Постанова № 32783254, 20.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

20 червня 2013 року 16:30 год. №826/6064/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Оксентюк О.С.,

представників сторін: позивача - Віценка А.Г. , відповідача - Шуневич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСН Медіа" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2012 №0006392220,

в с т а н о в и в:

ТОВ "ТСН Медіа" просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 14.11.2012 №0006392220 з підстав невідповідності результатів перевірки та здійсненого гро-шового нарахування вимогам податкового законодавства щодо порядку формування подат-кового кредиту з ПДВ та наданим до перевірки документам фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ "Агентство "Віасат", стверджуючи про правомірність формування спірного податкового кредиту.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з наведених підстав.

Представник відповідача не визнала позов, надала письмові заперечення, в яких про-сить відмовити в позові з тих підстав, що ТОВ "Агентство "Віасат" мало фінансово-господа-рські відносини з підприємством з ознаками фіктивності (ТОВ "Росаріо"), правочини з якими визнаються нікчемними, тому і позивач неправомірно сформував свій податковий кредит.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 19.10.2012 №2132 відповідачем прове-дено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Агенство "Віасат" за червень, липень, серпень 2011, а результатами якої складено акт від 02.11.2012 №445/1-22-20-37120328 та винесено податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 №0006392220 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 89115,59 грн. (у т.ч.: основний платіж - 78514,11 грн., штраф - 10601,48 грн.).

Судом встановлено, що спірне грошове нарахування здійснено відповідачем за порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК і заниження ПДВ на суму 78514,11 грн. (у т.ч.: за червень 2011 - на 36112,18 грн., за серпень 2011 - на 42401,93 грн.), яке, як зазначено в акті, полягає у тому, що позивачем завищено податковий кредит з ПДВ по операціям з ТОВ "Агентство "Віасат".

Висновок про порушення обґрунтовано неможливістю проведення зустрічної звірки ТОВ "Агентство "Віасат", яке мало фінансово-господарські відносини з ТОВ "Росаріо", відносно якого складено службову записку та акт про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких зроблено висновки про нікчемність всіх правочинів ТОВ "Росаріо" з постачальниками і покупцями, у зв'язку з чим відповідач зробив висновок про неправомірне включення позивачем податкового кредиту нарахованого (сплаченого) ПДВ по фінансово-господарським відносинам між позивачем і ТОВ "Агентство "Віасат".

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкового повідомлення-рішення.

Під податковим кредитом відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК розуміється сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податково-го) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здій-нення операцій з придбання товарів та послуг (пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахо-ваних (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Ко-дексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткову-ваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність (ч.2 ст.3). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9).

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Судом встановлено, що позивачем відображено в податковому обліку з ПДВ резуль-тати фінансово-господарських відносин з ТОВ "Агентство "Віасат" і задекларовано в складі податкового за червень та серпень 2011 ПДВ в загальному розмірі 85644,11 грн. (у т.ч.: за червень 2011 - на 43242,18 грн., за серпень 2011 - на 42401,93 грн.).

Перевіркою вірно встановлено і підтверджується наявними у справі копіями договору договір надання послуг по проведенню рекламної кампанії №010611 від 01.06.2011, укладе-ного між позивачем (Замовник) і ТОВ "Компанія "Віасат" (Виконавець), додатків до нього, де зазначені адресні програми проведення рекламних кампаній, та складних на їх виконання актів здачі-прийомки виконаних робіт від 29.06.2011 на суму 259210,89 грн. (у т.ч. ПДВ - 43242,18 грн.), від 31.07.2011 на суму 258808,91 грн. (у т.ч.: ПДВ - 43134,82 грн.), від 31.08.2011 №318/11 на суму 254411,58 грн. (у т.ч. ПДВ - 42401,93 грн.), податкових накладних від 29.06.2011 №202 на суму 259210,89 грн. (у т.ч. ПДВ - 43242,18 грн.), від 31.07.2011 №230 на суму 258808,91 грн. (у т.ч.: ПДВ - 43134,82 грн.), від 31.08.2011 №158 на суму 254411,58 грн. (у т.ч. ПДВ - 42401,93 грн.), що позивачем придбано робіт з розміщення реклами МТС на автоматах з продажу карток та на сітілайтах в міста України та вокзалах на загальну суму 643652,45 грн. і нараховано 128778,93 грн. ПДВ за ставкою 20%.

Також позивач надав до суду платіжні доручення про оплати виконаних робіт з ПДВ, а також фотофіксацію розміщення реклами в торгових автоматах і на сітілайтах.

Відсутність або ненадання до перевірки документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з ТОВ "Агентство "Віасат", перевіркою не встановлено.

Судом встановлено, що договір №010611 від 01.06.2011 недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався і не суперечить вимогам національного законодавства. Фінансово-господарські документи (акти виконаних робіт і податкові накладні) містять необхідні дані, що дозволяють ідентифікувати господарські операції, не містять розбіжнос-тей і не суперечать іншим матеріалам справи та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 ПК. Роботи придбавалися позивачем з метою подальшого використання в господарській діяльності позивача, а саме для виконання позивачем зобов'язань перед Замовником - ТОВ "Рекламне агентство "Максіма Україна" згідно укладеного договору від 25.05.2011 "25/051 про надання послуг по проведенню рекламної кампанії, копія якого наяна у справі, що підтверджується наданими позивачем до суду актами здачі-прийняття робіт, банківськими виписками про отримання позивачем оплати, включно з нарахованим ПДВ.

Дійсність вказаних первинних документів підтверджується тим, що Постачальник в установленому порядку був зареєстрованим платником ПДВ (свідоцтво №100328604), тому зобов'язаний був нараховувати ПДВ та вправі був виписувати податкові накладні, які є законною підставою для формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ.

В ході розгляду справи відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань і фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей, тому в суду немає достатніх підстав для відхилення наданих позивачем доказів.

Зазначені відповідачем транзитні акти ДПІ у Вишгородському районі Київської обла-сті ДПС від 09.09.2011 №625/23-1/36862548, від 18.10.2011 №734/23-1/36862548 та від 22.12.2011 №884/23-1/36862548 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аген-тство "Віасат" з контрагентами за травень 2011, в яких з посиланням на службову записку підрозділу податкової міліції про те, те що ТОВ "Агентство "Віасат" мало взаємовідносини з ТОВ "Росаріо", що має ознаки фіктивності, зроблено висновки про недійсність та нікчем-ність всіх правочинів ТОВ "Агентство "Віасат" з контрагентами, не є належними доказами відсутності фінансово-господарських відносин між позивачем і ТОВ "Агентство "Віасат" у червні-серпні 2011 і не спростовує правове значення складених за такими операціями первинних документів, а тому не є підставою для неврахування відповідачем наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Взаємовідносини між ТОВ "Агентство "Віасат" та ТОВ "Росаріо", учасником яких позивач не був, не стосуються безпосередньо позивача і правильності ведення ним податко-вого обліку.

Окрім цього, вказаний транзитний акт є недопустимим доказом по справі в частині визначення органом ДПС правомірності правочинів і оцінки дійсності господарських зобо-в'язань ТОВ "Агентство "Віасат", оскільки за відсутності відповідних правових і фак-тичних підстав та без належного документального підтвердження органом ДПС зроблено суб'єктив-ні висновки щодо результатів господарської діяльності платника податків.

Посилання відповідача на недійсність і нікчемність правочинів між позивачем і ТОВ "Агентство "Віасат" зроблені в порушення п. 83.1 ст. 83 ПК без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підста-вою для висновків про недійсність або нікчемність правочину, а також не відповідають вимогам ст.ст. 204, 215, 216, 228, 234 ЦК і ст.ст. 207, 208 ГК, тому відхиляються судом. Надходження до ДПІ транзитних актів інших органів ДПС не є підставою визнання право-чинів недійсними або нікчемними, оскільки цивільний закон таких підстав не встановлює.

Судження представника відповідача про відсутність достатніх ресурсів для прова-дження ТОВ "Агентство "Віасат" господарської діяльності є необґрунтованим і не беруться судом до уваги, оскільки в даному випадку вони не підтвердженні належними доказами, а ґрунтуються виключно на припущеннях. При цьому транзитні акти органів ДПС або службові записки підрозділів податкової міліції, які містять суб'єктивні висновки непідтвер-джені відповідними доказами, не є належними доказами цим фактам.

Посилання на відсутність контрагентів за своїм місцезнаходженням не береться судом до уваги, оскільки не впливає на порядок відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій, не спростовують можливість здійснення господарських операцій у попередніх періодах і не спростовує правове значення виданих за такими операціями первинних документів.

Зважаючи на викладене, суд не бере до уваги вказаний транзитний акт. Інших аргументованих заперечень і доказів відсутності реальності господарських операцій та спростування доводів і доказів позивача відповідач та його представник в судовому засіданні не зазначили і не надали, повідомивши суд про відсутність таких.

Таким чином, оцінюючи докази по справі, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які відповідно ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здій-нення господарських операцій з придбання робіт, а також правильності обчислення і пов-ноти нарахування ПДВ за червень, серпень 2011 у сумі 85644,11 грн. та підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Відповідач не надав належної оцінки поданим до перевірки документам, натомість допустив відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних при-пущень перевіряючих, які належним чином встановлені і доведені не були, внаслідок чого висновки відповідача про заниження позивачем ПДВ є необ'єктивними, нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими.

Окремо слід зазначити, про суперечливість висновків перевірки. Так, відповідач стверджує про недійсність і нікчемність господарських зобов'язань у червні, серпні 2011 та неправомірне включення нарахованого ПДВ до складу податкового кредиту. Водночас від-повідач не вбачає аналогічних порушень у липні 2011, хоча відповідний період перевірявся і, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Агентство "Віасат" виконувалися роботи та випису-валася податкова накладна в цей період.

Отже, враховуючи встановлені обставини і наведені мотиви, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ЦК, ПК і в достатній мірі підтверджені наданими до суду доказами. Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС покладає тягар доказування правомірності прийнятих рішень, тих обставин, які стали підставою для їх прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового і цивільного законо-давства, вказують на неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для їх скасування і задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 122, 138, 158-163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСН Медіа".

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 14.11.2012 №0006392220.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСН Медіа" судовий збір у сумі 891,16 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко