Ухвала суду № 32787105, 30.07.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/781/661/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Русіна А.А.

Категорія - ч.2 ст.369-2КК УукраїниДоповідач у суді ІІ-ї інстанції Борщ В. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2013 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :

головуючого - судді Борща В.С.,

суддів: Драного О.П.,Кабанової В.В.,

за участю прокурора - Вергелеса В.В.,

засудженого - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_3 на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12.04.2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця м. Дніпропетровська, зареєстрованого та проживючого за адресою АДРЕСА_1, освіта вища, працюючого суддею Арбузинського районного суду Миколаївської області, одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину, раніше не судимого,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 369-2 КК України до 2-х років позбавлення волі. В силу ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбуття покарання строком на 1 (один) рік. В силу ст.76 КК України зобов"язано засудженого ОСОБА_3 періодично з"являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи, а також повідомляти про зміну місця проживання та роботи.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.81 КПК України (1960р.)

Цим же вироком засуджений ОСОБА_4 стосовно якого вказаний вирок ніким із учасників судового розгляду не оскаржувався.

Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він працюючи суддею Арбузинського районного суду Миколаївської області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав неправомірну винагороду за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за посередництва ОСОБА_4, який крім того вчинив дії, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). Вказані злочини вчинено за таких обставин.

На початку березня 2012 року потерпілий ОСОБА_5, перебуваючи в смт. Арбузинка, Миколаївської області, випадково зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_4, якому, повідомив про свої проблеми, що виникли у зв'язку із неповерненням ОСОБА_6 боргу у розмірі 56 тис. грн. Вислухавши ОСОБА_7, ОСОБА_4 повідомив, що він є кумом судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Пісоцького О.М., який може надати консультацію щодо стягнення боргу із ОСОБА_6 у судовому порядку. Після цього, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_5 пройти до приміщення Арбузинського районного суду Миколаївської області, щоб познайомитись із ОСОБА_3 та поспілкуватись з ним по вище вказаному питанню.

Погодившись на зазначену пропозицію, цього ж дня потерпілий ОСОБА_5 разом із ОСОБА_4 прибув до приміщення Арбузинського районного суду Миколаївської області, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, де зустрівся із ОСОБА_3, якому повідомив про свої проблеми, що виникли у зв'язку із неповерненням ОСОБА_6 боргу. Вислухавши ОСОБА_5, ОСОБА_3 пояснив, що він може повернути свої грошові кошти шляхом направлення до Арбузинського районного суду Миколаївської області позовної заяви про стягнення із ОСОБА_6 боргу, та прийняття суддею, на розгляді якого буде знаходиться зазначена заява, рішення про її задоволення. Також ОСОБА_3 пояснив ОСОБА_5, що суддя, в провадженні якого буде знаходитись його позовна заява, має право накласти на майно ОСОБА_6 арешт, що збільшить шанси на повернення грошових коштів.

Далі ОСОБА_3, бажаючи допомогти ОСОБА_5, запропонував скласти від його імені позовну заяву до Арбузинського районного суду Миколаївської області про стягнення із ОСОБА_6 боргу та заяву про накладення арешту на майно боржника, на що ОСОБА_5 погодився. Після цього, ОСОБА_3 попросив ОСОБА_5 передати йому документи, якими підтверджується факт позики ОСОБА_6 у нього грошових коштів, пояснивши, що вони необхідні для складання проектів позовної заяви та заяви про накладення арешту на майно боржника. При цьому, ОСОБА_3 повідомив, що вказані документи потрібно йому передати через ОСОБА_4

12.03.2012 року, ОСОБА_5, перебуваючи в приміщенні будинку побуту «Чайка», що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 23, за попередньою домовленістю, зустрівся із ОСОБА_4, якому передав документи, якими підтверджувався факт позики ОСОБА_6 у нього грошей, з метою їх послідуючої передачі ОСОБА_3 Також під час даної зустрічі ОСОБА_5, бажаючи повернути свої грошові кошти, поцікавився у ОСОБА_4, які дії йому потрібно виконати для того, щоб його позовна заява про стягнення із ОСОБА_6 боргу у розмірі 56 тис. грн. та заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника були задоволені.

В цей момент у ОСОБА_4, який достовірно розумів актуальність та важливість вище вказаних питань для ОСОБА_5, виник злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_5 шляхом обману (шахрайство) та пособництво у одержанні ОСОБА_3 неправомірної вигоди.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5, що питання про задоволення його позовної заява про стягнення боргу із ОСОБА_6 та заяви про забезпечення цивільного позову, зможе вирішити ОСОБА_3, який протягом тривалого часу працює суддею Арбузинського районного суду Миколаївської області, за що останньому потрібно буде надати винагороду у вигляді грошових коштів у розмірі 1500 доларів США. При цьому, ОСОБА_4 пояснив потерпілому ОСОБА_5, що розмір грошової винагороди та умови її одержання йому необхідно погодити безпосередньо із ОСОБА_3

Повідомляючи про те, що грошові кошти в розмірі 1500 доларів США потрібно в повному обсязі передати ОСОБА_3, ОСОБА_4 ввів ОСОБА_5 в оману, оскільки 500 доларами США із вказаної суми він мав намір заволодіти, а решту, тобто 1 тис. доларів США , надати ОСОБА_3

Вислухавши ОСОБА_4, ОСОБА_5, бажаючи повернути свої грошові кошти та будучи переконаним в тому, що грошові кошти в розмірі 1500 доларів США в повному обсязі будуть передані ОСОБА_3, погодився виконати незаконні вимоги ОСОБА_4

12.03.2012 року, після розмови із ОСОБА_8, ОСОБА_4 прибув до Арбузинського районного суду Миколаївської області, де зустрівся із ОСОБА_3, якому передав документи, якими підтверджувався факт позики ОСОБА_6 у ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 56 тис. грн. з метою підготовки тексту позовної заяви та заяви про забезпечення цивільного позову. Також ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_3, що ОСОБА_5 готовий надати йому грошову винагороду за вирішення питання про задоволення позовної заяви про стягнення боргу із ОСОБА_6 та заяви про забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на майно. При цьому, ОСОБА_4, діючи умисно, з корисливих мотивів, не повідомив ОСОБА_3, що домовився із ОСОБА_8 про одержання винагороди у розмірі 1500 доларів США, оскільки грошовими коштами у розмірі 500 доларів США мав намір заволодіти шляхом обману. Вислухавши ОСОБА_4, ОСОБА_3 погодився на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_5 за допомогу у вирішенні питання щодо задоволення його позовної заяви про стягнення із ОСОБА_6 боргу та заяви про забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на майно останнього.

Таким чином, між суддею Арбузинського районного суду Миколаївської області Пісоцьким О.М. та Андреєвим В.Ф. виникла попередня злочинна домовленість на одержання незаконної винагороди за допомогу у вирішення питання про задоволення Арбузинським районним судом Миколаївської області позовної заяви ОСОБА_5 про стягнення боргу із ОСОБА_6 та заяви про забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на майно останнього.

23.03.2012 року приблизно об 11 годині потерпілий ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прибули до Арбузинського районного суду Миколаївської області, де зустрілись із ОСОБА_3 в приміщенні його службового кабінету. Під час зустрічі ОСОБА_3 надав ОСОБА_5 на підпис заяву про стягнення із ОСОБА_6 56 тис. грн. в рахунок повернення боргу за договором позики, 840 грн. в рахунок процентів за прострочення зобов'язань і 10 тис. грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, та заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать ОСОБА_6, на суму 56840 грн., які були складені ним особисто. Підписавши вказані документи, ОСОБА_5, діючи згідно вказівки ОСОБА_3, передав їх до канцелярії Арбузинського районного суду Миколаївської області для реєстрації.

Також, під час даної зустрічі ОСОБА_3, достовірно знаючи, що потерпілий готовий надати йому за пособництва ОСОБА_4 грошову винагороду за вирішення питання про задоволення вище вказаних заяв та бажаючи одержати вказані грошові кошти, пояснив ОСОБА_5, що він обов'язково винесе рішення про задоволення його позовної заяви про стягнення боргу із ОСОБА_6 та накладе арешт на майно боржника з метою забезпечення цивільного позову, якщо вказані заяви надійдуть особисто йому на розгляд. Також ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5, що у випадку передачі заяв на розгляд іншому судді Арбузинського районного суду Миколаївської області, він, використовуючи свій авторитет та дружні стосунки, вплине на прийняття суддею рішення про задоволення позовної заяви у повному обсязі та у накладенні арешту на майно ОСОБА_6

23.03.2012 року згідно електронної автоматизованої системи «Документообігу загальних судів «Д-3» позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про повернення боргу в розмірі 56840 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 тис. грн., і заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_6 були передані на розгляд судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологривій Т.М.

Цього ж дня ОСОБА_3, дізнавшись про те, що позовна заява ОСОБА_5 про стягнення боргу із ОСОБА_6 та його заява про забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_6 знаходяться на розгляді у судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологривої Т.М., яка згідно пункту «ґ» пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, звернувся до останньої із пропозицією задовольнити вище вказані заяви в повному обсязі, тобто здійснив вплив на прийняття нею рішень при розгляді заяв ОСОБА_5 Також ОСОБА_3, намагаючись схилити ОСОБА_9 до вчинення зазначених дій, пообіцяв надати їй винагороду, не уточнюючи, при цьому, в чому саме вона буде виражатися.

23.03.2012 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_6, суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологрива Т.М., не зважаючи на спробу ОСОБА_3 вплинути на прийняття нею рішення, винесла ухвалу про повернення вказаної заяви позивачу.

28.03.2012 року за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про повернення боргу в розмірі 56840 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 тис. грн., суддею Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологривою Т.М. винесена ухвала про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання на 10.04.2012 року.

05.04.2012 року приблизно о 10 год. 30 хв. потерпілий, дізнавшись про те, що суддя Кологрива Т.М. винесла ухвалу про залишення без задоволення його заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_6, разом із ОСОБА_4 прибув до Арбузинського районного суду Миколаївської області, де зустрівся із ОСОБА_3 в приміщенні його службового кабінету. Під час бесіди ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5, що він розмовляв із ОСОБА_9, намагаючись вплинути на прийняття нею рішення про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_6, однак вона, з невідомих йому причин, відмовилась виконати його прохання. Після цього, ОСОБА_3, маючи умисел на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_5, запевнив останнього, що його позов про стягнення із ОСОБА_6 боргу обов'язково буде задоволений, після чого арешт на майно боржника можна буде накласти на підставі виконавчого листа, який буде виданий суддею Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологривою Т.М.

Повіривши запевненням ОСОБА_3, ОСОБА_5 дістав зі своєї сумки грошові кошти в розмірі 6 тис. грн., щоб передати їх ОСОБА_3 в якості першої частини неправомірної вигоди за вплив на прийняття суддею Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологривою Т.М. рішення про задоволення позовної заяви про стягнення із ОСОБА_6 боргу та рішення про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника. Побачивши грошові кошти, ОСОБА_3, боячись брати їх особисто та у приміщенні свого службового кабінету, повідомив ОСОБА_5, щоб той спочатку дочекався коли рішення суду про його задоволення набере законної сили, а всі інші питання вирішити потім.

10.04.2012 року приблизно о 09 год. 30 хв. в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області суддею Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологривою Т.М. у відкритому судовому засіданні розглянуто цивільну справу № 2/1401/250/12 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення боргу та про відшкодування моральної шкоди. За результатами розгляду вказаної цивільної справи суддею Кологривою Т.М. прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5, а саме про стягнення з ОСОБА_6 56 тис. грн. в рахунок повернення боргу за договором позики та 840 грн. в рахунок процентів за прострочення зобов'язання. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

23.04.2012 року приблизно об 11 год. 40 хв. ОСОБА_5 прибув до Арбузинського районного суду Миколаївської області, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., смт Арбузинка, вул. Шевченка, 204, щоб забрати у канцелярії суду виконавчий лист, виданий суддею Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологривою Т.М. за результатами розгляду цивільної справи № 14/01/481/12 за його позовом. Перебуваючи біля приміщення Арбузинського районного суду Миколаївської області, потерпілий зустрівся із ОСОБА_4, разом з яким приблизно о 13 годині пройшов до канцелярії суду, де одержав вище вказаний виконавчий лист.

Одержавши вказаний лист, приблизно о 13 год. 15 хв. потерпілий ОСОБА_5 разом із ОСОБА_4 вийшли із приміщення Арбузинського районного суду Миколаївської області та сіли до салону автомобіля «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 що належить ОСОБА_5 та знаходився навпроти приміщення суду. Перебуваючи в салоні вказаного автомобіля, потерпілий ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 1500 доларів США, з метою послідуючої передачі вказаних грошових коштів в якості неправомірної вигоди ОСОБА_3 за вплив на прийняття суддею Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологривою Т.М. рішення про задоволення позову про стягнення із ОСОБА_6 боргу у розмірі 56840 грн.

Отримавши від потерпілого грошові кошти у розмірі 1500 доларів США, ОСОБА_4, діючи умисно, з корисливих мотивів, вводячи останнього в оману, повідомив, що вказані грошові кошти в повному обсязі передасть ОСОБА_3

Далі ОСОБА_4 вийшов із салону автомобіля та направився до приміщення Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Приблизно о 13 год. 30 хв. ОСОБА_4, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на першому поверсі приміщення Арбузинського районного суду Миколаївської області, відрахував із грошових коштів, одержаних від ОСОБА_5, 500 доларів США, що згідно офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України на 23.04.12 року складає 3992,85 грн., та заволодів ними шляхом обману.

Далі ОСОБА_4 пройшов до службового кабінету ОСОБА_3 та запросив його пройти до свого автомобіля, щоб там передати грошові кошти, одержані від потерпілого в якості неправомірної вигоди, на що ОСОБА_3 погодився.

Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вийшли із приміщення Арбузинського районного суду Миколаївської області та направились до автомобіля «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 та знаходився навпроти приміщення Арбузинського районного суду Миколаївської області. Приблизно о 13 год. 40 хв., перебуваючи в салоні вказаного автомобіля, ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 1 тис. доларів США, що згідно офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України, складає 7 985, 7 грн., в якості неправомірної вигоди за вплив на прийняття суддею Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологривою Т.М. рішення про задоволення в повному обсязі позовної заяви ОСОБА_5 про стягнення із ОСОБА_6 боргу у розмірі 56840 грн. та про задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно останнього.

У своїй апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, та закрити кримінальну справу щодо нього у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Своє прохання мотивує тим, що під час судового розгляду справи були допущенні істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства (1960 р.), які перешкодили суду повно, об'єктивно дослідити всі обставини справи та винести законне та обґрунтоване рішення. Також, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та під час як досудового так і судового слідства була допущена неповнота та однобічність.

Зазначає, що діяння, в яких він обвинувачується, є наслідком провакації з боку співробітників УБОЗ УМВС України в Миколаївській області, оскільки ним 21.09.2011 року, як суддею Арбузинського районного суду Миколаївської області, було повернуто матеріали про вчинення адміністративного корупційного правопорушення щодо ОСОБА_10

Крім того, вказує що суд першої інстанції не повинен був приймати як належний доказ протокол його особистого обшуку, від 23.04.2012 року, проведеного в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області, оскільки слідчим при його складенні невірно вказана хронологія дій, які відбувались. Так, під час проведення даної слідчої дії спочатку йому було запропоновано видати всі наявні при ньому грошові кошти. Виконуючи прохання слідчого він дістав із правої внутрішньої кишені свого піджака десять грошових купюр номіналом 100 доларів США кожна. При цьому пояснив, що йому не відомо, як вказані грошові кошти потрапили до кишені його піджака. А вже після цього із застосуванням лампи із ультрафіолетовим світлом проведено огляд долонь його лівої та правої руки , в результаті чого встановлено наявність на них фарби яскраво-червоного кольору (т.1 а.с. 102-104). Таким чином підтверджується той факт, що фарба яскраво-червоного кольору на долонях його рук з»явилась вже після того, як він на початку зафіксованої слідчої дії вийняв ці гроші із кишені свого піджака.

Наполягає на тому, що в жодній розмові з потерпілим він не вимагав ніякої винагороди ні за який вплив, а саме обіцяння поговорити з кимось, було дано лише заради того щоб заспокоїти потерпілого ОСОБА_5, без наміру на когось впливати.

Вказує, що ніяким чином не впливав на суддю Кологриву Т.М., а насправді, лише цікавився мотивами відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, що було йому цікаво, як юристу, адже були відомі обставини справи і він особисто вважав і вважає, що підстави для задоволення заяви були в наявності.

Отже, вплив за такої ситуації взагалі був не потрібен, що і показали результати розгляду позову ОСОБА_5 суддею Кологривою Т.М. Наполягає також на тому, що реальні його дії, зафіксовані звуко та відеозаписом свідчать про те, що він навпаки відмовився приймати від потерпілого гроші, коли той їх дістав і тримав перед ним в його кабінеті. Це є факти, які обвинувачення не спростувало.

Так само гроші, вилучені у нього в ході обшуку, потрапили до кишені його піджака без його відома і він про них не знав. Суд мав можливість переконатись, що бували випадки, коли він залишав в кабінеті ОСОБА_11, навіть на відеозаписах це видно. Крім того, наполягає на тому, що ОСОБА_4 він казав, що йому не потрібні ніякі кошти від ОСОБА_5 і ця розмова була саме після того, як потерпілий пропонував йому гроші в кабінеті.

На його думку в більшості випадків довести невинність неможливо. Тому він змушений нагадати, що відповідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Цією ж статтею передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

В своїй апеляції, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини засудженого та юридичної кваліфікації його дій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання внаслідок м»якості та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Свої доводи мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано те, що ОСОБА_3 свою вину як на досудовому слідстві так і в суді категорично не визнав, намагався ухилитися від кримінальної відповідальності шляхом перекручування даних, а саме вчиняв спроби перекласти свою вину на підсудного ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_5, що свідчить про відсутність у нього будь-якого каяття щодо вчинення ним злочину.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав свою апеляцію, та заперечував проти задоволення апеляції засудженого, засудженого ОСОБА_3, який в дебатах і останньому слові підтримав свою апеляцію та заперечував проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи та, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, засуджений ОСОБА_3 вину в інкримінованому злочину не визнав. Вказував, що позицію потерпілого ОСОБА_5 про те, що в останнього ним та ОСОБА_4 вимагались грошові кошти за надання правової допомоги при вирішенні справи в суді, він вважає наслідком не вірного розуміння ситуації потерпілим внаслідок його хворобливого стану психіки, який викликаний, можливо, і наявною у ОСОБА_5 хворобою - сахарним діабетом. На його думку цивільна справа, де потерпілий виступав позивачем, не є складною. Всі його дії по наданню юридичних консультацій знайомому його товариша ОСОБА_4 не мали корисного умислу та на меті мали лише надання допомоги юридично необізнаній людині. Вказав, що якби в нього був умисел на отримання неправомірної грошової винагороди він не відмовлявся від запропонованих йому в приміщенні службового кабінету ОСОБА_8 коштів, але він категорично відмовився, що також є доказом того що корисного умислу він не мав.

Не зважаючи на невизнання вини засудженим ОСОБА_3, його вина у вчиненні інкримінованих злочинів в повному обсязі доведена наявними у справі доказами, які зібрані у передбаченому кримінально - процесуальним законом (1960 р.) порядку та належно оціненими судом, а саме показами потерпілого та свідків по справі.

Так, з показів потерпілого ОСОБА_5 вбачається, що ним було передано через ОСОБА_4 судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Пісоцькому О.М. грошової винагороди у розмірі 1500 доларів США за сприяння останнім вирішити питання про задоволення його позовної заяви про стягнення боргу із ОСОБА_6

Засуджений ОСОБА_4 підтвердив покази потерпілого ОСОБА_5 та пояснив суду, що 23.04.2013 року, він отримав від останнього гроші в розмірі 1500 доларів США, з яких 500 доларів США він залишив собі, а потім перебуваючи в салоні свого автомобіля він передав ОСОБА_3 решту грошових коштів у розмірі 1 тис. доларів США, які одержав від ОСОБА_5 Гроші ОСОБА_3 він поклав на коліна, куди пізніше їх поклав ОСОБА_3, він не бачив, але в машині гроші також не залишились.

Свідок ОСОБА_9, яка працює на посаді судді Арбузинського районного суду Миколаївської області в судовому засіданні пояснила, що після того, як їй на розгляд надійшла позовна заява ОСОБА_5, до неї звернувся суддя Пісоцький О.М. із проханням задовольнити заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_6 Також ОСОБА_3 повідомив, що у випадку винесення нею ухвали про накладення арешту на майно боржника, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 їй «віддячать». В чому саме буде виражатись «подяка», ОСОБА_3 не уточнив.

З показів свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які приймали участь в якості понятих при проведенні слідчих дій у кримінальній справі, що 23.04.2012 приблизно о 13 год. 20 хв. вони були присутні при проведенні особистого обшуку ОСОБА_3 Вказують, що на пропозицію слідчого Пісоцький О.М. дістав із внутрішньої кишені 10 купюр номіналом по 100 доларів США та поклав їх на стіл. При цьому вказав,що йому невідомо, як вказані грошові кошти потрапили до кишені його піджака. Грошові купюри були оглянуті із застосуванням лампи із ультрафіолетовим світлом, в результаті чого встановлено наявність на них фарби яскраво-червоного кольору. Із рук ОСОБА_3 зроблені змиви, які поміщені до двох окремих пакетів та опечатані.

Крім показів потерпілого та свідків, вина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів також об`єктивно підтверджується матеріалами справи, а саме:

Письмовою заявою ОСОБА_5 від 23.03.2012 року про вимагання суддею Арбузинського районного суду Миколаївської області Пісоцьким О.М. за посередництва ОСОБА_4 у нього хабара у розмірі 1500 доларів США (т. 1 а.с. 28).

Явкою з повинною ОСОБА_4 від 23.04.2012, в якій він детально описав обставини заволодіння ним шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_5 у розмірі 500 доларів США та вчинення ним пособницьких дій при одержанні ОСОБА_3 неправомірної вигоди у вигляді 1 тис. доларів США (т. 1 а.с. 186-187).

Протоколом огляду та вручення грошових коштів, згідно якого 23.04.2012 співробітниками УБОЗ УМВС України в Миколаївській області вручені ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 1500 доларів США (15 купюр номіналом 100 доларів США) з метою їх послідуючої передачі через ОСОБА_4 ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 92-97).

Протоколом особистого обшуку судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Пісоцького О.М., проведеного в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області (т.1 а.с. 102-104).

Протоколом огляду грошових коштів у розмірі 1 тис. доларів США (10 купюр номіналом 100 доларів США), які 23.04.2012 року вилучені в ході особистого обшуку судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Пісоцького О.М. ( т. 1 а.с. 106-107).

Протоколом огляду піджака, який 23.04.2012 року вилучений в ході особистого обшуку судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Пісоцького О.М. (т. 1 а.с. 112-113).

Протоколом обшуку приміщення Арбузинського районного суду Миколаївської області (зокрема службового кабінету ОСОБА_3.) (т. 1 а.с. 119-121).

Протоколом особистого обшуку ОСОБА_4, проведеного 23.04.2012 на території паркувального майданчика, що знаходиться навпроти приміщення Арбузинського районного суду Миколаївської області (т. 1 а.с. 171-175).

Таким чином, аналізуючи вище викладені докази в їх сукупності, колегія суддів визнає їх достовірними, належними, допустимими та достатніми, які прямо вказують на причетність засудженого ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого йому злочину, та дають підстави зробити висновок, що його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України доведена в повному обсязі, в зв'язку з чим його дії вірно кваліфіковані, як одержання неправомірної винагороди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Колегія суддів критично оцінює доводи ОСОБА_14 щодо провокаційних дій з боку працівників правоохоронних органів по намаганню усунути від виконання обов»язків судді Пісоцьокого О.М., оскільки в судовому засіданні досліджено достатньо доказів, які свідчать про наявність в діях останнього умислу на одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Крім того, з пояснень потерпілого ОСОБА_5, вбачається, що після натяканнь судді Пісоцького О.М., який в ході консультації по його справі казав, що «справа, це як русло річки, куди направиш - туди й потече», він розцінив вказане так, якщо не заплатиш - той результат вирішення буде не на його користь, тому він зрозумів, що ці дії є протиправними, у зв'язку з чим він добровільно вирішив звернутися з письмовою заявою до УБОЗ УМВС України в Миколаївській області і ніхто з працівників правоохоронних органів його до цього не примушував.

Що стосується посилань ОСОБА_3 на невірну хронологію дій слідчого при проведені його особистого обшуку 23.04.2012 року в приміщенні Арбузинського районного суду, то судом першої інстанції під час розгляду справи було досліджено протокол особистого обшуку ОСОБА_3, проведеного на підставі постанови судді Печерського районного суду міста Києва від 20 квітня 2012 року, переглянутий відеозапис цієї слідчої дії, що знаходяться на відеокасеті Sony№ 05НК4909М 5714, допитані свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, які були залучені в якості понятих, свідок ОСОБА_15, який був присутнім в службовому кабінеті судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Пісоцького О.М.

В ході дослідження вкзаних обставин справи, судом встановлено, що в протоколі особистого обшуку ОСОБА_3 від 23.04.2012 року допущено порушення фіксації хронології подій, які відбувались в ході цієї слідчої дії.

Так, при проведенні особистого обшуку, ОСОБА_3, на пропозицію слідчого, спочатку достав із правої внутрішньої кишені свого піджака десять грошових купюр номіналом 100 доларів США кожна. При цьому ОСОБА_3 пояснив, що йому не відомо, як вказані грошові кошти потрапили до кишені його піджака. Після цього із застосуванням лампи із ультрафіолетовим світлом проведено огляд долонь лівої та правої руки ОСОБА_3, в результаті чого встановлено наявність на них фарби яскраво-червоного кольору.

Проте на думку колегії суддів вкзані обставини не спростовують того, що 23.04.2012 року о 13 годині 30 хвили десять грошових купюр номіналом 100 доларів США кожна, які були предметом неправомірної винагороди, знаходились в правій внутрішній кишені піджака ОСОБА_3, який до того ж був постійно на ньому одягнений, що засвідчено переглянутими в судовому засіданні відеозаписами, які містяться на відеокасетах Mini DV «Sony» ідентифікаційний № 05НК4909М5714, реєстраційні № 28/12, № 29/12, «Panasonic» № 5178BS3AR, та показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15

До того ж з показів засудженого ОСОБА_4 вбачається, що перебуваючи в салоні його автомобіля, він передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 1 тис. доларів США, які одержав від ОСОБА_5 Гроші ОСОБА_3 він поклав на коліна, куди пізніше їх поклав ОСОБА_3, він не бачив, але в машині гроші також не залишились.

Крім того, гроші він витягав однією рукою, наявність фарби на обох долонях.

Вказана обставина також спростовує посилання ОСОБА_3 на те, що гроші, вилучені у нього в ході обшуку, потрапили до кишені його піджака без його відома і він про них не знав.

Призначаючи засудженому ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 50, 65 КК України та в повному обсязі врахував тяжкість вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Злочин, який він скоїв згідно ст. 12 КК України являється злочином середньої тяжкості.

Характеризуючи особу засудженого суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно (т.2 а.с 139), працює суддею Арбузинського районного суду Миколаївської області з 15.05.2003 року (т.2 а.с. 94-95), за місцем роботи характеризується позитивно (т.2а.с. 138), згідно рішень Вищої кваліфікаціної комісії суддів України від 18.01.2011 року № 33/дп - 12 та від 22.09.2011 року № 2918/дп ОСОБА_3 притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган, одружений (т.2 а.с. 141), на утриманні має неповнолітнього сина (т.2 а.с. 136, 140), раніше не судимий.

Обставин, які пом»якшують та обтяжують покарання засудженоого не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано прийшов до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів, має бути призначено покарання з випробуванням і він підлягає звільненню від відбуття покарання з випробовуванням і покладенням на нього додаткового обов"язку, передбаченого ст. 76 ч. 1 п. 3, 4 КК України, якого суд вважав достатньо для виправлення та попередження ним злочинної діяльності.

Апеляційні доводи прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, з приводу м'якості призначеного покарання засудженому ОСОБА_3, колегія суддів знаходить не переконливими, оскільки судом при призначенні виду та розміру покарання, а також звільнення його від відбування покарання належним чином були враховані всі обставини справи, в тому числі і ті, на які посилається апелянт.

Тобто, покарання, призначене ОСОБА_3 є виваженим і відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним діяння та його особі, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Тому підстав для задоволення апеляці прокурора та засудженого та зміні вироку не вбачається.

Дослідивши матеріали справи в межах апеляцій, колегія суддів істотних порушень процесуального закону під час досудового та судового слідства по справі, які б могли призвести до прийняття судом першої інстанції неправильного рішення - не встановила.

На підставі викладеного, керуючись ст. 362, 366 КПК України 1960 року та п.11.15 Розділу Х1Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першоїї інстанції та засудженого ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12.04.2013 року стосовно нього без зміни.

Судді:

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляціцйного суду

Кіровоградської області В.С.Борщ