ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
30.07.2013р. Справа № 905/4088/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
при секретарі судового засідання Гудковій К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська вугільна компанія», м. Луганськ, ЄДРПОУ 37523588
до відповідача: Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка, ЄДРПОУ 32442295
про: стягнення 479 404,40 грн.
за участю представників сторін
від позивача: Камінський А.М. - за дов. б/н від 02.05.2013р.
від відповідача: Алтухова О.С. - за дов. № 08-81/35д від 02.01.2013р.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаська вугільна компанія», м. Луганськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка про стягнення 3% річних у розмірі 325 290,16 грн. та інфляційних нарахувань на суму 154 114,24 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором про відступлення права вимоги № 635/05 від 05.05.2011р.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України.
На підтвердження позовних вимог надано суду: копію договору про відступлення права вимоги № 635/05 від 05.05.2011р., копію договору на переробку рядового вугілля № 165 від 07.07.2010р., копії актів здачі-прийняття робіт, копію рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2011р. по справі № 24/310, статутні документи підприємства.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву № 14/171 від 20.06.2013р., у якому проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що за умовами договору про відступлення права вимоги № 635/05 від 05.05.2011р. до позивача перейшло право вимоги лише суми основного боргу. Про нового кредитору підприємству стало відомо лише 2.11.2011р., в день надходження позовної заяви ТОВ «Донбаська вугільна компанія». Рішення господарського суду від 21.12.2011р., яким з відповідача стягнуто суму боргу в розмірі 2 961 441,73 грн. набуло чинності 04.01.2012р., а тому нарахування санкцій має відбуватись саме з 05.01.2012р.
На підтвердження заперечень надано суду копію рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2011р. по справі № 24/310, копію позовної заяви № 302/102 від 28.10.2011р. з відміткою про дату отримання, лист № 01-113/423 від 10.06.2013р. та статутні документи підприємства.
Розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні, що відбулось 30.07.2013р., позивач на задоволенні позовних вимог наполягав, відповідач підтримав заперечення проти задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, господарський суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 21.12.2011р. по справі № 24/310, 07.07.2010р. між Приватним акціонерним товариством «Луганська вугільна компанія» (виконавець) та Державним підприємством «Макіїввугілля» (замовник) було укладено договір на переробку рядового вугілля № 165, за умовами якого замовник передає на переробку виконавцю рядове вугілля згідно додатку №1 для збагачення на ЗАТ «Криворожське», ДЗФ «Михайловська», ВАТ ДЗФ «Білореченська», ПАТ ДЗФ «Луганська» по станціях примикання ст.Стаханов, ст.Марьєвка, ст.Сборна, ст.Технікум Донецької залізниці відповідно. Оплата транспортних витрат по доставці рядового вугілля здійснюється замовником самостійно. У випадку оплати транспортних витрат по доставці рядового вугілля виконавцем, замовник їх відшкодовує у повному обсязі згідно відповідних рахунків. Виконавець зобовязався приймати вугілля, збагачувати і передати замовнику продукти збагачення концентрат, на станції примикання к ЗФ переробнику (п.1.1, п.1.2 договору).
На виконання умов цього договору Приватним акціонерним товариством «Луганська вугільна компанія» виконувались роботи по збагаченню вугілля та виставлялися відповідачу рахунки на оплату робіт, про що свідчать підписані замовником і виконавцем відповідні акти здачі-приймання робіт. Відповідач свої зобов'язання за договором №165 від 07.07.2010р. виконав не в повному обсязі на підставі чого утворився борг у розмірі 2 961 441,73 грн.
05.05.2011р. між Приватним акціонерним товариством «Луганська вугільна компанія» (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаська вугільна компанія» (цесіонарій, позивач) укладено договір про відступлення права вимоги № 635/05 (а.с.27), згідно якого цедент уступив позивачу право вимоги за договором №165 від 07.07.2010р., укладеним між цедентом і ДП «Макііввугілля». За цим договором цесіонарій набув право вимоги від боржника оплати грошових коштів в розмірі 2 961 441,73 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.12.2011р. у справі № 24/310 (а.с. 10) позовні вимоги ТОВ «Донбаська вугільна компанія» задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства «Макіїввугілля» на користь позивача борг 2 961 441,73 грн., держмито - 25 500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набуло законної сили.
Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, факти встановлені судовим рішенням у справі № 24/310 мають преюдиціальне значення при вирішенні спору у справі № 905/4088/13.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується позивачем, підставою позову у справі 3 905/4088/905 є невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті суми боргу саме за договором № 165 від 07.07.2010р., у зв'язку з чим позивач нарахував та пред'явив до стягнення 3% річних у розмірі 325 290,16 грн. та інфляційні на суму 154 114,24 грн., всього на загальну суму 479 404,40 грн., виходячи з суми боргу за кожним актом виконаних робіт, підписаних ПрАТ «Луганська вугільна компанія» та ДП «Макіїввугілля».
Суд враховує, що за договором від 05.05.2011р. № 635/05 цесіонарій (позивач) набув право вимагати від боржника (відповідача) належного виконання наступних обов'язків, а саме, сплатити на розрахунковий рахунок цесіонарія (позивача) грошові кошти в розмірі 2 961 441,73грн. (п.2 договору). Тобто, лише суму основного боргу - 2 961 441,73грн.
Зазначена сума основного боргу була стягнута в судовому порядку в межах справи № 24/310.
Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.
Інфляційні витрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.
Три відсотка річних, це плата за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Отже, набувши права вимоги щодо сплати відповідачем суми боргу у розмірі 2 961 441,73 грн., позивач, відповідно до закону набув право нарахування на прострочену суму боргу, в разі несвоєчасної сплати, інфляції та 3% річних, як компенсації за знецінення грошових коштів та плату за користування грошовими коштами відповідно, але не у зв'язку порушенням відповідачем зобов'язань по оплаті суми боргу саме за договором № 165 від 07.07.2010р., а внаслідок невиконання судового рішення від 21.12.2011р. у справі № 24/310, про що також зазначав відповідач у своєму відзиві.
Оскільки позивачем підставою позову зазначено саме договір № 165 від 07.07.2010р., підставу позову у встановленому ст. 22 ГПК України порядку не змінював, у господарського суду відсутні повноваження самостійно змінювати предмет чи підстави позову, тому в задоволенні позовних вимог ТОВ «Донбаська вугільна компанія» слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська вугільна компанія», м. Луганськ до Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка про стягнення 3% річних у розмірі 325 290,16 грн. та інфляційних нарахувань на суму 154 114,24 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання - відмовити.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу
Суддя Н.В. Величко
Надруковано 3 прим.
1 - позивачу
1 - відповідачу
1 - у справу
Тел. 381-91-20
Судове рішення № 32790309, Господарський суд Донецької області було прийнято 30.07.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 905/4088/13. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: