Постанова № 32783520, 01.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.07.2013 р. справа №908/1585/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.секретаря Федорової Ю.І.за участю представниківвід позивача:Ведмедь А.Є., представник за дов. від 14.05.13р. № 2876/27від відповідача:Коваленко І.М., представник за дов. від 28.12.12р. № 65/44 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід20.06.2013 рокуу справі№ 908/1585/13 (суддя Попова І.А.)за позовомКонцерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Комунарського району м. Запоріжжядо відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, м.Запоріжжяпростягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії в розмірі 39511,92грн.

ВСТАНОВИВ:

30.04.2013 року до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Комунарського району м.Запоріжжя з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, м.Запоріжжя про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з листопада 2012р. по грудень 2012р. у розмірі 39511,95грн. (а.с.3-5).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.06.2013р. позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, м.Запоріжжя на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Комунарського району м.Запоріжжя вартість безпідставно набутої теплової енергії у розмірі 39511,92грн. та судовий збір у розмірі 1720,50грн. (а.с.80-81).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем щодо оплати отриманих послуг за використання теплової енергії у період з листопада 2012р. по грудень 2012р. та обґрунтованість стягнення з посиланням на ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідач, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, м.Запоріжжя звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден з огляду на те, що договірні відносини за спірний період між позивачем та відповідачем не існували, а відтак у відповідача не має обов»язку сплачувати вартість теплової енергії.

Також скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції не встановив, як визначався обсяг спожитої теплової енергії та яким чином відповідач безпідставно набув теплову енергію. Апелянт вважає, що матеріалами справи не доведено розрахунку суми позову, не підтверджено обсяг та вартість фактично спожитої теплової енергії в спірний період, оскільки вказаний розрахунок містить тільки посилання на дату виставлення рахунку та суму боргу.

Апелянт заперечує факт отримання рахунків за спірний період, оскільки документ, на якій посилається позивач як на доказ отримання рахунків має дописку ручкою «листопад, грудень» у графі «вручення рахунків за січень місяць».

Крім того, апелянт вказує на те, що фактичним споживачем теплової енергії з 01.11.2012р. по 28.12.2012р. був Запорізький юридичний інститут ДДУВС.

В апеляційній скарзі скаржник просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2013р. та відмовити у задоволенні позовних вимог по даній справі (а.с.91-97).

28.07.2013р. позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу від 22.07.2013р. № 4939/27, в якому просив рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, який судом розглянуто, прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Запорізької міської ради «Про створення Комунальних підприємств теплових мереж» від 11.01.2002р. №17 створено Концерн «Міські теплові мережі».

Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою (ідентифікаційний код 32121458), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ та Статутом (а.с.43-44).

Згідно п.2.1 Статуту Концерну «Міські теплові мережі» основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Відповідач, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, м.Запоріжжя є юридичною особою (ідентифікаційний код 08592187), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.60, 61).

Позивач, звертаючись з позовною заявою про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії посилався на ті обставини, що він здійснював постачання теплової енергії відповідачу у приміщення, які знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул.Луначарського,7, балансоутримувачем яких є Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, м.Запоріжжя, згідно акту-прийому передачі, затвердженого МВС України 31.10.2012р., відповідно до якого з балансу ЗЮІ ДДУВС на баланс ГУМВС України в Запорізькій області переданий гуртожиток, який знаходиться вищевказаною адресою.

Відповідно до наказу Міністерства Внутрішніх Справ України від 07.07.2012р. №1041 «Про передачу нерухомого майна Запорізького юридичного інституту ДУВС», Актом приймання - передачі від 31.10.2012р., затвердженого заступником Міністра внутрішніх справ України, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ передав, а Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області прийняло, зокрема, гуртожиток за адресою: м.Запоріжжя, вул.Луначарського, будинок 7 (а.с. 18-36).

З тексту позовної заяви та за твердженням позивача вбачається, що ним було відпущено на адресу відповідача теплову енергію за період з листопада 2012 року по грудень 2012 року на загальну суму 39511грн.95коп., що підтверджується актами приймання - передачі теплової енергії та рахунками, надісланими на адресу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, а саме: за листопад 2012р.- 10965,64грн.; за грудень 2012р. - 28546,28грн., які підписані в односторонньому порядку позивачем ( а.с.11-12).

Встановлено, що на підставі актів приймання передачі теплової енергії позивачем були виставлені Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області рахунки на оплату за поставлену теплову енергію за спірний період на загальну суму 39511грн.95коп. (а.с.9-10).

Докази направлення Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області актів та рахунків знаходяться в матеріалах справи (а.с.13).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до позивача з листом №14/726 від 12.12.2012р. «Про укладення договору», в якому відповідач просив позивача укласти договір купівлі-продажу теплової енергії на потреби опалення гуртожитку (згідно Акта приймання-передачі) на умовах дії попереднього договору (а.с 16).

Як зазначає позивач, він надсилав на адресу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області 2 примірника підписаного і відповідним чином оформленого договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №515525 від 10.01.2013р.

14.01.2013р. відповідач направив на адресу позивача лист №65/5 від 14.01.2013р., в якому пропонував останньому внести у проект договору зміни (а.с.38)

30.01.2013р. відповідач отримав нарочно від позивача 2 проекти договору купівлі-продажу теплової енергії №515525 від 01.01.2013 року, з внесеними змінами, запропонованими відповідачем (а.с.39).

Проте, договір укладено не було, про що сторони не заперечують.

Позивач наполягає на тому, що у зв»язку з невиконанням своїх обов»язків по сплаті спожитої теплової енергії за відповідачем, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області утворилась заборгованість за період з листопада 2012 року по грудень 2012 року, у розмірі 39511,95грн.

Позивач направив на адресу відповідача вимогу від 21.02.2013р. №13-пр з посиланням на ч. 2 ст. 530 ЦК України, в якому просив на протязі семи днів сплатити заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 39511,92грн., яка була залишена відповідачем без задоволення (а.с.40). Докази направлення вимоги наявні у матеріалах справи (а.с.41).

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою до відповідача про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з листопада 2012р. по грудень 2012р. у розмірі 39511,95грн, з посиланням на ст. ст.1212, 1213 ЦК України.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення вартості безпідставно набутого майна у вигляді використаної теплової енергії.

Спірні правовідносини регулюються Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. № 2633-1У (далі - Закон № 2633), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-1У (далі -Закон № 1875), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198 (далі - Правила).

Пунктом 3 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов»язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов»язковим для суб»єкта господарювання у випадках, передбаченим законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов»язковості укладення договору для певних категорій суб»єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 1 Закону України № 2633-1У теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Законом України № 2633-1У також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (п.4 ст.19 Закону).

Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ст.24 Закону України "Про теплопостачання").

Стаття 19 Закону України № 1875 передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Відповідно до п. 4 Правил № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Абзацом 5 п. 5 зазначених Правил встановлено, що теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

До обов»язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил ( абз.6 п. 40 Правил).

Враховуючи наведені норми, колегія суддів вважає, що наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов»язковою та такою, що встановлена Законом.

З матеріалів справи вбачається, предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь відповідача вартості безпідставно набутого майна - теплової енергії.

Питання щодо укладення обов»язкового у силу Закону договору між позивачем та Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області не було врегульовано відповідно до приписів, передбачених ст.ст.179, 181, 184 Господарського кодексу України і в спірний період договірні правовідносини між сторонами відсутні.

Розрахунок боргу, наданий позивачем, не підтверджує обсяг та вартість фактично спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період, оскільки містить тільки посилання на дату акту та рахунку (а.с. 8).

Крім того, в актах приймання-передачі теплової енергії, які не підписані відповідачем міститься примітка про те, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим, а відтак неможна вважати зазначені акти належними доказами у підтвердження заявлених позовних вимог (а.с. 11-12).

Наявний в матеріалах справи Акт на включення опалення від 20.11.2012р. №501560 від філії Концерну на об»єкт за адресою по вул.Луначарського,7 не може вважатися належним доказом у даній справі, оскільки підставою для включення зазначено лист споживача і розпорядження та вказаний акт підписаний з боку іншого споживача, а саме: представником ЗЮІ ДДУВС Мороз В.В. (а.с.15).

Отримання відповідачем 10.01.2013р. рахунків за листопад-грудень 2012р. не можна вважати таким, що доводить позовні вимоги, оскільки документ, на який посилається позивач у підтвердження факту отримання має назву «отримання рахунків за січень 2013р.», на якому зроблена дописка у графі «документ» ручкою «листопад, грудень» (а.с.13).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як вбачається, позовні вимоги про оплату безпідставно набутої теплової енергії обґрунтовані з посиланням на ст.ст.1212, 1213 ЦК України.

Слід зазначити, що ст.ст.1212, 1213 відносяться до глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» Підрозділу 2 «Недоговірні зобов»язання».

За приписом ч.ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, вищевказана норма права встановлює підстави виникнення зобов»язання повернути безпідставно придбане майно або відшкодувати його вартість, якими є сукупність наступних умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов»язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов»яз-ків, передбачених статтею 11 ЦК України.

Підставою виникнення зобов»язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (здійснення будь-яких неправомірних діянь з метою отримання безпідставного збагачення).

Враховуючи вищенаведене та фактичні обставини справи, а також те, що наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов»язковою в силу Закону, позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття відповідачем за рахунок позивача майна без належних правових підстав, колегія суддів вважає висновок суду про правомірність позовних вимог таким, що не відповідає законодавству.

Твердження апелянта про те, що угода про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії №501560 від 01.09.2006р. була складена тільки 28.12.2012 року, а відтак вказаний договір був розірваний саме з цієї дати, колегією суддів відхиляються, оскільки першим пунктом угоди від 28.12.2012 р. сторони дійшли згоди про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії №501560 від 01.09.2006р. з 31 жовтня 2012 року, саме з моменту складення акту приймання - передачі нерухомого майна. Крім того, п»ятим пунктом зазначеної угоди встановлено, що дана угода діє саме з 31 жовтня 2012 року (а.с.71).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії у сумі 39511,92грн. за період з листопада 2012 року по грудень 2012р. з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду таким, що прийнято з неповним з»ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2013 року у справі № 908/1585/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2013р. у справі №908/1585/13 - скасувати.

У задоволенні позову Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Комунарського району м.Запоріжжя до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, м.Запоріжжя про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з листопада 2012р. по грудень 2012р. у розмірі 39511,92грн. - відмовити.

Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Комунарського району м. Запоріжжя на користь Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, м. Запоріжжя витрати зі сплати судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 860грн.25коп.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 2-позивачу;3 -відповідачу;4 -ДАГС;5-ГС Запоріз. обл.