Ухвала суду № 32786024, 29.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 р.Справа № 2020/2а-13327/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.04.2013р. по справі № 2020/2а-13327/12

за позовом ОСОБА_1

до Державної інспекції сільського господарства в Харківській області

треті особи Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" , ОСОБА_2 , Закрите акціонерне товариство "Садко"

про визнання акту таким, що порушує його права, як власника житла та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Головного управління Деркомзему в Харківській, треті особи: ЗАТ «Садко», ОСОБА_2, КП «Жилкомунсервіс» про визнання акту таким, що порушує його права, як власника житла, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.03.2013 року замінено відповідача по справі з Головного управління Деркомзему в Харківській області на Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.04.2013 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, треті особи - ЗАТ «Садко», ОСОБА_2, КП «Жилкомунсервіс» про визнання акту таким, що порушує його права, як власника житла та стягнення моральної шкоди.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.04.2013 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також представник відповідача просить відкласти розгляд справи у зв'язку з його в іншому процесі у Харківському окружному адміністративному суді.

Колегія суддів, вирішивши клопотання представника позивача, вважає, що воно задоволенню не підлягає, оскільки участь представника позивача у судовому засіданні іншого суду, якому він віддав перевагу, не може слугувати підставою для визначення іншої дати розгляду справи Харківським апеляційним адміністративним судом. Колегія суддів визнала можливим перегляд справи за відсутністю відповідача.

Позивач, представники третіх осіб в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі в частині визнання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного Управлінням з контролю за використанням та охороною земель в Харківській області від 02.10.2005 року таким, що порушує права позивача, як власника житла, та стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції, виходячи зі змісту позовних вимог, враховуючи, що оскаржуваний акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку, що справу в цій частині не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

Колегія суддів зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, або правові акти індивідуальної дії. Правовий акт це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин. При цьому, критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки. Ненормативні (індивідуальні) акти породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Зі змісту зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб'єктів.

Як свідчить зміст позовних вимог, позивач, звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, просить визнати таким, що порушує його права, як власника житла акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель в Харківській області, складений інспекторами Козленком Д.А. та Лабузовим Ю.М від 02.10.2005 року (т. 1, а.с 6). Вказаний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель в Харківській області не містить владних управлінських приписів, чинне законодавство не надає права його оскарження, він не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не породжує для позивача будь-яких прав та обов'язків.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваний акт не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 статті 17 КАС України, оскільки ними не реалізується компетенція його видавця шляхом встановлення прав і обов'язків для інших суб'єктів.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження в адміністративній справі в цій частині з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.04.2013р. по справі № 2020/2а-13327/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.