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п.1 Положення, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 року № 206, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.11.2011 року за № 1337/20075.

Враховуючи вищенаведене позивач у даних спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень та даний спір належить до розгляду у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996, № 270/96-ВР (далі - Закон № 270).

Відповідно до ст. 1 Закону № 270 під зовнішньою рекламою слід розуміти рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону № 270, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг проводиться відповідно до цього Закону за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власниками та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону № 270, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст.16 Закону № 270, забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами: на пішохідних доріжках та алеях; у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини; поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону № 270, у рекламі забороняється поширювати інформацію щодо товарів, виробництво, обіг чи ввезення на митну територію України яких заборонено законом; вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб; подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки; використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість споживачів реклами; наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром; використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів, органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених законами України у сфері інтелектуальної власності; рекламувати товари, які підлягають обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката, дозволу, ліцензії;

вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без письмової згоди цієї особи;імітувати або копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не передбачено законами України у сфері інтелектуальної власності; рекламувати послуги, пов'язані з концертною, гастрольною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів. Ця інформація повинна займати на афішах, інших рекламних засобах щодо конкретної послуги не менше 5 відсотків загальної площі, обсягу всієї реклами; розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно- і телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності. Анонси фільмів, які мають обмеження щодо глядацької аудиторії, розміщуються лише у час, відведений для показу таких фільмів; розповсюджувати рекламу про спорудження житлового будинку з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, без набуття/отримання суб'єктами господарської діяльності, що здійснюють його будівництво чи інвестування та/або фінансування, відповідно права власності або користування земельною ділянкою, ліцензії на здійснення будівельної діяльності, дозволу на виконання будівельних робіт чи дозволу/ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг або свідоцтва про реєстрацію випуску цільових облігацій, виконання зобов'язань за якими забезпечується одиницею нерухомості, що споруджується; розповсюджувати рекламу послуг з ворожіння та гадання.

Судом встановлено, що посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим в ході здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу в м. Євпаторії, було зафіксовано порушення порядку розповсюдження зовнішньої реклами, яке було виражене в розміщенні рекламного носія (типу стопер) на пішохідній доріжці (тротуарі) у м. Євпаторія, вул. Революції, д. 59, зі змістом: "салон красоты ІНФОРМАЦІЯ_1 мужской зал женский зал прически: вечерние, выпускные, свадебные лечение волос маникюр, педикюр наращивание и дизайн ногтей косметология массаж фитотерапия продажа профессиональной косметики" .

На адресу реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та за місцем розташування салону краси "ІНФОРМАЦІЯ_1" позивачем направлена вимога № 746 від 11.06.2012 року про надання інформації відносно вартості реклами та усунення порушення, з встановленням строку надання документів 29.06.2012 року.

22.06.2012г. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в поясненні вказала, що документально підтвердженої інформації про вартість виготовлення реклами надати не представляється можливим.

На адресу реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 спрямовані роз'яснення законодавства про рекламу (вих. № 898 від 05.07.2012г.).

Листом позивача № 898 від 05.07.2012 року відповідача повідомлено про дату та місце розгляду питання про накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу.

Рішенням від 01.08.2012 року №191-р накладено штраф за порушення вимог ч. 1 ст. 16 і ч. 1 ст. 8 Закону України «Про рекламу» на ФО-П ОСОБА_1, як на розповсюджувача, поширював рекламу самостійно і винного в недотриманні встановлених законом вимог порядку розміщення реклами, у зв'язку з неможливістю встановлення вартості розповсюдженої реклами з порушеннями вимог Закону України «Про рекламу» , у розмірі 30 н.м.д.г., що складає (30 н.м.д.г. * 17 грн. = 510 грн.).

Враховуючи несплату відповідачем у визначені законодавством строки суми штрафу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 510,00 грн. штрафних санкцій.

Приймаючи до уваги, що рішення позивача № 191-р від 01.08.2012 року відповідачем у встановленому законом порядку оскаржено не було, проте, визначена у ньому сума штрафних санкцій не сплачена.

З огляду на зазначене вище, враховуючи порушення відповідачем законодавства про рекламу, не оскарження рішення № 191-р про накладання штрафу за порушення вимог ч.1 ст. 16 и ч.1 ст. 8 Закону України "Про рекламу", позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.06.2013р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 21.06.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (97400, АДРЕСА_1, рахунки в банках невідомі) на користь державного бюджету м. Євпаторії, штрафні санкції на загальну суму 510,00 грн. (код платежу 21081100, ОКПО 37940108, р/р 31110106700015, МФО 824026 в ГУ ДКСУ в м. Сімферополь).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Маргарітов М.В.