Ухвала суду № 32788310, 02.11.2012, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 2/403/103/2012 справа № 2-407/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2012 року листопада другого дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Косенка В. М.,

з участю: відповідача ОСОБА_1,

представника: позивача Поповічевої З. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровськ в залі суду цивільну справу за позовом Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району у м. Дніпропетровську до ОСОБА_1 про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району у м. Дніпропетровську, Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 5, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Бабушкінського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області про визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання вчинити дії, де третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача Дніпропетровська міська рада, -

встановив:

Відповідач, ОСОБА_1, первісний позов не визнала, заперечуючи пред'явленням зустрічних вимог на предмет захисту своїх прав на житло.

Представник позивача, КЖРЕВП Бабушкінського району м. Дніпропетровська, виклала доводи позовної заяви, з поданням якої 28.07.2008 через суд пред'явлений первісний позов про виселення з квартири в будинку на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 з малолітніми дітьми з підстав самовільного вселення її до цього приміщення, яке їй для проживання не надавалося і на яке у неї відсутні правовстановлюючі документи, а тому просила виселити без надання іншого жилого приміщення. Також, представник позивача вважала зустрічні вимоги необґрунтованими і пояснила, що КЖРЕВП є балансоутримувачем спірного будинку і здійснює управлінням ним від імені власника, тоді як КЖЕП № 5 був наймодавцем житла у спірному будинку, який рішенням районної ради визнаний аварійним з відселенням сімей. Стверджувала, що відповідач ОСОБА_1 проживає без договору найму з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнала, що під час інвентаризації домоволодіння на АДРЕСА_1, будинок під літ. «А-1» площею 192,3 м2 зруйнований і мав бути виключений з реєстру об'єктів нерухомості.

Відповідач, ОСОБА_1, 1983 року народження, виклала доводи поданої нею 18.03.2009 заяви, у формі якої пред'явлений зустрічний позов на предмет усунення сумнівів у праві користування житлом у домоволодінні на АДРЕСА_1, з підстав надання її сім'ї в користування спірної квартири № 6 в будинку під літ. «Б-3» за рішенням виконкому райради № 539/1 від 11.07.1986 внаслідок переселення з квартири № 17 визнаного аварійним будинку під літ. «А-1» на весь час проведення капітального ремонту останнього. Стверджувала, що у двокімнатну квартиру № 17 будинку під літ. «А-1» її мати ОСОБА_5 вселилася у 1971 році на підставі ордеру в порядку обміну житлом, а в спірній квартирі вона, відповідач, з братом ОСОБА_6 проживали постійно з 1990 року після відселення на час ремонту. Наголосила, що будинок під літ. «А-1», в якому її сім'ї надавалося житло в користування, знесений, а користування нею спірною квартирою № 6 в будинку під літ. «Б-3» до нині не оформлене, через що у її сина не оформлена реєстрація місця проживання, і виконавці комунальних послуг відмовляються укладати відповідні договори. З цих підстав відповідач просила визнати за нею право користування спірною квартирою, зобов'язавши ВГІРФО Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в області провести реєстрацію її місця проживання, а також порушила питання про примушення Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради до видачі ордеру на цю квартиру і спонукання КЖЕП № 5 до укладення з нею договору найму.

Відповідачі за зустрічним позовом, Бабушкінська районна у м. Дніпропетровську рада і ВГІРФО Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в області, заперечень проти позову не надали, повноважного представника в судове засідання не направили, причин неявки не повідомили, на підставі чого справа розглянута відповідно до ст. 169 ЦПК України в їх відсутність.

Третя особа, Дніпропетровська міська рада, заінтересованості у розгляді справи не проявляла, свого представника в судове засідання не направила, що згідно з ст.ст. 36, 169 ЦПК України не перешкоджає судовому розгляду.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов висновку про часткове задоволення зустрічного позову з необхідністю відмови у первісному позові повністю, виходячи з встановлених в судовому засіданні наступних обставин.

В м. Дніпропетровську домоволодіння на АДРЕСА_1, складалося з чотирьох жилих будинків державного житлового фонду за ст. 5 ЖК УРСР, в тому числі під літ. «А-1» і під літ. «Б-3», наймодавцем житла в яких є КЖЕП № 5, що вбачається зі звідного акта вартості будівель і споруд від 15.01.1991 (а.с. 61). Відповідач, ОСОБА_1, до двокімнатної квартири 17 у жилому будинку під літ. «А-1» загальною площею 36,6 м2 і жилою - 22,5 м2 вселилася на правах члена сім'ї наймача ОСОБА_5, з якою був укладений договір найму житла на підставі ордеру № 743 від 25.06.1971, виданого їй в порядку обміну жилими приміщеннями (а.с. 3, 28).

Виконком Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради за наслідкам обстеження квартир жилих будинків відповідно до Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 189 від 26.04.1984, спочатку своїм рішенням № 539/1 від 11.07.1986 визнав наявною потребу в капітальному ремонті аварійної квартири 17 в будинку під літ. «А-1», а згодом рішенням № 226/3 від 13.05.1988 - так само квартир 1, 2, 5, 6, 9 в будинку під літ. «Б-3», що підтверджено довідками про витяг з домової книги про склад сім'ї й прописку в сукупності з листом голови Бабушкінської райради № 13/9-314 від 13.10.2008.

В квартирі 6 в будинку під літ. «Б-3» загальною площею 63,3 м2 і жилою - 40,4 м2 проживала сім'я ОСОБА_2 до їх відселення 01.10.1990 згідно з ч. 6 ст. 101 ЖК УРСР в квартиру будинку на АДРЕСА_2, у зв'язку з поліпшеними житлових умов, що визнано сторонами спору і узгоджується з довідкою про витяг з домової книги (а.с. 4). У звільненому, таким чином, жилому приміщенні в спірній квартирі 6 в будинку під літ. «Б-3» після смерті ОСОБА_5 у 2001 році (а.с. 37) нині продовжує проживати відповідач, ОСОБА_1, зі своїм малолітнім сином ОСОБА_4, яка заселилася до цієї квартири відповідно до ч. 1 ст. 101 ЖК УРСР як член сім'ї наймача квартири 17 в одноповерховій будівлі, що потребувала проведення капітального ремонту з виселенням мешканців, і яка зруйнована (фізично знищена), так і не будучи відремонтованою.

На основі цих з'ясованих обставин суд згідно з ст. 213 ЦПК України обґрунтовує своє рішення, виходячи з того, що вони знайшли свої безсумнівне підтвердження у поясненнях відповідача ОСОБА_1, перевірених даними актів обстеження спірної квартири від 21.05.2008 і 21.07.2008 у тісному зв'язку з відомостями листа голови Бабушкінської райради № 13/9-314 від 13.10.2008 про проведення капітального ремонту і про відсутність у КЖЕП № 5, як наймодавця, документів про відселення із зруйнованої будівлі в сукупності з наявними даними про збереження прописки ОСОБА_1 у квартирі, що підлягала капітальному ремонту з відселенням.

Так, сторони спору визнають, що КЖЕП № 5, як наймодавець, був зобов'язаний надати сім'ї ОСОБА_1 інше жиле приміщення, оскільки їх житло підпадало під капітальний ремонт. Водночас, КЖЕП № 5 зберіг за ОСОБА_1 прописку у знищеній квартирі, яка підлягала ремонту, що свідчить про дотримання ним порядку відселення, передбаченого в ч. 1 ст. 101 ЖК УРСР на час проведення капітального ремонту жилого будинку державного житлового фонду, за яким на час переселення договір найму на ремонтоване приміщення не розривався, і видача нового ордера не потрібна, тоді як особовий рахунок закритий саме через знищення будинку (житла) як такого.

Будь-яке рішення виконкому Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, погоджене з КЖЕП № 5, про надання відповідно до ст. 51 ЖК УРСР в постійне користування іншого благоустроєного жилого приміщення замість жилого приміщення в квартирі 17 в будинку під літ. «А-1» не надане. Так само, немає відомостей про будь-які пропозиції відселення на адресу ОСОБА_1, як і про переведення спірної квартири з житлового фонду у нежитловий.

Суд, виходячи з презумпції добросовісності і добропорядності наймача житла за ст. 12 ЦК України, на засадах змагальності згідно з ст.ст. 27, 60 ЦПК України відкидає, як невстановлений, факт самоправного зайняття ОСОБА_1 спірної квартири, що позивач за браком доказів не довів, чим виключаються підстави за ч. 3 ст. 116 ЖК УРСР для виселення її і членів її сім'ї без надання іншого житла.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Розв'язуючи цей спір, в силу п.п. 4, 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до прав і обов'язків, що продовжують існувати після 01.01.2004, та до підстав, порядку і наслідків розірвання договору житлового найму підлягають застосуванню правила чинного ЦК України з урахуванням положень ст.ст. 9, 810 ЦК України щодо віднесення ЖК УРСР до спеціального закону.

Суд виходить з наявного конфлікту інтересів, заснованого на виселенні відповідача, як наймача, під приводом капітального ремонту із займаного житла в обхід Закону без належного виконання наймодавцем свого зобов'язання надати інше житло, тоді як позивач, не будучи ані власником, ані наймодавцем, діє для відновлення свого володіння спірним майном як його утримувач, через що йдеться про здійснення права комунальної власності на жилий будинок в межах дозволеного загального типу поведінки у конкретній формі, яка не може порушувати обмежень, встановлених заради дотримання гарантованих статтею 47 Конституції України прав відповідача не бути примусово позбавленою житла без законних підстав.

У вимогах про видачу ордера належить відмовити, оскільки за ст. 51 і ч. 6 ст. 101 ЖК УРСР надання іншого житла в постійне користування віднесене не до обов'язку, а до права органу місцевого самоврядування, що здійснюється на його розсуд. В частині вимог про спонукання до укладення договору найму також належить відмовити, оскільки такий спосіб правового захисту через передбачений законом спеціальний порядок надання житла з державного житлового фонду не може у ці справі застосовуватися судом.

Водночас, у з'ясованих обставинах ОСОБА_1 правомірно очікувала відповідно до ч. 3 ст. 101 ЖК УРСР вселення до квартири 17 в будинку під літ. «А-1», яке вона раніше займала як член сім'ї наймача, після закінчення капітального ремонту цього будинку, і весь час проживання у спірній квартирі, наданій на час ремонту, не мала можливості вносити квартплату за користування нею через закриття особистих рахунків самим наймодавцем КЖЕП № 5. Проте, оскільки ремонт виконаний не був, то предмет договору найму за ст. 63 ЖК УРСР внаслідок його знищення відсутній, що потягло припинення зобов'язань з цього договору, а спірне жиле приміщення у квартирі 6 в будинку під літ. «Б-3», яке надавалося у користування ОСОБА_1 тимчасово на підставі виконання своїх договірних обов'язків наймодавцем відповідно до ст.ст. 42, 61 ЖК УРСР, залишилося у її постійному фактичному володінні за визначенням ст. 397 ЦК України, правомірність якого нічим у цій справі не спростована. Тобто, після припинення договірних відносин найму житла, які себе вичерпали, у особи з 2004 року згідно з ч. 3 ст. 344 і ст. 398 ЦК України виникло речове право володіння на квартиру державного житлового фонду, яка надавалася на відповідній правовій підставі за умовами укладеного договору і не була у встановленому порядку витребувана.

Таким чином, право ОСОБА_1 як добросовісного володільця на користування цим житлом, які оспорюють позивач і відповідачі за зустрічним позовом, на підставі ст. 15 ЦК України підлягають захисту по суду шляхом його визнання згідно з ст.ст. 392, 396 цього Кодексу з внесенням до державного реєстру відповідно до ст. 182 ЦК України, що забезпечить можливість ОСОБА_1 виступати стороною в договорі на отримання комунальних послуг, нести обов'язки з утримання нерухомого майна на умовах, погоджених з балансоутримувачем будинку, КЖРЕВП.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України справлені відповідачем судові витрати за пред'явлення зустрічного позову підлягають відшкодуванню позивачем, яким ініційований спір.

Керуючись ст.ст. 214, 215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) речове право добросовісного володіння належною до державного житлового фонду квартирою шість в будинку під літ. «Б-3» на АДРЕСА_1, в м. Дніпропетровську загальною площею 63,3 м2 і жилою - 40,4 м2, що підлягає державній реєстрації.

ОСОБА_1 в іншій частині вимог та Комунальному житловому ремонтно-експлуатаційному виробничому підприємству Бабушкінського району у м. Дніпропетровську в задоволенні позову до ОСОБА_1, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) з Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району у м. Дніпропетровську (код ЄДРПОУ 03364263) відшкодування справленого судового збору в сумі вісім гривень 50 коп. та оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі сім гривень 50 коп.

Рішення підлягає оскарженню до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а відсутніми в засіданні заінтересованими особами - з наступного за днем вручення його копії, а так само з поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження прокурором - протягом одного року з моменту його проголошення.

Суддя