Постанова № 32790571, 30.07.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року Справа № 5002-23/4075-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Борисової Ю.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячний берег";

відповідача: не з'явився, Державне підприємство "Лівадія";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний берег" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 08 липня 2013 року у справі №5002-23/4075-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний берег" (вул. Глінки, 63, Сімферополь, 95022)

до Державного підприємства "Лівадія" (вул. Виноградна, 2, Лівадія, м. Ялта, 98655)

про стягнення 6186360,80 грн.

за заявою Державного підприємства "Лівадія" про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2010 року у справі №5002-23/4075-2010 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Сонячний Берег", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Державного підприємства „Лівадія" про стягнення заборгованості за договором від 03 листопада 2008 року та додатковими угодами від 28 листопада 2008 року та від 12 січня 2010 року у сумі 6 186 360,80 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив договірні зобов'язання та обґрунтовані посиланням на статті 525, 526 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2010 року у справі №5002-23/4075-2010 року (суддя Доброрез І.О.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Сонячний Берег" були задоволені в повному обсязі.

Стягнуто з Державного підприємства „Лівадія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сонячний Берег" 6 186 360,80 грн. безпідставно отриманих коштів, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2010 року у вказаній справі апеляційну скаргу Державного підприємства „Лівадія" залишено без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2010 року у справі №5002-23/4075-2010 року залишено без змін.

У виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2010 року у справі №5002-23/4075-2010, 07 вересня 2010 року господарським судом був виданий наказ.

18 лютого 2013 року від Державного підприємства „Лівадія" було отримано заяву про відстрочку та розстрочку виконання рішення у даній справі, в якій він просить надати відстрочку до 01 січня 2014 року та розстрочку виконання рішення протягом десяти років, починаючи з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2024 року шляхом щомісячної сплати загальної суми заборгованості 6 212 095,80 грн. рівними частинами в розмірі 64 709,32 грн. на місяць.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2013 року у справі №5002-23/4075-2010 вказана заяву була призначена до розгляду.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2013 року у вказаній справі у задоволені заяви Державного підприємства „Лівадія" було відмовлено.

20 червня 2013 року від Державного підприємства „Лівадія" надійшла заява про відстрочку та розстрочку виконання рішення в якій він просить суд надати розстрочку виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2010 року у справі №5002-23/4075-2010 протягом трьох років починаючи з 01 липня 2013 року по 31 липня 2016 року шляхом сплати щомісячно загальної суми заборгованості 3 197 063,80 грн., рівними частинами в розмірі 266 421,98 грн. на місяць.

Ухвалою місцевого господарського суду від 21 червня 2013 року вищевказана заява була призначена до розгляду.

05 липня 2013 року від Державного підприємства „Лівадія" надійшла додаткова (уточнююча) заява про розстрочку виконання рішення в якої відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №5002-23/4075-2010 заборгованість складає 6 032 096,80 грн., погашення якої Державне підприємство „Лівадія" просило розстрочити на три роки рівними частинами.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2013 року у справі №5002-23/4075-2010 (суддя Доброрез І.О.) заяву Державного підприємства "Лівадія" про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2010 року у справі №5002-23/4075-2010 року на 3 року, починаючи з 01 серпня 2013 року шляхом щомісячної оплати у розмірі 167 558,24 грн. задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячний берег" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою у задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не правомірно було зроблений висновок у наданні розстрочки виконання рішення відповідачу, у зв'язку з тим, що останнім не було доведено які саме обставини ускладнюють виконанню рішення.

29 липня 2013 року та 30 липня 2013 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю „Сонячний берег" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із відсутністю можливості забезпечити явку уповноваженого представника та необхідністю надання пояснень по справі. Відсутність можливості забезпечити явку уповноваженого представника обумовлена тим, що останній знаходиться на лікарняному.

У судове засідання, призначене на 30 липня 2013 року, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцію.

Стосовно клопотання товариства з обмеженою відповідальністю „Сонячний берег" про відкладення розгляду справи, у зв'язку із відсутністю можливості забезпечити явку уповноваженого представника та необхідністю надання пояснень по справі, колегія суддів відмовляє у його задоволенні на підставі наступного.

Відсутність можливості забезпечити явку уповноваженого представника обумовлена тим, що останній знаходиться на лікарняному.

Однак, будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання позивач суду не представив. Крім того, він не надав суду додаткових матеріалів в обґрунтування апеляційної скарги.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України), представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Відповідно статі 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Таким чином відкладення розгляду справи є виключно правом, а не обов'язком суду.

Крім того, позивач є юридичною особою, яка повинна на свій розсуд реалізувати надані їй права а тому не позбавлена можливості направити у судове засідання іншого представника.

Згідно частини 3 пункт 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Також, згідно частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункт 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі „Смірнова проти України").

Згідно з пунктом 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 року „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 передбачено, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Разом з тим Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" в пункті 10 зазначено, що при вирішенні питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в Постанові від 26 грудня 2003 року №14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Із вказаного вище випливає, що розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що між сторонами спору існують економічні стосунки, починаючи з 2000 років, але з 2010 року виникли проблеми щодо виконання зобов'язань за укладеними договорами у Державного підприємства „Лівадія", що стало предметом розгляду господарським судом Автономної Республіки Крим по справах №№5002-23/4074-2010, 5002-23/3748-2010.

До заяви про відстрочку та розстрочку виконання рішення у даній справі Державним підприємством „Ліва дія" були надані суду першої інстанції акти звірки взаємних розрахунків між сторонами спору з виконання рішень господарського суду Автономної Республіки Крим за справами №№5002-23/4074-2010, 5002-23/3748-2010, договір комісії від 22 березня 2013 року та експертний економічний висновок №44.

Відповідно до експертного економічного висновку №44, в зв'язку з наявністю інфляційних процесів в Україні в період з 2007-2010 року (тобто в період укладення та виконання зобов'язань по договору, що став предметом цієї справі) заявник знаходиться в у стані „вірогідного банкрутства".

За рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2010 року по справі №5002-23/3748-2010, стягнуто з Державного підприємства „Лівадія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сонячний берег" 3 015 032,21 грн., відкрито виконавче провадження ВП №35893578 про примусове виконання цього рішення.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків по справі №5002-23/3748-2010 від 05 серпня 2010 року борг Державного підприємства „Лівадія" із 3 015 032,21 грн. майже повністю погашено, залишок складає - 25 736,00 грн.

Додатково, між тими ж сторонами укладено договір комісії №14 від 22 березня 2013 року згідно з яким, Державне підприємство „Лівадія" передала товариству з обмеженою відповідальністю „Сонячний берег" на реалізацію власну продукцію заявника на суму 3 220 933,41 грн.

Таким чином, між тими ж сторонами існують взаємні розрахунки у вигляді грошових коштів та товарної продукції, але за різними правовими підставами (рішеннями господарських судів Автономної Республіки Крим та договору комісії).

Судом першої інстанції правомірно було враховано, що Державне підприємство „Лівадія" є підприємством, створеним на основі державного майна, входить до складу Національного виробничо-аграрного об'єднання „Масандра" і відноситься до безпосереднього підпорядкування Міністерству аграрної політики і продовольства України.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на примусову реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави складає не менше 25 відсотків, в зв'язку з чим звернення стягнення на майно Державного підприємства „Лівадія", що належить підприємству на праві повного господарського відання, не підлягає примусовому відчуженню у будь-якому випадку, і будь-яким способом.

Також, дослідивши матеріали справи колегія погоджується с висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідач не ухиляється від оплати заборгованості, визнає борг перед позивачем і не відмовляється від його погашення, однак підприємство знаходиться на межі банкрутства, у зв'язку із накладенням постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим від 04 січня 2013 року реєстраційний номер ВП 35893486 (надалі - постанова) арешту на все майно підприємства.

Арешт всього майна являє собою арешт як об'єктів нерухомості, основних фондів підприємства, так і оборотних засобів, які використовуються підприємством для ведення своєї господарської діяльності - виробництва винопродукції, а також сама винопродукція, продаж якої є єдиним засобом отримання прибутку. Робота та господарська діяльність Державного підприємства „Лівадія" повністю паралізована, виготовлення та реалізація продукції зупинені, доходів підприємство не отримує, виплата всіх податків, зборів та заробітної плати неможливо, що тягне за собою нарахування штрафних санкцій та пені.

Таким чином, на теперішній час Державне підприємство „Лівадія" знаходиться у скрутному фінансовому становищі.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте, як вже зазначалось вище, визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, відстрочка виконання судового рішення пов'язана з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Також статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу й порядку виконання.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів цілком погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що вказані обставини є винятковими, роблять негайне виконання рішення відповідачем неможливим, тому суд вважає можливим задовольнити заяву відповідача та надати розстрочку виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2010 року у справі №5002-23/4075-2010 на 3 роки, починаючи з 01 серпня 2013 року, шляхом щомісячної оплати у розмірі 167 558,24 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Частиною п'ятою статті 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Сонячний Берег" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2013 року у справі №5002-23/4075-2010 залишити без змін

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді Ю.В. Борисова

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячний берег" (вул. Глінки, 63,Сімферополь,95022)

2. Державне підприємство "Лівадія" (вул. Виноградна, 2,Лівадія, м. Ялта,98655)

3. Господарський суд Автономної Республіки Крим