Ухвала суду № 32788220, 02.08.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1712/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Драчук Т. О.

суддів: Боровицького О. А. Сторчака В. Ю.

при секретарі судового засідання: Сокольвак Ю.В.,

за участю: представників апелянта - Клименка Д.С., Гембери С.В., Ярмощука В.П., представника позивача - Кучми С.В., представника відповідача - Соркути В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Могилів-Подільський молокозавод" до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправним акту та припису, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Могилів-Подільський молокозавод" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання неправомірним результатів позапланової перевірки, а саме акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 14.03.2013 р. в частині висновків щодо необхідності отримання спеціального дозволу на користування надрами, визнання протиправним та скасування припису №04-04 від 14.03.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність висновків відповідача, що викладені в акті за результатами проведення перевірки ТОВ "Могилів-Подільський молокозавод" з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, в частині відсутності у позивача спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами). Зазначає, що стаття 23 Кодексу України про надра дозволяє видобувати підземні води для своїх господарських та побутових потреб, що має місце у випадку позивача, адже, фактично, зазначена в графі "виробничі потреби" вода, була використана саме на побутові потреби, про що свідчить специфіка технології виробництва продукції, яку виробляє товариство.

Відтак, позивач вважає припис №04-04 від 14.03.2013 Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про зобов'язання ТОВ "Могилів-Подільський молокозавод" одержати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) та не допускати порушень природоохоронного законодавства протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року адміністративний позов задоволено частково, а саме, визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у Вінницькій області №04-04 від 14.03.2013 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Вінницький міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права. На підставі викладеного, апелянт просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року та прийняти рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представники апелянта та відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили щодо її задоволення.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги прокурора та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його обгрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та необхідності залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, згідно наказу № 61-П від 13.03.2013р. та на підставі направлення на перевірку № 0207 від 13.03.2013 р. держінспекторами Державної екологічної інспекції у Вінницькій області 14 березня 2013 р. проведено позапланову перевірку ТОВ "Могилів-Подільський молокозавод" з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами за наслідком якої складено акт, у якому зазначено про порушення товариством статей 19, 21, 23 Кодексу України про надра, а саме вказано, що підприємством здійснюється видобуток підземних вод із артезіанських свердловин для виробничих потреб без спеціального дозволу на користування надрами.

За наслідком проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією України складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с. 106-111). Як вбачається з висновків акту, під час заходу державного нагляду виявлено порушення закону, яке виявилось в тому, що на підприємстві здійснюється видобування корисної копалини загальнодержавного значення (питної підземної води) без належного оформлення спеціального дозволу на користування надрами, так як здійснюється забір води для техно-виробничих потреб.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено припис №04-04 від 14.03.2013 року (а.с.112), яким позивача зобов'язано усунути порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме, зобов'язано отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами), не допускати порушень природоохоронного законодавства.

Позивач, не погоджуючись з висновками акту перевірки та приписом, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, за результатом розгляду справи, прийшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову. Зокрема, суд зазначив, що позовні вимоги в частині визнання неправомірним акту перевірки в частині висновків щодо необхідності отримання спеціального дозволу на користування надрами і визнання протиправним задоволенню не підлягають, оскільки, акт перевірки не є юридичною формою рішення Державної екологічної інспекції у Вінницькій області і сам по собі не породжує певних правових наслідків для позивача, відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів особи.

Що стосується вимоги позивача про скасування припису №04-04 від 14.03.2013 року, суд першої інстанції, за результатом розгляду справи прийшов до висновку, що ТОВ "Могилів-Подільський молокозавод" використовує підземні води для власних господарсько-побутових потреб та в обсязі не більше 300 м3/добу, а тому підприємство згідно зі статтею 23 Кодексу України про надра не зобов"язано отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води). Таким чином, на думку суду першої інстанції, помилковими є висновки відповідача про порушення позивачем статей 19, 21, 23 Кодексу України про надра, тому вимоги Державної екологічної інспекції України, які містяться в приписі № 04-04 від 14.03.2013 р. щодо зобов'язання ТОВ "Могилів-Подільський молокозавод" одержати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) є не обґрунтованими, відповідно сам припис є протиправним та підлягає скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, апелянт вважає, що припис є правомірним оскільки позивачем видобувалися підземні води для виробничих потреб, а не для господарсько-побутових потреб (у розумінні Міждержавного стандарту), що не звільняє позивача від необхідності отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Такий висновок відповідача, на думку колегії суддів, в даному випадку є помилковим.

Відповідно до вимог статті 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно із пунктом 5.11 Інструкції щодо заповнення статистичної звітності № 2-ТП (водгосп), затвердженої наказом Держкомстату від 30.09.1997 № 230 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.10.1997 за № 480/2284 показник гр. 10 включає обсяги води, використаної для задоволення всіх господарських, побутових і комунальних потреб населення і працівників на підприємствах і організаціях, крім сільськогосподарських (наростаючим підсумком з початку року), показник гр. 11 враховує повний обсяг використаної води для виробничих (технічних) потреб, включаючи обсяг свіжої води, що надходить на підживлення систем оборотного водопостачання (наростаючим підсумком з початку року).

Згідно із положеннями статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша).

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Статуту позивача основною діяльністю товариства є перероблення та виробництво сиру.

Встановлено, що позивач має дозвіл на спеціальне водокористування №5241 від 29.03.2012 року, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області терміном дії з 28.03.2012 р. по 27.01.2015 р. У дозволі на спеціальне водокористування та додатку до нього, виданих позивачеві, зазначено цілі водокористування: господарсько-питні та виробничі потреби. Зокрема, згідно із вказаним дозволом ТОВ "Могилів-Подільський молокозавод" для задоволення виробничих та господарсько-побутових потреб використовує 2 водозабірні свердловини, облаштовані на архей-докембрійському водоносному комплексі, представлений підземними водами тріщинуватої зони, водогін: водозабірна свердловина №1644 (глибина 80 м, дебіт 5,0 м3/год.) та №2443 (глибина 80 м, дебіт 7,0 м3/год.).

Відповідно до звітів про використання води (форми 2-ТП водгосп) за 2011 рік та за 2012 рік підприємством фактично використано води за чотири квартали 2011 року: 72,0 тис. м3 (рядок 11 графа 9) з них: на госппитні потреби - 10,4 тис. м3 (рядок 11 графа 10), на виробничі потреби - 61,6 тис. м3 (рядок 11 графа 11) та за чотири квартали 2012 року підприємством використано 52,0 тис. м3 води (рядок 11 графа 9), з них: на госппитні потреби - 7,3 тис. м3 (рядок 11 графа 10), на виробничі потреби - 44,7 тис. м3 (рядок 11 графа 11) (а.с.25-26, 31-32).

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями (частина друга).

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини (частина четверта).

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності (частина п'ята).

При цьому, господарсько-виробничі відносини - це відносини, що виникають безпосередньо у процесі здійснення суспільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції, на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, та на реалізацію дієздатності суб'єкта господарювання. Ці відносини виникають навколо створення певних благ, що складають предмет господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач використовує підземні води для власних господарсько-побутових потреб та в обсязі не більше 300 м3/добу, а тому, згідно зі статтею 23 Кодексу України про надра не зобов'язаний отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).

До такого ж висновку прийшов і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25.04.2013 р. у справі №К/800/9843/13.

Також, на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції було обґрунтовано не взято до уваги визначення "господарсько-побутових потреб", наведене представником відповідача з посиланням на Міждержавний стандарт, відповідно до якого, як вказував представник Відповідача, до господарсько-побутових потреб належать: господарсько-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціонування повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парканах; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж), з тих підстав, що такий перелік стосується "господарсько-питних та номінально-побутових потреб" саме "населення". Тоді як у даному випадку мова йде про використання води для "власних господарських потреб підприємства". Відповідач помилково ототожнює таке поняття як "господарсько-питні та комунально-побутові потреби населення" з поняттям "власні господарсько-побутові потреби".

Відповідачем не взято до уваги той факт, що статтями 19 та 23 Кодексу України про надра не розмежовуються поняття "виробничі потреби" та "господарсько-побутові потреби", а Міждержавний стандарт, тобто ГОСТ, який був прийнятий в 1980 році, взагалі не відображає та не роз'яснює ті терміни, які вживаються у Кодексі України про надра.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо тверджень апелянта про те, що доказом наявності порушень, встановлених під час перевірки, є постанова про накладення адміністративного стягнення на керівника ТОВ «Могилів-Модільський молокозавод», яка останнім не оскаржена, колегія суддів, враховуючи положення ч. 4 ст. 72 КАС України, враховує, що вказана постанова не має преюдиціального значення для даної справи, та обставини встановлені у цій постанові можуть стосуватися лише керівника підприємства, щодо якого винесена постанова.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами, діяв не на підставі, не у межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, вбачає підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом І інстанції повно та об'єктивно досліджено матеріали справи та доводи сторін, в результаті чого прийнято правильне рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що висновки відповідача за результатом проведеної ревізії не відповідають вимогам чинного законодавства.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 серпня 2013 року .

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Боровицький О. А.

Сторчак В. Ю.