Постанова № 32783222, 01.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

01 серпня 2013 року 09:20 №826/10781/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Кришталь М.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт»

до

державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2013 №0003532230 та від 01.07.2013 №0003542230,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2013 №0003532230 та від 01.07.2013 №0003542230.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 14.06.2013 №425/22-30/34761965 щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Віста Альянс», прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.07.2013 №0003542230, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 120 832,50 грн., та від 01.07.2013 №0003532230, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 65 425,00 грн.

В судове засідання 24.07.2013 представник відповідача не з’явився, був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, докази чого містяться в матеріалах справи. Через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові заперечення на позов, в яких він проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 14.06.2013 №425/22-30/34761965 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 01.07.2013 №0003532230 та від 01.07.2013 №0003542230. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Віста Альянс».

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/10781/13-а у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Віста Альянс» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт» пунктів 198.1 та 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 та 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 96 666,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.1 та 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 65 425,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС складено акт від 14.06.2013 №425/22-30/34761965 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 01.07.2013 №0003532230, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 65 425,00 грн., у тому числі: 65 425,00 грн. – основний платіж, 0,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 01.07.2013 №0003542230, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 120 832,50 грн., у тому числі: 96 666,00 грн. – основний платіж, 24 166,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 14.06.2013 №425/22-30/34761965 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено, зокрема, з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Віста Альянс» за договором від 01.07.2011 №010711-П.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Віста Альянс» (підрядник) було укладено договір будівельного підряду від 01.07.2011 №010711-П, відповідно до якого підрядник зобов’язується власними силами та засобами відповідно до проектно-кошторисної документації за завданням замовника виконати загальнобудівельні роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, договір будівельного підряду від 01.07.2011 №010711-П укладалися товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт» для ремонту приміщень, що належать товариству на праві власності, тобто для реалізації своєї господарської діяльності.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору будівельного підряду від 01.07.2011 №010711-П, копії договірної ціни за відповідні періоди; копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт за відповідні періоди; акти прийняття виконаних будівельних робіт за відповідні періоди; копії відомостей ресурсів до актів прийняття виконаних будівельних робіт; копії локальних кошторисів; копії податкових накладних за відповідні періоди; копії платіжних доручень на підтвердження оплати робіт, що підтверджується матеріалами справи.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Віста Альянс», вказано на акт Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції ДПС від 23.11.2012 №142-22/1-37172622 про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Віста Альянс».

Так, з акту акт Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції ДПС від 23.11.2012 №142-22/1-37172622 вбачається, що жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам цього товариства із контрагентами органом державної податкової служби не досліджувалось.

Суд також звертає увагу, що перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Віста Альянс», за результатами якої складено акт від 23.11.2012 №142-22/1-37172622, проводилася по взаємовідносинам товариства з обмеженою відповідальністю «Віста Альянс» з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельна група «Кадіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Енерготехінженерінг», а не з позивачем.

Окрім того, суд звертає увагу, що під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Віста Альянс». Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 04.04.2013 №К/800/8602/13, від 13.06.2013 № К/9991/71532/11.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Віста Альянс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.07.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення від 01.07.2013 №0003532230 та від 01.07.2013 №0003542230 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС 01.07.2013 №0003532230 та від 01.07.2013 №0003542230.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.