Постанова № 32783065, 24.07.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 806/3624/13-a

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Семенюк М.М.,

при секретарі - Лисайчуку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2013 року №000104222,-

встановив:

Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2013 року №000104222.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки про порушення зі сторони позивача п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за жовтень 2012 року в сумі 166790 грн. ґрунтуються лише на неправдивих поясненнях директора ТОВ "Спако Трейд" без врахування заперечень позивача та документально підтверджених взаємовідносин в жовтні 2012 року по продажу солоду від ТОВ "Спако Трейд" на Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (далі - ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод").

У зв'язку з реорганізацією Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, суд допустив заміну відповідача його правонаступником - Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представ відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань фінансово - господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Спако Трейд" ДПІ у м. Житомирі складено акт перевірки №1735/22-2/00375504/0100 від 04.04.2013 року (а.с.7-17).

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки №1735/22-2/00375504/0100 позивач надав до ДПІ у м. Житомирі заперечення від 09.04.2013 року (а.с.18-25). Вказані заперечення стали підставою для проведення відповідачем повторної позапланової перевірки, за результатами якої складено акт від 25.04.2012 року №2332/22-2/003455014/0100 про результати позапланової виїзної перевірки ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Спако Трейд" за жовтень 2012 року (а.с.26-35), відповідно до висновків якого перевіркою підтверджено порушення ДП "Житомирській ЛГЗ", викладені в акті перевірки №1735/22-2/00375504/0100 від 04.04.2013 року, а саме п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року в сумі 166790 грн.

На підставі проведених перевірок відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 року №000104222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 166790 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію розмірі 83395 грн. (а.с.36).

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Пунктом 198.3 статті 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Судом встановлено, що між ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (виконавець) та ТОВ "Спако Трейд" (замовник) було укладено договір за №20 від 20.03.2012 року про виготовлення продукції з давальницької сировини, наданої замовником. Додатково між позивачем та ТОВ "Спако Трейд" було укладеного договір №17 купівлі продажу солоду від 22.03.2012 року, згідно якого ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" передає, а ТОВ "Спако Трейд" приймає у власність та оплачує солод житній ферментований та неферментований (а.с.38-42).

Відповідно до договору цесії №327 від 25.09.2012 року ТОВ "Астра Флекс" переуступило на ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" право вимоги по сплаті боргу ТОВ "Спако Трейд" в сумі 892 656,00 грн.(а.с.46-47).

Згідно акту звірки №2/1 від 02.10.2012 року з урахуванням договору цесії №327, ТОВ "Спако Трейд" має заборгованість перед ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" в сумі 1491493 грн. (а.с.48).

Відповідно до договору №02/10 від 02.10.2012 року (а.с.43), що був укладений з метою погашення суми боргу, ТОВ "Спако Трейд" продало ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" солод в кількості 153 тони 960 кг. за ціною 6500,00 грн. в тому числі ПДВ за одну тону, на загальну суму 1000740,00 грн., в тому числі ПДВ 166790,00 грн. На проданий товар ТОВ "Спако Трейд" виписано видаткову накладну №02/10 від 02.10.2012 року та податкову накладну №210 від 02.10.2012 року (а.с.43-45).

З акту перевірки вбачається, що директором ТОВ "Спако Трейд" Антонюк А.М., не заперечується, що протягом 2012 року ТОВ "Спако Трейд" здійснював придбання солоду у ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та розрахунки проводились у безготівковій формі.

Так, за жовтень 2012 року позивачем згідно з поданою декларацією від 19.11.2012 року №9072837136 задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 1391794 грн.

Відповідно до системного автоматизованого співвідношення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжність по податковому кредиту в сумі 166970 грн. за жовтень 2012 року по контрагенту ТОВ "Спако Трейд".

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем 19.11.2012 року (а.с.59-61) до податкового органу подано заяву про порушення продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: ТОВ "Спако Трейд" по податковій накладній від 02.10.2012 року №210 на суму ПДВ 166790,00 грн.

Згідно з інформації отриманої від ДПІ в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська перевіркою взаємовідносин ТОВ "Спако - Трейд" з ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод", встановлено, згідно пояснень директора, що підприємство в жовтні 2012 року фінансово-господарську діяльність не здійснювало та ніяких взаємовідносин з ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" не мало; будь-які документи по взаємовідносинах ТОВ "Спако Трейд" з ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" за жовтень 2012 року директором не оформлялись.

Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що позивачем до ДПІ у м. Житомирі були надані всі копії первинних документів, що підписані директором та завірені печаткою ТОВ "Спако Трейд".

Суд звертає увагу, що згідно висновку спеціаліста науково - дослідного експертно - криміналістичного центру Управління міністерства внутрішніх прав в Житомирській області від 04.04.2013 року №1/5, підписи, розташовані в графі "Покупець" договору купівлі - продажу солоду №2/10 від 02.10.2012 року, в графах "Директор А.М. Антонюк" видаткової накладної №02/10 від 02.10.2012 року, в графі "Підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" податкової накладної №210 від 02.10.2012 року, виконані Антонюком А.М., відбитки печатки, розташовані в графі "Покупець" договору купівлі - продажу солоду №2/10 від 02.10.2012 року, в графі "Директор А.М. Антонюк" видаткової накладної №02/10 від 02.10.2012 року, в графі "М.П." податкової накладної №210 від 02.10.2012 року нанесені печаткою ТОВ "Спако Трейд".

За таких обставин суд, погоджується з доводами позивача щодо спростування пояснень директора ТОВ "Спако Трейд" про відсутність взаємовідносин з позивачем у жовтні 2012 року.

Первинні документи надані позивачем відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що реальне здійснення господарських операцій, наявність первинних документів, податкових накладних, виданими зареєстрованими платниками податку на додану вартість, надавало позивачу право на формування податкового кредиту.

Крім того, суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Також, судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач,, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" у вигляді 2294,00 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 30.04.2013 року №000104222.

Присудити Державному підприємству "Житомирський лікеро-горілчаний завод" понесені ним судові витрати у розмірі 2294,00 грн. з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 29 липня 2013 р.