Постанова № 32783063, 25.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 р. Справа № 804/5969/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Мельничука В.Ю., Кононович О.М., відповідача - Піскун Н.Г., Соловей О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «ШПЛІНТ.У.А.»

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «ШПЛІНТ.У.А.» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0002351504 від 17.04.2013 року про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «ШПЛІНТ.У.А.» суми земельного податку з юридичних осіб у розмірі 67756,52 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 33878,26 грн. та №0002331504 про сплату суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем 28.04.2011 року на підставі договорів купівлі-продажу були придбані будівлі та споруди, розташовані на земельних ділянках у м. Дніпродзержинську, 3-й Баглійський провулок, буд.1-К, буд-1-Ж, буд.1-Р, буд.1-В. При цьому, земельні ділянки розташовані за адресами: АДРЕСА_1 були придбані 21.02.2011 року фізичною особою - ОСОБА_5, а земельна ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 знаходиться на стадії оформлення договору оренди землі. Таким чином, позивач не є платником податку за землю, оскільки він не є ні землекористувачем, ані власником земельних ділянок, у позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки, в тому числі відсутні кадастрові номера. Крім того, з акту перевірки не вбачається, що нормативно-грошова оцінка землі визначена Держкомагенством за конкретними адресами, та не містить посилання на конкретного землекористувача, власника або орендаря земельної ділянки. Крім того, дані про користування позивачем вказаними земельними ділянками відсутні в Державному земельному кадастрі. Зазначене свідчить про відсутність у позивача правових підстав для подання декларації з податку за землю та здійснення відповідних розрахунків за 2012 рік за землю, яка належить на праві власності іншим особам. З урахуванням наведеного позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі та просили у задоволенні позову відмовити, надали письмові заперечення проти позову у яких зазначено, що за наслідком документальної невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства щодо повноти та своєчасності сплати земельного податку на 2012 рік встановлено, що ТОВ «Метизний завод ШПЛІНТ У.А.» в порушення п.286.2 ст. 286, п.287.6 ст. 287 Податкового кодексу України не надано до Дніпродзержинської ОДПІ декларацію з плати податку за землю на 2012 рік та не сплачено земельний податок до бюджету. Під час перевірки встановлено, що згідно договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 28.04.2011 року позивачем придбано у ТОВ «Придніпровський метизний завод» будівлі та споруди, які розташовані за адресами: АДРЕСА_1 З урахуванням положень п.287.6 ст. 287 Податкового кодексу України позивач є землекористувачем земельних ділянок на яких розташоване придбане нерухоме майно, а тому позивач зобов'язаний сплачувати відповідний земельний податок.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

28.04.2011 року позивачем придбано у ТОВ «Придніпровський метизний завод» будівлі та споруди, які розташовані за адресами: АДРЕСА_1 Зазначене нерухоме майно зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно що не заперечується сторонами.

Актом документальної невиїзної перевірки ТОВ «Метизний завод ШПЛІНТ У.А.» з питань дотримання податкового законодавства щодо повноти та своєчасності сплати земельного податку на 2012 рік від 01.04.2013 р. №2590/85/15.04-10/36826164 встановлено порушення п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, в результаті чого не задекларовано податкове зобов'язання по земельному податку на суму 67756,52 грн., у зв'язку з неподанням у встановлений строк податкової декларації по платі за землю (земельний податок) за 2012 рік; п.287.6 ст. 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду з урахуванням прибудинкової територій не сплачено до бюджету податку на землю у сумі 67756,52 грн.

17.04.2013 р. Дніпродзержинською ОДПІ Дніпропетровської області ДПС, на підставі зазначеного Акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0002351504, відповідно до якого донараховано земельний податок у сумі 67756,52 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 33878,26 грн., також винесено податкове повідомлення-рішення №0002331504 про нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн.

Суд не погоджується з доводами позивача про відсутність у нього законодавчо визначеного обов'язку щодо сплати земельного податку з огляду на наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Податковим кодексом України встановлені особливості обчислення та плати за землю, зокрема передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.6 статті 287 Податкового кодексу України). Про що також зазначено в листі від 21.06.2011 №17139/7/15-0717з Державної податкової служби України.

Суд звертає увагу на те, що положення статей 125, 126 Земельного кодексу України, на які посилається позивач, регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку як на окремий об'єкт, а тому не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки є загальними. Аналогічна правова позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 09.04.2013 року по справі №К-19230/10.

Дійсно, у випадку відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці державної або комунальної власності не оформленій у власність (користування) відчужувача, до набувача не переходять жодні права на таку земельну ділянку.

В той же час, вказане не впливає на обов'язок покупця нерухомості по сплаті земельного податку, оскільки положення п. 287.6 ст. 287 ПК України зобов'язують сплатити такий податок з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно. І для вказаної норми зовсім є неважливим чи оформлено за власником нерухомості у встановленому законом порядку право власності чи право користування на земельну ділянку, яка розташована під об'єктами нерухомості чи ні.

На думку суду, така позиція є цілком правомірною, оскільки оформлення права власності, або права користування земельною ділянкою може тривати досить довгий час, а власник нерухомості, фактично користуючись земельною ділянкою, має сплачувати за неї земельний податок.

В тому числі, слід зауважити, що будівля (споруда) як нерухома річ нерозривно пов'язана фундаментом із земельною ділянкою, на якій вона розміщена. Відповідно, неможливо володіти та користуватися будівлею (спорудою) без одночасного володіння та користування земельною ділянкою, на якій така будівля (споруда) розміщена.

Вказане відповідає правовій позиції, викладені Верховним Судом України в постанові від 06.11.2012 по справі № 21-335а12.

Отже, у разі набуття права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, в тому числі подається податкова декларація.

Судом встановлено, що відповідно до договорів купівлі-продажу від 28.04.2011 року та Технічних паспортів придбане позивачем у ТОВ «Придніпровський метизний завод» нерухоме майно розташоване на земельних ділянках площею: 6276 кв.м. (АДРЕСА_2); 3146 кв.м.( АДРЕСА_2); 2083 кв.м. (АДРЕСА_3); 3269 кв.м. (АДРЕСА_4). Загальна площа земельних ділянок становить - 14774 кв.м.

Відповідно до п.п. 54.3.1 п 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Згідно акта перевірки, для розрахунку податкового зобов'язання позивача по платі за землю за 2012 рік відповідачем взято до уваги лист Відділу Деркомземагенства у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області від 01.03.2013 №1/04-342 у якому зазначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок станом на 01.07.2011 рік становить 458,62 грн. за 1 кв.м., що також підтверджується листом Відділу Деркомземагенства у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області від 23.02.2012 р. № 1/04-289 копію якого долучено до матеріалів справи.

Суд звертає увагу на те, що під час судового засідання представник позивача зазначила, що розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка була взята відповідачем за основу розрахунку земельного податку не є предметом оскарження.

Відповідно до ст. 274 Податкового Кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Таким чином, позивачем занижено податкові зобов'язання по платі за землю за 2012 рік на загальну суму - 67756,52 грн. (14774 кв.м. Х 458,62 грн. Х 1%)

Зі змісту адміністративного позову та наданих під час судового розгляду представниками позивача пояснень позивач, також вважає, що відповідачем порушено вимоги п 286.1. ст. 286 Податкового Кодексу України у якому зазначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, при цьому відповідачем не враховано невідповідність розмірів земельних ділянок зазначених у Державних актах на право власності на земельні ділянки розмірам зазначеним у договорах купівлі-продажу нерухомого майна, які, у свою чергу, взяті до уваги при розрахунку земельного податку.

Суд вважає помилковим вказане твердження позивача оскільки, по перше, враховуючи умови набуття позивачем обов'язку землекористувача позивач повинен сплачувати земельний податок на підставі положень п. 287.6 ст. 287 ПК України, при цьому документом на підтвердження такого обов'язку є правовстановлюючі документи власника на нерухоме майно а не на земельні ділянки, по друге, якщо брати до уваги площу земельних ділянок яка зазначена в державних актах на право власності на земельні ділянки то загальна площа становитиме більше ніж зазначена у договорах купівлі-продажу нерухомого майна та відповідних Технічних паспортах і таке збільшення мало б наслідком збільшення податкового зобов'язання.

Щодо твердження позивача про відсутність правових підстав для нарахування земельного податку на земельну ділянку площею 6276 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, оскільки на даний час позивачем здійснюється оформлення права оренди на вказану земельну ділянку, при цьому, попередній договір оренди між Дніпродзержинською міською радою та ТОВ «Придніпровський метизний завод» було розірвано лише 01.02.2013 року, у зв'язку з чим у 2012 році, до розірвання договору оренди земельної ділянки, плату за землю у вигляді орендної плати мав сплачувати саме ТОВ «Придніпровський метизний завод», суд звертає увагу на наступне.

Згідно п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

У відповідності до п. 288.4. ст. 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Серед загальних підстав припинення права користування земельною ділянкою, визначених ст. 141 Земельного кодексу України, значиться також така підстава, як «набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці». (п. «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що поняття «припинення права користування земельною ділянкою» є ширшим за своїм обсягом і включає в себе цілий ряд правових підстав визначених законом. В свою чергу поняття «припинення договору оренди землі» є ширшим від поняття «розірвання договору оренди землі» та включає в себе останнє, як одну з підстав припинення такого права.

Таким чином, суд прийшов до висновку про фактичне припинення правовідносин оренди земельної ділянки, заснованих на Договорі оренди землі №10452 від 29.01.2009 року, укладеному між ТОВ «Придніпровський метизний завод» та Дніпродзержинською міською радою , на підставі абз. 8 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» у зв'язку із набуттям права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці позивачем відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.04.2011 року.

Щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій суд зазначає наступне.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст. 286 Податкового Кодексу України).

Відповідно, до п 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що позивачу визначено оскаржуване податкове зобов'язання з плати за землю повторно, оскільки за наслідком попередньої планової виїзної перевірки ТОВ «Метизний завод «ЩПЛІНТ У.А.» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.04.2011 по 31.12.2011 року позивачу також було донараховано земельний податок у сумі 61407,50 грн., який сплачено позивачем у повному обсязі. (акт перевірки від 12.03.2012 року №1190/8/23-26/368261640). При цьому, податкову декларацію по платі за землю на 2012 рік позивачем не надано та земельний податок не сплачено.

Таким чином, виходячи із донарахованої суми земельного податку за 2012 рік в розмірі 67756,52 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій складає - 33878,26 грн.(50% суми нарахованого податкового зобов'язання).

Крім того, пунктом 120.1. ст. 120 Податкового Кодексу України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Оскільки, відповідно до вимог Податкового кодексу України, позивач має статус платника податку за землю, тому неподання звітності за вказаним податком зумовлює право податкового органу щодо застосування штрафних санкцій за неподання вказаної звітності, що підтверджує правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002331504 від 17.04.2013 року про нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, винесених Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби №0002351504 від 17.04.2013 року про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «ШПЛІНТ.У.А.» суми земельного податку з юридичних осіб у розмірі 67756,52 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 33878,26 грн. та №0002331504 про сплату суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позивачу слід відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «ШПЛІНТ.У.А.» - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 01.08.2013 року.

Суддя М.В. Дєєв