Рішення № 32790405, 31.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.2013р. Справа № 905/4831/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Державного підприємства «Підприємство західної виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№97) про стягнення 362767 грн. 57 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Антипова Т.В. за довір.

від відповідача: Іваненко Л.М.. за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» у лютому 2013 року звернувся з позовом до Державного підприємства «Підприємство західної виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№97) (далі - виправна колонія) про стягнення заборгованості за електроенергію у розмірі 362767 грн. 57 коп. З урахуванням уточнень до позовної заяви від 15.07.2013р просили стягнути з відповідача:

- борг за активну електроенергію у розмірі 354 174,53 грн., за період з лютого 2013 - по травень 2013, згідно додаткової угоди про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості № 170910 -50Д/23 від 17.09.2010;

- борг за реактивну електроенергію у розмірі 2 732,50грн.; за період з лютого 2013 - по травень 2013, згідно додаткової угоди про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості № 170910 -50Д/23 від 17.09.2010;

- борг зі сплати платежу екологічної складової електроенергії за травень, у розмірі 17,84 грн., згідно додаткової угоди про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості № 170910 -50Д/23 від 17.09.2010

- суму 3% річних у розмірі 1079,09 грн., нарахованої з 01.02.2013 по 12.06.2013, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної та реактивної електроенергії, згідно графіку погашення заборгованості у лютому-травні 2013, на підставі додаткової угоди про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості № 170910 -50Д/23 від 17.09.2010

суму пені у розмірі 4 707,73 грн., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної та реактивної електроенергії, згідно графіку погашення заборгованості у лютому-травні 2013, на підставі додаткової угоди про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості № 170910 -50Д/23 від 17.09.2010р.

суму індексу інфляції у розмірі 55,88 грн., нарахованої з 01.02.2013 по 12.06.2013, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної та реактивної електроенергії, згідно графіку погашення заборгованості у лютому-травні 2013, на підставі додаткової угоди про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості № 170910 -50Д/23 від 17.09.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 67,193 ГК України, ст.ст. 526,530,612,625 ЦК України.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала. Пояснила, що порушення умов договору та додаткової угоди відбулось у зв'язку з недостатнім бюджетним фінансуванням.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" та пункту 1.3 ПКЕЕ споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія ПКЕЕ поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Судом встановлено, що 27.10.2005 року між ВАТ «Донецькобленерго» (далі - Позивач) та Виправною колонією (надалі - Відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії (надалі - Договір) за № 7047 (а.с.7-11), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався постачати електричну енергію Споживачу (п. 1 Договору № 7047), а Споживач зобов'язався оплачувати вартість електричної енергії згідно із умовами договору.

27 березня 2012 року у відповідності до рішення загальних зборів акціонерів Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго». Відбулася державна реєстрація статуту ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» в новій редакції. 30.03.2012 внесенні зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій та видана Довідка з ЄДРПОУ. Інші реквізити підприємства залишилися без змін.

Пунктами 2.2.3 та 2.2.4 Договору встановлено, що споживач сплачує вартість електричної енергії та оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно до Додатків №5, №6 та №10 (та/або № 10а) до цього Договору.

За змістом пункту 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 та 2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком №5 «Порядок розрахунків» до Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі, подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно п. 9.4 Договору, його укладено на строк до 27.10.2006р. Договір вважається продовженим щорічно на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору не одна зі сторін не сповістить іншу про припинення дії Договору.

17 вересня 2010 року сторонами укладено Додаткову угоду (до Договору) про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості №170910-50 Д/23 ( далі-Угода). Згідно цієї угоди Відповідач визнав в повному обсязі борг за спожиту електроенергію перед Позивачем у сумі 942 157,85 грн. станом на 01.09.2010 (п. 1.1 Угоди). Відповідач зобов'язався щомісячно протягом 33 місяців перераховувати на рахунок Позивача платіж з реструктуризованої суми, за яким наступив строк оплати (п. 2.1.1 Угоди). У п. 2.1.2. Угоди визначено розмір сум, які підлягають сплаті Відповідачем щомісяця, та дати, до яких вони мають бути сплачені.

Відповідно до п. 4.1. Угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення її печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як встановлено у судовому засіданні Відповідач у період з лютого - по травень 2013 року не перераховував платежі по реструктуризованій сумі боргу за спожиту ним активну електроенергію у розмірі 354 174,53 грн., реактивну електроенергію 2 732,50 грн. та за екологічну складову електроенергії у розмірі 17,84 грн.. Таким чином, Відповідач не виконав своє зобов'язання зі сплати цих платежів за Додатковою угодою №170910-50 Д/23 від 17.09.2010р.

Згідно правової позиції Верхового Суду України, висловленої у постановах від 06.06.2012 № 6-49цс12; від 14.11.2011 № 6-40цс11, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціни договору, є грошовими зобов'язаннями.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини першої статі 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача суму боргу за спожиту ним активну електроенергію у розмірі 354 174,53 грн., реактивну електроенергію 2 732,50 грн. та за екологічну складову електроенергії у розмірі 17,84 грн.

Враховуюче те, що позовні вимоги в частині стягнення вищезазначеної суми боргу обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають фактичним обставинам справи та не спростовані відповідачем, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верхового Суду України від 25.03.2002 у справі № 8/606, три відсотки річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Інфляційні та три відсотки річних не є додатковими вимогами за законодавством. Стягнення з боржників інфляційних нарахувань та відсотків річних на існуючу заборгованість за невиконаними ними зобов'язаннями є обґрунтованим.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Систематичний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням відсотків річних, випливає з вимог статті 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі вищезазначених норм права, позивач просить стягнути з відповідача:

- суму 3% річних у розмірі 1079,09 грн., нарахованої з 01.02.2013 по 12.06.2013, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у період з лютого - по травень 2013 року та реактивної електроенергії, спожитої у період з лютого по травень 2013 року.

- суму інфляційних втрат у період з 01.02.2013 по 12.06.2013 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у період з лютого - по травень 2013 року у розмірі 55,88 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що вони розраховані арифметично вірно, обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають фактичним обставинам справи та не спростовані відповідачем, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством.

Пунктом 3.5 Додаткової угоди №170910-50 Д/23 від 17.09.2010р. у випадку прострочення на строк понад 10 днів від дати, до якої мав бути здійснений щомісячний платіж, Кредитор має право нарахувати пеню, а Боржник, в разі нарахування Кредитором пені, зобов'язаний сплатити її на користь Кредитора. Пеня нараховується кредитором за весь період прострочення у вигляді відсотків від суми такого щомісячного платежу, яка підлягає сплаті та не сплачена Боржником у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діятиме на дату, коли повинен був бути здійснений щомісячний платіж.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Додаткової угодою №170910-50 Д/23 від 17.09.2010р. позивач просить стягнути з відповідача пеню нараховану у період з 01.02.2013 по 12.06.2013 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у період з лютого - по травень 2013 року та реактивної електроенергії, спожитої у лютому - травні 2013 року складає 4 707,73 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Матеріали справи не містять доказів своєчасної повної оплати платежів за реструктуризованою сумою боргу.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Державного підприємства «Підприємство західної виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№97) про стягнення 362767 грн. 57 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство західної виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№97) (пр.Тореза, м. Макіївка, Донецької області, 86121, код ЄДРПОУ 08679913) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601 м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна.11, ЄДРПОУ 00131268) суму боргу за активну електроенергію за період з лютого 2013 - по травень 2013, згідно додаткової угоди про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості № 170910 -50Д/23 від 17.09.2010р. у розмірі 354 174 (триста п'ятдесят чотири тисячі сто сімдесят чотири) грн. 53 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство західної виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№97) (пр.Тореза, м. Макіївка, Донецької області, 86121, код ЄДРПОУ 08679913) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601 м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна.11, ЄДРПОУ 00131268) суму боргу за реактивну електроенергію за період з лютого 2013 - по травень 2013, згідно додаткової угоди про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості № 170910 -50Д/23 від 17.09.2010р. у розмірі 2 732 (дві тисячі сімсот тридцять дві) грн. 50 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство західної виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№97) (пр.Тореза, м. Макіївка, Донецької області, 86121, код ЄДРПОУ 08679913) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601 м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна.11, ЄДРПОУ 00131268) суму боргу зі сплати платежу екологічної складової електроенергії за травень 2013р. у розмірі 17 (сімнадцять) грн. 84 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство західної виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№97) (пр.Тореза, м. Макіївка, Донецької області, 86121, код ЄДРПОУ 08679913) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601 м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна.11, ЄДРПОУ 00131268) суму 3% річних нарахованих з 01.02.2013 по 12.06.2013, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у період з лютого - по травень 2013 року та реактивної електроенергії, спожитої у період з лютого по травень 2013 року у розмірі 1079 (одна тисяча сімдесят дев'ять) грн. 09 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство західної виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№97) (пр.Тореза, м. Макіївка, Донецької області, 86121, код ЄДРПОУ 08679913) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601 м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна.11, ЄДРПОУ 00131268) суму пені, нарахованої з 01.02.2013 по 12.06.2013 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у період з лютого - по травень 2013 року та реактивної електроенергії, спожитої у лютому - травні 2013 року у розмірі 4 707 (чотири тисячі сімсот сім) грн. 73 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство західної виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№97) (пр.Тореза, м. Макіївка, Донецької області, 86121, код ЄДРПОУ 08679913) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601 м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна.11, ЄДРПОУ 00131268) суму індексу інфляції нарахованої з 01.02.2013 по 12.06.2013 р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у період з лютого - по травень 2013 року у розмірі 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 88 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство західної виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№97) (пр.Тореза, м. Макіївка, Донецької області, 86121, код ЄДРПОУ 08679913) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601 м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна.11, ЄДРПОУ 00131268) судовий збір у розмірі 7255 (сім тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 35 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 31 липня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 5 серпня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов