Постанова № 32783165, 16.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 липня 2013 року № 826/5867/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київкомунсервіс»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про

скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 №0010982290

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київкомунсервіс» (надалі – позивач, Підприємство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС (надалі – відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 №0010982290.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/5867/13-а до судового розгляду в судовому засіданні на 27.05.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі – Закон), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Закону при визначенні суми валових витрат з податку на прибуток підприємств є хибними, базуються виключно на суб’єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до валових витрат з податку на прибуток. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в письмовому провадженні з огляду на положення ч. 4 ст. 122 КАС України за письмовою заявою представників сторін про розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2012 відповідачем, на підставі акта перевірки №2004/22-90-33745659 від 29.11.2012, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0010982290, яким позивачу за порушення п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 74146,25грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 59317грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14829,25грн.

Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення суми грошового зобов’язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», ПП «Сігма Сервіс», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Лоу Консалт».

Нікчемність правочинів, в свою чергу, обґрунтовується встановленою під час проведення перевірки відсутністю у вказаних контрагентів позивача управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, що, на думку ДПІ, є належним доказом неможливості виконання господарських зобов’язань між сторонами та свідчить про нікчемність правочинів поміж ними.

Крім того, в обґрунтування протиправності формування позивачем валових витрат по спірним операціям, податковий орган зазначає, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп» визнано банкрутом, по ПП «Сігма Сервіс» тримає процедура припинення, ТОВ «Преображеніє» припинено як юридичну особу, а ТОВ «Лоу Консалт» має стан платника 8-внесено до ЄДР запис про відсутність за місцезнаходженням, в той же час не приймаючи до уваги того, що вказані обставини, станом на час виконання сторонами договірних зобов’язань були відсутні.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких тверджень відповідача, при цьому зазначаючи наступне.

Так, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

За змістом ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутність основних засобів та складських приміщень у контрагентів, за умові відсутності відповідного обвинувального вироку, що набрав законної сили.

Більш того, згідно ст. 20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності правочинів між позивач та Контрагентами, адже, як вже зазначалось, доказом вини особи в порушенні публічного порядку або фіктивному підприємництві є виключно вирок суду, наявності якого, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

В той же час, оцінюючи письмові докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» укладено договір №0025/12-09 від 25.12.2009 на проведення реконструкції громадської вбиральні, на підтвердження виконання якого позивачем надано належними чином завірену копію акта приймання виконаних підрядних робіт б/н від 25.12.2009 на загальну суму 15 722,40грн. Позивачем оплачено виконані ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» роботи, що підтверджується банківською випискою від 25.12.2009.

Між Позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» укладено договір №0017/02 від 10.02.2010 на проведення обстеження громадської вбиральні та складання кошторисної документації, виконання якого підтверджується актом виконаних робіт №260210/01 від 26 лютого 2010 на загальну суму 97000,00грн. Позивачем проведено оплату виконаних ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» робіт, що підтверджується банківськими виписками від 14.05.2010, 18.05.2010, 31.05.2010.

Між Позивачем та ТОВ «Преображеніє» (код ЄДРПОУ 34480840) укладено договір №11/03-001 від 11.03.2010 на проведення поточного ремонту громадських вбиралень, виконання якого підтверджується актом виконаних робіт №310310/01 від 31.03.2010 на загальну суму 84000,00грн. Позивачем проведено оплату виконаних ТОВ «Преображеніє» робіт, що підтверджується банківськими виписками від 31.05.2010, 15.06.2010, 29.07.2010, 02.08.2010, 03.08.2010.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджується правомірність формування КП «Київкомунсервіс» витрат по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ТОВ «Преображеніє» за 4 кв.2009 та 1кв.2010 в загальній сумі 163935грн.

Суд також погоджується з твердженнями позивача з приводу помилкового врахування ДПІ при визначенні бази оподаткування (в частині суми валових витрат) витрат позивача в сумі 55000грн. по взаємовідносинам з ПП «Сігма Сервіс», адже згідно Декларації з податку на прибуток КП «Київкомунсервіс» за 3 квартали 2010, останнім в рядку 05 Декларації скориговано власні витрати шляхом їх зменшення на 55000грн., чого відповідачем до уваги прийнято не було, внаслідок чого спірне ППР підлягає скасуванню в частині основного платежу, в тому числі, в сумі 13750грн. (55000*0,25).

Однак, в даному випадку, суд позбавлений можливості погодитись з правомірністю віднесення до валових витрат витрат КП «Київкомунсервіс» в сумі 18333грн. за 4 кв.2010 по взаємовідносинам з ТОВ «Лоу Консалт», враховуючи наступне.

Так, між позивачем та ТОВ «Лоу Консалт» (код ЄДРПОУ 36429084) укладено договір №1710/10 від 12.10.2010 про надання інформаційно-консультаційних послуг, на підтвердження чого заявником до матеріалів справи надано акт здачі-прийняття послуг №0000008 від 31.10.2010 на загальну суму 22000,00грн. Позивачем проведено оплату робот ТОВ «Лоу Консалт», на підтвердження чого надано банківську виписку від 13.10.2010.

Відповідно до ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1. назву документа (форми); 2. дату і місце складання; 4. назву підприємства, від імені якого складено документ; 4.зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 5. посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; 6. особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, вказаний Акт виконаних робіт як не містить в собі обсягу господарської операції, так і не містить в собі одиниці виміру виконаної господарської операції між ТОВ «Лоу Консалт» та Позивачем.

Відтак, під час судового розгляду справи суд неодноразово звертав увагу позивача на необхідність надання додаткових доказів по справі, які б підтверджували реальний факт надання послуг, зокрема, щотижневі/щоденні звіти з проведення інформаційно - консультаційних послух, які б могли підтвердити факт надання таких послуг конкретним посадовим особами КП «Київкомунсервіс».

Разом з тим, жодних доказів, окрім акту здачі-приймання послуг суду надано не було. Позивачем також не надано обґрунтування необхідності, мети та цілей проведення інформаційно-консультаційних послуг для провадження власної господарської діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не доведено зв'язку витрат на інформаційно-консультаційні послуги з основною діяльністю КП «Київкомунсервіс», суд вважає необґрунтованими посилання позивача на правомірність віднесення ним до валових витрат суми в розмірі 18333грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Лоу Консалт».

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню частково.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і щодо виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання податкового повідомлення-рішення №0010982290 від 17.12.2012 протиправним та таким, що підлягає скасуванню частково.

Згідно ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 17.12.2012 №0010982290 в частині основного платежу в сумі 54733грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13683,25грн., всього в сумі 68416,25грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Зобов’язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київкомунсервіс» (код ЄДРПОУ 33745659, адреса: 04053, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА , будинок 23) судові витрати в сумі 684 (шістсот вісімдесят чотири)грн. 16коп з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.